Надра України: чому вони так цікавлять наших ворогів

На момент проголошення Незалежності мінерально-сировинний комплекс забезпечував до 25% валового національного продукту, тобто всіх товарів, які вироблялися в країні, разом з наданими послугами.

Вартість розвіданих запасів оцінювалася тоді західними експертами в понад 200 тис. дол. на душу населення.

З добуванням і використанням корисних копалин було пов’язано 48% промислового потенціалу України та до 20% її трудових ресурсів.

Давайте детальніше оглянемо наші багатства, а також познайомимося з кількома теоріями, відповідно до яких рф окрім чисто ідеологічної причини напала на Україну через ресурси. Грабунок – це те, чим росія займається вже століттями.

Зрозуміло, що в межах однієї статті охопити всі корисні копалини в Україні неможливо, тому сконцентруємося на ключових – тих, що мають стратегічне значення та перспективи доданої вартості.

Географічно вугільні запаси зосереджені в п’яти областях України – насамперед у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській – це так званий Донецький вугільний басейн, який поділяється на 30 вугленосних районів. Тут добувають кам’яне, коксівне вугілля, антрацит.

Також у нас є Львівсько-Волинський і Дніпровський вугільний басейн. У межах останнього зосереджені родовища бурого вугілля, головними з яких є Коростишівське (Житомирська область), Звенигородське (Черкаська область), Олександрійське (Кіровоградська область).

Буре вугілля – це така собі перехідна форма між торфом і кам’яним вугіллям.

Після інтервенції російських військ на Донбас усі антрацитові шахти опинилися в окупації, що спричинило гострий дефіцит вугілля на українських ТЕС і ТЕЦ. Вони заточені саме під цей тип палива й замінити його першим-ліпшим неможливо.

Тому ресурс довелося імпортувати з Південно-Африканської Республіки та навіть росії. Згодом виявилося, що росія перепродувала нам крадений з Донбасу антрацит під виглядом вугілля з ПАР.

У 2016 році Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) запровадила «Роттердам +» – схему розрахунку вартості вугілля для ТЕС. У підсумку вона визначала кінцеву ціну на електроенергію.

А вже 2019-го НАБУ оголосило ексочільнику НКРЕКП Дмитру Вовку та ще п’ятьом особам, причетним до запровадження цієї схеми, підозру у вчиненні дій, унаслідок яких споживачам електроенергії були завдані 18,87 млрд грн збитків.

Вищий антикорупційний суд закрив справу «Роттердам +» тільки в жовтні 2023 року.

Наразі, згідно з даними Міністерства енергетики, 71% шахт Донбасу перебувають на окупованих територіях. 2013-го там працювала 151 шахта, а наприкінці 2022 року, тобто незадовго до повномасштабного вторгнення, їх залишилось 33. Значну кількість копалень затопило.

Вхід на шахту ім. Засядька оточений бойовиками так званої «ДНР». Україна, Донецьк, 2015 рік. Фото: Reuters

Захоплені землі України росіяни називають «золотою жилою», а в москві підраховують, скільки та чого можна викачати з українських глибин.

Річ у тім, що із запровадженням міжнародних санкцій щодо росії, вона зіткнулася з дефіцитом мінеральних ресурсів, через що планує видобувати більше «власних». Власними вона вважає і корисні копалини в Україні.

Загалом же внаслідок бойових дій на Донеччині протягом перших трьох місяців 2023 року обсяг видобутку вугілля на державних шахтах впав на 44%.

За цей період державні шахти видобули 275 тис. тонн вугілля, що на 215 тис. тонн менше, ніж за відповідний період 2022 року.

За словами керівника департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації Артема Литвинова, на території регіону функціонує 21 шахта. 15 з них – у державній власності.

Супутнім продуктом видобутку вугілля є метан. Його промисловий видобуток у нас розпочали 2008 року. Вміст газу в пластах становить від 5 до 30 кубічних метрів на тонну, відповідно до даних щорічника «Мінеральні ресурси України».

Використовувати можна 70-80% супутнього метану. Очевидно, що з падінням видобутку вугілля, впав і метановий видобуток.

