Що може ППО IRIS-T і в чому відмінність від NASAMS

Про комплекс ППО IRIS-T, на постачання якого Україна чекає з Німеччини, у відкритому доступі порівняно мало достовірної інформації. Через це виникає безліч запитань: що таке IRIS-T, якими є його характеристики, ціна і, головне, коли саме він з'явиться в Україні?

Але, насправді, головним питанням є не лише «Коли?», а «Що саме?». Зенітно-ракетний комплекс IRIS-T SLS/SLM – це свого роду конструктор, з деталей якого замовник (тобто Україна. – Ред.) може скласти саме те, що йому потрібно.

У цьому матеріалі Finance.ua зібрав усю доступну та достовірну інформацію про можливості IRIS-T.

Пуск ракети ЗРК IRIS-T SLM

IRIS-T — назва ракети класу повітря-повітря (тобто застосування з літака. — Ред.) спільної європейської розробки. IRIS-T SL (Surface Launched) — модифікація цієї ракети для запуску її з землі.

Роботи над ракетою повітря-повітря стартували ще 1996 року. Це був навіть не загальноєвропейський, а міжнародний проект. На перших етапах у розробці брала участь канадська компанія.

Список країн та компаній, які брали участь у розробці нової ракети, пропонуємо нижче.

1. Diehl BGT (Німеччина) — розробка всеракурсної інфрачервоної головки самонаведення.
2. Fiat Aviazione (Італія) — двигун ракети.
3. Saab (Швеція) — блок обробки даних («бортовий комп'ютер»).
4. Litton (Італія) — інерційна система управління.
5. Pyrkal (Греція) — бойова частина.
6. Nammo або Nordic Ammunition Company (Норвегія/Фінляндія) — двигун ракети.
7. Allied Signal (Канада) — сопло двигуна та керма управління. Компанія вийшла з проекту у 2002 році.

Випробування повітряної версії IRIS-T закінчилися у 2002 році, а вже у 2003 році Німеччина, а за нею й інші учасники розпочали закупівлю для своїх ВПС. Того ж року до проекту приєдналася Іспанія.

За відкритими джерелами можна приблизно визначити ціну цієї ракети, адже вона є на озброєнні ВПС понад 15 країн. Вартість ракети IRIS-T повітряного базування — в межах 320 000 євро — 380 000 євро за одиницю.

Близька за характеристиками американська ракета AIM-9X коштує близько 600 000 доларів.

Із самого початку роботи над проектом було передбачено модернізацію ракети для використання її в комплексі ППО – IRIS-T SL. Основну роботу було зроблено над збільшенням дальності польоту, оскільки стартувати треба було з землі.

В результаті компанія Diehl пропонує на ринку 3 варіанти:

• IRIS-T SLS — комплекс ППО малої дальності;
• IRIS-T SLM — ППО середньої дальності;
• IRIS-T SLX — Комплекс ППО великої дальності. Розробляється з 2021 року.

Україні поставлятиметься комплекс середньої дальності. Він був формально прийнятий на озброєння в Німеччині у 2017 році, але реальних поставок у військо ще не здійснювалося.

Що ж до тактико-технічних характеристик ЗРК IRIS-T SLM, всі вони вражаючі. Але кожен елемент краще розглянути окремо.

Це ракета з керованим вектором тяги (Thrust Vector-Controlled) та інфрачервоною головкою самонаведення (Infrared Imaging System).

Управління вектором тяги дає чудову маневреність, ракета може витримувати перевантаження до 60 G. Це означає, що будь-яка ціль, що маневрує з перевантаженнями в два рази нижче, не зможе, втім, ухилитися від зенітної ракети.

А літак, що пілотується, не може маневрувати з перевантаженнями більше 9G, не витримає пілот. При зупинці машини зі швидкості 70 км до 0 за 1 секунду преавантажная складе 1,98G.

Інфрачервоний метод наведення — це, простими словами, наведення на тепло. Не варто думати, що тільки двигун літака випромінює тепло, рухаючись у повітрі, нагрівається будь-які об'єкти. Кут огляду становить 90 градусів.

