Автобус потрапив у ДТП. Як пасажирам отримати компенсацію

За загальним правилом, відповідальність за здоров’я та безпеку пасажирів під час поїздки несе перевізник. Про це йдеться у правилах здійснення пасажирських перевезень, витяги з яких розміщені в кожному автобусі, трамваї чи вагоні поїзда. Проте окрім цього є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Про різні види страхування ми часто пишемо на нашому каналі в телеграмі.

Перевізник укладає договір зі страховою компанією й страхує:

• пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;
• водіїв, машиністів, електромонтерів, кондукторів, механіків та інших працівників транспортних підприємств, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях.

Однак йдеться лише про міжнародні та міжміські перевезення пасажирів. Зокрема в межах області.

Усі перевезення міським транспортом – трамваєм, автобусом, тролейбусом чи маршрутним таксі, не можуть бути застраховані за цим видом страхування.

За логікою законодавця планувалось, що відповідальність перевізників громадського транспорту в містах буде застрахована за договорами обов’язкового страхування цивільної відповідальності ОСЦПВ. І у 2014 році навіть була спроба внести зміни до профільного закону, щоб зробити таке страхування можливим для пасажирів трамваїв і тролейбусів.

Однак, зміни не ухвалили. А отже на сьогодні маємо парадоксальну ситуацію: коли пасажир їде автобусом Чернігів-Київ, він вважається застрахованим, а коли пересідає в Києві на трамвай, вже – ні.

Вартість страхового поліса закладена у вартість квитка на автобус, поїзд чи морське судно. У тому ж квитку має бути зазначено:

• назву страхової компанії, її адресу та телефон;
• страхову суму (тобто максимальний розмір страхової виплати);
• розмір страхового платежу.

За загальним правилом розмір страхової суми становить 102 тисячі гривень або 6 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Страховий тариф складає:

• для міжнародних перевезень – 2% страхової суми;
• для залізничних, водних, автомобільних міжобласних і внутрішньообласних перевезень – 1,5% страхової суми;
• для приміських перевезень – 3%.

Представники пільгових категорій громадян, які мають право на безкоштовний проїзд вважаються застрахованими на час поїздки, хоча не сплачують за це коштів.

• смерть пасажира чи працівника перевізника внаслідок нещасного випадку на транспорті;

• одержання травми через нещасний випадок на транспорті, що стало причиною встановлення інвалідності;
• тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Однак, йдеться саме про нещасний випадок (сюди відноситься й ДТП). Якщо ж пасажир травмувався внаслідок власних дій, або зумисне ризикував власним життям чи здоров’ям – це не вважається страховим випадком.

Якщо внаслідок нещасного випадку під час поїздки пасажир отримав травму, що призвела до тимчасової втрати працездатності – страховик відшкодує пасажиру збиток з розрахунку 0,2% страхової суми тобто 204 грн за кожну добу непрацездатності, але не більше 51 тисяч гривень.

Якщо ж травми виявляться настільки серйозними, що пасажиру буде встановлено інвалідність, то виплата складе:

• при встановленні III групи інвалідності – 51 тисяча гривень;
• при встановленні II групи інвалідності – 76,5 тисячі гривень;
• при встановленні I групи інвалідності – 91,8 тисячі гривень;
• у разі смерті пасажира – 102 тисячі гривень.

Якщо ж спочатку пасажир отримав виплату у зв’язку з лікарняним, а потім йому встановили інвалідність чи він помер, то сумарна виплата не може бути більшою від 102 тисяч гривень або максимального ліміту за тією чи іншою групою інвалідності.

Страхова компанія здійснює відшкодування протягом 10 днів з моменту подання постраждалим пасажиром ряду документів:

• квитка на проїзд. Цей квиток одночасно є і страховим полісом пасажира. Для пільгових категорій осіб його замінює посвідчення, що дає право на пільги;
• заяви про страховий випадок та заяви про виплату відшкодування;
• акту про нещасний випадок, який складає перевізник за фактом події;
• листка непрацездатності (для особи, що працює) або довідки з лікарні, що підтверджує тимчасову непрацездатність пасажира внаслідок травми;
• довідки про встановлення інвалідності;
• у разі смерті пасажира – копії свідоцтва про смерть.