Насамперед потрібно зазначити, що це ресурс, навколо якого базується найбільша конспірологія про напад росії на Україну. Мовляв, щоб не віддавати його «англосаксам», росія і напала на нас. Утім, як відомо, в кожній конспірології є частка конспірології.

По розвіданих запасах сланцевого газу Україна є третьою в Європі після Франції і Польщі. Загальні обсяги технічно видобувних ресурсів сланцевого газу на території України складають 3,6 трлн куб. м – 1,75% світових запасів.

Загалом, згідно з дослідженням, проведеним у 2013 році Федеральним інститутом геонаук і природних ресурсів Німеччини (BGR), запаси сланцевого газу в Європі, які технічно можуть бути видобутими, оцінюють в 14 трлн кубометрів. Тобто чверть європейських покладів сконцентровані саме в Україні.

На двох найбільших родовищах – Юзівському в Донецькій і Харківській областях та Олеській площі на заході Україні – зосереджено приблизно 1,2 трлн куб.м.

За результатами конкурсу, які стали відомими в травні 2012, Юзівську газову площу мала розробляти компанія Shell (транснаціональна корпорація нідерландського та британського походження зі штаб-квартирою в Лондоні. Свого часу фінансувала будівництво «Північного потоку-2». – Ред.), а Олеську – американська Exxon Mobil.

Прихильники «русского міра» влаштовували мітинги проти видобутку сланцевого газу. 2013 рік. Фото з відкритих джерел

Обидві компанії навіть розпочали якісь роботи наприкінці 2013 – на початку 2014 року. Утім, зі стартом бойових дій на Донбасі проєкти згорнули. Причину ж озвучували цілком дипломатичну – «недостатня економічна доцільність подальшого розвитку».

Нині видобуток сланцевого газу в Україні повністю зупинений. До цього питання не поверталися ні за каденції Порошенка, ні за президентства Зеленського.

Ба більше, як писала DW у квітні цього року, в Європі взагалі зараз не ведеться видобуток сланцевого газу. Але польські енергетичні експерти стверджують, що його цілком можна використати для підвищення європейської енергобезпеки.

Це стало вельми актуально після старту повномасштабної війни – ера дешевого російського газу для Європи добігла кінця.

Для розуміння: близько 70% газу, що імпортується до Польщі зі США, – сланцевий газ.

Видобуваючи власний сланцевий газ, Україна могла б закрити не тільки свої потреби в блакитному паливі, а й задовольнити попит європейських партнерів.

Найгостріший біль України, яка від самого проголошення Незалежності була одним із найбільших ринків збуту російського газу.

Ми настільки від нього залежали, що «продали душу» за газ з рф. Рішення середини 90-х відлунюють нам зараз ракетними залпами по кожному куточку багатостраждальної України.

В реальності ж Україна сама багата на природний газ. Як відомо, її надра можуть містити близько 1,3 трлн куб м блакитного палива. Його найбільші запаси зосереджені в районі Дніпровсько-Донецької западини на території Харківської і Полтавської областей.

Інфографіка: Економічна правда

Багато газу сконцентровано в шельфі Чорного моря поблизу Криму. Тут розміщені бурові газовидобувні платформи, які в народі відомі як «Вишки Бойка». Їх росія захопила в 2014 році, але Україні вдалося повернути вишки під контроль у вересні 2023-го.

Уперше в історії незалежної України ми проходитимемо опалювальний сезон тільки власним видобутком газу. Глава Нафтогазу Олексій Чернишов наприкінці вересня заявляв, що компанія пробурила рекордну кількість нових свердловин. Цей тренд продовжуватиметься і наступного року.

Загалом Україна розпоряджається 13 підземними сховищами газу, загальною місткістю 32 млрд кубометрів. У цих сховищах можуть зберігати блакитне паливо й інші європейські держави.

По-перше, так, в Україні є нафта, чому б їй тут не бути? Тут же були праліси, що зрештою перетворилися на антрацит. Отже, мали б бути й динозаври, рештки яких і стали нафтою – це найпопулярніша теорія походження чорного золота (хоча нещодавно геолог з Університету Осло Рейдар Мюллер роз’яснив, що справжнім джерелом нафти є трильйони крихітних водоростей і планктон. – Ред.).

