Світова орендна нерухомість 2025 року продовжує встановлювати нові рекорди, і це особливо помітно у найбільших мегаполісах, які притягують бізнес, туристів і мігрантів з усього світу. Американські гіганти — Нью-Йорк, Бостон і Сан-Франциско — утримують лідерство за ціною оренди житла.
У Нью-Йорку середня вартість однокімнатної квартири перевищує 4 тис. доларів на місяць, а двокімнатні апартаменти шукають орендарів за понад 5 500 доларів.
Бостон і Сан-Франциско демонструють, хоч і трохи нижчі, але надзвичайно високі показники: у Бостоні однокімнатні квартири коштують близько 3 300−3 400 доларів, а двокімнатні — приблизно 4 600 доларів. Сан-Франциско пропонує однокімнатні за близько 3 300 доларів і двокімнатні майже за 4 500 доларів.
Джерело фото: pixabay
До речі, якщо треба виїхати в Європу або іншу частину світу, то тут буде в пригоді страхування для виїзду за кордон. На Finance.ua можна оформити таку страховку за 5 хвилин. Ловіть посилання.
Європейські столиці також тримають високу цінову планку. Цюрих пропонує оренду однокімнатних квартир від 2 900 до 3 200 доларів, а двокімнатні коштують 3 800−4 200 доларів.
Амстердам і Женева мають подібні показники, з орендою однокімнатних квартир у межах 2 700−3 100 доларів і двокімнатних — 3 600−4 000 доларів. У Копенгагені та Мюнхені ціни трохи нижчі: від 2 300 до 2 800 доларів за однокімнатні та від 3 тис. до 3 600 за двокімнатні.
Джерело фото: pixabay
На азійському континенті зафіксовано значне зростання цін у Сінгапурі, де оренда однокімнатної квартири становить понад 3 тис. доларів, а двокімнатна обійдеться в понад 4 тис. доларів на місяць.
На Близькому Сході Дубай вражає орендними цінами понад 2 400 доларів за однокімнатні та 3 200−4 000 доларів за двокімнатні квартири.
У Лондоні попри нестабільність оренда залишається дорогою: однокімнатні квартири коштують від 1 300 до 2 500 доларів на місяць, а двокімнатні — від 1 850 до 3 350 доларів залежно від району й якості помешкання.
Джерело фото: pixabay
Що ж стоїть за цим шаленим попитом та настільки високими цінами? Спочатку — сувора реальність обмеженої пропозиції. Земля у цих містах — дуже дорогий і цінний актив, де її забудова регулюється чіткими нормами і обмеженнями. Відповідно, девелопери не можуть задовольнити потреби населення, які зростають.
Паралельно підвищується рівень доходів жителів, які можуть дозволити собі платити високі орендні ставки, та збільшується кількість міжнародних компаній, офіси яких стимулюють міграційні потоки та створюють постійний попит на житло.
Значну роль відіграє й інфраструктура — міста з розвиненими транспортними системами, якісними медичними установами, культурними та освітніми центрами залучають як місцевих, так і іноземних мешканців.
Окрім цього, у таких мегаполісах вагомий туристичний потік, що спричиняє додатковий тиск на ринок нерухомості, адже частина житла конвертується під короткострокову оренду, підвищуючи ціни на довгострокове житло.
Якщо дивитися на Україну, одразу помітна різниця. Навіть у Києві, де середня ціна оренди однокімнатної квартири сягає близько 460 доларів, і двокімнатної — близько 600 доларів, це приблизно у вісім-десять разів дешевше, ніж у Нью-Йорку, і у кілька разів дешевше, ніж у найпрестижніших європейських містах.
Та важливо врахувати, що для більшості українців навіть така «дешева» за світовими мірками оренда становить суттєве навантаження на сімейний бюджет, адже доходи залишаються помітно нижчими.
Ще цікавіше виглядає співвідношення вартості оренди до середнього доходу. У найкращих світових містах далеко не всі можуть дозволити собі комфортне житло без великого перерозподілу сімейних витрат — оренда забирає від 30 і більше відсотків місячного бюджету. В Україні цей показник теж високий, що робить питання доступності житла надзвичайно гострим.
Це не просто статистика, а реальний виклик для великої кількості людей у світі. Найдорожча оренда це симптом глибших процесів: збалансування попиту і пропозиції, пошуку оптимальних моделей забудови, а також пошуку нових підходів до політики житлового фонду. Світові мегаполіси ведуть боротьбу з дефіцитом простору і одночасно намагаються зберегти свій статус центрів економічного і культурного життя.
Для України ж навіть попри війну це сигнал думати про довгострокову стратегію розвитку житлового сектору, аби уникнути ситуації, коли оренда житла стане непіднімною для більшості громадян.
Навіть зараз, порівняно зі світовими лідерами, наші міста демонструють величезний потенціал до розвитку та водночас демократичних цін на оренду.
