Де вигідніше працювати цифровим кочівникам

Цифрові кочівники — це не просто туристи з ноутбуками, а як правило, висококваліфіковані фахівці (IT-спеціалісти, дизайнери, консультанти, маркетологи тощо), чия робота залежить від доступу до інтернету, а дохід повністю генерується онлайн.

Вони можуть бути як найманими працівниками міжнародних компаній, так і самозайнятими особами, які обслуговують клієнтів з різних куточків світу.

Ключова відмінність цифрових кочівників від звичайних фрілансерів — свідомий вибір вічного руху та відсутність постійного місця проживання. Замість крісла в офісі — шезлонг біля океану чи щоразу нова європейська столиця.

Кількість цифрових кочівників, або як їх ще називають — «номадів», стрімко зростає. Пандемія коронавірусу, яка змусила компанії в усьому світі перейти на віддалений режим роботи (remote), стала каталізатором цього процесу. Вона довела, що ефективність праці не залежить від фізичної присутності в офісі.

Додатковим стимулом є економічна логіка: отримуючи зарплату у валюті розвинених країн, кочівники можуть значно підвищити свій рівень життя в країнах з нижчою вартістю проживання.

^{Джерело фото: pixabay}

Цифрові кочівники шукають баланс між роботою та життям, прагнучи поєднати професійний розвиток із можливістю подорожувати, та вивчати нові культури.

Ще одним чинником зростання популярності «remote life» став технологічний прогрес. Поширення високошвидкісного інтернету, розвиток хмарних сервісів та інструментів для віддаленої роботи усунули географічні бар’єри.

Уряди багатьох країн усвідомили, що цифрові кочівники — це ідеальний цільовий клас: вони високоосвічені, платоспроможні та не займають робочі місця місцевого населення. Як наслідок, почалася глобальна конкуренція, головним інструментом якої стали спеціальні візи та податкові пільги.

Віза Digital Nomad або «віза цифрового кочівника» — це документ, який дозволяє фрілансерам, віддаленим працівникам чи власникам пасивного доходу легально жити в іншій країні протягом тривалого часу. По суті, це спосіб поєднати роботу онлайн із можливістю змінювати місце проживання без порушення міграційних правил.

Ключова вимога така: власник візи має працювати на компанію або клієнтів за межами країни, де тимчасово мешкає, і не претендувати на місцеве робоче місце.

У деяких державах додатково потрібно довести, що ваша діяльність може бути корисною для їхньої економіки — наприклад, через витрати, податки чи розвиток локальних сервісів.

Серед країн, що пропонують візу для цифрових кочівників, — напрями на будь-який смак: сучасні Об’єднані Арабські Емірати, яскрава Мексика, доступна за вартістю життя Хорватія, мальовничий Барбадос та багато інших.

Іспанія часто очолює рейтинги як найкраща країна для цифрових кочівників. Її успіх забезпечений не лише високою якістю життя, комфортним кліматом і розвиненою інфраструктурою, а й наявністю спеціальної Digital Nomad Visa терміном до п’яти років, а також привабливою пільговою ставкою прибуткового податку у 15% на перші чотири роки проживання.

Не менш популярною залишається і Португалія. Ця країна — давній магніт для фрілансерів, який приваблює м’яким кліматом, високою безпекою та потужними кочівницькими спільнотами у Лісабоні та Порту. Португалія пропонує D8 Visa (Digital Nomad Visa) та D7 Visa для осіб із пасивним доходом, а також спеціальні податкові режими.

Для фахівців із високим доходом, що цінують фінансову свободу, привабливими залишаються Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ). А особливо Дубай, який пропонує Remote Work Visa та, що найважливіше, 0% податку на доходи фізичних осіб. Серед переваг також сучасна інфраструктура світового класу, високий рівень життя та статус глобального бізнес-хабу.

Серед класичних і найдоступніших напрямків Азії виділяється Таїланд. Місто Чіангмай досі вважають «столицею цифрових кочівників». Хоча Таїланд має певні складнощі з довгостроковими візами, він має низку переваг: дуже низька вартість життя, розвинена інфраструктура для віддаленої роботи (коворкінги, кафе з Wi-Fi), приваблива культура та клімат.

