Що має знати поручитель по кредиту

Установа, яка видає кредит на картку чи готівкою, намагається якнайкраще застрахувати себе від неповернення грошей. Одним із найдієвіших механізмів захисту позичених коштів є договір поруки.

Договором поруки, між іншим, можуть користуватися не лише банки чи кредитні спілки, а й фізичні особи. Тобто, якщо ви позичаєте комусь гроші, ви також можете вимагати від боржника гарантій у вигляді поручительства третьої особи.

Договір поруки й те, як він застосовується та працює, регламентує Цивільний кодекс України, а саме § 3 глави 49 Кодексу, який так і називається – «Порука».

Стаття 553 ЦКУ визначає, що за договором поруки:

• Людина поручається перед кредитором боржника за виконання боржником свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
• Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
• Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Інші статті цієї глави – 554-559 – визначають, як саме діє договір поруки, права й обов’язки поручителя, боржника та порядок припинення договору поруки.

Звучить все це досить складно і для людини без базових юридичних знань зрозуміти всі нюанси досить важко.

Власне, ми не ставимо за мету детально проаналізувати всі можливі варіанти розвитку подій у разі невиконання боржником зобов’язань і переходу цих зобов’язань до поручителя.

Головна мета – пояснити, що підписання договору поруки – не проста формальність, як часто говорять людям, просячи виступити їх поручителем, а несе за собою певні правові та матеріальні наслідки.

Люди часто плутають ці дві речі.

Ця людина не несе перед позикодавцем жодних зобов’язань. Так, їй можуть зателефонувати з банку, щоб впевнитись, що позичальник саме той, за кого себе видає.

Цій людині можуть також повідомляти (найчастіше це робиться телефоном) про те, що позичальник не сплачує борг. Однак головне – на контактну особу ніяк не можуть покласти обов’язок платити борг (кредит).

Як визначає частина 2 статті 554 Цивільного кодексу, «Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки». Тобто – поручитель зобов’язаний заплатити, крім самого боргу, ще й усі додаткові витрати.

Звісно, на практиці все трохи складніше – поручителів може бути кілька й тоді вони несуть відповідальність солідарно – зобов’язання боржника поділять між ними; поручитель, якщо це прописано в договорі, може нести часткову відповідальність за зобов’язаннями боржника тощо.

Але головна суть договору поруки – поручитель зобов’язується заплатити за того, за кого він поручився. І це потрібно чітко розуміти, коли вас просять підписати договір поруки.

Важливо пам’ятати – договір поруки укладається в письмовому вигляді й підлягає обов’язковому посвідченню – нотаріусом або уповноваженою на те службовою особою фінансової установи, де оформляється кредит.

Крім того, для його укладання необхідно додати цілий пакет документів: копію паспорта й ІПН, часто – довідку з роботи та довідку про доходи, витяги з державного реєстру прав власності тощо.

Як визначає стаття 554 ЦКУ, «у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя».

Якщо простіше – у разі, якщо боржник в обумовлені договором терміни не виконує своїх зобов’язань (перестає платити борг), то цей за цей борг починає відповідати поручитель. Тобто стає боржником.

Щодо «солідарності боржників» – не треба нею обманюватися. Якщо людина, за яку ви поручилися, не сплачує борг, то значить, що у неї або нічим його платити, або вона того свідомо не робить. І платити доведеться вам.

Звісно, тому передуватимуть формальні процедури – позикодавець має спробувати стягнути борг з позичальника, повідомити поручителя про ситуацію, звернутися до суду щодо стягнення боргу з поручителя. Однак ця процедура пройде досить швидко. І виявиться, що борг тепер «висить» на поручителі.

«Кредитор може звернутися до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на зворотній стороні договору поруки, іпотечного договору (якщо поручитель закладав своє нерухоме майно) або договору застави (якщо поручитель закладав рухоме майно). Цей спосіб кредитор може обрати через відносну простоту, оперативність і дешевизну вчинення нотаріального напису відносно процедури розгляду справи судом.

