Накопичувальна пенсія в Україні: право на гідну старість

У такому вигляді систему започаткували ще у 2004 році, ухваливши закони «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і «Про недержавне пенсійне забезпечення». Але є нюанс – у Верховній Раді ніяк не ухвалять формальне рішення про старт другого, себто накопичувального рівня.

Планувалося, що перехід до накопичувальних пенсій відбудеться 2012 року, і до 7% від зарплати спрямовувався б на персональні рахунки громадян. Ці кошти мали інвестуватися в економіку України, щоб, по-перше, зберегти їх від інфляції, по-друге, дати поштовх загальному економічному розвитку країни.

Другою великою спробою активувати накопичувальний рівень став жовтень 2017 року, коли п’ятий президент Петро Порошенко підписав закон про пенсійну реформу, який зокрема збільшив необхідний страховий стаж для виходу на пенсію.

Накопичувальну систему планували запровадити з 2019 року. До 1 липня 2018-го уряд мав забезпечити створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування.

Тодішній віцепрем’єр Павло Розенко навіть відзвітував, що функціонально й інституційно для запуску накопичувальних пенсій все готово. Чекають тільки на зелене світло з парламенту. Розенко додав, що Україна вже й так спізнилася з накопичувальними пенсіями щонайменше на 15 років, а це, своєю чергою, впливає на якість життя наших громадян.

У передвиборчій програмі Володимира Зеленського перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи поданий під гаслом «Старшому поколінню – гідне пенсійне забезпечення».

«Усі страхові накопичення, зроблені людиною за життя, не будуть пропадати у фондах, а переходитимуть у спадщину», – обіцяв Зеленський.

Але говорити про це почав лише другий прем’єр каденції Зеленського – Денис Шмигаль.

«Уряд разом із народними депутатами працює над фундаментальною пенсійною реформою. Ідеться про запуск системи обов’язкового пенсійного накопичення. Українці матимуть власні пенсійні накопичувальні рахунки. Створення архітектури нової пенсійної системи є одним із ключових завдань уряду на 2023 рік», – сказав він у лютому під час засідання уряду.

Міністерка соціальної політики України (2020-2022), співзасновниця ГО «Соціальний порядок» Марина Лазебна в коментарі Finance.ua зазначила, що цьогоріч цілком реально ухвалити необхідний закон для впровадження обов’язкових пенсійних накопичень. Ба більше, такий законопроєкт є у Верховній Раді з кінця листопада 2021 року.

«Він опрацьований урядом спільно з народними депутатами, регуляторами фінансових ринків, міжнародними партнерами та профільними бізнес-асоціаціями. російське широкомасштабне вторгнення змістило акценти в роботі всієї держави, але на початку цього року прем’єр-міністр Денис Шмигаль зазначив, що впровадження обов’язкових пенсійних накопичень – один з десяти пріоритетів на цей рік. Тому ухвалити необхідне законодавство сьогодні не просто важливо, але й необхідно, адже після його ухвалення потрібно не менш як рік роботи до початку внесків», – пояснила Лазебна.

Вона додала, що відновлення країни потребує довгострокових інвестицій, зокрема внутрішніх, тому пенсійні накопичення двічі попрацюють на людей: допомагаючи швидше відновити економіку та жити краще вже зараз і слугуючи додатковим доходом на пенсії.

Потрібно розуміти, що зараз усі розмови про накопичувальну пенсію базуються на законопроєкті, який в чинній редакції передбачає внески у Пенсійний фонд як від роботодавця, так і від держави на паритетній основі. Людина ж зможе обрати для накопичення державний або недержавний фонд.

«У нас працюють понад 50 накопичувальних пенсійних фондів, де люди добровільно накопичують собі на пенсію. 10-15 з них, які мають довгу історію і надійно зберігають кошти людей, вже виплачують пенсії, точно можуть працювати з обов’язковими накопиченнями. Потрібно дати людям право обирати собі фонд на власний розсуд. Хтось піде в державний, хтось – в приватний, особливо якщо людина вже має досвід накопичення у фонді та довіряє йому. Також треба дати право людині в будь-який момент переводити свої накопичення з одного фонду в інший, якщо щось не подобається. Це убезпечить накопичення людей від політичних ризиків єдиного фонду», – каже Лазебна.

Загалом передбачається, що гроші на рахунки надходитимуть з трьох джерел:

• від роботодавців;
• від держави;
• від громадян, які робитимуть добровільні внески.

