Угода про копалини: все, що треба знати й розуміти українцям

Умовно, на порядок денний винесли так звану Угоду про корисні копалини. Лідер Америки казав, що хоче отримати доступ до сумісної розробки цінних родовищ, щиро обіцяв що це буде вигідним для обох сторін. Але було багато сумнівних фактів.

Він озвучував різні суму наданих Україні грантів. Неодноразово наголошував, що хоче повернути цю підтримку на користь власних громадян шляхом отримання доступу до наших цінних родовищ.

І українцям від адміністрації Джо Байдена надавалися саме гранти. Тобто, не гроші в борг, а гроші у вигляді підтримки. Це суттєва різниця, погодьтеся. До того ж у вимогах Трампа фігурують постійно різні суми. Вони не просто вражають, вони шокують розмірами значно більшими реальної вартості тієї допомоги, що була надана народу України.

Коли був запропонований перший варіант угоди, то там містилися неприйнятні умови з «присмаком колоніалізму». Договір називали просто «драконівським» через непомірні запити та відсутність гарантій. Очікувано, що Україна не стала таке підписувати.

Сторони почали розробку іншого варіанту угоди, який би міг задовольнити всіх учасників.

І каменем спотикання під час розробки стала проблема гарантій безпеки. Саме на цьому наполягала сторона України. Америка ж натомість заявляла, що їх не буде, а договір цей укладається просто, щоб повернути гроші, вкладені в Україну.

Уряд України запевняв громадян, що питання врегулювали й пропонував фінальну версію документа для ознайомлення.

Варіант, який і став причиною скандалу, схвалили 26 лютого. Тоді прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що підписантом від України буде перша віце-прем'єр-міністерка-міністерка економіки Юлія Свириденко.

Називатися документ буде «Угодою про встановлення правил та умов інвестиційного фонду відновлення України» та передбачатиме створення урядами України та Америки спільного фонду, отримані з якого доходи можна буде спрямовувати на повоєнну відбудову держави.

В тексті документа зазначалося, зокрема наступне:

• український уряд вноситиме до Фонду 50% надходжень, отриманих від усіх природноресурсних активів у державній власності (родовищ корисних копалин, вуглеводнів, нафти, газу та інших) та відповідної інфраструктури (портів та терміналів скрапленого природного газу) за згодою обох сторін;
• щоб уникнути сумнівів, такі майбутні джерела надходжень не включають теперішні джерела надходжень, які вже входять до складу загальних доходів бюджету України. Часові рамки, обсяг та стабільність внесків будуть визначені далі в угоді про Фонд;
• внески, зроблені у Фонд, будуть реінвестуватися принаймні раз на рік з метою сприяння безпеці, захисту та процвітанню України, що буде додатково визначено в угоді про Фонд. Угода про Фонд також матиме положення щодо майбутніх дивідендів.

Передбачалося, що Фонд буде інвестувати внесені кошти в відновлення, розвиток та загальну безпеку України. Керувати ним будуть уряди США та України.

Але було багато питань. И основне з них сформулювати можна так — чи справді угода так спрацює на практиці, як про неї говорять, чи захистить документ Україну від можливості повторного російського вторгнення?

В підготованій Угоді доволі розпливчасто зазначалося, що уряд США підтримує Україну в меті отримати гарантії безпеки для створення тривалого миру. Але й всі інші країни (в більшості) також нас підтримують. Причому вже не перший рік. Та попри підтримку війна триває. Де ж конкретика? Де справжні обіцянки?

Так, сама по собі Угода мала попередній характер. Вже на її підставі мав би створюватися б ключовий договір про створення інвестфонду. Розробляли б угоду із залученням міжнародних експертів, тобто робота попереду ще була б тривала та важка.

Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що кінцевий варіант угоди про корисні копалини із США не буде містити фраз про борги України за отриману в минулому допомогу.

Текст її вже був опублікований, ознайомитися буде не складно. І очевидно, що в цій версії вже йдеться не тільки про «рідкісноземельні метали», а про весь комплекс корисних копалин на території України.

