Як відкрити бізнес у Німеччині: переваги, документи, податки

Тож Finance.ua вирішив розповісти про створення бізнесу у Німеччині. У цьому матеріалі ви дізнаєтеся про види організаційно-правових форм, які доступні для компаній, основи оподаткування бізнесу та ризики для резидентів України, які планують відкриття власної справи в Німеччині.

Чому обирають Німеччину? Як зазначають експерти юридичної фірми GOLAW, Німеччина – перспективна і респектабельна юрисдикція, яка дозволяє бізнесу вийти ринок ЄС. І саме цю країну багато бізнесменів обирають для створення своїх компаній завдяки таким перевагам:

• високий рівень публічної безпеки;
• політична стабільність;
• високі стандарти рівня життя.

Ці факти свідчать про те, що довгострокові інвестиції у німецьку економіку є безпечними.

Окрім того, Німеччина має вдале географічне розташування і своєрідний бренд, оскільки вироблені у Німеччині товари асоціюються у споживачів із високою якістю.

Також значною перевагою є те, що німецький уряд всіляко підтримує інновації й активно створює програми для їх фінансування.

Натомість якщо говорити про труднощі, що можуть виникнути при веденні бізнесу у Німеччині, фахівці першочергово називають ускладнений процес створення самого бізнесу.

Адже за рейтингом Світового банку, країна посідає 125 серед 190 світових економік за ступенем простоти створення бізнесу. Подекуди, започаткування своєї справи у Німеччині може займати кілька тижнів. І це є далеко не дешевим задоволенням.

Крім того, у країні діє складне законодавче і податкове регулювання. Справляння податків і звітування, як показує практика, потребує значної кількості часу та знань. Наприклад, бізнес у Німеччині має робити понад дев'ять податкових платежів щороку. Для порівняння – в інших юрисдикціях нормою може бути один платіж на рік.

Також на бізнес покладаються вимоги щодо здійснення виплат щодо соціального страхування та нарахування виплат працівникам на свята у якості тринадцятої зарплати.

Серед інших складнощів – досить високі ефективні ставки податку для торгових компаній (інколи може досягати 30-35%. – Ред.) та значний рівень регуляторного нагляду.

Проте здобути успіх неможливо без зусиль. Тож далі – інформація для тих хто не злякався можливих труднощів і все ж планує відкрити бізнес

Вибір організаційно-правової форми залежить від конкретних цілей вашого бізнесу та мети створення присутності у Німеччині. Якщо ви вирішили створити бізнес у Німеччині, є кілька варіантів юридичної присутності бізнесу:

• представництво;
• компанія або дочірня компанія;
• партнерство.

Також можна створити індивідуальне підприємство на кшталт ФОП, однак наразі ми зосередимось саме на бізнесі.

Представництво у Німеччині, за аналогією до українського, не є юридичною особою, а є фактичним продовженням – підрозділом чи офісом – іноземної компанії.

Тобто представництво має бути зареєстрованим місцем діяльності іноземної компанії, а тому воно повністю залежить від цієї компанії та лише представляє її інтереси та діє від її імені.

Представництво може здійснювати виключно ті ж види діяльності, що й іноземна компанія. Уся відповідальність за представництво лежить на цій же компанії.

Так само й оподаткування здійснюється на рівні з іноземною компанією за виключенням випадків, коли представництво відповідає поняттю постійного представництва.

Прибуток постійного німецького представництва оподатковується за німецькими правилами – стягується корпоративний податок, збір солідарності та податок на муніципальну торгівлю.

Разом з тим будь-які операції між представництвом та головним офісом мають здійснюватися згідно з правилами трансфертного ціноутворення.

Є два види представництв – залежне й автономне. Залежне фокусується виключно на підтриманні контактів та ініціюванні бізнесу в Німеччині – воно виконує допоміжну функцію.

Натомість автономне представництво виконує більш широкий спектр завдань, воно може мати власний менеджмент і власне майно, яке надає їй материнська компанія. Таке представництво зазвичай підпадає під поняття постійного та оподатковується в Німеччині.

Німеччина також пропонує кілька варіантів партнерства, які підходять для різних цілей бізнесу. Зокрема, є такі:

• цивільноправове товариство (GbR) — найпростіший вид партнерства, суть якого полягає у тому, що партнери вносять кошти, майно або знання для досягнення певних спільних цілей.
  
