Банкопад 4.0: бути чи не бути?

Після кожного з них банківська система виходила на якісно новий рівень.

Finance.ua вирішив в окремому матеріалі згадати, що відбувалося з банками в кризові, переломні для країни моменти.

Черга до Ощадбанку. Фото: УНІАН

Банківська система 1994 року налічувала 228 установ, вісім з яких працювали за участі іноземного капіталу. Практично всі банки країни формувалися на акціонерній основі.

У цей період почалися стихійні реформи банківської системи. Зокрема, з 3 січня 1994-го була запроваджена Система електронних платежів (СЕП), яка безперебійно працює донині.

Утім, до кінця 1994-го Національний банк ліквідував 11 банків, а ще близько 70 – змінили власників.

У 1995 році кількість зареєстрованих банків становила вже 230. Водночас ліквідували ще 20 банків, серед яких Відродження, ІНКО, Лесбанк, Економбанк та інші. Ще 80 банків змінили власників.

Банкрутство банків пояснювалося тоді кінцем епохи гіперінфляції, на якій вони могли заробляти великі кошти.

Але гіперінфляцію остаточно вдалося побороти лише 1996-го, після грошової реформи й початку обігу гривні.

Згідно з даними Асоціації українських банків, за підсумками року в Україні діяло 218 банків.

Одним з найбільших в країні був Промінвестбанк. Левова частина банківського капіталу була зосереджена саме там. До речі, саме Промінвестбанк почав активно розвивати платіжні картки.

У лютому 1996 року депутати оновили закон «Про банки та банківську діяльність», зокрема в частині вимог до мінімального розміру статутного фонду банку, який мав становити не менше ніж 1 млн ECU (ECU, European Currency Unit, Екю – європейська грошова одиниця, попередниця євро, яка була запроваджена в 1979 році. – Ред.).

З огляду на законодавчу вимогу, банки протягом року мали підвищити свій статутний фонд до рівня:

• до 1 червня 1996 року – до 100 тис. ECU;

• до 1 жовтня 1996 року – до 250 тис. ECU.

У разі невиконання цих вимог банк підлягав ліквідації. Зрештою ліквідували 45 банків, ще шість фінустанов реорганізували, зливши з іншими банками.

Станом на 1 січня 1997 року в Книзі реєстрації банків значилося 229 банків, серед яких два державні – Ощадбанк та Укрексімбанк – і 14 банків з іноземним капіталом.

Однак фактично тоді функціонували 188 банків.

Глобальна фінансова криза 2008 року не оминула й Україну. У листопаді долар здорожчав з п’яти до 6,17 грн, а вже на початок грудня курс встановився на рівні 7,14 грн. У вересні 2009-го долар пробив психологічну позначку у 8 грн.

Більш ніж половина виданих тоді кредитів були номіновані у валюті. Платежі за ними підскочили, а придбана за кредитні гроші нерухомість знецінилася, і її продаж не рятував від кредиторів.

Дві третини кредитного портфеля Укрсоцбанку тоді був валютним. Банк в ті часи був одним із лідерів за обсягом саме валютних кредитів, разом з Укрсиббанком і Райффайзен Банком.

Узагалі у 2009 році банки зіткнулися з масовими неплатежами не тільки фізичних осіб, а й корпоративних клієнтів.

Країною прокотилася низка судових справ. Боржники використовували процедуру банкрутства, щоб під виглядом боргів вивести активи на користь пов’язаних осіб.

За спогадами заступниці голови Райффайзен Банку Наталії Гуріної, яка 2009 року очолювала департамент корпоративних ризиків, корпоративні боржники не повертали гроші свідомо.

«У боротьбі боржників з кредиторами перемогли перші. Національний банк амортизував удар, видавши стабкредити одним банкам, схваливши націоналізацію інших (Укргазбанк, Родовід Банк, банк «Київ») і збанкрутивши ще якісь (Укрпромбанк)», – пише Forbes.

З початку 2014 року банківська система України ввійшла в сильну турбулентність. Після Революції Гідності нове керівництво НБУ розпочало процес очищення банківської системи.

До початку 2017-го тимчасову адміністрацію ввели до 85 банків, які не змогли провести докапіталізацію, виявилися неплатоспроможними, або ж були активними учасниками неформальної економіки.

Річ у тім, що політична ситуація в країні призвела до виведення з України десятків мільярдів доларів, за що треба подякувати оточенню президента-втікача Віктору Януковичу.

В країні почалася девальвація гривні, а банки втратили ліквідність. Особливо сильно девальвацію відчули банки з іноземним капіталом.

Також в банках почався відтік депозитів, що також негативно позначилося на фінансових установах.

Загалом протягом 2014-2017 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб отримав для виведення з ринку понад 90 банків. Фонд забезпечив виплати гарантованого відшкодування вкладникам цих банків: близько 1,5 млн вкладників отримали понад 88 млрд грн.

38% ВВП – такими стали загальні економічні втрати від банківської кризи, заявив голова Ради НБУ Богдан Данилишин. Прямі фіскальні витрати на очищення банківської системи коштували країні 14% ВВП.