Такий вигляд має літак «очима ракети» в інфрачервоному спектрі. Гарячий не лише двигун

Сама ракета нічого не випромінює і не виявляє свою присутність. Поки не потрапить у ціль.

«Розумна» система самонаведення IRIS-T здатна запам'ятовувати образи та порівнювати їх з образами у своїй пам'яті, це дозволяє їй відрізняти теплові пастки від справжньої цілі.

Тобто ні обдурити ракету хибними цілями, ні ухилитися протиракетним маневром, швидше за все, не вдасться.

Перевага відкритої архітектури в тому, що різні елементи системи можуть бути легко замінені іншими. Наприклад, пускові установки можуть працювати, отримувати цільові вказівки від різних радарів, не тільки від свого «рідного».

Радар GBMMR (CEAFAR) від CEA Technologies

Цей факт не дозволяє нам поки що точно сказати, що саме поставить Німеччина в Україну. Забезпечувати наведення виявлення та наведення на ціль можуть кілька радіолокаторів:

• GBMMR (CEAFAR) від CEA Technologies (Австралія);
• RML-4D від Hensoldt AG (Німеччина). Найімовірніший кандидат;
• Giraffe 1X, або AMB, або 4A від Ericsson/SAAB (Норвегія);
• Ground Master 200 MM/C від Thales (Франція).

Що таке TRML-4D? Це дуже сучасний радар із вражаючими характеристиками.

У ньому використовується так звана цифрова активна антенна решітка, в якій, у свою чергу, використовуються модулі на основі нітриду галію (Gallium Nitride) з електронним скануванням.

Радар RML-4D від Hensoldt

Застосування нітриду галію дає значний приріст потужності та дальності для радарів, але водночас є дуже дорогою та складною технологією. Для розуміння того, наскільки вона інноваційна, варто зазначити – в армію США перший радар на основі нітриду галію було поставлено лише у 2020 році.

Радар може виявляти і супроводжувати всі типи аеродинамічних цілей: звичайні і малопомітні літаки, крилаті ракети, що низько летять, вертольоти в режимі висіння і невеликі безпілотники.

Виробник повідомляє, що одночасно може відстежуватися понад 1500 цілей!

Що ж до швидкодії самого радара, жодних даних у відкритих джерелах немає. Але можна не сумніватися, що швидкість обробки даних TRML-4D дуже висока. А значить, і проблем із перехопленням надзвукових цілей бути не повинно.

Для звичайного винищувача стандартним вважається цифра 2 квадратні метри. 0,01 м² — це значення для літака, спроектованого за технологією Stealth на зразок F-35 або F-22, або просто великого птаха. ЕПР крилатої ракети в п'ятдесят разів більша — 0,5 м².

Радар TRML-4D може виявити літак на відстані в 250 кілометрів. На відстані 120 км він зможе впевнено відстежувати та супроводжувати ціль, тобто наводити свої ракети.

Сама ракета IRIS-T може фізично пролетіти 40 км і збити літак, при цьому головка самонаведення захопить ціль тільки з відстані 20 кілометрів.

Тобто першу частину свого шляху ракети отримуватимуть вказівки цілі від радара, а після захоплення цілі зможуть самостійно за нею «полювати».

Як це зазвичай буває з військовими постачаннями, визначити точну вартість IRIS-T SLM неможливо. У ЗМІ було кілька повідомлень про укладення контракту на купівлю 11 батарей для України. Суми називалися різні від 140 до 178 мільйонів євро за батарею. Тобто 1,54-1,96 мільярдів євро за все.

Наприклад, у матеріалі WELT йшлося про 11 установок IRIS-T SLM вартістю 140 мільйонів євро за штуку.

Але це зовсім не означає, що ЗРК IRIS-T SLM коштує 140 мільйонів. Оскільки текст договору є непублічним і ми не знаємо, що саме включено до цієї суми.

Невідомий і комплект постачання. Наприклад, скільки саме пускових установок, машин керування та радарів включено до батареї IRIS-T SLM? Скільки ракет IRIS-T буде продано разом із комплексом ППО, чи включено до контракту навчання операторів та обслуговуючого персоналу і скільки саме фахівців буде підготовлено.