Разом із тим, в першому варіанті Угоди, який привозив міністр фінансів США Скотт Бессант, був прописаний саме механізм повернення грантів, наданих свого часу адміністрацією Байдена.

У новому варіанті все вже трохи підкориговано. Наприклад, є чітко прописаний пункт про те, що українська частина наповнення Фонду не буде включати те, що є на сьогодні джерелами наповнення державного бюджету. Тобто вся рента від Укргазвидобування, Нафтогазу, Укрнафти та ін. добувних компаній — все це буде далі спрямовуватися до держбюджету. Наповнювачем української частини Фонду стануть виключно нові корисні копалини, які тільки будуть розроблятися.

Тож, розглядаємо документ тезово:

З урахуванням того, що:

• Сполучені Штати Америки надали значну фінансову та матеріальну підтримку Україні з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року;
• американський народ бажає інвестувати разом з Україною у вільну, суверенну та безпечну Україну;
• Сполучені Штати Америки та Україна прагнуть тривалого миру в Україні та тривалого партнерства між їхніми двома народами та урядами;
• Сполучені Штати Америки та Україна визнають внесок, який зробила Україна у зміцнення міжнародного миру та безпеки, добровільно відмовившись від третього за величиною у світі арсеналу ядерної зброї;
• Сполучені Штати Америки та Україна бажають забезпечити, щоб ті держави та інші особи, які діяли вороже проти України в конфлікті, не отримали вигоди від відбудови України після приходу тривалого миру, сторони укладають цю Угоду.

Уряди США та України мають створити інвестфонд відбудови з партнерством через спільну власність.

Управління ним здійснюватимуть спільно представники Урядів України та США. Учасники не будуть продавати чи передавати будь-яку частину своєї частки у Фонді без попередньої письмової згоди іншого Учасника.

Фонд збиратиме та реінвестуватиме доходи, що вносяться до Фонду, за вирахуванням витрат, понесених Фондом, та зароблятиме дохід від майбутньої монетизації усіх відповідних природноресурсних активів, що є у державній власності України (незалежно від того, чи вони перебувають у прямій або непрямій державній власності України).

Урядом України будуть вноситися до Фонду 50% усіх надходжень, отриманих від майбутньої монетизації:

• усіх природно-ресурсних активів, що прямо чи непрямо належать державі та визначаються, як родовища корисних копалин, вуглеводнів, нафти, природного газу та інших видобувних матеріалів;
• іншої інфраструктури, відповідно до природно-ресурсних активів (термінали скрапленого природного газу та портова інфраструктура).

Ці майбутні джерела надходжень не включають теперішні джерела надходжень. Часові рамки, обсяг та стабільність внесків визначатимуться далі в Угоді про Фонд.

На власний розсуд Фонд може зараховувати або повертати Уряду України фактичні витрати, понесені за новоствореними проєктами, від яких Фонд отримує доходи.

Внески у Фонд будуть реінвестуватися принаймні раз на рік в Україні, з метою сприяння її безпеці, захисту та процвітанню. Угода про Фонд також матиме положення щодо майбутніх дивідендів.

Уряд Сполучених Штатів Америки буде підтримувати довгострокові фінансові зобов’язання для розвитку стабільної та економічно процвітаючої України.

Подальші внески можуть складатися з коштів, фінансових інструментів та інших матеріальних і нематеріальних активів, критично важливих для відбудови України.

Учасники залишають за собою право робити необхідні дії для захисту та максимізації цінності своїх економічних інтересів у Фонді.

Наразі Угода підписана і ознайомитися з нею всім, хто бажає, можна самостійно.

