Стан медицини в Європі та США: скільки це коштує

Медична система Європи та США суттєво відрізняється від української — інший рівень організації, фінансування й стандартів обслуговування. В Україні майже немає страхового покриття, тож пацієнти змушені сплачувати за багато послуг «з кишені». Навіть у державних лікарнях.

Натомість у країнах західного світу діють відпрацьовані системи страхування, які знижують фінансові ризики, хоча й мають свої мінуси. У Європі поширені черги й тривале очікування операцій, у США — проблема високої вартості для людей без страхування.

Водночас в Україні перевагою лишається доступність медзакладів, як державних, комунальних так і приватних, ближчий контакт лікарів і швидке отримання допомоги без значних витрат.

У більшості країн ЄС функціонують державні системи охорони здоров’я з обов’язковим страхуванням, що фінансується через податки та соціальні внески. Такий підхід забезпечує майже всім громадянам доступ до безкоштовної або майже безкоштовної базової медичної допомоги.

Для прикладу, у більшості країн ЄС діє подібний підхід до фінансування медицини: через обов’язкові внески або спеціальні податки на охорону здоров’я, які спрямовуються до національних страхових фондів — аналогів української Національної служби здоров’я (НСЗУ).

Так, у Чехії цей податок акумулюється у державних страхових касах, а в Польщі функціонує Національний фонд здоров’я (NFZ).

«У нас є NFZ. Ми щомісяця платимо окремий внесок — понад 500 злотих у моєму випадку, бо я підприємець, як ФОП в Україні. Це дорого, адже за ці гроші можна мати хороше приватне страхування. Але без цього не обійтися — система працює приблизно так, як планували впровадити в Україні за часів Уляни Супрун: спочатку сімейний лікар, потім направлення до вузькопрофільного спеціаліста», — розповідає українка, читачка порталу Finance.ua, яка останні 10 років живе у польському Кракові.

У межах таких систем пацієнт зазвичай розпочинає лікування з сімейного або первинного лікаря, який координує подальші дії й за потреби направляє до вузькопрофільного спеціаліста.

Це дозволяє контролювати витрати, уникати дублювання послуг і забезпечує базовий рівень захисту для всіх громадян.

Утім, доступ до фахівців не завжди швидкий. За словами українки Кароліни, яка також тривалий час живе у Польщі, щоб потрапити до лікаря за державною програмою іноді доводиться чекати місяцями: «На запис через NFZ можна чекати кілька місяців, навіть з направленням. Якщо лікар зазначає, що випадок терміновий — це скорочує очікування, але, все одно, доводиться чекати. Тому багато людей користуються приватними страховими пакетами або клініками».

Утім, попри високий рівень охоплення населення, європейські системи стикаються з кадровим дефіцитом та бюрократією. Через це очікування на запис чи операцію може тривати від кількох тижнів до місяців.

Приватна медицина, хоч і дорожча, але пропонує швидший доступ до послуг. Популярні приватні страхові мережі пропонують страхові пакети з телемедициною, швидкими консультаціями й власними клініками.

У США ж система охорони здоров’я побудована переважно на приватному страхуванні. Поліси найчастіше оплачуються роботодавцями або самими громадянами.

Державні програми — Medicare та Medicaid — охоплюють лише пенсіонерів, людей з низькими доходами та окремі соціальні групи. У результаті значна частина населення змушена самостійно купувати страхові пакети, які покривають основні види медичних послуг. Без страховки лікування може бути надзвичайно дорогим.

^{Джерело фото: freepik}

США витрачають на медицину близько 18% ВВП, що є одним з найвищих показників у світі. Водночас система відзначається високими технологічними стандартами та якістю обслуговування. Пацієнти, як правило, чекають менше ніж у Європі, але платять значно більше.

Для тих, хто не має страховки, фінансові бар’єри часто роблять медичну допомогу практично недосяжною.

Вартість медичних послуг у ЄС коливається залежно від країни, виду надання послуг і страхового покриття.

Консультації приватних лікарів починаються від приблизно 40−45 євро (43−48 доларів), а річне приватне страхування коштує від 600 до 3 тис. євро (650−3 200 доларів).

Складні операції можуть оцінюватись у 2 200−2 700 євро (2 400−2 900 доларів) з урахуванням перебування у лікарні.

Деякі операції, зокрема лазерні корекції зору, взагалі не покриваються державною страховкою і їх доводиться оплачувати повністю приватно. Коштують такі процедури приблизно 900 євро (950 доларів) за одне око.