Найгучнішою історією цього періоду стала націоналізація ПриватБанку. У державну власність його перевели 18 грудня 2016 року.

Націоналізація відбувалася в кілька етапів. Спочатку ФГВФО ввів до нього тимчасову адміністрацію, а потім продав усі 100% акцій банку Міністерству фінансів за умовну 1 грн. Левову частину 150-мільярдної діри в капіталі банку довелося покривати державними облігаціями.

На сотий день війни, 3 червня, Національний банк відніс Мегабанк до категорії неплатоспроможних. Туди ввели тимчасову адміністрацію, а ФГВФО почав приймати заявки від потенційних інвесторів (Детальніше про це читайте в статті. – Ред.).

На початку серпня Правління НБУ віднесло до категорії неплатоспроможних Банк Січ. Причиною стало невиконання банком своїх зобов’язань перед Нацбанком за кредитами рефінансування через брак коштів.

Після історії з Банком Січ з’явився перелік з 12 банків, які, за версією Forbes, найближчим часом також можуть оголосити про своє банкрутство:

• Авангард¹;
• Акордбанк²;
• Альянс³;
• Банк 3/4;
• Індустріалбанк;
• Комерційний промисловий банк⁴;
• Кристалбанк;
• Метабанк⁵;
• Перший інвестиційний банк;
• РВС банк;
• Скай Банк;
• Український банк реконструкції та розвитку.

¹Після публікації статті Forbes пресслужба банку повідомила про дострокове погашення рефінансування НБУ, зокрема останній транш терміном до 5 червня 2026 року банк повернув 19 серпня.

²За словами голови правління Олексія Руднєва, банк операційно прибутковий. Його головні доходи – комісійні та прибуток від розміщення коштів у депозитні сертифікати НБУ й ОВДП.

³Операційний прибуток банку на 25 серпня становить 624 млн грн, а нормативи валютної позиції Л13-1 і ліквідності LCRвв, що порушувалися на початку липня, тепер відповідають вимогам НБУ.

⁴Банк повідомив, що веде прибуткову діяльність та планує залишитися на ринку. За даними пресслужби, з травня 2022-го банк погасив 1,22 млрд грн, або третину залученого рефінансування НБУ, до кінця року буде погашено ще 1 млрд грн.

⁵Пізніше стало відомо, що Метабанк хеджував процентний ризик за допомогою свопу з НБУ, тому маржа за операціями з ОВДП внаслідок рефінансування позитивна і складає 2,5% річних, тобто, негативного впливу на фінансовий стан банку та його ліквідність немає.

⁶Пресслужба банку повідомила про дострокове погашення майже 50% рефінансування НБУ та заплановане подальше погашення до рівня хеджа свопу з НБУ цього року. Банк веде стабільну та прибуткову діяльність, виконуючи всі нормативи, запевняють у пресслужбі.

В усіх цих банків виявилася надто високою частка рефінансування НБУ.

Річ у тім, що вони вкладали гроші від Нацбанку в ОВДП, які приносили 10-10,5% річних доходу.

До підвищення облікової ставки це давало їм 4% прибутку, що дозволяло і з Нацбанком розрахуватися, і жити самим. Однак зі збільшенням облікової ставки до 25% схема стала збитковою.

Найбільше банків в Україні було в 1995 році – 230. Відтоді їхня кількість поступово зменшувалася, окрім періоду 2004-2007 років.

Активно скорочуватися кількість банків почала з 2014-го. За вісім років з ринку вивели 109 банківських установ.

З цим питанням Finance.ua звернувся до експертів. Якщо коротко, то до кінця року банкопад малоймовірний. Чітку картину ситуації з банками можна буде побачити за результатами четвертого кварталу цього року.

Вплив на банківську систему матимуть кілька факторів.

Перший – рефінансування. Банки мають у портфелі кредити, залучені кошти від Національного банку. Вони піднялися у вартості.

У НБУ гроші беруться під заставу ОВДП або валютних коштів. Ситуація минулих років: банки під ОВДП брали рефінанс, потім знову брали ОВДП, а потім знову взяли рефінанс.

На цьому дуже добре заробляли, адже рефінанс коштував 6%, а ОВДП давали дохідність десь на рівні 12%. Але проблема в тому, що багато банків купували ОВДП з довгостроковим погашенням – до 5 років.

Першочергове питання в тому, що банки несуть суттєві витрати, пов’язані з обслуговуванням боргів перед Національним банком. І банки роблять усе, щоб ці витрати зменшити.

Для цього є два шляхи:

• перший – залучати депозитні кошти від клієнтів за нижчими ставками та ними погашати рефінансування;
• другий – продавати ОВДП із портфеля і закривати рефінанс, але водночас формуватиметься збиток.

Тому потрібно розуміти, коли ці ОВДП гасяться, щоб казати про вплив на банки. Якщо вони гасяться, скажімо, через пів року, то вплив від’ємних ставок буде непомітний (грубо кажучи, ОВДП – 12%, рефінанс – 25%, виходить -13%).

Якщо ж ОВДП будуть гаситися протягом 2-5 років, то це суттєво впливатиме на фінансовий результат, банк буде нести значні витрати на прибуток і, відповідно, втрачатиметься капітал.

