Чому складно збити балістичну ракету

Балістична ракета — складна ціль для протиповітряної оборони, і ось чому:

1. Система ППО створюється для боротьби з аеродинамічними цілями, тобто такими, які постійно летять горизонтально і використовують аеродинамічні сили атмосфери для свого польоту, тобто по-простому — крило.
2. Балістична ракета лише на останньому етапі входить в атмосферу практично вертикально на дуже великій швидкості порівняно з крилатими ракетами чи літаками.
3. У ППО набагато менше часу для реакції на балістичну мету, яка швидше і знаходиться в зоні дії набагато менше часу.
4. Балістична ракета досить велика і міцна і навіть у разі її ураження протиракетою може завдати шкоди своїми уламками.

На схемі нижче показаноа різницю між аеродинамічними та балістичними цілями.

Більший трикутник — це зона дії радара, менший, зона в якій зенітна ракета може збити ціль

Якщо крилата ракета намагається «притиснутись до землі», щоб сховатися за радіогоризонтом, то балістична ракета намагається подолати зону ППО, падаючи згори на максимальній швидкості. Вона не намагається бути непоміченою, з виявленням балістичних ракет уже давно немає жодних проблем.

А ось для того, щоб вразити таку ракету, потрібні дуже висока швидкодія комплексу і точність ракети-перехоплювача. Тут важливіше те, як летить балістична ракета, а не з якоюсь швидкістю.

• 1-2 активна ділянка (розгін);
• 2-3 політ у розріджених шарах атмосфери (найвища швидкість);
• 3-4 ділянка гальмування в атмосфері.

Основні переваги балістичної ракети:

1. Велика швидкість польоту до цілі.
2. Траєкторія польоту поза щільними шарами атмосфери.

Основні недоліки:

1. Балістичні ракети великі, складні та дорогі.
2. Несуть відносно малу бойову частину. Майже таку ж, як у крилатих ракет, які летять у кілька разів далі.

Для ефективної боротьби з балістичними ракетами створюються спеціалізовані комплекси протиракетної оборони — ПРО.

Хоча деякі комплекси ППО, які є в розпорядженні України, можуть збивати, наприклад, іранські балістичні ракети... Протиракетної оборони як системи в Україні немає.

Але чим можна прямо зараз збивати іранські балістичні ракети (і не тільки їх), якими все частіше лякають українців? Обмежені можливості для боротьби з балістичними ракетами мають комплекси С-300, Бук-М1, NASAMS, IRIS-T і HAWK (у модифікації Improved Lethality Modification. – ред.).

Наприклад, вважалося, що С-300 може збити балістичну ракету типу MGM 53 «Lance», що встала на озброєння в США, в 70-х з ймовірністю 0,5-0,65. Для порівняння, для цілі типу «винищувач» це значення — 0,9 (тобто 90%).

Тобто, щоб напевно перехопити таку ціль, потрібно випустити по ній 3 ракети.

Для «Бук-М1» заявляється ймовірність ураження балістичної ракети того ж типу — 0,5-0,6.

Для інших систем даних немає, але швидше за все вони приблизно на тому ж рівні або трохи кращі.

Обмежені тому, що ці комплекси не проектувалися як ПРО. Ніхто не може сказати, напевно, з якою ефективністю вони можуть збивати іранські балістичні ракети. Очевидно, що нижчим буде і радіус поразки, і можливість перехопити балістичну ракету теж.

Також треба пам'ятати, що ракета велика та міцна. І якщо ракета системи IRIS-T вибухне неподалік балістичної, то для руйнування цілі може просто не вистачити потужності бойової частини (11 кг – Ред.). Для порівняння, у ракети 5В55 для С-300 маса бойової частини 133 кг, у 9М38 для «Бука» — 62 кілограми, у ракет для ЗРК HAWK — 54 кг.

Найкраще з цим завданням можуть справлятися комплекси ППО, при проектуванні яких такі можливості закладалися. Наприклад, SAMP-T, Patriot у версії PAC-3.

Ще краще — спеціально створені комплекси протиракетної оборони, такі як американські THAAD чи ізраїльські Hetz.

Пускова установка SAMP-T з ракетами Aster-30

Раніше повідомлялося про принципову згоду про передачу комплексів SAMP-T Україні. Але ні про терміни постачання, ні кількість нічого не відомо.

Для порівняння та розуміння відмінностей ППО від ПРО варто подивитися на характеристики «чистого» комплексу ПРО.

**На випробуваннях THAAD збивав цілі на висоті вище 147 км, тобто вже не в атмосфері.

Ураження цілі відбувається за принципом «кінетичного перехоплення» (hit-to-kill). Тобто протиракета потрапляє точно в ціль, а не вибухає поряд. Тому боєголовки вона не має, вона не потрібна.

Пуск ракети-перехоплювача комплексом THAAD

Коштує такий комплекс дуже дорого. Його розробка коштувала $15 мільярдів доларів. Вартість РЛС оцінюється в $570 мільйонів, а весь комплекс (батарея з трьох пускових установок та пункту управління) коштує від $2,3 до $3 мільярдів.

Одна протиракета коштує щонайменше $23 мільйони доларів. Тобто одна батарея THAAD коштує близько 3 мільярдів доларів (з радаром та ракетами).

Дозволити собі такі системи можуть самі США та їхні багаті союзники: Південна Корея, Японія, Саудівська Аравія та Арабські Емірати. А в майбутньому Тайвань та Оман.