За три квартали 2020 року страховики отримали 47,5 млн грн платежів за договорами страхування від нещасного випадку на транспорті. Виплати за 131 страховим випадком склали всього 3,1 млн грн.

За статистикою Нацполіції за 2020 лише з вини водіїв автобусів сталось 108 ДТП, в яких травмувалися 230 осіб і 30 осіб загинули. Окрім цього є ще ДТП та нещасні випадки за участю іншого електротранспорту (тролейбуси, трамваї), нещасні випадки на залізничному транспорті. Очевидно, що до страхових компаній за виплатою звертається лише невелика частина постраждалих пасажирів.

Частково це можна пояснити тим, що страхування від нещасних випадків на транспорті не поширюється на міський транспорт, а отже ці витрати не зображаються в страховій статистиці.

Окрім того, не всі пасажири знають, що мають право на страхову виплату внаслідок нещасного випадку під час поїздки.

Але найчастіше причиною відмови у страховій виплаті є відсутність квитка на проїзд або його втрата. Без документального підтвердження того, що на момент нещасного випадку пасажир дійсно перебував у громадському транспорті – виплати не отримати.

Страховики радять користуватись послугами перевезення лише офіційних перевізників та обов’язково вимагати квиток, якщо купуєте його не в касі.

Наприклад, для приміських маршрутних таксі до м. Києва (з Ірпеня, Бучі, Борисполя, Броварів) документальним підтвердженням є квиток, який видає водій на вимогу пасажира. Тому, вимагайте квиток у водія та зберігайте його до кінця поїздки.

Відсутність окремого виду страхування не означає, що пасажир змушений буде лікуватись власним коштом. Просто в такому разі відшкодовувати збитки мусить безпосередньо перевізник в судовому порядку.

І в цьому разі оцінка розміру збитків, що завдані пасажиру здійснюватиметься за правилами цивільного процесу. Відшкодуванню підлягають:

• витрати на лікування потерпілого пасажира;
• компенсація втраченого доходу у зв’язку з перебуванням на лікарняному. Розмір виплати залежатиме від середньомісячного доходу пасажира та вираховується індивідуально;
• шкода, завдана здоров’ю внаслідок встановлення інвалідності – виплата може бути одноразовою, або щомісячною (як правило, це різниця між попереднім доходом потерпілого та доходом після травмування);
• шкода у зв’язку зі смертю пасажира. У цьому разі винуватець мусить сплачувати витрати на утримання:
  • дитини пасажира – до досягнення нею 18 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років;
  • чоловіка, дружини, батьків, які досягли пенсійного віку, – довічно;
  • особи з інвалідністю, яку потерпілий зобов'язаний був утримувати, – впродовж строку інвалідності;
  • одного з батьків або другого з подружжя чи іншого з членів сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, – до досягнення останніми 14 років;
  • іншої непрацездатної особи, яка була на утриманні потерпілого, – протягом 5 років після його смерті.
• моральна шкода, у зв’язку з каліцтвом чи втратою працездатності.

Основною проблемою є документальне підтвердження факту травмування під час поїздки, адже не завжди перевізник у належний спосіб фіксує цю подію.

Та й самі пасажири не одразу звертаються за медичною допомогою.

В такому випадку також обов’язковим є наявність квитка, що підтверджує проїзд (документу або електронного квитка).

Як відомо, відповідальність водіїв автомобільного транспорту підлягає страхуванню за договорами ОСЦПВ. І тому відшкодуванню за цим договором підлягають збитки будь-яким особам, що постраждали внаслідок такої аварії, зокрема пасажирам громадського транспорту. Проте є ряд нюансів.