«Золота частина» ракети чи підбитий танк за 300 тис.: чи можна збагатитися на металоломі з військової техніки

Почастішали запити в пошукових системах, в соцмережах та у зверненнях до ЗМІ наступного змісту:

• «У мене на подвір’ї на вигляд несправний російський танк. Чи можна здати його на металолом?».
• «Маю уламки техніки з маркуванням Z. Чи приймають її на металолом?».
• «Яка вартість металолому з військової техніки?».
• «Чи правда, що держава сплачує 300 тис. грн за кожний знайдений Т-72?»… і ще багато-багато схожих.

Почнемо з того, що за офіційними повідомленнями Міноборони України, шляхом перероблення попередньо пошкодженої чи навіть практично знищеної техніки ворога бюджет нашої країни вдалося поповнити на 24,7 млн грн. Це факт.

І зараз додатково на майданчиках, куди звозять такі воєнні «залишки», накопичено понад 1 тис. тонн металолому з вмістом дорогоцінних металів.

Попередньо в його складі фахівцями виявлено:

• 25 кг платини;
• 1 900 кг срібла;
• 100 кг золота.

І за словами полковника Олега Коваля, начальника Управління відчуження та утилізації надлишкового військового майна, до кінця року в планах до вже зазначеної суми отримати з перероблення цих «трофеїв» вийде ще, як мінімум, 18 млн грн.

Роботи зі згаданого перероблення здійснюються виключно з дозволу Міноборони та лише через ліцензовані підприємства. Гроші, отримані від реалізації дорогоцінних металів, мають розподілятися за нормативами, офіційно затвердженими НБУ:

• 50% для срібла;
• 80% для золота та платини спрямовуються до держбюджету.

Решта лишається в спецфонді Міноборони та надалі використовується для забезпечення потреб ЗСУ.

Ось кілька прикладів:

1. Іскандери, Калібри та інша ракетна техніка. В плані металів вони цінні золотом, сріблом, платиною, які містяться в системі наведення та іншій електроніці. Також в них двигуни, баки та корпуса вироблені з доволі високоякісних сплавів, які теж ціняться недешево.
2. С-400, Панцир-С1 та інші засоби ППО. В їхніх високотехнологічних компонентах є срібло, золото та інші метали. Також багато складних систем (наведення, наприклад) та електроніки з дорогих матеріалів, а основні корпуси виготовляють з високоякісних сплавів.
3. Су-35, Су-34, МіГ-31 та інші. Сучасні бойові літаки рашистів, в яких не лише цінні метали (титан, платина, золото, паладій та срібло в конструктивних елементах, електроніці та авіоніці), а ще й радари, авіоніка й системи наведення зі складними компонентами чимало коштують.
4. Танки Т-14 Армата, Т-90 та інші, під час виробництва яких використано багато електроніки з вмістом срібла, паладію, золота, багато кабелів та дротів з броньованими сплавами, алюмінієм та міддю. Запчастини окремі, наприклад, прицільні системи, двигуни, системи керування вогнем, й самі по собі мають високу вартість, тому такі запчастини дуже цінують. Це навіть якщо не здавати на металолом.

Приклади навели. А тепер перейдемо від теорії та оцінювання до формату життя звичайної людини, яка наразі вимушена терпіти наслідки вторгнення рф до України…

Припустимо, поруч с подвір’ям приватного будинку (вже всі розуміють, що це цілком реально) власник знаходить залишок розбитого танку, літака, частину військового знаряддя й інші металеві частки. Який в нього має бути алгоритм дій?

Чи можна розглядати це, як «легкі гроші»? Чи можна тягнути ці металеві залишки на пункт приймання та ставати одним з тих співгромадян, про винахідливість та підприємливість яких обов’язково в новинах покажуть черговий «захопливий сюжет»?

Ми, українці, нація дуже підприємлива. Тож, коли наші співгромадяни через війну стали спостерігати, як то на узбіччі, то серед поля, то ще десь лишаються рештки військової техніки, окрім бажання (ризикованого, звичайно) сфотографуватися з таким «трофеєм», вони стали розмірковувати, а як же це може «у господарстві бути корисним».

І одна з найяскравіших стосовно цього думок — відвезти на пункт металолому та продати за якусь певну суму грошей. Незабаром від роздумів перейшли до справи. І почалися проблеми.

На практиці виявилося, що якщо приватна особа, умовно, у себе на подвір’ї знайде залишки техніки чи знаряддя, так само умовно здати на металолом вона їх може. В неофіційному пункті приймання. Бо за законом все це визначається, як військовий трофей. А будь-який трофей належить виключно державі, не приватній особі.