Поруч з ним — Індонезія, а саме Балі, яке стало світовою Меккою для тих, хто поєднує роботу з «велнесом». Цифрових кочівників приваблює низька вартість проживання, мальовнича природа, потужна спільнота експатів та фокус на здоровому способі життя. Тут активно працюють над спрощенням довгострокової візи. Наразі поширеною є B211A на 60 днів з можливістю подовження.

Через повномасштабну війну багато українських IT-фахівців та високооплачуваних фрілансерів були змушені перенести свої офіси за кордон.

Серед найпопулярніших напрямків в українців, крім сусідніх європейських країн, таких як Польща і Чехія, виділяються:

• Грузія. Завдяки лояльному податковому режиму для ФОП (1%) і простоті легалізації.
• Португалія та Іспанія. Приваблюють кліматом, якістю життя та наявністю спеціальних віз.
• Туреччина, Таїланд, Індонезія (Балі). Класичні напрямки для «кочівників» через низькі ціни та сприятливий клімат.

^{Джерело фото: pixabay}

Приплив цифрових кочівників має двоякий вплив на країни, які приймають. З одного боку, вони стимулюють локальний бізнес: витрачають гроші на оренду, харчування, транспорт, дозвілля, підтримуючи ресторани, кафе, магазини та місцеві сервіси.

Кочівники впливають на розвиток туризму та інфраструктури. Вони подовжують туристичний сезон, оскільки приїжджають не лише влітку, і стимулюють попит на якісний інтернет, коворкінги та сучасне житло.

Їхня присутність впливає на розвиток ІТ-сфери. Зокрема, підвищує загальний технологічний рівень, залучаючи міжнародні ІТ-конференції, стартапи та інвестиції, сприяє обміну знаннями.

Кочівники також підвищують податкові надходження. Спеціальні візи зобов’язують їх сплачувати податки, хоч і пільгові, що є додатковим доходом для бюджету країни.

Водночас найгострішою проблемою, яку створюють номади, є житлова криза. Так, високоплатоспроможні кочівники підвищують попит на оренду, особливо в популярних районах. Це призводить до зростання цін на житло і робить його недоступним для місцевих жителів із середнім доходом.

Також у невеликих містах приплив іноземців може створювати додаткове навантаження на інфраструктуру — комунальні послуги, транспорт і медичну систему.

Якщо ви плануєте стати частиною цього глобального руху, варто врахувати кілька важливих моментів:

• Фінансова подушка. Забезпечте собі запас коштів на 3−6 місяців життя. Це покриє витрати на переїзд, візові збори та непередбачувані ситуації.
• Легалізація. Ретельно вивчіть візові та податкові вимоги обраної країни. Нелегальне проживання чи робота можуть призвести до великих штрафів і депортації. З’ясуйте, чи потрібна вам «віза цифрового кочівника», чи достатньо туристичної візи на короткий термін.
• Податки. Проконсультуйтеся з юристом щодо податкового резидентства. Перебування в країні понад 183 дні, як правило, робить вас податковим резидентом з обов’язком сплати податків на свій світовий дохід.
• Спільнота. Приєднуйтесь до локальних груп цифрових кочівників у соціальних мережах. Вони допоможуть знайти житло, коворкінги та нададуть цінні поради.
• Страхування. Обов’язково оформіть міжнародну медичну страховку, яка покриває невідкладну допомогу в країні вашого перебування.

Цифрові кочівники — це не тільки тренд життя «на колесах», але й економічний феномен, який змінює ринки праці, нерухомості та туризму в країнах, які приймають. Для багатьох це шанс підвищити якість життя і оптимізувати витрати. Для регіонів — можливість отримати додаткові доходи, але також і виклик у вигляді тиску на ринки житла та соціальну напругу.

Отже, світ відкритий, візи доступні, а податкові пільги привабливі. Але шлях до життя цифрового кочівника вимагає не романтики, а ретельного планування. Перед тим як купляти квитки та збирати валізи, варто зробити три речі: проконсультуватися з податковим юристом, сформувати фінансову подушку та отримати чітке розуміння ваших робочих зобов’язань.

Пам’ятайте, що успіх у «кочовому» житті — це насамперед про дисципліну та легальність. В іншому випадку, райські острови можуть швидко перетворитися на податкове пекло.