Технології на варті України

Ба більше, на їхню честь називають дітей. Так, за даними Міністерства юстиції України, у 2022 році серед імен новонароджених є Аделіна-Джавеліна, Джавеліна, Артур-Байрактар, Ян-Джавелін.

Finance.ua вирішив згадати про технології, які допомагають нам боронити свою державу.

Starlink – це мережа супутникового швидкісного інтернету яку розвиває компанія Ілона Маска SpaceX.

Мета проєкту – надання доступу до мережі у місцях де раніше це було неможливо через відсутність або слабкий розвиток традиційних способів передачі даних: кабельних мереж та мобільного зв'язку. Для підключення до Starlink необхідно придбати спеціальне обладнання.

Інфраструктура складається з трьох елементів: мережі супутників у космосі, мережі базових станцій на землі та клієнтських терміналів.

Перші термінали Starlink з’явилися в Україні 28 лютого 2022 року.

Starlink – не військові супутники, за їхньої допомоги неможливо відстежувати ситуацію на землі, або перехоплювати сигнали. Але із задачами зв’язку вони справляються чудово, забезпечуючи швидке та надійне з’єднання.

Докладніше про революційний проєкт Ілона Маска читайте в нашому матеріалі.

Байрактар (Bayraktar – англ.) – Це спільна назва для безпілотників турецької компанії «Байкар Макіна». Вони представлені у трьох класах: легкому, середньому та важкому. Найвідоміший із них – Bayraktar TB2. На озброєнні України перебуває саме ця модель.

Bayraktar TB2 може бути в повітрі до 24 годин, підніматися на висоту до 8,2 км і атакувати цілі з дальності 8 км (і для ракет, і для керованих бомб).

Байрактар складно збити, адже він фізично менший за літак, у ньому використовується менше металу (корпус Байрактара пластиковий), його складно виявити за допомогою радара.

Почути стрекотання малопотужного мотора із землі неможливо, також він виділяє набагато менше тепла, ніж реактивний двигун. Тому його складно виявити в інфрачервоному спектрі та збити ракетами, які використовують цей спосіб наведення.

Що означає слово Байрактар? Це прізвище засновника компанії Оздеміра Байрактара, але також воно перекладається як «прапороносець».

Усе, що потрібно знати про Байрактари – за посиланням.

Фонд Сергія Притули придбав супутник фінської компанії ICEYE. Це стартап, заснований у 2014 році, що займається розробкою мікросупутників.

Це не військові супутники-шпигуни, вони із самого початку призначені для спостереження за поверхнею землі з цивільною метою, для моніторингу танення льодів, передбачення повеней та виникнення лісових пожеж або виявлення місць незаконної риболовлі.

Ці супутники дозволяють отримувати не звичні фото в оптичному діапазоні, а радіолокаційне зображення з високою роздільною здатністю до 25 сантиметрів на піксель. Для порівняння супутникові знімки в Google Maps зроблені з роздільною здатністю 50 сантиметрів на піксель.

На зібрані українцями 600 мільйонів гривень фонд Притули набув ексклюзивне право на використання одного супутника до кінця терміну його експлуатації, а також доступу до інших супутників угрупування ICEYE.

Це означає, що ЗСУ можуть повністю розпоряджатися даними щонайменше одного супутника і, ймовірно, отримувати дані з інших супутників.

Тобто для України були придбані не тільки права на використання одного супутника, а також архівні знімки, важливість яких також не варто недооцінювати.

Детальніше про «народний супутник» ми писали в цій статті.

У понеділок, 10 жовтня 2022 року, після першого масованого обстрілу критичної інфраструктури України, Сергій Притула оголосив про збір коштів на закупівлю українських безпілотників камікадзе RAM II.

Це розробка української компанії DeViRo у кооперації з CDET та Ukrainian Armor.

Дрон-камікадзе створений на основі розвідувального БПЛА Лелека-100 за нормальною аеродинамічною схемою (тобто як звичайний літак. – Ред.).

Це не стратегічний БПЛА, він не повинен залітати вглиб території супротивника й атакувати там важливі об'єкти.

RAM II UAV – безпілотник оперативно-тактичного класу та використовуватиметься, найімовірніше, на фронті для ураження таких цілей як: системи ППО ближнього радіусу, легкоброньовані та неброньовані машини, скупчення живої сили.

Електричний двигун робить дрон-камікадзе практично безшумним. Також такий двигун не виділяє тепло як двигун внутрішнього згоряння, що унеможливлює виявлення та наведення за допомогою інфрачервоних засобів. Водночас невеликі розміри та пластиковий корпус роблять його малопомітним для радарів.