Те що в інтернеті «фахівці» викладають матеріали з гучними назвами «танк Т-72 може перетворитися на 300 тис. грн для того, хто його знайшов» та іншими схожими, не означає, що на такі повідомлення слід орієнтуватися. Адже це може призвести до неприємностей.

Для таких «заробітків» існує багато перешкод.

Якщо розглянути ситуацію всебічно, виявиться, що «танк на металолом» — справа не така вже й вигідна, не така вже й легка. Стосовно нашої військової техніки зрозуміло. Це власність держави. В будь-якому стані. Тому здавати її на металолом заборонено. А що стосовно ворожої?

Будь-який російський танк, як й інша ворожа техніка, є військовим трофеєм, який за законом належить виключно державі. Тобто, якщо надворі чи за ним стоїть підбитий танк, наприклад, слід зателефонувати до поліції, а самостійно не втручатися в жодному разі.

Якщо ж виявлені просто уламки ворожої техніки, якщо вони вже явно непридатні до подальшого використання, на металолом можна спробувати їх здати, бо в теорії (зауважте на це, виключно в теорії) заборони на таке немає.

Але, за словами юристів, до кінця питання ще законодавством не врегульоване. З одного боку не існує таких нормативно-правових актів, які б свідчили, що несправна чи знищена ворожа техніка — власність держави. Здати її на металолом цивільна особа може виключно після набуття права власності в законному порядку.

До речі, до закону. Згідно з ним металолом визначається, як «непридатні для прямого використання вироби або частини виробів з металу, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність». Тобто, лише власник такої «непридатної речі» може її здати на брухт. А власником уламка ворожої техніки чи снаряду, виявлених на будь-якому українському подвір’ї хто є? Власник подвір’я.

Ось така двобічна ситуація. Здається, що можна повернути вигоду на свій бік. Але не поспішайте радіти. Вивчіть максимум інформації за темою, а потім ухвалюйте рішення. Справа дуже ризикована.

Випадок з металом від техніки чи снаряду може підпасти під ст. 336 ЦК України. В ній зазначено, що особа може набути право власності на рухому річ, від якої відмовився власник, від моменту заволодіння нею.

Паралельно ця ж особа може від права власності на таке майно відмовитися, зробивши про це відповідну заяву чи просто вчинивши якісь дії, які свідчитимуть про відповідне рішення.

Приклад — окупант не забирає залишки техніки, не вимагає її повернення, тож це може бути за законом розглянуто, як відмову від права власності на неї, внаслідок чого за ст. 336 ЦКУ, особа, яка знайде таку техніку, може від моменту виявлення набути на неї права власності, а далі цілком законно здати її на металолом.

Наступне питання «Чи приймуть у громадянина шмат російського танка як брухт?». На думку юристів, через те, що питання права власності на техніку ворога навіть у вигляді шматків ще неврегульовано, потенційно, у продавця можуть виникнути проблеми. Тобто, 50 на 50. Якби зараз був високий попит на метал, проблем було б менше. Забрали б на перероблення.

Але через те, що необхідність в таких матеріалах відчутно впала внаслідок бойових дій, економічної кризи та підривів металургійних потужностей, на пунктах приймання можуть просто відмовитися брати такий метал.

Оптимально в таких випадках телефонувати до ДСНС чи поліції, тобто передавати всі відомості державі. На металолом знахідку або буде невигідно здавати, або її й зовсім не приймуть, а ризики мати звинувачення з боку компетентних органів з’являться.

Покинута техніка скарбом не є. Тобто, розраховувати, що за повідомлення про розташування держава поверне 20% від вартості знахідки, теж немає сенсу.

Просто в разі подібних «сюрпризів» телефонуйте до ДСНС. Співробітники приїдуть та обережно все приберуть.

Якщо такий метал знадобиться після перероблення для нашої армії, туди він й потрапить. Не випробовуйте долю. Не той зараз час, щоб у прагненнях додаткового заробітку ризикувати, розбираючи знайдену техніку або тягнути її до пункту приймання металу.

Тим же хто працює в таких пунктах також радимо уважно дослідити законодавчі «за» та «проти», а потім вже або на власний ризик приймати такий метал, або ж одразу телефонувати до відповідних служб.

Війна триває. Краще не вираховувати, скільки за ракету чи танк потенційно можуть сплатити, а одразу звертатися до відповідальних органів. Не наражайте себе додатково на небезпеку.