Ключові умови розповіла перша прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко. Вона зазначила, що:

1. Угода абсолютно відповідає нашій Конституції.
2. США дають Україні гроші й допомогу (зокрема, ППО та технології).
3. Національне майно захищене. У процесах приватизації жодних змін.
4. Усі ресурси на нашій території та в територіальних водах належать Україні. Саме українська держава визначає де і що видобувати. Надра залишається в українській власності — опечатана за угодою.
5. Фонд поповнюватиметься з нових ліцензій, а не з тих, що вже існують.
6. Угода не передбачає змін у процесах приватизації чи управлінні держкомпаніями — вони й надалі належатимуть Україні. Такі компанії як Укрнафта чи Енергоатом залишаються у власності держави.
7. Фонд створений 50/50. Ми будемо управляти цим Фондом спільно зі США. Жодна зі сторін не матиме переважного голосу, і це відображатиме рівноправне партнерство України та США.
8. На фонд задіюються 50% коштів від нових ліцензій на критичні матеріали та нафтогазові проєкти, які надійдуть до бюджету після створення фонду. Доходи від вже розпочатих проєктів або запланованих до бюджету надходжень не включаються до Фонду. Угода стосується подальшої стратегічної співпраці.
9. Гроші йтимуть виключно на проєкти в Україні (видобуток, інфраструктура, переробка та схожі).
10. Жодних боргових зобовʼязань на Україну не лягає.
11. 10 років прибутки не виводять, лише інвестують у відбудову. США допомагають залучати інвестиції і технології.
12. Є податкові гарантії. Доходи та внески Фонду не оподатковуються ні в США, ні в Україні, щоб інвестиції приносили найбільші результати.
13. Власність та контроль над надрами, компаніями, ресурсами належить Україні. Фонд буде спільний 50/50. Україна більше нічого не винна, а шлях до ЄС відкритий.
14. Угода не містить жодних згадок про будь-які боргові зобов’язання України перед США. Реалізація угоди дозволить обом країнам розширити свій економічний потенціал за рахунок рівноправного співробітництва та інвестицій.
15. Документ узгоджується з національним законодавством і не суперечить будь-яким міжнародним зобов’язанням України. Важливо, щоб угода стала сигналом для інших світових гравців, що з Україною надійна довгострокова співпраця — на десятиліття.
16. Для функціонування Фонду передбачені лише поправки до бюджетного кодексу. Таку ж угоду має ратифікувати Верховна Рада.

Фонд підтримується урядом США через агентство DFC, яке допоможе нам залучити інвестиції та технології фондів і компаній США, ЄС та інших країн, що підтримують нашу боротьбу з російським ворогом. Передача та розвиток технологій є важливим компонентом Угоди, тому що нам потрібні не тільки інвестиції, а й інновації.

Тепер стисло про те, як всі буде на практиці.

З боку США Україні йде фінансування, допомогу із ППО та ін., а Україна зі свого боку робить інвестицію у вигляді частки від видобутку з нових родовищ. Доход вкладається після прийняття спільного рішення в видобуток в Україні нафти і газу, у розвиток інфраструктуру.

Крім того, Фонд інвестуватиме в проєкти з видобутку корисного викопного палива та нафти і газу, а також у відповідну інфраструктуру або переробку. Конкретні інвестиційні проєкти, на які будуть спрямовані кошти, визначать спільно Україна та США. Важливо, щоб Фонд міг інвестувати виключно в Україну.

І ще дуже важливе — впродовж перших 10 років не відбуватиметься ніякого поділу прибутків. Гроші йтимуть виключно на відбудову України.

Це не просто значна фінансова угода. З боку США є беззаперечне визнання внеску України в глобальну безпеку (відмова від ядерної зброї), гарантують підтримку та прагнуть тривалої співпраці.

Процес підготовки, узгодження був дуже тривалий. Чуток, що супроводжували його також вистачало. Тоді, в процесі підготовки до випуску цього матеріалу ми спілкувалися з фахівцями з різних галузей, які розуміють, що загалом відбувалося, відбувається, та далі пропонуємо вам ознайомитися з їхніми думками.

Одною з перших відгукнулася на наш запит старший науковий співробітник ІГН НАНУ України, кандидати геолого-мінералогічних наук Алла Василенко та дала наступні коментарі за темою:

Через складне становище економіки, що зумовлює недостатні обсяги геологорозвідувальних робіт, темпи відтворення мінерально-сировинної бази не відповідають потребам держави.