  При цьому партнери несуть необмежену та солідарну відповідальність власними активами за діяльність цього виду бізнесу. Партнерство не вимагає внесення до Комерційного реєстру та не є юридичною особою, що спрощує відкриття і реєстрацію. Для того, щоб його створити, достатньо укласти засновницький договір і зареєструвати його;
• загальне партнерство (OHG) — створюється для ведення комерційної діяльності. Воно може здійснювати будь-які види діяльності та має також складатися щонайменше з двох партнерів — юридичних або фізичних осіб, не залежно від країни реєстрації. Відповідальність кожного партнера так само необмежена;
• командитне товариство (KG) — формується щонайменше двома партнерами, при цьому один із них є генеральним. Він управляє бізнесом та несе повну відповідальність за партнерство усім своїм майном.
  
  Прості ж партнери є, по суті, інвесторами, які фінансують бізнес та отримують дивіденди, і при цьому активно не залучаються до бізнесу. Мінімальний розмір статутного капіталу законодавством не передбачений. Також не є юридичною особою;
• партнерство з обмеженою відповідальністю (GmbH &Co. KG) є різновидом командитних підприємств. Це таке саме командитне підприємство, у якому генеральним партнером є ТОВ (GmbH). У цій формі бізнесу перевагою є те, що генеральний партнер все ж обмежує свою відповідальність, оскільки кінцевий бенефіціар не відповідатиме своїм майном за діяльність підприємства;
• партнерство, обмежене акціями (KGaA), також поєднує у собі ознаки та командитного, й акціонерного товариства. У цій моделі один з акціонерів так само є генеральним партнером, який несе відповідальність усім своїм майном.
  
  Решта ж учасників несуть відповідальність у межах вартості акцій, які діють у цьому партнерстві. Є юридичною особою і має вимоги до мінімального статутного капіталу — 50 тис. євро. Як і ТОВ, такий вид підприємництва є доцільним для бізнесу з великими оборотами;
• партнерське товариство (Part G) — найпростіший вид, що використовується для фрилансерів і вільних професій, наприклад юристів, консультантів, архітекторів тощо.
  
  Тобто люди можуть об’єднатися у таке товариство і здійснювати певну діяльність.

Як зазначає юрист і керівник практики корпоративного права та M&A Олександр Мельник, товариство з обмеженою відповідальністю (GmbH) є найбільш розповсюдженою формою власності бізнесу у Німеччині.

«Воно має попит, тому що обмежується відповідальність учасника. Але у Німеччині, порівняно з Україною, до цього підходять більш серйозно. Якщо у нас статутний капітал нічого не означає і може складати навіть 1 гривню, то у Німеччині GmbH має певні вимоги до мінімального статутного капіталу у розмірі 25 тис. євро. Його учасники мають сформувати на етапі створення. І при цьому відповідальність учасників обмежується лише у випадку, якщо цей статутний капітал сплачений повністю.

GmbH очолюється одним директором або радою директорів, які повинні підписати спеціальну декларацію про відсутність несумісності, яка перешкоджає їм здійснювати функцію директора. А учасниками GmbH можуть бути як фізичні, так і юридичні особи без обмеження щодо їхнього місця реєстрації. Найчастіше GmbH є комерційною торговою компанією, але може створюватися для будь-якої законної діяльності», — каже Мельник.

Є також й простіша форма товариства з обмеженою відповідальністю, яка не вимагає внесення статутного капіталу — так зване «міні-GmbH» або підприємницьке товариство UG.

Воно регулюється так само як GmbH, але дає можливість створити його з мінімальним статутним капіталом. За це учасник чи компанія зобов’язується відраховувати щорічно 25% від чистого прибутку до резервного фонду компанії, допоки він не складе 25 тис. Євро. Після цього UG може бути перетворена на GmbH.

Остання форма корпорацій — класичне акціонерне товариство (gGmbH). Це компанія, статутний капітал якої поділений на акції. Мінімальний розмір статутного капіталу такого виду бізнесу становить 50 тис. євро.

Акціями АТ можна вільно торгувати за умови, що вони будуть розміщені на фондовій біржі. Крім виконавчого органу, тобто директора, такий вид корпорацій має ще наглядову раду — така подвійна структура управління є обов’язковою.

«Перевагою акціонерного товариства є його легкий доступ до ринку капіталів, тобто ви можете провести IPO та залучити фінансування. Однак є значне регулювання і складність адміністративних процедур, тому доцільно створювати таку компанію лише для великого бізнесу», – підсумував експерт.

