Доля заморожених активів РФ: на що може розраховувати Україна

Зазначимо, під санкції потрапили державні цінні папери, низка банківських рахунків, активи державних фондів, корпоративні депозити та майно пов’язаних із Кремлем осіб тощо.

Наразі відомо, що у країнах Великої сімки заморожено 264 млрд доларів: у США — 38 млрд; у Великій Британії — 26 млрд; у Японії — 58 млрд; у Німеччині — 55 млрд; у Франції — 71 млрд; у Канаді — 16 млрд. Ще деяка сума «зависла» в Італії, але її розмір невідомий.

Відомо, що у Бельгійському депозитарії цінних паперів та банку Euroclear перебуває близько 227 млрд доларів, частина з цих коштів розміщена у кліринговому банку Clearstream в Люксембурзі.

Звідси й випливає загальна цифра у 500 млрд доларів, які були заморожені внаслідок російсько-української війни.

Щодо всіх 500 мільярдів, які заморожено в різних країнах, то про їхнє використання точної інформації немає. Вірогідно, частина з цих активів лежить «мертвим вантажем». Але щодо коштів, які розміщено в Бельгії, відомо, що вони приносять пасивний дохід.

Причому дохід немаленький — загалом за роки великої війни Euroclear заробив близько 18 млрд доларів шляхом того, що російські активи, згідно з умовами інвестиційного договору, вкладені в цінні папери. І доходи від цих інвестицій, згідно з умовами того ж договору, є власністю Euroclear.

З цих коштів сплачуються податки (25%), тому держава Бельгія також має свій зиск.

^{Джерело фото: pixabay}

У червні минулого року з доходів Euroclear 18 млрд доларів було вирішено надати як кредит Україні. Ці кошти є частиною загального кредиту Україні від Великої сімки у розмірі 50 млрд доларів, який було погоджено під заставу відсотків від заморожених російських активів.

Але ці кошти — кредит, який, хоч і має невизначений термін, однак все ж підлягає погашенню. Оскільки навіть частка у 18 млрд доларів не є конфіскацією, а всього лиш погашенням кредиту за рахунок доходів від заморожених коштів.

Решту кредиту також повертатимуть країни ЄС, також користуючись з доходів від заморожених коштів рф. Саме ж «тіло» російських коштів ніхто не чіпає, хоча й не поспішає повертати номінальним власникам.

Україна ці майже чотири роки тримається лише завдяки західному фінансуванню — за оцінками експертів, у бюджеті нашої країни близько 70% складають кошти наших партнерів.

Основний тягар фінансування несуть на собі країни Великої сімки та Євросоюзу — станом на середину 2025 року, за різними підрахунками, вони вже надали Україні близько 300 млрд доларів фінансової допомоги.

Також було погоджено кредит для України у розмірі 50 млрд доларів під заставу майбутніх доходів від заморожених активів рф, про який згадувалося вище.

Нескладно спрогнозувати, що ще один рік повномасштабної війни — і розмір фінансової допомоги для нашої країни наблизиться до цифри у 500 млрд доларів, тобто якраз стільки, скільки російських коштів наразі заблоковано на рахунках у країнах Заходу.

Однак, попри це, фінансування України відбувається не шляхом цих коштів, а користуючись з платників податків країн-донорів. Простіше кажучи, Захід дає нам свої кошти, зі своїх власних бюджетів. Хоча виникає логічне запитання — чому, маючи у своїх банках заморожені російські кошти, країни Великої сімки та Євросоюзу не фінансують Україну саме цими грошима.

Але, хоча це було б і логічно, на те є свої причини. Цих причин доволі багато.

Одна з них — позиція Бельгії, в розпорядженні якої опинилися колосальні кошти, про які йшлося вище. Формально бельгійці заявляють, що не можуть погодитися на конфіскацію через юридичні проблеми. Однак, очевидно, що вони просто не хочуть втрачати такий подарунок долі.

Утім, юридичні проблеми таки дійсно існують. Арешт приватних активів — наприклад, майна російського олігарха — у міжнародному економічному праві хоч і складна, але здійсненна процедура.