Тож, у зв’язку з наявними проблемами виникає питання ширшого залучення приватних інвесторів не лише для видобування корисних копалин, а й для їхнього довивчення. Таким чином, будь-яка угода про залучення інвестицій несе величезний плюс.

До нас можуть потенційно прийти нові інвестори, нові компанії, які долучать сюди свої кошти, свої знання, технології, доступ до фінансового ресурсу.

Ще краще, якщо окрім видобування, ми зможемо забезпечити повний цикл виробництва. (щоб одержувати не сировину, а кінцевий продукт, що надає додану вартість). Але все буде залежати від договору з інвестором. Будівництво повного циклу потребує часу і великих фінансових витрат. До того ж, американці вміють захищати свої інвестиції.

Із загальної кількості розвідданих в Україні родовищ, що є на Державному балансі, кількість об’єктів, розробка яких на сьогодні є економічно доцільною, не перевищує 1/3.

Більшість з них відкрито в 60−80 роки минулого століття. За оцінки раніше розвідданих родовищ не звертали увагу на питання які в цей час є дуже важливими:

• цільове призначення земель та форма власності на них;
• природоохоронні, санітарні та інші обмеження (вибухонебезпечні зони, підземні, наземні комунікації та інше).

Сьогодні, суттєве значення має також соціальний фактор — громадська думка. Крім того, запаси затверджувалися за радянською системою, яку не розуміють закордонні інвестори.

Тому, щоб відповісти на запитання стосовно цінності наявних копалин, необхідно провести геолого-економічну оцінку всіх перспективних покладів та привести їхні запаси й ресурси до міжнародних стандартів.

Цікаве ексклюзивне інтерв’ю дав журналістам нашого видання Георгій Попов, аналітик НАДПУ. Повідомив наступне:

«Що нас взагалі турбувало, як Асоціацію добувної промисловості, які ми перші такі проблеми побачили… В першу чергу, то, чим я займався, це пункт третій угоди вже звісно що не підписаної, але, тим не менш, він не сильно переглядався і змінювався, це джерела наповнення фонду.

Там прописано англійським текстом (потім був вже опублікований український переклад), що джерелами наповнення, за які відповідальний уряд наш, є, по-перше, мінеральні ресурси без зазначення мінералів і навіть родовищ. Тобто, не зазначаються якісь окремі рідкісноземельні чи просто рідкісні метали (хоча Трамп під час перепалки з нашим Президентом згадував саме їх). По-друге, вуглеводні ресурси. По-третє, всі види природних активів, інфраструктура та порти.

І от ми провели таку просту аналітику математичну: відкрили Мінфін, подивилися, скільки ренти було за 2024 рік сплачено, перевели в актуальний курс за доларом. Вийшло, що за весь 2024 рік було сплачено ренти (тобто, це основний податок за користування надрами) на 1 млрд 136 млн доларів.

Це фактично основне навантаження, основне наповнення за рахунок теж видобутку газу, та газоконденсату і залізної руди.

Якщо ж Фонд буде складати 500 млрд доларів, наповнювати його треба буде 440 років (!!!). Разом із тим, в пункті 3 (2 редакція) зазначено, що теперішні джерела наповнення не є джерелом поповнення.

Це також дуже ускладнює розуміння того, чим це буде наповнюватись, який загалом інтерес держави. Чи буде держава виставляти це на аукціонах, продавати, якщо гроші будуть не державний бюджет поповнювати, а цей фонд?

Окрім того, на відміну від меморандуму, наприклад, про взаємодію з Європейським союзом у цій галузі, підписаному 2021 року, де були чотири пункти, які передбачали технічну підтримку в георозвідці, в оцифруванні геологічної інформації тощо, тут взагалі нічого не згадано, ну окрім головного наріжного такого «каменю спотикань», це гарантій безпеки чи взагалі якихось гарантій американців щодо цих родовищ.

