Як фінансується церква в Україні

Церковний податок (Kirchensteuer) — це спеціальний збір, який стягують із членів релігійні громади Німеччини. Для великих християнських церков країни він є основним джерелом доходу. Ви повинні сплачувати церковний податок, якщо ви проживаєте у Німеччині і перебуваєте в релігійній громаді, яка має право його стягувати. Громадянство водночас не має значення.

Умовою того, що релігійна громада має право стягувати церковний податок, є наявність у неї статусу «публічно-правової компанії». Цей особливий статус має не лише католицька і євангелічна церква, а й багато інших релігійних і світоглядних громад, наприклад, вільні церкви, єврейські громади, свідки Єгови, Армія Спасіння чи православні церкви.

Деякі церкви чи релігійні громади, які мають право стягувати церковний податок, роблять це самостійно чи, навпаки, не користуються цією можливістю. В усіх інших випадках збором займається податкова інспекція (Finanzamt).

Під час реєстрації вашої адреси в Німеччині вас попросять заявити про релігійну приналежність. Ця інформація передається податковим органам, які визначають ваше право на сплату церковного податку. Якщо ви є членом визнаної релігійної громади, церковний податок буде автоматично утриманий з вашого податку на доходи.

Ставка церковного податку становить:

• 8% від суми податку на доходи фізичних осіб у федеральних землях Баварія та Баден-Вюртемберг;
• 9% у всіх інших землях.

Наприклад, якщо ваш податок на доходи складає 10 тис. євро, то церковний податок становитиме 800 євро (8%) або 900 євро (9%), залежно від регіону.

Церковний податок, разом із податком на доходи та іншими соціальними внесками, автоматично утримується з вашої місячної зарплати роботодавцем, якщо ви є найманим працівником. Ця система забезпечує автоматичне перерахування відрахувань до відповідної релігійної громади від вашого імені. Якщо ви є самозайнятою особою або отримуєте доходи з інших джерел, ви відповідаєте за декларування вашого доходу податковим органам та безпосередню сплату церковного податку.

Особи, які бажають припинити сплату церковного податку, повинні офіційно вийти з церковної громади (Kirchenaustritt), подавши відповідну заяву до місцевих органів влади. Цей процес може супроводжуватися адміністративним збором.

Плата за вихід з реєстру податку буде — відвід 10 до 32 євро залежно від регіону, де ви проживаєте. У деяких землях, як-от у Бранденбурзі, ви можете вийти з реєстру безкоштовно. Найдорожчий штат для виходу з реєстру церкви — Саарланд, де це коштує 32 євро.

Перед тим, як вийти з церкви, варто знати, що є відомі випадки, коли німецька церква зв’язувалася з іноземними церквами та запитувала, чи є особа офіційним членом церкви. Якщо відповідь позитивна, вам можуть надіслати офіційний лист із проханням сплатити церковний податок за час перебування в Німеччині.

В Німеччині існує кілька категорій осіб, які звільнені від обов’язкової сплати церковного податку:

• якщо ви проживаєте за кордоном протягом певного періоду часу і не реєстрували своє місце проживання;
• безвірні;
• особи, чий річний дохід не перевищує встановленого мінімального порогу (Existenzminimum);
• пенсіонери, які не сплачують податок на доходи (Einkommensteuer) зі своїх доходів.

Несплата церковного податку може мати серйозні наслідки. Податкові органи мають право накладати штрафи та пені за недотримання. Крім того, як зареєстрований член релігійної громади, ви можете втратити певні права та привілеї в межах цієї громади, наприклад доступ до таїнств або релігійних церемоній.

Цікаво, що у Німеччині церковний податок приносить мільярди євро на рік (наприклад, Католицька церква отримала близько 6,7 млрд євро 2021 року).

Окрім Німеччини, церковний податок існує в таких країнах:

• Австрія — «Kirchenbeitrag»: ставка — 1,1% від доходу (для католиків, лютеран, інших визнаних громад). Відмова від членства також потребує офіційної процедури;
• Данія — «Kirkeskat»: члени Данської народної церкви (лютеранської) сплачують 0,4−1,5% від доходу. Податок автоматично стягується з податківців, зареєстрованих у церкві;
• Фінляндія — «Kirkollisvero»: члени євангелічно-лютеранської або православної церков сплачують 1−2% від доходу;
• Швеція — «Kyrkoavgift»: після відокремлення церкви від держави (2000 р.) податок скасовано, але церква має право збирати членські внески (близько 1% доходу);
• Швейцарія: податок варіюється за кантонами (наприклад, у Цюриху — 1,5−2,5% від доходу). Стягується з членів протестантських, католицьких та інших громад.

У деяких країнах, таких як Італія, Іспанія та Португалія, існують альтернативні системи фінансування релігійних організацій через добровільні відрахування частини податку на доходи.

В Україні немає системи церковного податку, подібної до німецької. Фінансування релігійних організацій відбувається коштом добровільних пожертвувань вірян, благодійних внесків та інших джерел, передбачених законодавством. Держава не стягує податки на користь церков і не здійснює їхній розподіл.

Як фінансується церква в Україні? Основними джерелами фінансування церков в Україні є:

• пожертви вірян — це найбільш поширений і традиційний спосіб фінансування;
• парафіяни можуть робити добровільні внески на утримання храму;
• якщо церква займається підприємницькою діяльністю, то прибуток від неї використовується для фінансування церковних потреб;
• благодійні внески юридичних осіб. Тобто компанії та організації можуть надавати благодійну допомогу церкві;
• держава може надавати фінансову підтримку на реставрацію історичних церков або на інші релігійні проєкти.

Податкові пільги для релігійних організацій

Згідно з Податковим кодексом України, офіційні релігійні організації, визнані неприбутковими, мають право на пільгове оподаткування. Наприклад:

• звільняються від податку на додану вартість операцій із постачання культових послуг та предметів культового призначення. Йдеться про послуги, які стосуються хрещення, укладення шлюбу, тобто вінчання, похоронів, молебнів, панахид та освячення. Також не доведеться платити податки на предмети культового призначення, а саме на свічки, ікони, хрести, покривала, медальйони з релігійною символікою, а також блюдця і посуд, які призначені для релігійних обрядів;
• звільняються від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об’єкти нерухомості, які використовуються для проведення релігійної діяльності, крім тих, які використовуються для виробничих або господарських потреб.

Фінансові надходження та звітність

Релігійні організації отримують грошові надходження двох видів: добровільні пожертви та прибуток від оренди нерухомості, від продажу своєї продукції, від освітньої діяльності тощо. Перший вид надходжень не оподатковується, але про отримання цих коштів релігійні організації мають звітувати перед податковою службою. Другий вид надходжень треба відображати у звітах та сплачувати з тих прибутків податки на загальних підставах.

Також релігійні організації, як і будь-який роботодавець, зобов’язані сплачувати єдиний соціальний внесок та податок на доходи фізичних осіб за своїх працівників.

Церковний податок є важливим джерелом фінансування релігійних організацій у низці європейських країн, зокрема в Німеччині. Проте сучасні тенденції свідчать про зростання критики цієї системи та зменшення кількості її прихильників.

В Україні така система відсутня, і фінансування церков базується на добровільних внесках вірян. Це підкреслює різницю в підходах до взаємодії між державою та релігійними організаціями в різних країнах.