Як виграти у банку суд щодо кредиту?

Поради практикуючого юриста

Самі по собі банківські кредити – річ хороша, і в певних ситуаціях вони сильно виручають. Береш у борг, потім повертаєш з відсотками, в результаті всі задоволені: і клієнт, і банк. Але якщо людині нема чим платити, вони стають її головним болем. Спочатку нею займуться колектори, а далі найстрашніше – суд. Більшість банківських боржників бояться судів як вогню. Вони малюють собі похмурі картини: неминучий арешт майна, стягнення драконівських штрафів... Але суди у банків можна і треба вигравати. Навіть якщо не вийде виграти, то як мінімум треба спробувати стримати їхні непомірні апетити. У цій статті я розповім, як це зробити, і наведу кілька прикладів зі своєї практики.

Чи варто хвилюватися?

Виходячи з мого досвіду, ймовірність опинитися в суді за позовом банку безпосередньо залежить від виду і розміру кредиту. Якщо він беззаставний і на суму від 5000 до 20 000 гривень, то «шанс» на те, що банк стане судитися – не більший ніж 10%. Подавати до суду за такими боргами економічно не вигідно. Тому їх найчастіше передають в роботу або продають колекторам, а ті вже на боржника психологічно тиснуть. Якщо ваш борг від 20 000 до 50 000 гривень, то тут імовірність нарватися на суд приблизно 50%. Ну і якщо борг більший за цю суму або якщо він заставний (іпотека, автокредит), то, швидше за все, суду не уникнути. Але це не означає, що все пропало. Нерідко банки допускають помилки, які грамотний юрист може використовувати проти них самих.

Помилки банків

Як правило, помилки полягають у невідповідності іпотечних кредитних договорів, договорів поруки вимогам законів України «про захист прав споживача», «про банки і банківську діяльність» та положенням Цивільного Кодексу України. Наявність таких порушень може знайти тільки кваліфікований фахівець.

Одна з найчастіших помилок – порушення строків позовної давності. Інколи це відбувається через некомпетентність юристів банку, але часто вони просто не встигають обробити всі кредитні справи через їх кількість. Наслідки для банків можуть бути різні: від визнання недійсними окремих пунктів до всього договору в цілому. Ось кілька прикладів.

6 років тому мій клієнт Петро взяв у Альфа-Банку кредит без застави на 50 000 гривень. Через півроку він втратив роботу і обслуговувати його далі не міг. Цієї весни, коли сума боргу з урахуванням пені і штрафів зросла до 150 000 гривень, банк подав до суду. Петро думав, що його ситуація безнадійна, адже банк діяв суворо згідно з кредитним договором. Але коли ми вивчили документи, стало ясно, що кредит брався на два роки, і термін позовної давності за договором сплив шість місяців тому. Ми подали клопотання про відмову в позові, і його задовольнили. Тепер банк не зможе примусово стягнути з Петра не лише відсотки та штрафи, але і суму боргу.

Інший приклад. Один з банків подав до суду на мого клієнта Олександра, вимагаючи стягнути з нього 300 000 гривень пені, яка нараховувалася протягом 2,5 років. Ми подали заперечення, і суд відмовив банку. Річ у тому, що за договором пеня нараховувалася з моменту прострочення, а строк позовної давності щодо стягнення пені, відповідно до ст. 258 Цивільного Кодексу, становить один рік. Тобто банк повинен був звернутися з цією вимогою на 1,5 року раніше.

Банк подав до суду. Що далі?

Про це поштою повинно прийти відповідне повідомлення. Але на практиці це не завжди так. Воно, наприклад, може прийти з великим запізненням або не прийти зовсім. З різних причин: помилка в адресі відповідача або банальний брак грошей у судової канцелярії на рекомендовану кореспонденцію. Тому якщо ви давно не платите і вам вже погрожували судами, то не зайвим буде раз на місяць навідуватися в районний суд і самому дізнаватися в канцелярії, чи немає проти вас позову. В іншому випадку суд може пройти без вашої участі.