1. Перевірка найменування компанії. Підготовка та нотаріальне посвідчення установчих документів (статуту Articles of Association).

2. Відкриття банківського рахунку. Розміщення статутного капіталу на банківському рахунку. Надання нотаріусу доказів внесення статутного капіталу на рахунок.
3. Внесення нотаріусом записів про компанію в комерційний реєстр і «прозорий» реєстр (де розкриваються дані про кінцевих бенефеціарних власників).
4. Реєстрація у податкових органах, органах соціального страхування, реєстрі працівників, повідомлення торгового офісу муніципалітету.
5. У випадку необхідності — оформлення страхування для компанії (наприклад, страхування підприємницької діяльності).
6. Реєстрація у відповідній палаті (наприклад HWK або IHK) — здійснюється автоматично шляхом пересилання даних з Управління ліцензування торгівлі.

Ось які податки будуть застосовуватися до бізнесу та представництво у Німеччині:

• корпоративний податок;
• торговий податок;
• податок з обороту;
• податок на доходи (застосовується лише до фізичних осіб та об’єднань фізосіб або партнерств);
• інші податки;
• доплата солідарності (нараховується на корпоративний податок та податок на доходи фізосіб; становить 5,5%).

У Німеччині оподаткуванням займаються так органи та держустанови:

• податкові консультанти (Steuerberater);
• податкова адміністрація (Finanzamt);
• торгова адміністрація (Gewerbeamt);
• фінансові суди (Finanzgerichte).

Зупинімося детальніше на трьох основних податках, які повинні сплачувати юридичні особи (зокрема і українські представництва, які прирівнюються до німецьких за формою діяльності).

• Це головний податок, який сплачує юридична особа. При цьому оподатковується її прибуток, незалежно від розподілу між учасниками, тобто не важливо, чи цей прибуток залишається в юрособи, чи розподіляється.

• Юридична особа є платником цього податку з моменту реєстрації у комерційному реєстрі (хоча вона може здійснювати деяку корпоративну діяльність, що пов’язана з її майбутнім бізнесом, і до цієї реєстрації, наприклад укладати договори).
• Ставка податку – 15%.
• Особливість визначення оподаткування в корпоративних структурах (йдеться про те, коли одна юридична особа є учасником іншої юридичної особи) – 95% доходу у вигляді дивідендів та від продажу часток юридичної особи не оподатковуються. Інші 5% оподатковуються корпоративним та торговим доходом.

• Оподатковується не юридична особа як суб’єкт, а саме торгова діяльність. Тобто об’єкт оподаткування – прибуток від торгової діяльності. Торгова діяльність – це прибуткова професійна діяльність (не стосується вільних професій та професій у сільському, лісовому, рибному господарстві та гірничодобувній промисловості).

• Не є платниками фізичні особи та партнерства, річний прибуток яких не перевищує 24 500 євро. При цьому оподатковується лише прибуток, який перевищує цю суму.
• Сплачується поквартально.
• Встановлюється та обраховується торговою адміністрацією кожної землі.
• Ставка податку варіюється від 7% до 15%.

• Оподатковуються товари та послуги.

• Не є платниками податку «малі» підприємства: оборот в попередньому році – менше 22 тис. євро, очікуваний в поточному році – менше 50 тис. євро;
• Можлива добровільна реєстрація для «малих» підприємств.
• Ставка податку 19% або зменшена 7%. Порівняно з іншими європейськими країнами – це досить вигідна ставка.
• Витрати для реєстрації юридичної особи можуть бути зараховані як видатки.

• Цей податок не є релевантним для юридичних осіб, оскільки йдеться про фізичних осіб та партнерства. Однак цікавим є інвестиційний дохід, тобто розподіл інвестиційного доходу, який оподатковується, якщо учасником юридичної особи є фізична особа.

• Ставка прогресивна — 14% – 42%. Максимальна ставка застосовується від річного доходу, що перевищує 58 597 євро.
• Мінімальний річний неоподаткований дохід 9 984 євро.
• Нараховується періодично.
• Основою для вирахування податку є дохід, отриманий як в Німеччині, так і за її межами — застосовується принцип т.зв. всесвітнього доходу.
• Враховується сімейний стан платника.
• 5,5% — доплата солідарності для платників, доходи яких перевищують 16 956 євро.

• Інвестиційний дохід — це дохід у вигляді дивідендів. Вони оподатковуються окремо.

