Коли війна закінчиться: сценарії розвитку економіки країни

Як би довго не тривала війна росії проти України, вона має колись завершитися.

Якою українці побачать для себе економіку, соціальні блага (включаючи пенсії), житлово-комунальні послуги після закінчення війни у різних сценаріях її розвитку? Розгляньмо оптимістичний і песимістичний сценарії.

Робота щодо фактичних дій влади та міжнародних партнерів щодо відбудови економіки активно триває й зараз. Так, яскравий приклад цього: 3 вересня відбулося перше засідання Керівної ради Інвестиційного фонду відбудови нашої країни до складу якого увійшли по три представники від України та США. Також Радою підприємців за Офісу президента було сформовано 11 профільних комітетів: фінансовий, енергетичний, ІТ, будівельний, продовольчий, оборонний тощо. Шістьма комітетами керують відомі українські бізнесмени. На черзі формування інших комітетів та їхнього керівництва.

Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко вважає, що американські інвестиції можуть стати гарантією безпеки як для України, так і для американського бізнесу, який планує працювати в нашій державі.

На сьогодні про жодні суми фінансування та конкретні вкладення у певні проєкти не йдеться. Але все буде відомо згодом.

Отже, дуже гарний старт післявоєнній відбудові, коли ще тривають досі бої, надано. Це, по суті, є частина оптимістичного сценарію для розвитку економіки домогосподарств після війни.

Заступник директора з питань торгівлі цінними паперами Dragon Capital Сергій Фурса у коментарі для Finance.ua зазначає, що він бачить чітко два сценарії повоєнного розвитку України.

Оптимістичний — коли наша держава дуже скоро стане повноправним членом Європейського союзу з великими подальшими інвестиційними та економічними перспективами сталого розвитку. Та песимістичний — коли такого не станеться і наша економіка стане депресивною впродовж багатьох років, а звичайні українці житимуть у великій фінансовій скруті.

«Інших сценаріїв я для себе і для нас всіх не бачу. Що б там хто не казав про проблеми європейських країн, але при членстві у ЄС ми отримаємо величезні фінансові вкладення у вигляді інвестицій, дешевого кредитування, швидкого розвитку спільних проєктів», — наголошує він.

Яскравим прикладом великої вигоди від вступу до ЄС вважають Польщу, яка стала членом цієї організації ще 1 травня 2004 року. Цікавим є те, що практично одразу після цієї події (буквально впродовж декількох місяців. — Ред.) ця держава стала також і континентальним лідером економічного зростання.

Впродовж десяти наступних років ВВП країни збільшився більше, ніж удвічі — від 218 до 521 млрд доларів, а 2021 року він склав 674 млрд доларів.

Ця країна дуже скоро після її обрання до ЄС зазнала нечуваного інвестиційного та споживчого буму, завдяки доступу на нові європейські ринки було вдвічі збільшено експорт.

Польща стала також одним з ключових європейських виробників та експортерів у автомобільній галузі, електронній промисловості, побутовій техніці, меблевому виробництві тощо. Все це дало значний поштовх для створення нових робочих місць і значного збільшення заробітних плат.

За більше, ніж 20 років (2002−24 рр.) на розвиток польської економіки ЄС скерував 175 млрд євро.

Утім, ЄС досить нерівномірно вкладає кошти у різні країни. Про цей негативний досвід нам каже приклад Греції. Так, за період з 2008 до 2015 року Європейська Спільнота скерувала до цієї країни 300 млрд доларів.

Таким чином, можна зробити висновок: навіть ставши членом ЄС, в України є ризик того, що обсяги інвестицій можуть бути не такими значними на які вона розраховуватиме, і які будуть необхідними для повоєнного відновлення.
Хоча саме для нашої країни, яка, впевнені, переживе страшну війну, спільнота може зробити й виняток.

Проте рф може будь-коли у найстисліші терміни знову розпочати агресію проти України. А гроші, як відомо, люблять тишу, тому керівництво ЄС саме за цієї причини може всіляко зволікати зі значним скеровуванням грошей. Робити незначні вкладення, ставити різні спільні проєкти у промисловості та на ринку послуг на паузу тощо. До речі, аналогічно можуть робити і США, розглядаючи конкретний вищезгаданий приклад Інвестиційного фонду відбудови.