Що стосується цінності наших родовищ… Взагалі, коли ця тема почалася обговорюватися, коли Трамп вперше згадав про рідкоземельні метали, мабуть, він все ж таки мав на увазі рідкісні земельні метали. Чому так? Тому що, після перепалки з Трампом Зеленський на зустрічі з керівником військового комітету НАТО представив карту, де особливу увагу приділяв титану та літію. Це рідкісні метали (важливо це розрізняти). Але ми не маємо об’єктивної нормальної та повної інформації щодо якості рідкоземельних родовищ покладів в Україні, бо здебільшого вони розташовані в Приазов’ї та на окупованих територіях, тож ступінь георозвідки викликає суттєві сумніви. Таких сумнівів немає щодо титану, бо маємо доволі значні запаси порівняно з іншими країнами.

Активні родовища, навіть підприємства, які там чекають націоналізації, чи навпаки їх вже приватизували, і саме титанова галузь це єдина, яка будувала ГЗК взагалі за часів незалежності. Ми точно в п’ятірці країн за запасами в Європі (скоріше, 3−4 місце). Американська геологічна служба вказує на наявність 500 тис. тонн літієвої руди.

Тут ще річ у тому, що наші члени Асоціації Укрлітійвидобування (це єдиний поки чинний власник співдозволу на розробку родовища (планується запуск його у 2028 році), за власними корпоративними матеріалами стверджують, що це найбагатше родовище в Європі. Там найкраща руда з найбільшим вмістом літію.

Якщо ж рахувати з наразі окупованими територіями, мінеральні багатства України оцінюються в 13−16 трлн доларів. Але саме стосовно рідкісноземельних мінералів дуже складно сказати, бо не проведена достовірна і повноцінна геологічна оцінка. Дійсно, йдеться про десятки мільярдів доларів. Наголосимо, «десятки». Тобто, це може бути й 50, й, умовно, 30 мільярдів.

А повної інформації немає. Загалом, це давно викликає в галузі низку проблем. Ми, як «Асоціація» боремося, наприклад, за такі речі, як зняття грифу секретності на дані, щодо родовищ якраз критичної сировини для того, щоб залучати інвесторів. Але все одно це все впирається якраз в те, що ми не оперуємо правильними цифрами, достовірними, щоб провести якусь оцінку. І це, в принципі, використала американська адміністрація. Тому що очевидно було, що документ, скоріше несе політичний характер і буде використаний як засіб тиску, аніж якісь конкретні інвестиційні зобов’язання. Це важливо підкреслити", — підсумував аналітик НАДПУ Георгій Попов.

Тож, думки та припущення можуть бути і ще довго будуть різними. Ми, наразі можемо стверджувати лише наступне:

• запасів рідкісноземельних копалин в Україні вдосталь;
• є досвідчені фахівці, які на цьому розуміються;
• не вистачає можливостей для добування й переробки;
• немає ресурсів для розробок;
• українців цікавить, щоб така угода, захищала інтереси країни, щоб були створені нові робочі місця й збережені природні ресурси.

Фінансова, екологічна й соціальна сторони враховувалися під час обговорення й укладення такої домовленості. Стосовно вигоди американців сам Дональд Трамп в коментарях, стосовно підписання угоди про корисні копалини, казав, що США отримає від такої угоди значно більше, ніж 350 млрд доларів.

«Коли я прийшов сюди, я запитав: скільки грошей ми віддали Україні? Справжня цифра — приблизно 350 мільярдів доларів. Неймовірно. І ми не мали жодних гарантій безпеки, нічого: ми просто вливаємо туди гроші», — заявляв він. І наполягав на підписанні угоди саме через те, що прагнув захищеності для американців.

«Ми уклали угоду, за якою отримаємо, знаєте, набагато більше в теорії, ніж 350 мільярдів доларів, але я хотів бути захищеним. Я не хотів виглядати дурнем», — заявив він вже після укладення сьогоднішньої угоди. Проте дуже розраховувати на те, що це вмить зупинить рф та її агресію не варто. Стосовно цього Дональд Трамп сказав: «Ну, це може бути».

Угода про копалини не може розглядатися, як проста бізнес-операція. Це важливий інструмент з суттєвим впливом і на економіку, і на екологію, і на соціальну ситуацію в Україні.