За словами Кароліни, навіть попри внески до НФЗ, деякі операції не покриваються державою: «Моя операція на жовчному міхурі через НФЗ зайняла майже пів року очікування. Приватно це коштувало б 10−12 тис. злотих, а це десь 2,5−3 тис. доларів. Є й такі операції, які фонд взагалі не фінансує — наприклад, лазерна корекція зору. Тоді доводиться платити повністю з власної кишені».

У цілому, європейська модель забезпечує стабільний доступ до базових послуг майже всім громадянам, але не гарантує швидкість. Високі податки та внески компенсуються соціальною захищеністю, однак дефіцит лікарів і черги залишаються спільною проблемою більшості країн ЄС.

Ситуація у США ще більш кардинальна: вартість приватної страховки сягає 400−700 доларів на місяць, а лікування без страхування — надзвичайно дороге.

Так, консультація у сімейного лікаря за власні кошти може коштувати 100−200 доларів за візит, а складні операції, такі як заміна тазостегнового суглоба, часто оцінюються у десятки тисяч доларів (від 30 до 50 тис. доларів) включно з перебуванням у лікарні.

Багато медикаментів також мають високу вартість через відсутність загального контролю цін. Через це більшість американців ретельно обирають пакет страхових послуг, намагаючись збалансувати високу вартість страхування з можливими витратами на лікування.

Водночас і система медичного страхування у Штатах дуже різноманітна і складна. Приватне страхування охоплює понад 80% населення й доступне через роботодавців або купується індивідуально. Державні програми включають Medicare (для пенсіонерів та певних категорій), Medicaid (для малозабезпечених) і страхування дітей (CHIP).

Основні типи приватних медичних страхових планів (Health Insurance Plans) відрізняються за рівнем контролю доступу до лікарів і вартістю. Наприклад, план HMO (Health Maintenance Organization) зазвичай має найдешевші послуги, але пацієнт змушений обслуговуватися у мережі лікарів і отримувати направлення від терапевта для консультацій зі спеціалістами.

План PPO (Preferred Provider Organization) дорожчий, але забезпечує більшу свободу вибору лікарів без обов’язкових направлень.

Є також інші, які поєднують в собі риси HMO та PPO, дозволяючи звертатися до лікарів поза мережею, однак із направленням від терапевта. Таким чином, ці плани пропонують різний баланс вартості та гнучкості медичного обслуговування, що змушує споживачів обирати страхування під свої фінансові можливості та потреби в охороні здоров’я.

«Страховка — це святе в Америці. Без неї навіть звичайна мазь від синців може коштувати, як авіаквиток до Європи, я вже не кажу про якісь процедури, більш серйозне лікування чи хірургічне втручання. Мені пощастило мати пакет від мого роботодавця, який відшкодовує витрати на екстрені випадки, терапевта, консультації профільних лікарів, хірургічне втручання з анестезією, госпіталізацію до двох місяців та покриття ліків. Єдиний мінус, усі ці послуги я маю отримувати лише в одній, визначений у контракті, лікарні. Водночас моя страховка не покриває стоматологію», — говорить українець Дмитро, який переїхав до США 2014 року та вже отримав там громадянство і має стабільну роботу.

^{Джерело фото: pixabay}

Щодо вартості, середня вартість приватної медичної страховки 2025 року коливається приблизно від 200 до 700 доларів на місяць залежно від типу плану, географії, віку та стану здоров’я.

Страховка, яку спонсорує роботодавець, зазвичай коштує близько 500 доларів на місяць для окремої людини. Щорічна вартість сімейних планів може сягати 27 тис. доларів і більше, що робить медичне страхування однією з найважливіших статей витрат для американських сімей.

Ціни на поліс залежать від покриття: базові плани покривають консультації і екстрену допомогу, розширені плани включають госпіталізацію, ліки за рецептом, профілактичні огляди, стоматологію.

Наявність страховки у США часто визначає рівень доступу до медичних послуг і їхню вартість. Люди без страхування стикаються з величезними рахунками за лікування, що може призводити до значних фінансових проблем.

Отже, медична система Європи і США — це передусім системи з сильним страхуванням і високим рівнем організації, але з певними викликами в доступності та вартості лікування.

Своєю чергою, українська система має потенціал і конкурентні переваги, але потребує реформ для підвищення якості та прозорості.