Якщо Україна не стане членом ЄС, тобто, за негативним сценарієм Сергія Фурси, звісно фінансова допомога та інвестиції не будуть мізерними, проте ці обсяги не йтимуть у ніяке порівняння з можливостями за повноправного членства у цій інституції.

«У цьому випадку кошти на відновлення та подальшу розбудову економіки, які звісно впливатимуть на звичайних українців, надаватимуть світові фінансові кредитори, такі як ЄБРР та Світовий банк. Країна також залучатиме приватних інвесторів, з різних держав, адже Україна потребуватиме значних коштів. Проте тут особливо зазначу, що йдеться не про відновлення міст та підприємств окупованої території, а саме про неокуповану Україну. А вона, звісно, що постраждала в десятків разів менше, ніж той же окупований Донбас чи Південь», — каже Фурса.

З таким твердженням можна цілком погодитися. Для прикладу, приміром, станом на 1 липня 2025 року Україна отримала транш близько 500 млн доларів від МВФ в межах програми Extended Fund Facility, який надійшов у рамках чотирирічної програми фінансування цією організацією. До 2027 року за цим документом Україна повинна отримати загалом 15,5 млрд доларів.

Зараз, коли наша країна ще не є членом ЄС (лише кандидат), отримує значну підтримку через програму Ukraine Facility на 2024−2027 роки, яка передбачає 50 млрд євро. Тобто європейські фінструктури і тепер надають фінансування значно більше, ніж МВФ.

Після вступу до спільноти цю підтримку буде інтегровано в загальну систему фінансування ЄС і такі суми можуть зрости в рази. Наприклад, до 150 млрд доларів упродовж тих же чотирьох років.

Якщо Україну не візьмуть до ЄС, то їй буде вкрай важко знайти значні та необхідні суми. Навіть через МВФ. Вже не кажучи про приватних партнерів.

Ексчлен Ради Нацбанку України, експерт Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран у коментарі для Finance.ua зазначає, що позитивним сценарієм розвитку економіки країни та домашніх господарств, є чітке визначення керівниками держави ключових галузей-лідерів та масовані дії, скеровані на їхній потужний розвиток.

«Вважаю, що ключовими галузями економіки, на яких треба робити головний акцент після досягнення сталого миру, є агробізнес, енергетика та ВПК. Можливо будівництво, як частина поточних завдань для відновлення. Щоб ці галузі запрацювали необхідне якісне страхування від військових ризиків та відновлення роботи фондового ринку, бірж та можливості емітентів позичати капітал через облігації та залучати його через IPO на західних біржах. Інвестиції є початковим етапом всіх повоєнних реформ», — резюмує він.

Отже, фактично аналітик теж обирає як позитивним та одним з головних «єесівський» шлях розвитку країни.

Експерт також впевнений у тому, що і без пожвавлення експорту Україні конче не обійтись: задля цього треба розбудувати транспортний коридор Балтика — Чорне море через Польщу до порту Гданськ.

Це є цілком логічним, адже таке зробить окупацію південної частини України економічно безглуздою для самих росіян: відкриє нашим експортерам нові ринки збуту у Північній Європі та інших частинах континенту.

Фактичним негативним сценарієм, тобто якщо цього не зробити (а потихеньку розвивати всі галузі, без ставки на ключові), буде за впевненістю пана Шапрана таке: Україна на роки опиниться залежною від ресурсів донорів, що буде вкрай проблемно і не сприятиме швидкому відновленню, відповідно і зростанню добробуту населення.

Донори — це не інвестори, і колись все ж таки донорство матиме свій логічний кінець.

Звісно, що втратяться великі можливості для створення нових робочих місць, підтримки релокованих та будівництва нових підприємств та компаній, зростання заробітних плат та збільшення сум соціальних видатків.

Говорячи про вплив різних економічних факторів на добробут пересічних громадян України після офіційного закінчення війни (що треба робити за будь-яким сценарієм, проте маючи різні фінансові можливості та старт. — Ред.), по-перше, слід сказати про одне з найголовніших завдань влади: відновлення житла та допомога держави у його придбанні для переселенців зі Сходу та Півдня країни.

