Депозитні сертифікати НБУ: навіщо вони потрібні

Однак може виникнути ситуація, коли розмір пасивів у банку (тобто сума залучених коштів) у якийсь момент починає перевищувати розмір активів (тобто суму вкладених коштів). Наприклад, клієнт погасив великий кредит, відмовився від кредитної лінії, або ж банк продав частину свого портфеля цінних паперів.

У цьому випадку виникає проблема: залучені кошти треба обслуговувати, зокрема, сплачувати відсотки за депозитами. Гроші для цього потрібно десь брати: або знову видавати кредит, або розміщувати пасиви у прибуткових цінних паперах.

Якщо нічого не вийде, акціонерам банку доведеться платити із власного прибутку чи капіталу. Якщо це триватиме довго, банк збанкрутує і припинить існування.

Проблема з наявністю платоспроможних клієнтів, які здатні вчасно платити за кредитами, в українських банків особливо загострилася після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Багато підприємств змушені були робити релокації, переїжджати на нове «необжите» місце та відновлювати бізнес практично з нуля.

Частину заводів і фабрик було захоплено окупантами, знищено та розграбовано. Звісно, видані цим підприємствам кредити банки були змушені «забути і пробачити». Адже їм ще треба було повертати кошти вкладникам.

У цій ситуації на допомогу вкотре прийшов Нацбанк. Одним банкам було виділено «на підтримку паска» кредити рефінансування, а в інших, навпаки, залучено кошти за допомогою спеціального інструменту, який називається «депозитний сертифікат».

Депозитний сертифікат (ДС) – борговий цінний папір, емітований банком з метою залучення готівки. Депозитний сертифікат засвідчує депонування (процес зберігання, що забезпечує збереження будь-якої речі, інформації чи документа. – Ред.) пред'явником у банку певної суми на обмежений час, після якого банк емітент зобов'язаний повернути цю суму разом із зазначеними відсотками.

Депозитний сертифікат НБУ – цінний папір в електронному вигляді, який видається банку, який розміщує в Нацбанку тимчасово вільні кошти. При цьому банк може віддати свої гроші НБУ на ніч (овернайт. – ред.), або на кілька днів – 7,14 або 30.

Пропонуючи банку розмістити кошти на депозитних сертифікатах, Національний банк вирішує за нього проблему, що робити з коштами, що «не використовуються».

Якщо банк залучив багато коштів у населення чи юридичних осіб, але не зміг видати кредити на аналогічну суму, він завжди може купити депозитні сертифікати та розмістити кошти у Нацбанку. При цьому прибутковість, наприклад, за депозитними сертифікатами овернайт зазвичай зберігається на 2% нижче за облікову ставку НБУ.

На початок 2022 року банки розміщували кошти на депозитних сертифікатах «на ніч» під 8% річних, а з 3 червня прибутковість зросла майже в 3 рази і стала дорівнювати 23% річних.

Якщо станом на 1 січня 2022 року на депозитних сертифікатах овернайт в НБУ зберігалося 95,3 млрд гривень, то 1 січня 2023 року – 477,5 млрд гривень. В п'ять разів більше!

Очевидно, що розміщуючи кошти на депосертифікати в Нацбанку, комерційний банк заробляє, абсолютно не ризикуючи. Утримуючи відсоткові ставки за депозитами фізичних та юридичних осіб приблизно на одному рівні, банк отримує дельту (різницю) між ставками за депозитним сертифікатом НБУ та депозитом, розміщеним у цьому банку.

Деякі банки навіть і не намагаються шукати нових клієнтів, воліючи заробляти гроші таким легким шляхом.

Таким чином, інтерес банку зрозумілий. Однак навіщо це потрібно Нацбанку?

По-перше, таким чином регулятор підтримує банки, допомагаючи забезпечити стабільне існування, врегулювати грошові потоки, зберігаючи їх від можливого банкрутства.

У разі, якщо банки, навпаки, потребують фінансового підживлення, НБУ видає їм т.зв. «кредити рефінансування» під ставку, що на 2% перевищує облікову ставку НБУ. Тобто. Тепер такий рефінанс видається під 27% річних, а залучаються депозитні сертифікати під 23%.

Для надання кредитів рефінансування Національний банк використовує у т.ч. кошти, залучені до депосертифікатів. При цьому немає потреби у грошовій емісії.

Крім того, за допомогою депозитних сертифікатів Нацбанк пов'язує зайву грошову масу (яку не використовує зараз економіка), не даючи цим грошам хлинути на валютний ринок і обвалити національну валюту.

Причому це робиться у два етапи: спочатку комерційні банки залучають «тимчасово вільні» кошти від населення на депозити, а потім Нацбанк залучає те, що залишилося після видачі кредитів, на депозитні сертифікати.

Однак, чи все в цій схемі так просто й ідеально?

Високі відсоткові ставки за депозитами стимулюють населення нести гривню в банки, а самі банки – видавати кредити або вкладатися в НБУ. Ці гроші вилучаються
з обороту й не приносять користі економіці.

Натомість Нацбанк все одно робить невелику емісію грошей, виплачуючи банкам відсотки за користування їхніми грошима. Логічно припустити, що НБУ зацікавлений зменшити відсоток, який він платить банкам.

