Україна підписала зернову угоду: що це означає

Цей документ має бути затверджений українським урядом та опублікований у повному обсягу.

Аналогічну угоду підписала росія. Підписантом з боку агресорів став міністр оборони рф сергій шойгу.

Потрібно одразу наголосити, що Україна з росією жодних документів не підписувала. Ця ініціатива укладена між українською державою, Туреччиною та ООН.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган після процедури підписання заявив, що його країна пройшла складний і довгий шлях для вирішення продовольчої кризи.

Finance.ua зібрав усю наявну на цей момент інформацію щодо документа та представляє її на розсуд читачів.

Україна посідає четверте місце у світі за обсягами експорту сільськогосподарської продукції. Через війну наша країна не в змозі задовольнити попит на зовнішніх ринках, який, зрозуміло, нікуди не подівся.

Українські аграрії забезпечували 10% світового експорту пшениці, понад 15-20% ячменю, більше ніж 50% соняшникової олії.

За словами міністра аграрної політики та продовольства Миколи Сольського після початку повномасштабної війни, яку розв’язала росія 24 лютого, Україні станом на червень вдалося експортувати лише 4 млн тонн сільськогосподарських продуктів.

До того експорт через морські порти був на рівні 5-6 млн тонн на місяць. З вторгненням росіян і початком бойових дій українські морські порти виявилися заблокованими, продукція застрягла на складах.

«Наслідки війни в Україні порушили енергетичні та продовольчі ринки. Серед багатьох інших факторів збоїв у ланцюжках постачання і стрибки цін на ключові товари штовхають світ до небезпечного інфляційного сплеску. Це матиме негайні та руйнівні наслідки для добробуту домогосподарств, причому ті, хто перебуває у бідності та майже бідності, як правило, постраждають найбільше», – ідеться у звіті Програми розвитку ООН, який був оприлюднений на початку липня.

У березні, практично через місяць після широкоформатної військової агресії росії, генеральний секретар ООН Антоніу Гуттереш почав бити на сполох – війна загрожує світу голодом.

«Наслідки вже відчуваються по всьому світу з різким зростанням цін на продовольство, енергію і добрива. Це загрожує перерости в глобальний голод», – заявив він.

Київська школа економіки оцінила, хто найбільше постраждає від блокади українських портів – Єгипет, Ємен, Сирія, Ліван. А на Шрі-Ланці вже сталася криза із захопленням президентської резиденції протестувальниками. На імпотенту після ковіду економіку країни наклалися наслідки загарбницької війни проти України.

«Те, що ми бачимо в усьому світі – це дедалі більша невпевненість у доступі до харчів, яка значно посилилася через російську агресію проти України», – заявив 10 лютого державний секретар США Ентоні Блінкен.

Як виявилося, Україна – ключова країна в гарантуванні продовольчої безпеки світу, особливо азійського й африканського регіонів.

«Насправді ця криза є наслідком війни, коли росія бомбить українські поля, руйнує, спалює, розкрадає сховища. Коли російські військові кораблі блокують чорноморські торговельні шляхи й українські порти, коли росія не дозволяє вивезення української пшениці на експорт – це має, звісно, негативний вплив на життя людей в Африці або в Азії», – заявляв раніше віцепрезидент Єврокомісії, високий представник ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель.

«Через блокування портів Одеси та Миколаєва експортні можливості України скоротилися більш ніж у 5 разів. Дефіцит продовольства на глобальних ринках призводить до його здорожчання, а тому постраждає насамперед населення бідних країн, яке не матиме можливості придбати життєво необхідні продукти», – прокоментував для Finance.ua старший проєктний менеджер із земельної реформи Офісу реформ Кабінету Міністрів України, доктор економічних наук, професор Андрій Мартин.

Але окрім усіх цих патетичних заяв про світовий голод варто розуміти, що експорт сільськогосподарської продукції і продовольства – важлива стаття валютного виторгу України. 2020 року частка від її продажу у валютній скарбниці становила 22,2 млрд дол. – це на той момент 45% загального українського експорту.

До речі, низка аналітиків пов’язує нещодавнє підвищення офіційного курсу Національним банком України до рівня 35,56 грн/дол. саме з підписанням зернової угоди.

Деталі ініціативи почали публікуватися в ЗМІ задовго до офіційного підписання, його також коментували офіційні особи України. Наприклад, радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк.

Коментар радника Офісу Президента Михайла Подоляка щодо зернової угоди напередодні її підписання. Джерело: Twitter

Українська правда взагалі однією з перших оприлюднила скан документа:

Зернова угода, як вона є. Натисніть для збільшення (відкриється в новій вкладці). Джерело: Українська правда

Так, зернова угода фіксує, що контроль за портами «Одеса», «Чорноморськ» і «Южний» повністю був і залишається за українською стороною. Перебування там інших суден, окрім тих, які мають забезпечувати експорт зерна та пов’язаних з ним харчів і добрив, включно з аміаком, не передбачено.

Жодних послаблень санкцій щодо росії документом не декларуються.