Є думка, що 80−90% відсотків іпотечних кредитів після війни видаватимуться через державні програми, зокрема єОселя (зараз цей показник складає 95%, а відсоткові ставки — 7%). Можливо ця програма зазнає певного розширення чи з’являться нові подібні державні проєкти. Проте вони всі будуть обмеженими за обсягами фінансування.

За межами таких державних програм для упередження всіх воєнних ризиків банки надаватимуть й надалі іпотечні кредити під доволі високі відсотки -20−30% річних.

До речі, як зазначила нещодавно директорка департаменту фінансової стабільності НБУ Первін Дадашова, Національний банк України у співпраці з іншими державними інституціями розробив Стратегію з розвитку іпотеки. Можливо її впровадження в життя, якщо вона виявиться дійсно дієвою, щось змінить на краще.

Щодо цін на нове та вторинне житло, то рієлтори зараз кажуть: після закінчення війни вони коливатимуться у межах +/- 5%, тобто залежно від тих чи інших факторів: то трохи зростатимуть у ціні, то навпаки зменшуватимуться. Хоча, якщо зростатимуть в ціні й надалі будівельні матеріали, то вартість первинного житла, звісно не стоятиме на місці.

Однак у разі глибокої економічної кризи (що буде примітним за негативними сценаріями розвитку), якій притаманні затримки з відбудовою і відтоком населення, попит на вторинне житло значно знизиться. У такому випадку ціни на нерухомість можуть впасти, особливо у старому житловому фонді, що потребує ремонту або розташований у регіонах зі слабкою економічною активністю.

Отже, завдання влади — знайти додаткові інструменти для розширення державних програм з іпотеки та нівелювання ризиків видавання кредитів банками аби ті поступово знижували відсоткові ставки.

Щодо іноземного капіталовкладення: закордонні інвестиції звісно надходитимуть, однак їх буде скеровано на точкові проєкти і лише у великих містах.

Одне з найболючіших питань для людей: що буде з тарифами на житлово-комунальні послуги, адже вони й зараз є непіднімними для багатьох українців? А після війни влада обіцяє їх ще значно збільшити. І якщо таке буде, то як компенсуватиме (чи не компенсуватиме) держава ці тарифи вразливим верствам населення?

Експерти відповідають однозначно: тарифи будуть й надалі приводитися до ринкових значень. Щодо субсидіювання державою для населення частини витрат на тарифи, то це питання зараз лишається відкритим, хоча воно теж дуже важливе.

Навіть більше: керуючий партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець зазначив для Finance.ua, що на вимогу партнерів для вступу до ЄС (що без перебільшення є негативним фактором для населення, яке дуже обідніє після завершення війни. — Ред.), може відбуватися масове примусове стягнення боргів за житлово-комунальні послуги.

Як бачимо, є такий негатив для споживачів за позитивного сценарію для України, тобто вступу до ЄС.

Єдине, що може додати «гарного» настрою у цьому сенсі громадянам України, які накопичили за роки війни чималі борги за комуналку: їх може все ж таки реструктурують або частково спишуть. Але таке можна лише припускати.

Проте негатив у будь-якому випадку перевищує позитив: після війни, коли скасують мораторій на зростання цін на комуналку та газ, вони неодмінно поповзуть вгору. Це буде дуже тяжкий удар для населення за будь-якого сценарію — позитивного чи негативного.

Питання пенсійного забезпечення після закінчення війни також стоятиме доволі гостро.

За словами Сергія Фурси, Україна чим далі, тим все більше виявиться нездатною для забезпечення більш-менш середньою пенсією своїх похилих громадян. Водночас експерт додає, що це вже нарешті підштовхне і владу, і бізнес, і ще молодих людей, накопичувати впродовж свого робочого життя недержавні пенсії у спеціальних приватних фондах.

Тут держава повинна подбати про міцне законодавче підґрунтя для функціонування таких інституцій, щоби вони не перетворилися у фактичні МММ — недержавні пенсійні фонди 90-х — початку нульових років — які лише збирали гроші з людей і чимало з яких виявилися шахраями, що надурили громадян.