Але якщо звернутися до фахівця, у цьому не буде катастрофи. Досвідчений юрист зможе скасувати ухвалені без вас рішення і розпочне слухання справи спочатку. На мою думку, якщо справа дійшла до суду, то залучення юриста – безальтернативний варіант. Якщо, звичайно, у позичальника у самого немає багатого досвіду в галузі права. Адже навіть у виграшному на перший погляд для боржника випадку, коли банк «проспав» строки позовної давності, результат справи може бути не на користь клієнта. Суд не стане автоматично застосовувати цю норму проти банку. І якщо позичальник не зможе довести свою позицію, то банк цілком здатний виграти справу. Не кажучи вже про більш складні ситуації.

Три тактики боротьби з банком

Якщо справа вже в суді, то потрібно визначитися з моделлю поведінки. Вона, звичайно, буде залежати від конкретної ситуації, але в цілому, з мого досвіду, у кредитних справ є три виграшні тактики.

Перша тактика – шукати в кредитних договорах або договорах поруки «діри» і, якщо такі є, судитися з банком, сподіваючись на перемогу. Іноді так вдається прибрати з кредитного договору несправедливий пункт або оскаржити його. Ось приклад з моєї практики. Антон виступив поручителем за кредитом Андрія. Останній припинив платити, і банк подав до суду на обох. До мене звернувся поручитель Антон. Вивчивши справу, я побачив, що кредит був узятий 2008 року, а 2011-го банк підписав з боржником договір реструктуризації боргу. Через нараховану пеню загальна сума боргу зросла на $6000, а щомісячний платіж – на $200 у порівнянні з тими сумами, за які поручився Антон. Але, згідно з положеннями Цивільного Кодексу, збільшення суми боргу могло відбутися тільки за згоди поручителя. В результаті суд визнав претензії банку до Антона недійсними.

Друга тактика – брати банк «на замору». Можна всіма можливими процесуальними способами затягувати судовий процес: подавати апеляційні скарги, клопотання, зустрічні позови, заяви про витребування документів або проведення експертиз. Для чого це потрібно? Наводжу конкретний приклад. Мій клієнт хотів закрити питання з банком щодо заставного кредиту, але не зміг домовитися про ціну. Банк хотів на $20 000 більше, ніж був готовий заплатити клієнт. Після того, як переговори зайшли в глухий кут, банк заявив, що через суд забере заставну квартиру. Ми почали активно затягувати судовий процес: заперечували сам факт відкриття провадження в апеляції, посилаючись на те, що боржник проживає в іншому місці, вимагали від банку надання різних додаткових документів тощо. Зрештою через два роки банк пішов на поступки. Кредит був закритий на умовах боржника.

Існує купа законних способів затягування судового процесу. Але потрібно розуміти, як їх застосовувати в тій чи іншій конкретній ситуації. Всі вони повинні відповідати Кодексу і бути належним чином оформленими, інакше будуть відхилені судом. Тому повторюся – краще, якщо справою буде займатися фахівець.

Третя тактика – першому йти в наступ. Як відомо, найкращий захист – це напад. Буває, що дії банків суперечать нормам законодавства. Якщо викрити їх у цьому, то є сенс першим подати позов і відстояти свої права.

Приклад. Один мій клієнт достроково погасив іпотеку, але Банк Траст розцінив це як порушення і нарахував йому штраф у розмірі 200 000 гривень. Також банк відмовлявся видати довідку про закриття боргу і не став знімати іпотеку із заставної квартири. Аргументував свої дії тим, що штраф за дострокове погашення був передбачений умовами кредитного договору. Однак банкіри не врахували того, що ця норма суперечить закону України «Про захист прав споживачів». Ми подали до суду, визнали цей пункт договору недійсним, зобов'язали банк закрити кредит і зняти іпотеку із заставної квартири.

Висновки і рекомендації

Звичайно, борги потрібно віддавати. І краще робити це, не доводячи до суду. Всім спокійніше, коли клієнт справно платить борг з відсотками. Але якщо раптом до цього дійшло, я раджу не втрачати самовладання, а сміливо судитися з банком. Мої рекомендації наступні:

  1. Якщо знаєте, що справа йде до суду, перевіряйте пошту і навідуйтеся до районного суду. Що раніше ви дізнаєтеся про позов, то більше часу буде на те, щоб до нього підготуватися.
  2. Як мінімум проконсультуйтеся з профільним юристом, а краще доручіть йому вести вашу справу. Так, це коштує грошей, але часто в підсумку так буде дешевше.

Дмитро Головко, адвокат, президент юридичної компанії «Дмитро Головко та партнери»