По-друге, нафтова промисловість напряму пов’язана з газовою. Тому сьогодні в Україні виділяють три нафтогазоносні регіони – Східний, Західний та Південний:

• Східний регіон загалом має близько 85% запасів природного газу та близько 61% видобувних запасів нафти України. Географічно розташований в межах Чернігівської, Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Харківської, Луганської та частково Донецької області.
• Західний регіон географічно розміщується у Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях.
• Південний регіон – це Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька й частково Донецька області, а також Крим.

Бурова платформа «Петро Годовалець» у Чорному Морі. Одна з так званих «Вишок Бойка». Фото: Крим.Реалії

У довоєнному 2021 році в Україні видобули понад 1 млн тонн нафти. Це хороший показник, але не найкращий – ще у 2011-му в нас добували 2,1 млн тонн нафти.

Більша частина видобутку експортувалася. Наприклад, з січня до травня 2021 року Україна експортувала 89,96 тис. тонн нафти до Румунії на 27,13 млн доларів.

Водночас Україна – імпортозалежна країна навіть попри те, що посідає друге місце в Європі за запасами нафти. До повномасштабної війни ця імпортозалежність сягала 80%. Усе погіршилося з початком повномасштабної війни.

Річ у тім, що 2021 року в нас замість шести нафтопереробних заводів працювало лише два. Навесні 2022-го росія розбомбила найбільший український НПЗ у Кременчуці. Також агресорка активно била та б’є по наших нафтобазах.

Загалом же, згідно з оцінками, видобуток нафти у Чорному морі може дати 10 млрд кубометрів чорного золота. Але, щоб розробляти власні ресурси насамперед потрібно вигнати з цього регіону російського окупанта.

Цей лужний метал можна без вагань заносити до ресурсної бази національних мрійників. І ось чому.

За даними Forbes, у світовому видобутку літію 2019 року домінували чотири країни – Австралія (52,9%), Чилі (21,5%), Китай (9,7%), Аргентина (8,3%).

Водночас згідно з даними Геологічної служби США станом на 2021 рік, найбільші поклади металу – в Південній Америці, адже 70% світових запасів припадає на так званий «літієвий трикутник» – Болівію (21 млн тонн), Аргентину (19,3 млн тонн) та Чилі (9,6 млн тонн).

Видобуток літію. Фото: Roman Korzh/Flickr

В Україні ж інформація щодо точної кількості елементу закрита – її ще 2005 року засекретила СБУ. Але згідно з тим, що витекло в пресу, вона може сягати 500 тис. тонн – це робить нас лідером в європейському регіоні за запасами.

В іспанському виданні El Mundo у березні 2022 року вийшов матеріал з гучним заголовком: «Секретний ключ до війни: «Україна була на шляху до того, щоб стати одним із найбільших постачальників літію у світі». Його автори посилаються на звіт професорів НАН України.

Проте вітчизняне видання texty.org.ua розібрало статтю іспанців на атоми.

Менше з тим, наразі відомо про чотири літієві родовища в Україні: «Шевченківське», «Полохівське», «Добра» та «Крута балка». Метал тут не видобувають, лише проведені геологічні дослідження та апробовані запаси.

Видобуток і перероблення цих покладів могла б стати новою галуззю промисловості в країні. Теоретично ми, українці, самі можемо забезпечити повний цикл виготовлення літій-іонних акумуляторів, враховуючи, що Україна має шість родовищ графіту, який окрім літію використовується для їх виробництва. Проте хура й досі там – галузь не рухається.

Чого не скажеш про ціни. А вони на карбонат літію нестабільні – 2018 року вартість сягала 17 тис. дол. за тонну, а 2020-го середня ціна становила вже 8 тис. дол./тонна.

І запуск багатьох родовищ у світі може призвести до падіння цін на ресурс. А родовища рано чи пізно запускатимуть, адже світ усе більше потребує літію, зокрема через зростання попиту на електрокари.

До повномасштабної війни мрійники марили залучити інвестиції Маска в розвиток галузі в Україні, адже для цього є всі передумови. Після 24 лютого 2022 року та публікацій Маском так званих «мирних планів по Україні» потрібно шукати нових інвесторів.