Прикметно, що добровільні внески вже можна робити. У листопаді 2022 року президент Володимир Зеленський підписав закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення механізму участі у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні». Його основними нововведеннями є добровільна сплата страхових внесків і благодійні пожертви юридичних та фізичних осіб на користь пенсіонерів.

За словами заступниці міністра соціальної політики Дарини Марчак, планується, що в перший рік 1% від ЄСВ, що вже сплачується, відраховуватиметься роботодавцями в накопичувальну систему. І ще 1% як стимул додаватиме держава.

«Відповідно, чим більше внесків роботодавець і держава, і сам громадянин будуть сплачувати до цієї накопичувальної системи, тим більше персональна вигода буде для кожного громадянина при досягненні пенсійного віку», – зазначила вона.

Марина Лазебна уточнила, що для ФОПів передбачена добровільна участь і податкові пільги при сплаті накопичувальних внесків. Участь в цій системі дозволить їм мати власний пенсійний капітал.

Найбільш вразливими в історії з накопичувальними пенсіями залишаються люди, старші за 40 років, адже зібрати солідну суму вони просто не встигнуть.

«Ми запропонували здійснювати внески всім людям, що працюють. Незалежно від віку, щоб не було дискримінації за віком. Так, до виходу на пенсію вони не накопичать значних сум, але зможуть отримати принаймні одноразову виплату, і використати її для покращення свого життя», – пояснює Лазебна.

Насамперед це дозволить зміцнити економіку країни завдяки довгостроковому інвестиційному ресурсу. Відповідно до розрахунків НКЦПФР, економічний ефект від запровадження накопичувальної пенсії до 2030 року складе 477 млрд грн.

Також зміняться пріоритети в стосунках між найманими працівниками та роботодавцями. Працювати «по чорному» (без офіційного працевлаштування. – Ред.) чи «по сірому» (коли людину оформлюють на мінімалку, а різницю компенсують у конверті. – Ред.) буде невигідно. Тому офіційних працевлаштувань має стати більше, що позитивно позначиться на вітчизняній економіці.

Найголовніше, що другий рівень пенсійної системи в довгостроковій перспективі дозволить значно підвищити пенсії.

Станом на 1 березня 2023 року середній розмір пенсії в Україні становив 5219,69 грн (~142 дол. – Ред.).

Середня ж пенсія в Польщі, в якій пенсійна реформа запрацювала з 1 січня 1999 року, складає 2800 злотих – 24 тис. грн. Польські пенсіонери точно не зубожілі. Їхніх пенсій вистачає, щоб повноцінно харчуватися, оплачувати житло, подорожувати за бажанням.

Ексуповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова ще у 2021 році заявила, що 77% українських пенсіонерів перебувають за межею гуманітарної бідності.

«Впровадження накопичувальної системи може стати наріжним для влади, бо на ньому може ґрунтуватися політика щодо повернення наших людей. Війна лише підкреслила, що без цієї реформи ми не маємо перспектив гідної старості. А перспектива нам вкрай потрібна, вона потрібна тим мільйонам наших людей, які зараз вирішують, залишатись в країнах, куди вони тимчасово виїхали, чи повертатись назад. Влада має запропонувати цим людям перспективу. Зокрема це стосується добробуту після виходу на пенсію», – наголошує Лазебна.

В українських реаліях, тим паче воєнного часу, найбільша проблема – відсутність надійних механізмів інвестування. Фонд, який акумулює пенсійні накопичення громадян, повинен ці гроші кудись вкладати, щоб вони принаймні не знецінювалися через інфляцію. У світовій практиці головний інструмент для таких інвестицій – фондові біржі. Вітчизняний фондовий ринок і до війни не міг похвалитися успішністю, зараз же він просто мертвий.

Традиційний для українців метод інвестування – в нерухомість з подальшою здачею житла в оренду, крім того, що має високу ризикованість і маленьку окупність, у масштабах країни пов’язаний з великими адміністративними витратами.

ОВДП дають сьогодні від 15% до 19% дохідності, що не покриває інфляцію – відповідно до даних НБУ, в грудні 2022-го споживча інфляція в річному вимірі становила 26,6%.

Узагалі без інвестицій накопичувальна система просто втрачає будь-який сенс. У такому разі гроші буде вигідніше тримати на депозиті – більше користі.

Також потрібно розуміти, що зі стартом накопичувальної системи зменшаться надходження до солідарної системи. Це призведе ще до більшого дефіциту Пенсійного фонду, відтак – до збільшення витрат з держбюджету.

Ситуація схожа на цугцванг, але зрозуміло одне: Україна затягнула з пенсійною реформою. І кожний день зволікання лише погіршує становище.