Також кредитор може вдатися до судового захисту свої прав – подати позов про стягнення заборгованості з основного боржника та поручителя. У такому разі кредитор хоч і стикається з тривалістю розгляду справи судом, але в подальшому отримує судове рішення, яке являється «надійнішим» виконавчим документом в порівнянні з виконавчим написом нотаріуса», – пояснив для Finance.ua Валерій Притуляк – приватний виконавець виконавчого округу Одеської області, член комітету з етики АПВУ, національний експерт Проєкту ЄС Pravo Justice, к.ю.н., доцент.

Крім того, нагадуємо, – поручитель сплатить у такому разі не лише «тіло боргу», а й всі інші витрати. Чим довше тягнеться процедура, тим більше доведеться заплатити.

Звісно, законодавець передбачив і право поручителя вимагати з боржника відшкодувати йому витрати, пов’язані з виконанням такого зобов’язання (стаття 556 ЦКУ). Але це слабка втіха – якщо з боржника нічого не зміг стягнути банк, то шанси у поручителя отримати бодай щось взагалі примарні.

Утім, якщо це, скажімо, був договір іпотеки, то заставне майно стане власністю поручителя, адже, відповідно до частини 2 статті 556 ЦКУ, «до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання». Таке, до речі, буває досить часто.

Як не дивно – можна. Але це станеться у тому разі, якщо позикодавець не звернеться до поручителя щодо виконання його обов’язків по договору поруки протягом строку так званої загальної позовної давності із дня настання строку виконання основних зобов’язань.

Про це та про інші строки припинення договору поруки прямо говорить частина 4 статті 559 Цивільного кодексу:

«Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя».

Крім того, у судовому порядку можна спробувати довести, що ви не розуміли суть договору поруки, коли його підписували, або вас обдурили, не вказавши, що саме ви підписуєте.

Така практика існує, хоча вона і досить рідкісна – фінансові установи, не кажучи вже про нотаріусів, роз’яснюють суть дій, які вчиняються і навіть можуть вимагати від вас довідку від психіатра.

«Щодо визнання договору поруки недійсним – такі випадки не є поодинокими, але водночас не мають масового характеру. В основному підставами визнання поруки недійсною є підробка підпису поручителя, визнання основного зобов'язання недійсним, вчинення правочину під впливом обману, насильства або під впливом інших тяжких обставин. У будь-якому разі визнати недійсним договір поруки – прерогатива суду», – пояснює Валерій Притуляк.

Теоретична можливість, що не доведеться платити за договором поруки у разі, якщо боржник не сплатив борг, існує. Але покладатися на неї не варто – у банків і кредитних установ існують цілі відділи, які слідкують за стягненням боргів, а притомна людина, якщо позичила комусь настільки серйозну суму, що забезпечила її договором поруки, також навряд чи довго тягнутиме зі зверненням до суду щодо її повернення.

Найкраще – відмовитися. Особливо, якщо йдеться про людей, які не є вам близькими й ви не готові платити за них кредит. Якщо ж готові взяти на себе можливі борги людини – це ваше право.

Але у разі настання договірних зобов’язань, не тягніть з їх виконанням – чим раніше ви погасите борг, тим дешевше вам це обійдеться.

До того ж можна спробувати домовитися з позикодавцем про, принаймні, списання відсотків і неустойки – банк чи кредитна установа цілком можуть на це піти, їм важливі «живі» гроші.

Автор, до речі, має власний досвід у виконанні зобов’язань договору поруки. І все сказане – і про моральну готовність заплатити чужий борг, і про домовленість з кредитною установою про погашення лише його «тіла» – перевірив на власній практиці. Так що все можливо.

В інших випадках – підписання договору обманним шляхом, незгодою з вимогами позичальника, наявністю інших поручителів, що відмовляються від виконання договору тощо – радимо звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою. І надалі вже вести розмови з кредиторами за допомогою адвокатів.

«Варто завжди пам'ятати, що поручитель несе всю повноту відповідальності за договором поруки нарівні із боржником. А тому до питання поручительства потрібно ставитись відповідально – поручатись лише за тих осіб, у доброчесності і відповідальності яких ви впевнені або ж взагалі не поручатись ні за кого і спати спокійно», – каже Валерій Притуляк.