Відстань, на яку зможуть наближатися до морського гуманітарного коридору, будь-які військові кораблі, літаки, безпілотники визначатиме Спеціальний координаційний центр (СКЦ). Він буде створений у Стамбулі під егідою ООН. Туди ввійдуть представники України, Туреччини, росії і, власне, Організації Об’єднаних націй.

Усі торговельні судна, які беруть участь у цій ініціативі, підлягатимуть інспекції. Її проводитимуть групи, створені СКЦ. Це відбуватиметься в гаванях у турецьких територіальних водах, визначених Туреччиною, на вході чи виході до або з Турецької протоки. Таке, мовляв, необхідно, для контролю, що Україні не постачають озброєння морським шляхом.

Уся діяльність в українських територіальних водах здійснюватиметься під владою та відповідальністю України.

Розмінування портів не передбачене, ідеться лише про часткове розмінування моря. Для проходу кораблів використовуватимуться безпечні фарватери, які, як стверджує Україна, є.

Угода забороняє жодні напади на торговельні й інші цивільні судна та портові споруди, які беруть участь в ініціативі.

Дія документа передбачена на 120 днів (повноцінна війна в Україні вже триває довше. На момент написання матеріалу – 150 днів. – Ред.) з дати підписання, тобто з 22 липня. Пролонгація угоди автоматична, якщо жодна зі сторін не виявила бажання її припинити.

В ООН розраховують, що ініціатива розблокування українських морських портів дозволить повернутися до довоєнних показників експорту – 5 млн тонн зерна на місяць.

Дискусійне питання, враховуючи, що росія цілеспрямовано б’є ракетами по українських зернових терміналах. Достатньо згадати червневу атаку по терміналу «Ніка-Терра» в Миколаєві, який зазнав значних руйнувань. А це був другий за величиною зерновий термінал в Україні.

Є кілька глобальних причин.

Перша – тиск наших західних партнерів. Після пандемії коронавірусної інфекції, яка, до речі, досі не закінчилася, і спалахів доволі небезпечної мавпячої віспи, голод і все, що він тягне за собою, наприклад, чергову хвилю масової міграції – останнє, що потрібно світовій спільноті на тлі наймасштабнішої війни в Європі після Другої світової.

Україна зараз не в тому положенні, щоб торгуватися за вигідніші умови або ставити в позу, адже залежить від фінансових вливань і постачання озброєнь із Заходу.

Друга – прагматична. Згідно з розрахунками експертів Київської школи економіки, блокада морських портів коштувала українським аграріям майже 12 млрд дол., що є найбільшою статтею втрат агропромислового комплексу за період повномасштабної війни.

Окрім того, в Україні вже почалися жнива. Наразі, за даними Мінагрополітики, намолочено 6,5 млн тонн зерна нового врожаю. І це за результатами збирання ранніх зернових і зернобобових культур на площі 18% аграрних площ.

«Ми зберемо достатньо продукції для забезпечення внутрішнього споживання, також буде залишок для експорту», – переконаний перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.

Усю цю продукцію потрібно десь зберігати, а на складах досі лежить торішній урожай. Україна наразі має близько 20 млн тонн зерна, до яких невдовзі додадуться 60 млн тонн нового врожаю.

Експорт наземним транспортом іде, але повільно. У червні вдалося вивезти близько 2,5 млн тонн агропродукції. Згідно з наявними підрахунками, необхідний щомісячний обсяг експорту становить 8 млн тонн. Це втричі більше, ніж сьогодні вивозиться. І без деблокади українських портів досягти необхідно рівня експорту практично неможливо.

Третя причина підписання Україною зернової угоди неочевидна, але не менш важлива – ми маємо зробити все, щоб показати, що навіть в умовах війни є надійним партнером, на якого можуть розраховувати у світі.

Відмова від підписання такого документа не була б сприйнята світовою спільнотою. Це б означало, що Україна нібито не хоче вберегти світ від голоду. Для нас, як для країни, що пережила Голодомор, такий розвиток подій був би неприпустимим.

Ми не тільки хочемо, а й можемо експортувати харчі та іншу сільськогосподарську продукцію, але, на жаль, нам заважає росія. Саме вона заблокувала наші порти, через що ми не можемо нагодувати світ.

Такий фактаж створює певний імідж, який цілком грає нам на руку – розв’язання проблеми перекладається на світову спільноту. Саме вона повинна знайти спосіб деблокади українських портів і змусити росію дотримуватися встановлених правил. До приходу «рускава міра» на нашу територію нам ніщо не заважало забезпечувати попит світових ринків.

«Угода відбулася повністю на українських умовах – рівно так, як ми звільняли з військовими Чорне море та північ України», – наголосив міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський по факту підписання документа.

Якщо вірити історії, канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк ще в XIX столітті заявив, що «угоди з росією не варті навіть паперу, на якому написані». Яскравим підтвердженням його думки може стати Будапештський меморандум (дата підписання – грудень 1994 року. – Ред.) – гарантії безпеки, зокрема від росії, в обмін на другий в Європі ядерний потенціал.

