Посівна в Україні. Чи зможуть українці нагодувати себе та світ

Ще 1 квітня прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що посівна розпочалася у 23 областях нашої країни. Однак умови, в яких вона відбувається цьогоріч – безпрецедентні.

«Така посівна кампанія у нас уперше. Вона кривава. Щодня трактористи й агрономи підриваються на мінах (особливо в деокупованих регіонах, які продовжують розміновувати – Київська, Сумська, Чернігівська, Запорізька, Харківська області), на окупованих територіях агрономів чи фермерів розстрілюють, катують, шантажують. У регіонах, що наближені до фронту, трактористи на свій страх і ризик виїжджають у поле. На Харківщині нещодавно російські військові скинули ракету прямо з ворожого літака на 26-річного тракториста», – розповіла Finance.ua виконавча директорка Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко.

Старший проєктний менеджер із земельної реформи Офісу реформ Кабінету Міністрів України, доктор економічних наук, професор Андрій Мартин каже, що у порівнянні з минулим роком посівні площі ярих культур внаслідок війни скоротилися на 2,8 млн га. Всього ж було засіяно 14,1 млн га.

«Попри складні умови, фактично повністю були використані доступні орні землі на заході та в центрі Україні. Єдина область, де посівна кампанія практично не здійснювалася – Луганська, яка практично повністю охоплена бойовими діями. Через комендантську годину було неможливо працювати вночі, були обмеження по переміщенню техніки. Проте аграрії значною мірою використали сформовані ще до війни запаси добрив, паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу. У березні багато хто з аграріїв задавав собі запитання, чи варто сіятись, адже було невідомо, чи вдасться зібрати врожай та продати його. Але звільнення півночі України додало певного оптимізму. Більш складною буде осіння посівна», – розповів він у коментарі для нашого порталу.

Викликів стоїть багато. І не лише перед українцями. Війна, розв’язана росією, загрожує світу голодом. Насамперед це стосується бідних африканських країн.

Продовольча криза, яка наразі виникла у світі – не просто відлуння війни, а цілеспрямована тактика росії. На думку міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок, москва умисно блокує українські порти й не дозволяє вивезти зерно.

«Це не просто побічний ефект від війни. Ми не маємо бути наївними. У такий спосіб росія готує ґрунт для того, щоб послабити міжнародне співробітництво», – каже вона.

Схожу думку висловив і державний секретар США Ентоні Блінкен: «Україна є важливим джерелом сільськогосподарської продукції та ключовою ланкою у світовому ланцюжку постачання харчових продуктів. російська блокада перешкоджає виходу цих товарів і загрожує мільйонам людей по всьому світу недоїданням і голодом. Блокада має закінчитися».

Дійсно, багато країн Близького Сходу й Африки суттєво залежать від експортного постачання українського збіжжя, замінити які просто нічим.

«Насправді ця криза є наслідком війни, коли росія бомбить українські поля, руйнує, спалює, розкрадає сховища. Коли російські військові кораблі блокують чорноморські торговельні шляхи й українські порти, коли росія не дозволяє вивезення української пшениці на експорт – це має, звісно, негативний вплив на життя людей в Африці або в Азії», – заявив нещодавно віцепрезидент Єврокомісії, високий представник ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель.

Потрібно розуміти, що українські аграрії забезпечували 10% світового експорту пшениці, понад 15-20% ячменю, більше ніж 50% соняшникової олії.

«З України в середньому експортувалося щороку близько 50 млн тонн продовольства. Через блокування портів Одеси та Миколаєва експортні можливості України скоротилися більш ніж у 5 разів. Дефіцит продовольства на глобальних ринках призводить до його здорожчання, а тому постраждає насамперед населення бідних країн, яке не матиме можливості придбати життєво необхідні продукти», – пояснює Андрій Мартин.

Ми також постачали багато сировини до Європи.

«Там пшеницю, кукурудзу, ріпак перероблювали на інші товари й постачали далі по світу. Зараз, з руйнуванням цих зв’язків, випадає цілий сировинний пласт, який виробники не можуть замінити в один момент. Скажімо, було польське виробництво, яке виготовляло макарони з української пшениці. Їхні товари, зокрема, закуповували фонди, які допомагають країнам Африки. Але постачання з України зменшилися чи припинилися – відповідно, виробіток впав, перекрити й знайти нового постачальника складно. Відповідно, фонд уже не зможе вчасно доставити гуманітарний вантаж з макаронами. Це – примітивний приклад, але він демонструє, наскільки сьогодні все між собою пов’язано», – додає Сюзанна Григоренко.