• Ставка податку стабільна щороку — 25%.
• При цьому «прихований» розподіл прибутку заборонений. Йдеться про отримання вигоди учасником юридичної особи, щоб обійти виплату дивідендів.
• Можливість спрощеного (і вигіднішого) оподаткування для учасників юридичних осіб, які відповідають кільком вимогам — є учасниками протягом 5 років або володіють часткою юридичної особи до 25% включно або займаються професійною діяльністю на підприємстві.
  
  Разом з тим оподатковується не увесь дохід, який вони отримують, а 60% від їхнього інвестиційного доходу. Цю можливість можна використати за бажанням.

«Тож, якщо говорити у загальному, податок для юридичних осіб становить близько 30%. При цьому для кожної юридичної особи або товариства є можливість спрощеного оподаткування, однак щоб нею скористатися, краще залучати експерта або податкового радника», – зазначає практикуюча у Німеччині юристка Оксана Гвоздій.

Якщо ви плануєте започаткувати власну справу у Німеччині, слід розуміти, що це може мати певні податкові наслідки в Україні.

Розповідаємо основне, що треба знати про правила оподаткування контрольованих іноземних компаній (КІК). Адвокатка і керівниця практики податкового права компанії GoLaw Вікторія Бубліченко зазначає, що ці правила є досить новими — вони набули чинності з початку 2022 року.

Що таке КІК? Відповідно до законодавства України, КІК — це:

• іноземна юридична особа, корпоративне утворення або;
• в окремих випадках іноземне утворення/організація без статусу юридичної особи (наприклад, партнерства, фонди), яка перебуває під контролем української фізичної або юридичної особи.

Коли здійснюватиметься контроль за КІК? Податкове законодавство України перераховує кілька варіантів контролю у таких випадках:

• резидент володіє часткою більше 50% в КІК;
• резидент володіє часткою 25% та більше, за умови, що таке володіння разом з іншими;
• резидентами України складає не менше 50% (у цьому випадку не важливо, чи є такі особи пов'язаними);
• резидент окремо або разом з іншими резидентами України – пов'язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

«Якщо ви розумієте, що у вас є і резидентство, і контроль — тобто ваша компанія підпадає під всі вимоги до КІК, у вас виникатимуть певні обов’язки, які треба враховувати при подальшому плануванні податкового навантаження і фінансів», – зазначає експертка.

Зокрема, серед обов’язків контролера КІК можна зазначити такі:

• розрахувати суму скоригованого прибутку КІК (бажано мати аудиторський висновок);
• щорічно готувати та подавати звіт щодо КІК з копіями фінансової звітності одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи/податку на прибуток;
• сплачувати відповідні податки щодо прибутку КІК;
• подавати повідомлення про зміну у володінні або фактичному контролі КІК;
• складати документацію щодо трансфертного ціноутворення (ТЦУ) щодо операцій КІК (визначення доходів з дотриманням принципу «витягнутої руки").

Як оподатковується КІК? Об'єктом оподаткування, за правилами, є частина скоригованого прибутку, яка пропорційна вашій частці контролю, який ви маєте у компанії наприкінці звітного періоду.

Щодо ставок оподаткування:

• для контролера-фізичної особи: 19,5% (ПДФО + військовий збір), однак у деяких випадках можливі ставки ПДФО 9% та 5% – на це впливають певні обставини, зокрема, чи здійснюється розподіл прибутку;
• для контролера-юридичної особи: 18% (податок на прибуток).

Фахівці зазначають, що сума податку може бути зменшена на суму корпоративного податку або іншого аналогічного податку, що був сплачений із прибутку у країні перебування КІК.

Також існують випадки звільнення від оподаткування прибутку КІК. Податковий кодекс передбачає багато таких випадків.

Наприклад, коли загальний дохід усіх КІК одного контролера з усіх джерел не перевищує 2 млн євро на кінець звітного року.

Оскільки правила КІК почали діяти не так давно, наразі відбувається перехідний період, під час якого діють певні послаблення:

1. Звіт по КІК за 2022 рік можна подати разом із декларацією за 2023 рік.
2. Незастосування за 2022-2023 роки штрафів та пені за порушення вимог під час визначення та обчислення прибутку КІК.
3. Незастосування за 2022-2023 роки адміністративної, кримінальної відповідальності за порушення, пов'язані із застосуванням норм щодо КІК.
4. До 2023 року при розрахунку скоригованого прибутку КІК особливості цього розрахунку застосовуються не у повному обсязі.