Другий приклад – обстріл 23 липня ракетами типу «Калібр» порту в Одесі. Тобто наступного ж дня після підписання зернової угоди росія обстріляла порт, що прямо заборонено ініціативою.

У підписаній 22 липня зерновій угоді йдеться про відповідальність України щодо всієї діяльності, яка відбуватиметься в українських територіальних водах у межах ініціативи.

Поки незрозуміло щодо наслідків, які для України можуть бути, якщо росія вирішить обстріляти якийсь з погоджених портів під час завантаження іноземних суден своїми «високоточними» ракетами, які чомусь постійно падають на цивільні об’єкти та мирних людей.

Також незрозумілим залишається рівень готовності Туреччини відповідати на провокації, які можуть відбуватися з російського боку. Радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк стверджує, що це тягне за собою негайну військову відповідь. Але з якою вірогідністю Туреччина, яка поки допомагала росії позбуватися краденого в Україні зерна, битиме по провокаторах-росіянах? Питання більш ніж риторичне.

Підписаний документ не покладає на ООН жодних додаткових зобов’язань. Тобто розраховувати на якийсь міжнародний миротворчий контингент, який би зміг гарантувати безпеку погоджених зернових коридорів, не доводиться.

Також незрозуміло, що буде, якщо якийсь із кораблів підірветься на міні. Безпечні фарватери Україна, звісно, гарантує, але що заважає росії вдарити по судну, списавши це все на нашу державу? Їхні міни вже неодноразово прибивало до наших берегів, а ракети росіян принаймні двічі прилітали по молдовському танкеру з дизпаливом, який після першої атаки в лютому дрейфує в Чорному морі.

Насторожує абсолютно пасивна в цій угоді позиція ООН. Наразі йдеться, що під егідою Організації буде створений лише Спеціальний координаційний центр, на базі якого функціонуватимуть інспекційні комісії. Але які важелі впливу той центр має на сторони? росія неодноразово зривала так звані хлібні перемир’я в зоні АТО/ООС. Що заважає їй зривати роботу погоджених зернових коридорів?

росія також є підписанткою Мінських угод, що мали призвести до деескалації воєнного конфлікту на сході нашої держави, але вона не виконала жодного пункту з того, що там було написано.

«росія ще не виконала повністю жодне зобов’язання за Мінським пакетом заходів. Вона не втілила негайне та всеосяжне припинення вогню, не відвела важке озброєння і не забезпечила доступ для ефективного моніторингу та верифікації цих кроків. Найголовніше, що вона не роззброїла незаконні збройні формування та не повернула Україні контроль над українською стороною міжнародного кордону», – говорив напередодні повномасштабної війни в лютому постійний представник США при ОБСЄ Майкл Карпентер.

Чому цього разу має бути інакше?

Навряд чи росія наважиться на пряме саботування підписаної зернової угоди. Зрештою терпець світової спільноти, зокрема однієї із підписанток документа – Туреччини – може урватися, і та почне гатити не тільки по російських кораблях в Чорному морі, а й по військових об’єктах у Сирії, де в Ердогана наявні свої інтереси, зокрема щодо створення демілітаризованої зони.

Турецькі Байрактари, випробувані полум’ям російсько-української війни, вже отримали найвищу оцінку у світі, за ними вишикувалася черга.

Ще одне з болючих питань – пом’якшення санкцій з боку Європейського Союзу щодо росії. Хоч офіційні особи України заявляють, що цього не відбулося, фактично ми вже це маємо. У такий спосіб росія намагається вчергове нав’язувати світові свою волю.

Так, ЄС розблокував експорт сільськогосподарської продукції та нафти до третіх країн, а також дозволив постачання товарів та технологій для безпеки авіації. Повідомив про це верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель.

«Ми розширюємо винятки з-під обмежень на проведення транзакцій для сільськогосподарської продукції та експорту нафти до третіх країн. У такий спосіб ЄС робить свою частину зусиль, щоб подолати глобальну продовольчу кризу, що насувається. Зі свого боку росія має припинити бомбардування українських полів та елеваторів, а також припинити блокування чорноморських портів», – наголосив шеф європейської дипломатії.

У повідомленні пресслужби Ради ЄС ідеться, що в ширшому плані Євросюз прагне уникати всіх заходів, які можуть призвести до загроз продовольчій безпеці у всьому світі.

Про пом’якшення санкцій щодо росії стогнав президент країни-агресорки володимир путін під час свого нещодавнього візиту до Ірану. Ще тоді він визнав, що росія може розблокувати українські порти для вивезення зерна з України, але водночас, на його переконання, мають бути зняті всі обмеження, які заважають експорту російського зерна (росія теж у топі країн, які експортують сільськогосподарську продукцію. – Ред.)

Водночас путін визнав, що США вже зняли низку обмежень, зокрема на постачання російських добрив.

Що ж, жодне послаблення санкцій проти росії Україні не вигідне. Країна-агресорка має повноцінно потерпати від запроваджених економічних обмежень. Адже чим менше у неї грошей, тим менше ракет вона може запустити по умовній Вінниці чи Краматорську.