Керується безпілотник оператором радіоканалу за допомогою камери високої роздільної здатності з 10 кратним збільшенням.

Усі подробиці про вітчизняні дрони – за посиланням.

ППО – це протиповітряна оборона, часто до цих трьох букв додають ще слово «система» і не дарма. ППО – саме система протиповітряної оборони, тобто безліч засобів виявлення та знищення, пов’язаних між собою.

Коли йдеться про ППО, завжди мається на увазі система, яка складається з комплексів (зенітно-ракетних чи артилерійських). А комплекси, своєю чергою, теж складаються з дрібніших елементів: радарів, пускових установок, ракет, зенітних гармат, командних пунктів, транспортних машин тощо.

Кожен окремий елемент не вирішує завдання захисту, лише в складі комплексу можна знайти та знищити повітряну ціль.

У цій статті ми детально розписали про ППО як про систему захисту від так званих аеродинамічних цілей. Тобто літаків, вертольотів, безпілотників та крилатих ракет.

Для перехоплення балістичних (таких, як «Іскандер») ракет – ППО підходить погано. Для цього завдання потрібні спеціалізовані системи ПРО (протиракетної оборони. – Ред.).

В Україні ППО поділяють за завданнями, які вони виконують. У нас є 2 системи:

1. ППО Військово-повітряних сил – призначені для захисту повітряного простору та важливих об'єктів інфраструктури.
2. ППО сухопутних військ, що призначені для прикриття військ на полі бою.

На озброєнні перших стоять системи середнього радіусу дії, у других переважно малого та ближнього радіусу.

• Наземні зенітно-ракетні та артилерійські комплекси: С-300 ранніх модифікацій, модернізовані С-125 «Печора», «Бук» М-1, зенитні установки ЗУ-23.

• Винищувачі: Су-27, Міг-29 озброєні ракетами Р-60, Р-73, Р-27.
• Радіолокатори різного призначення.

• Пересувні комплекси: «Оса-АКМ», Зенітні самохідні установки (ЗСУ) «Шилка», та «Тунгуска», Стріла-10, зенітні установки ЗУ-23. І переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) «Стріла» та «Голка».

Також в розпорядження ЗСУ надійшли або невдовзі надійдуть:

• Німецький комплекс ближнього радіусу дії IRIS-T SLM
• Комплекс ближнього радіусу NASAMS 2 із США
• Американські ЗРК малого радіусу MIM-23 «Hawk» з Іспанії
• Французькі ЗРК малого радіусу Crotale
• Німецькі ЗСУ Gepard
• Британські Stormer HVM із ракетами Starstreak
• Американські ПЗРК Stinger
• Британські ПЗРК Starstreak
• Французькі ПЗРК Mistral
• Польські ПЗРК Grom та Piorun
• Протидронова система VAMPIRE зі США
• Американські системи Patriot

Детальніше про українську ППО ми писали в цій статті. А в цьому матеріалі пояснюємо, що може ППО IRIS-T і в чому відмінність від NASAMS.

Балістична ракета – складна ціль для протиповітряної оборони, і ось чому:

1. Система ППО створюється для боротьби з аеродинамічними цілями, тобто такими, які постійно летять горизонтально і використовують аеродинамічні сили атмосфери для свого польоту, тобто по-простому – крило.
2. Балістична ракета лише на останньому етапі входить в атмосферу практично вертикально на дуже великій швидкості порівняно з крилатими ракетами чи літаками.
3. У ППО набагато менше часу для реакції на балістичну ціль, яка швидше і перебуває в зоні дії набагато менше часу.
4. Балістична ракета досить велика і міцна, навіть у разі її ураження протиракетою може завдати шкоди своїми уламками.

Якщо крилата ракета намагається «притиснутись до землі», щоб сховатися за радіогоризонтом, то балістична ракета намагається подолати зону ППО, падаючи згори на максимальній швидкості. Вона не намагається бути непоміченою, з виявленням балістичних ракет уже давно немає жодних проблем.

А ось для того, щоб вразити таку ракету, потрібні дуже висока швидкодія комплексу і точність ракети-перехоплювача. Тут важливіше те, як летить балістична ракета, а не з якою швидкістю.

Для ефективної боротьби з балістичними ракетами створюються спеціалізовані комплекси протиракетної оборони – ПРО. Хоча деякі комплекси ППО, які є в розпорядженні України, можуть збивати, наприклад, іранські балістичні ракети... Протиракетної оборони як системи в Україні немає.

Усе, що потрібно знати про балістичні ракети та систему ПРО, – за посиланням.