На жаль, наша держава потерпає від хронічного дефіциту бюджету, який спричинила війна, і не може проінвестувати перспективну галузь.

За розвіданими запасами залізних руд на початку XXI століття перші три позиції у світі посідали Україна, росія та Австралія.

Розвідані запаси залізних руд в Україні оцінювалися Державною комісією по запасах корисних копалин у 27,4 млрд тонн. 60 з 88 залізорудних родовищ розташовані в Криворізькому басейні, запаси якого становили 18,7 млрд тонн.

За запасами й ресурсами марганцевих руд Україна посідає перше місце в Європі та друге місце в світі після ПАР. Загалом на Україну припадає близько 10% світового видобутку марганцевих руд.

Основна сировинна база розташована в Нікопольському басейні (Дніпропетровська та Запорізька області).

Окрім вугілля Донеччина багата на каолін, поварену сіль, ртутну руду, циркон, графіт, а також золото.

Золотодобувна промисловість України почала розвиватися в останні роки XX століття. Винятком стала розвідка Мужіївського родовища в Закарпатській області, відомого ще з XII століття.

В Україні відкрито більше тисячі золоторудних об’єктів. У Донецькому регіоні – близько 60, у межах Українського щита – 650, ще понад 300 – в Карпатській золотоносній провінції.

Золоторудний потенціал України становить близько 3 тис. тонн. Зокрема, в Карпатах запаси золота сягають 55 тонн, загальні прогнозні ресурси Донбасу – 400 тонн. Та головною золотоносною територією вважається Український щит – його загальні прогнозні ресурси становлять 2,4 тис. тонн золота.

За оцінками експертів, 1997 року знайдені й оцінені запаси золота в Україні складали близько 7 трлн дол.

Проте в Україні видобуток золота практично не здійснюється. Однією з причин відсутності розробки українських родовищ золота є недовивченість надр. Іншою перепоною є складність запуску технологічного процесу та початку видобування золота.

У межах території України є три райони джерел алмазів – північ Волино-Подільської плити, центральна частина Українського щита та Приазовський масив і зона його зчленування з Донбасом.

Ще з 50-х років XX століття в Донецькій, Запорізькій, Вінницькій та Хмельницькій областях знаходили кристали алмазів, правда, дуже дрібні. Але тоді вийти на саму кімберлітову трубку не вдалося.

За часів СРСР це й не було актуальним, бо всі можливі кошти спрямовувалися в Якутію, на розробку наперед відомих родовищ алмазів. Наразі третина всіх алмазів у світі видобувається в росії. Ще 25% – в Ботсвані, Південна Африка, а третє місце за обсягом видобутку дорогоцінних каменів з 13% посідає Канада.

Провести масштабні роботи з глибинним бурінням і чималими пробами в Україні вдалося лише в 90-х. У 1999 році президент України підписав указ про посилення фінансування робіт із пошуку алмазів. Утім, тих крихт, що спрямовувалися в галузь не вистачило на вивчення бодай одного, найперспективнішого, алмазоносного об’єкта.

Розробка одного алмазного родовища коштує близько 300 млн дол. Але за умови вдалої розробки кожний вкладений у неї долар окупається в сотні разів.

Це далеко не повний перелік ресурсів, якими багата Україна. З правильним підходом ми можемо забезпечити себе всім необхідним, а надлишки – експортувати, що дасть величезний поштовх для розвитку вітчизняної економіки. Утім, війна, яку розв’язала росія проти України, гальмує будь-які процеси.

До речі, доволі цікавою видається географія російського вторгнення. Ні, звісно, якби росія могла, її війська вже стояли б на кордоні з Польщею, а то й рухалися кудись «на Берлін». Проте розпочалося все з Криму (нафтогазовий регіон), потім під удар потрапив Донбас (вугільний і сільськогосподарський край).

Так, росія переслідувала свої стратегічні цілі, окуповуючи ті чи інші землі, але наші ресурси стали для неї таким собі бонусом, який вона намагається використати по максимуму. І використовує, грабуючи те, що належить українцям.