Разом з тим Україні голод не загрожує. Попри війну ми виробляємо значно більше продовольства, ніж нам необхідно для внутрішнього споживання. Утім, звертає увагу Андрій Мартин, можуть виникнути проблеми з овочами, які вирощувалися на півдні України.

«На початок травня, за інформацією Мінагро, було засіяно 90% площ, відведених під ярі культури. Окрім того, як у північних регіонах, так і в центральних областях, сіяли більше ярої пшениці, цукрового буряка та картоплі. Тож навіть за кризових умов Україна здатна забезпечити власне населення продуктами й експортувати. Тут справа в іншому: розблокуванні портів. Українські аграрії не можуть продати ті зернові, які планували продати ще взимку. У фермерів в елеваторах чи в фурах стоїть пшениця, на яку чекають замовники з-за кордону, а ми просто не можемо її вивезти. Головні шляхи, якими це робилося, – порти – заблоковані росіянами. Тож річ не в тім, що не буде чого продавати, навіть зараз є що, а не буде як. Ось у цьому велика проблема», – наголошує Сюзанна Григоренко.

Жозеп Боррель пообіцяв, що ЄС допоможе Україні експортувати заблоковане зерно поїздами. Але уникнути складнощів навряд чи вдасться. Харчі дорожчатимуть – і це ще одна ціна, яку доведеться платити світу через авантюру путіна.

Збільшення вартості на продукти можна відчути на собі з кожним походом у магазин. Наприклад, гречка за 70+ грн стала вже буденним явищем. У часи негараздів українці чомусь мають звичку змітати з полиць саме цю крупу. Утім, у питаннях вартості продуктів орієнтуватися тільки по гречці все ж таки не варто.

«Гречка – нішева культура й далеко не показник. Основні культури, ціни на які потрібно відстежувати, – пшениця, цукровий буряк, кукурудза, ріпак, соняшник. З цих культур виготовляються решта харчів, вони є одними з основних інгредієнтів. Підіймаються вони в ціні – виростає все. Тож глобально на гречку не орієнтуються. Насправді її споживають не аж так багато, як це транслюють у медіа. Хоч її й висадили значно менше ніж торік, але катастрофічного дефіциту не буде. На цьому не варто хайпувати. А от по решті товарів ціни можуть зрости на всі 70-100% через зростання вартості пального, обробітку землі, логістику», – пояснює Григоренко.

За словами Андрія Мартина, ще у довоєнні роки виробництво гречки в Україні постійно скорочувалося, через неможливість конкурувати з більш дешевою закордонною, наслідком чого стала імпортозалежність.

«За таких умов, окремі товарні позиції, що не виробляються в Україні, зростають у ціні. Подорожчали товари зі значною складовою імпорту в собівартості через звуження можливостей для їх постачання та втрату запасів на складах. Ціна продуктів у магазині має багато складових, в тому числі логістичні витрати, які останнім часом суттєво зросли через порушення ланцюгів постачання», – каже він.

Сюзанна Григоренко каже, що наразі актуальним буде питання наскільки підніметься ціна продуктів:

«Уряд та профільні організації працюють над тим, щоб підняття цін було мінімальним. Вагома складова у вартості врожаю – паливо. Зростає ціна на нього – автоматично зростає ціна кінцевого товару. Річ у тім, що аграрій не може продати пшеницю за старою ціною, навіть у врожайний рік, якщо на її вирощування він витратив вдвічі більше».

До речі, про паливо. Попри всі намагання уряду дефіцит пального в Україні зберігається. Чи відчувають його аграрії? Так, але не настільки критично, як звичайні автовласники.

«Значна частина резервів палива для посівної аграріями була сформована ще до війни. Крім того, скасування акцизу та зменшення ПДВ на пальне дозволило зробити його більш доступним. На сьогодні аграрії в основному здійснюють гуртові закупівлі палива, тому дефіцит у роздрібній реалізації на них впливає у дещо меншій мірі. Зупинок посівної через відсутність дизпалива поки що не фіксувалося», – пояснює Андрій Мартин.

Він додав, що здорожчення паливно-мастильних матеріалів може вплинути й на ціну харчів, оскільки вони практично повністю імпортуються, а ціни на них у Європі зростають.