Вартість ракети IRIS-T SL земля-повітря невідома (окремо від ЗРК вони не поставлялися. – Ред.), але виходячи з вартості базової версії €320 000 – €380 000 євро, можна припустити, що «адаптована версія» коштуватиме дорожче.

Суперечлива інформація про фінансування цього договору. У німецькій пресі заявляється про «часткове фінансування» з бюджету федерального уряду.

Постачання комплексів здійснюватиметься Україні напряму від виробника, а не від Бундесверу, на озброєння якого система ППО IRIS-T SLM ще не надходила.

Тема термінів часто обговорюється. Але залишається відкритою.

Не відомо, скільки комплексів IRIS-T SLM вже вироблено компанією Diehl, і чи можуть вони бути поставлені в Україну, оскільки уряд Німеччини 2021 року схвалив продаж 16 комплексів для Єгипту. Також ніхто не може відповісти на питання щодо швидкості виробництва тих чи інших компонентів комплексу.

Чи може IRIS-T SLM «закрити небо» України? Європейський ЗРК — дуже сучасна та технологічна система протиповітряної оборони. Судячи з характеристик, може дуже ефективно боротися проти «аеродинамічних цілей». А до них належать:

• Літаки (зокрема безпілотники);
• Гелікоптери (виявити вертоліт, що завис, дуже складно);
• Крилаті ракети.

Тобто IRIS-T SLM може впевнено «працювати» проти авіації росії, у тому числі проти ракет «Калібр» Х-55, Х-101 та інших дозвукових та надзвукових крилатих ракет. Немає жодних сумнівів, що комплекс зможе із досить високою ймовірністю знищити таку ціль. На випробуваннях він демонстрував такі можливості.

Що ж стосується балістичних ракет «Іскандер» і «Кинжал» (це той же «Іскандер», але запускається з літака. – Ред.), то жодних заяв від виробника або експертів, які заслуговують на довіру, можливості боротися з такими цілями немає.

Хоча принципових проблем із перехопленням балістичних ракет немає, для цього потрібні спеціалізовані системи протиракетної оборони (ПРО), наприклад THAAD або Patriot. Чи зможе IRIS-T SLM перехватити і збити балістичну ракету — не відомо.

Проблема перехоплення балістичних цілей полягає в тому, що така ракета летить на ціль практично вертикально зверху-вниз, з дуже великою швидкістю.

Для «Іскандера» це швидкість 750 метрів на секунду (2700 км/год), а це означає, що зону дії IRIS-T SLM (20 км по висоті) він подолає за 26 секунд, тоді як крилата ракета «Калібр» буде вразлива в протягом 2,7 хвилин, що у 6 разів більше.

Таким чином, ЗРК IRIS-T SLM зможе впевнено вражати цілі у своїй «зоні відповідальності» — літаки та крилаті ракети, балістичні ракети — швидше за все ні, адже його проектували та випробовували не для цього.

Ідеологічно, комплекси IRIS-T SLM та NASAMS дуже схожі. Обидва збудовані по відкритій архітектурі, обидва використовують ракети повітря-повітря як зенітні та обидва є продуктом кооперації кількох іменитих виробників зброї.

Обидва комплекси ППО можуть захистити і від літаків, і від крилатих ракет. А дальність та висота враження цілі практично аналогічні (40 км по дальності та 20 по висоті). На те вони й комплекси середньої дальності.

Пуск ракети AIM-120 комплексом NASAMS

Але є і відмінності. Чим відрізняється IRIS-T SLM та NASAMS?

NASAMS більш рання технологія (на озброєнні з 2006 року) і тому цей комплекс ППО вже перебуває на озброєнні в 12 країнах. Його розробкою займалися лише 2 компанії Raytheon (США) та Kongsberg (Норвегія).

У комплексі NASAMS спочатку використовуються ракети AIM-120 з принципом наведення радіолокації, тоді як в IRIS-T з інфрачервоним.