На засіданні 16 березня 2023 року правління Національного банку ухвалило рішення знизити ставку за депозитним сертифікатом овернайт з 23 до 20% з 7 квітня.

Паралельно комерційним банкам буде запропоновано нові депозитні сертифікати строком на 3 місяці під процентну ставку, що долрівнює обліковій – 25% річних.

Серед комерційних банків проводитимуться тендери щодо розміщення нових «тримісячних» ДС, перший із них намічено на 7 квітня.

При цьому можливості банків розміщувати кошти у таких ДС залежатимуть від обсягів сформованих ними портфелів гривневих депозитів населення із початковим терміном розміщення від трьох місяців.

Зараз українці вважають за краще відкривати у банках т.зв. «Конвертаційні депозити», за якими через 3 місяці вони, вклавши гривню, отримають іноземну валюту за привабливими курсами.

Ті ж, хто наважується тримати у банках гривню, використовують для цього поточні рахунки або депозити до запитання, щоб мати змогу в будь-який момент зняти гроші.

Національний банк справедливо побоюється, що вся ця «легкодоступна» гривня будь-якої миті може хлинути на валютний ринок, спровокувавши на ньому обвал.

Для того, щоб цього не сталося, регулятор почав активно стимулювати банки до збільшення портфеля саме строкових депозитів (від трьох місяців і більше. – Ред.). Ще одним ефективним методом є збільшення нормативу резервування коштів, що зберігаються на поточних та карткових рахунках у гривні до 30%.

Під натиском НБУ комерційні банки знизили ставки за картковими рахунками до нуля. Але, чудово розуміючи настрої клієнтів, почали пропонувати їм звані ультракороткі депозити – на 7,14, 30 днів. Далі за всіх пішов Сенс Банк, який додав у свою продуктову лінійку депозит «Швидкий» терміном на 3 дні.

Щоб закрити банкам і цю лазівку, Нацбанк постановив, що з 11 травня 2023 року пільгові нормативи формування банками обов'язкових резервів за терміновими коштами на рахунках фізосіб у національній валюті (0/%) та іноземних валютах (10%) поширюватимуться лише на депозити з початковим строком від трьох місяців.

Так Національний банк, будучи наріжним каменем усієї української банківської системи, вирішує паралельно відразу кілька найважливіших завдань:

• підтримує стабільність на валютному ринку, забезпечуючи нормальне функціонування як компаній-імпортерів, так і підтримуючи національного виробника;
• пов'язує зайву грошову масу, не дозволяючи їй завдати шкоди економіці;
• підтримувати стабільність у банківській системі, паралельно очищаючи її від «нездорових» банків. І депозитні сертифікати відіграють у цьому процесі найважливішу роль.

Коли НБУ піднімав облікову ставку та встановлював прибутковість сертифікатів 23%, замислювалося, що банки почнуть піднімати депозитні ставки. Таким чином, передбачалося «сушити» грошову масу з поточних рахунків, перенаправляти її на строкові з метою зниження впливу на валюту, інфляцію тощо. Люди отримували б дохід 15-18%, і вони не мали бажання купувати валюту.

Але виявилося, що державні банки, які отримують «соціальні кошти» – ПриватБанк та Ощадбанк – не бачать сенсу в тому, щоб піднімати ставки за депозитами. Навіщо, якщо гроші все одно просто сиплються на голову? Адже краще зробити велику відсоткову маржу між 23% і 3-4% (які сплачуються на залишки коштів).

Національний банк у майбутньому хоче послабити грошове регулювання. Наприклад, обмеження щодо зняття коштів – 100 тисяч гривень на день – Нацбанк поступово буде прибирати. Так само і з валютообміном: там теж поступово будуть прибирати обмеження.

Але знімати обмеження, коли населення на руках має велику кількість грошей у гривні, тим більше на поточних рахунках, з яких ця грошова маса може моментально піти, – це великий ризик для курсової стабільності.

Саме тому Нацбанк і вирішив якось пов'язати цю грошову масу. Спочатку шляхом підняття норм резервування. А зараз – використанням одразу двох інструментів: зниженням ставки за депосертифікатами овернайт до 20% одночасно з підняттям нормативів, а з іншого боку – запровадженням депосертифікатів із фіксованою ставкою 25% на три місяці.

Банкам вигідно кредитувати НБУ, адже у разі чого вони матимуть змогу взяти в Національному банку кредит рефінансування під заставу цих депосертифікатів.

Нинішні рішення НБУ мають одну мету: зробити для банків менш вигідною роботу з «короткими» грошима, фактично мінімізувати для банків доходи від розміщення залучених ними коштів населення до запитання та вкладів до трьох місяців. Адже для «довших» грошей НБУ зберіг попередні умови.

Таким чином, регулятор посилює стимули для банків більш активного залучення саме вкладів терміном від трьох місяців.

В умовах, коли для більшості людей швидкий доступ до власних грошей важливіший за дохідність – це дуже непросте завдання. Тому зараз варто очікувати, що банки продовжать збільшувати процентні ставки для вкладів на строк від трьох місяців, а також переглянуть лінійки депозитних продуктів з більш короткими термінами дії або можливістю дострокового зняття коштів у бік зниження процентних ставок та асортименту.