Натомість конфіскація державних активів — значно заплутаніша історія. Тут виникає не лише питання недоторканності власності, а й чинний режим «суверенного імунітету», який захищає майно іноземних держав, а також умови численних угод про взаємний захист інвестицій.

Тому позицію Бельгії, яку озвучив тодішній прем’єр Олександр де Кро, який вимагав спільного рішення ЄС щодо долі заморожених активів, також можна зрозуміти — країна просто не хоче нести відповідальність одноосібно в разі їхньої конфіскації. Цю думку підтримав і Люксембург.

Є ще один суттєвий нюанс — Європейські інституції побоюються, що створення прецеденту з повним вилученням таких активів може мати небезпечний ефект. Країни Азії та «глобального Півдня» можуть вирішити вивести свої резерви з європейських банків, що потенційно вдарить по фінансовій стабільності ЄС і навіть спровокує відтік інвесторів від євро як однієї з ключових резервних валют світу.

Наразі на це питання відповісти складно. З одного боку, юридичні проблеми та потенційні ризики, про які йшлося вище, дійсно не фікція — вони цілком реальні.

З іншого — всім зрозуміло, що росія, яка є безумовним агресором та винуватцем війни, має покрити збитки, які вона завдала своїми діями.

Наразі збитки лише України в рази перевищують розмір заморожених російських активів. До цього слід додати витрати, які несе колективний Захід, фінансуючи Україну та підтримуючи її фінансову стабільність.

^{Джерело фото: pixabay}

Тому рано чи пізно, а черга дійде й до російських коштів. Поки що питання не вирішене, але більшість оглядачів сходяться на думці, що всі розмови про юридичні складності — лише прикриття того факту, що наразі для конфіскації просто відсутня політична воля у тих, хто має ухвалити таке рішення.

І основна причина — можлива реакція росії на рішення про конфіскацію. Врешті, про це відверто сказав нинішній прем’єр Бельгії Барт де Вевер у березні 2025 року, заявивши, що конфіскація Європою заморожених російських активів була б актом війни: «Ми живемо не у світі фантазій. Ми живемо в реальному світі, де, якщо ви забираєте у когось 200 млрд євро, то це матиме наслідки».

З іншого боку, питання щодо російських активів стає все нагальнішим для Європи. Так, німецький канцлер Фрідріх Мерц днями заявив, що в Європейському Союзі наразі сформувався потужний консенсус щодо використання заморожених російських активів для підтримки України. За його словами, це питання вже перебуває на фінальній стадії обговорень, і конкретне рішення може бути ухвалене найближчим часом — орієнтовно на наступному саміті лідерів ЄС, який має відбутися 19 грудня.

У ЄС розглядають можливість спрямувати ці ресурси на посилення обороноздатності України та інші нагальні потреби, пов’язані з війною.

Таким чином, питання заморожених активів рф поступово переходить із площини дискусій до практичних рішень, які можуть дати Україні додаткові фінансові інструменти вже найближчими тижнями.

І хоча до вирішення долі російських грошей все ближче, реалісти говорять про те, що безпосередньо Україні ці 500 млрд доларів не передадуть. І причин тут кілька.

Основною можна назвати рівень корупції, який демонструє нинішня українська влада. «Міндічгейт» лише підлив олії до вогню, фраза «Двушка пішла, буде в Москві за півтора тижні» — це всього лиш вершина айсберга.

Тому російські активи, можливо, й конфіскують. Але керувати ними будуть ті, хто ці активи конфіскував — зрештою, репарації передбачають і те, що держави, які фінансували Україну всі ці роки, також мають чимось покрити свої затрати.

До того ж згадайте позицію Бельгії, яка не хоче втрачати 200 млрд, які в деякому сенсі впали їй з неба. Інші країни також можуть не захотіти просто так віддати вже майже свої гроші.

Українська корупція в цьому сенсі також є своєрідним «подарунком з небес» — після того, що витворили наші керманичі з фінансуванням наших партнерів — суспільствам країн-донорів дуже легко буде пояснити, чому конфісковані російські активи не передають безпосередньо Україні.

Утім, як все буде насправді — покаже найближчий час. Принаймні, будемо на це сподіватися та вірити заявам європейських політиків з цього приводу.