Версія ЗРК NASAMS 3 (з 2019 року стоїть на озброєнні Норвегії. – Ред.) отримала можливість вести вогонь різними типами ракет:

• AIM-9X Sidewinder Block II (інфрачервоне наведення);
• AMRAAM-ER (AIM-120 збільшеною до 40 км. дальності);
• IRIS-T.

NASAMS 3 може перехоплювати цілі, що летять зі швидкістю до 1000 метрів на секунду, це 3600 км/год. Тобто будь-який літак чи крилату ракету. Імовірність ураження цілі однією ракетою – 0,85.

Про можливість перехоплювати балістичні ракети виробником не заявляється, хоча іноді можна зустріти непідтверджену інформацію про те, що NASAMS може перехоплювати балістичні цілі.

AIM-120 останніх версій коштує набагато дорожче за європейський аналог: від $700 000 до двох мільйонів доларів за одиницю, проти ціни $430 000 для IRIS-T.

F/A-18 ВМС США з ракетами AIM-120 та AIM-9X (на законцівках крила)

Хоча сам комплекс NASAMS може стріляти і старими версіями AIM-120, які можна порівняти за вартістю, незважаючи на використання активного радіолокаційного наведення.

Починаючи з версії 2 комплекс використовує новий радар AN/MPQ-64F1/A3 з інструментальною дальністю виявлення 120 кілометрів, попередня версія мала дальність лише 75 кілометрів.

Радар AN/MPQ-64F1/A3 виробництва Raytheon

У німецького TRML-4D дальність набагато більша — 250 км, тому в комплексі стандартної комплектації використовується лише один радіолокатор, на відміну від кількох у NASAMS.

Стандартна батарея NASAMS складається з:

• машини керування;
• оптичної станції;
• 8 радарів;
• 12 пускових установок (по шість ракет кожна).

Стандартна батарея IRIS-T складається з:

• машини керування;
• одного радара;
• 3 пускових установок (по вісім ракет кожна).

Ще одна відмінність NASAMS 3 від IRIS-T — наявність оптичної станції наведення MSP500, яка дозволяє запускати ракети без включення радара, тобто не видаючи свою позицію. Ймовірно, така можливість може використовуватись на невеликій дальності від цілі.

Автомобіль з оптичною станцією наведення MSP 500 від компанії Rheinmetall

Вартість однієї батареї NASAMS, нещодавно замовленої у Raytheon урядом США для України, становить близько $30 мільйонів доларів за комплекс. Що саме входить у поняття «комплекс», скільки в ньому елементів та яких саме, сказати так само складно, як і у випадку з європейським аналогом.

Отже, за вартістю одного комплексу ППО NASAMS 30 мільйонів доларів він, теоретично, може прикрити площу 362 тис. км (якщо судити за максимальною дальністю виявлення. – Ред.) та збити 72 цілі (за кількістю ракет у батареї. – Ред.).

Або якщо розставити радіолокатори в лінію з перекриттям 30%, то можна «закрити» смугу довжиною близько 670 кілометрів (довжина кордону з Білоруссю становить 1084,2 км).

Його аналог IRIS-T SLM, вартість якого оцінюється вже в 140 мільйонів євро здатний «прикрити» площу 196 000 квадратних кілометрів або смугу завдовжки 175 км і збити при цьому 24 цілі.

Простіше кажучи, щоб замінити одну стандартну батарею NASAMS, потрібно 3-4 батареї IRIS-T SLM.

Звісно, реальних даних (не з буклетів виробників. — Ред.) щодо характеристик комплексів ППО у відкритій пресі немає. Немає й історії бойового застосування обох ЗРК, хоча сама ракета AIM-120 має історію довгу і багату.

Тому судити про реальну ефективність досить складно. Але для загального розуміння можливостей інформації цілком достатньо.

NASAMS — це менш сучасний, ніж IRIS-T SLM, комплекс ППО, але при тому він перебуває на озброєнні в багатьох країнах. Постійно вдосконалюється та отримує нові можливості. IRIS-T SLM – це інноваційний зенітно-ракетний комплекс. Він технологічніший, дорожчий і його можливості до кінця не зрозумілі.

Але, судячи з публічної інформації, дуже скоро в Україні ми зможемо побачити обидва комплекси ППО в реальних бойових умовах.