Друга ситуація пов’язана з формуванням резервів. НБУ прискіпливо ставиться до перевірки якості кредитних портфелів. Регулятор зобов’язав комерційні банки помножити на нуль застави, які є на непідконтрольній території, основні засоби, такі як приміщення банку, і відповідно сформувати резерв. А це, знову ж таки, впливає на капітал.

Третє – операційний прибуток банку. Це доходи комісійні та відсоткові мінус усі витрати відсоткові та комісійні й мінус адміністративні витрати: оренда, зарплати тощо. Якщо цей результат буде прибутковий, отже операційний прибуток у банку є, його бізнес-модель працює. Такі банки НБУ, в принципі, чіпати не буде.

Якщо операційний прибуток буде від’ємний, то він впливатиме на капітал, доведеться звертатися напряму до акціонерів банку, щоб вони збільшували капітал банку.

Четвертий фактор пов’язаний з падінням ВВП. Ми бачимо, що воно падає, а, відповідно, кількість активного бізнесу, який генерує грошові потоки, зменшується. Через це зменшується можливість погашення кредитів у повному обсязі, тобто збільшуватиметься кількість реструктуризованих кредитів, у межах яких гаситимуться тільки відсотки, а не тіло кредиту.

Також це вплине на комісійні доходи – вони зменшаться. Адже якщо у тебе кількість операцій знизилася, то і дохідність зменшиться.

П’ятий напрямок пов’язаний зі страхуванням застав. Наразі жодна страхова компанія в Україні не страхує форс-мажорні обставини. Ці страхові ризики не перестраховують за кордоном.

Коли ви приходите до банку й хочете взяти кредит, банк попросить заставу. Вона оцінюється і страхується від різних ризиків. Зараз може прилетіти ракета, і елеватор, будинок або квартира, цехи, заводи можуть бути знищені. Банк втрачає заставу, це прямий ризик.

Отже, вистоять банки, бізнес-модель яких є ефективною у частині генерації доходів, які мають суттєвий запас ліквідності й адекватності капіталу.

Якщо раніше банки мали вільний ресурс і вкладали гроші в ОВДП або в кредити, то наразі банки перейшли в пасивні доходи. Що мається на увазі? Банки збирають ресурс з ринку та вкладають у депозитні сертифікати НБУ. Збирають під 16-17%, вкладають під 23%, у такий спосіб генерується відсотковий дохід.

Є банки, які переформатовують бізнес-моделі, намагаючись сформувати комісійні доходи, щоб вони в загальних доходах сягали до 50%. Велику роль у цьому грає цифровізація, щоб банк працював в онлайні, незалежно від того, де фізично перебувають як клієнти банку, так і самі працівники.

Картина з банками, чи змогли вони підлаштуватися, проясниться за результатами двох місяців четвертого кварталу, тобто десь у грудні. Ми зможемо побачити і якість кредитних портфелів, і прибутків, і адекватності капіталів комерційних банків.

Сьогодні ми маємо безпрецедентну історичну ситуацію. Пів року повномасштабної війни, банківська система стабільна, працює, обслуговує клієнтів і долає труднощі без підстав для банкопаду.

Окрім того, що і Нацбанк, і влада, і банки якісно й оперативно відреагували на напад росії, до цього за 5 років здійснено велику роботу для забезпечення фінансової стабільності сектору, і ця робота дає свої результати. Динаміка коштів населення в банках доволі наочно підтверджує і результати цієї роботи, і довіру вкладників до банків, і врешті-решт стабільність системи.

Найкраще мої тези можна підтвердити мовою цифр. Залишки коштів клієнтів на рахунках зросли. Станом на 1 липня обсяг коштів населення в банках становив 783,7 млрд грн, зокрема частка коштів в іноземній валюті – приблизно 32% цієї суми. Порівняно з 1 квітня, кошти фізосіб у банках зросли на 3,1%, або на 23,7 млрд грн. Обсяг коштів корпоративних клієнтів на 1 липня сягнув 732,7 млрд грн, із них 31,7% – кошти в інвалюті. Однак у розрізі банків динаміка нерівномірна, частина банків постала перед певним відпливом коштів (у топовій двадцятці банків більшість – у плюсі).

Що ж стосується тих кейсів ліквідації банків, що мали місце від початку війни, то варто зазначити, що ситуація з Мегабанком не пов’язана з війною. НБУ наголошував, що проблеми банку спостерігалися у 2021 році, проте акціонери та менеджмент банку не забезпечили вчасного реагування на них. Тому це особлива історія, від якої не можна будувати тренд.

Що стосується невеликих банків, то вони мали суттєві послаблення під час проведення стрес-тестів, зважаючи на їхню обмежену значущість для фінансової стабільності. Тому якщо раніше їм потрібно було лише теоретично доводити життєздатність своєї бізнес-моделі, то тепер це доводиться робити в реальних бойових умовах.

Водночас я хочу наголосити, що для вкладників немає жодних причин для хвилювань – держава протягом воєнного стану й три місяці після нього гарантує 100% повернення всіх вкладів.