За словами Мартина, головне завдання держави в умовах економіки воєнного часу – терміново створити нові логістичні маршрути для українського експорту сільськогосподарської продукції.

«Складно виростити збіжжя, але ще важливіше його продати. Тому відновлення доступу українських аграріїв до глобальних ринків – пріоритет номер один. Друге завдання – допомогти аграріям отримати доступ до фінансування, для чого була запроваджена програма пільгового кредитування. Третя задача – розмінування земель, на яких відбувалися бойові дії, адже без дієвої підтримки держави ця проблема не вирішиться», – каже він.

Станом на 11 травня банки видали аграріям кредитів на суму 24,17 млрд гривень. Основна частина з них залучена за програмою портфельних гарантій 80%.

Як пояснюють в уряді, аграрії можуть залучити до 60 млн грн строком на пів року. Сплата за відсотками відсутня. 20% від суми кредиту гарантує позичальник, а решту суми – держава. У заставу можна оформити майно клієнта або поручителя, обладнання, транспортні засоби, нерухоме майно, а також основні засоби, що купуються за рахунок кредитних коштів.

«Насправді в цій ситуації варто віддати належне профільному міністерству: вони реагують швидко, працюючи в кризових умовах. За 2,5 місяці активної фази війни держава вже зробила безліч речей для підтримки аграріїв. Найперше, зібрала основні їхні потреби перед посівною. Далі намагалася точково допомогти на місцях розпочати посівну. По-друге, скасувала низку сертифікацій і дозволів, необхідних для імпортованого насіння. На митниці на етапі фітосанітарного контролю уряд дав дозвіл проводити вантаж і огляд без проведення фітосанітарної експертизи. Тобто якщо вантаж насіння їде з міжнародним фітосанітарним сертифікатом, а Україна його визнала раніше, то вантаж без проблем пропускається. Раніше все одно потрібно було проходити експертизи. По-третє, надали кредити під нуль відсотків, фінансову підтримку. По-четверте, оперативно дозволили бронювати спеціалістів. Тобто роботи було зроблено багато, і процес не зупиняється», – додає Сюзанна Григоренко.

«Окупанти на Херсонській, Запорізькій, Луганській, Донецькій областях вивезли близько 500 тис. тонн зернових. Плюс відомо про вивезення декількох десятків тисяч тонн соняшникової олії. Безпрецедентні крадіжки продовжують відбуватися», – зазначив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.

На тимчасово зайнятих територіях окупанти крадуть все: від продукції до сільгосптехніки. Втрати аграріїв уже обраховуються у сотнях мільйонів доларів.

«Вивозять олію, овочі до окупованого Криму. І подають це як досягнення на: мовляв, розблокували торгівлю з Херсонщиною, тепер кримчанам доступні товари звідти. Єдиний нюанс – вони крадені. Схожа ситуація з зерном. Тільки в суттєво більших масштабах. Мало того, російські військові цілеспрямовано знищують українські елеватори. На один з таких у Рубіжному спеціально скинули авіабомбу. У Сумській області в елеваторі пошкодили двигуни, під Кривим Рогом обстріляли.

Викрадаючи українське зерно, росіяни вдаються до ще одного злочину – намагаються продати його за кордоном. Сайт «Миротворець» фіксував низку переміщень російських кораблів з кримських портів. Вивозили як пшеницю, так і кукурудзу (яку, за даними «Миротворця", таки купила турецька сторона)», – каже Сюзанна Григоренко.

На думку Андрія Мартина, питання компенсації цих збитків найімовірніше розглядатимуться за загальними процедурами стягнення завданої шкоди з держави-агресора.

«Сьогодні власникам зерна потрібно ініціювати порушення відповідних кримінальних справ та намагатися документувати відповідні злочини. МЗС України працює над тим, щоб за допомогою наших західних партнерів це зерно було оперативно арештоване та конфісковане», – розповідає він.

Навіть у таких складних умовах посівна в Україні відбувається за графіком.

Найбільша проблема, яка наразі стоїть перед аграріями, – можливість експорту продукції на глобальні ринки, адже від цього залежить не лише добробут вітчизняної економіки, а й рівень голоду у світі.

Україні же нестача продовольства наразі не загрожує. Утім, потрібно готуватися до того, що ціни на продукти зростуть.