Пенсійні системи світу

Реформування пенсійної системи не просто на часі, ми із ним запізнилися років на 20. Солідарна система вже вичерпала себе.

Зараз законодавці намагаються запровадити накопичувальний елемент пенсії, посилаючись на вдалий закордонний досвід. Шмигаль навіть сподівається, що це вдасться зробити до кінця 2021 року. Але хура й досі там.

Finance.ua вирішив провести невеличке дослідження та вивчити закордонний досвід кількох країн. Виявилося, що не лише в Україні проблеми з пенсією. Це, якщо можна так сказати, загальносвітовий тренд. А про інші економічні тренди ви завжди можете почитати в нашому телеграмі. Підписуйтесь, щоби бути в курсі.

Середня тривалість життя в цій країні, за даними Світового банку, є однією з найкращих у світі – 84 роки. А по медіанному віку Японія вважається «найстарішою» – понад половину населення старші за 46 років. Не дивно, що держава тут починає не справляється з пенсіями.

Японська пенсія складається з двох частин: базової, яку платить держава, та додаткової. Остання залежить від розміру зарплати, стажу й компанії.

Пенсійний вік у країні для чоловіків і жінок однаковий – 65 років. Можна піти на пенсію раніше, але тоді розмір виплат скоротиться на 6% за кожний недопрацьований рік.

Щомісячні внески в Державну пенсійну систему Японії з квітня 2021 до березня 2022 року складатимуть 16 610 єн (4211,63 грн станом на 6 травня. – Ред.) на місяць. Щоб отримувати базову пенсію по старості, такі внески потрібно сплачувати щонайменше протягом 10 років.

Якщо людина перебуває у скруті, їй можуть відтермінувати дату внесків. Але зрештою платити доведеться.

Усі громадяни від 20 років зобов’язані брати участь у державному пенсійному страхуванні. Вони поділені на три категорії.

• До першої відносяться індивідуальні підприємці та їхні чоловіки чи дружини. Вони сплачують фіксований тариф.
• До другої категорії відносяться громадяни, що працюють на підприємствах приватного сектору чи в органах центрального та місцевого самоврядування. Щодо «приватників» діє корпоративна програма пенсійного страхування, а для «самоврядників» – пенсійні програми асоціацій взаємодопомоги. Податок з прибутків – близько 8%.
• У третій категорії – чоловіки чи дружини на утриманні громадян із другої категорії. Внески вони не сплачують.

Середній розмір базової пенсії в Японії складає близько 50 тисяч єн. Це 12 705,75 грн станом на 6 травня. Пенсія по трудовій страховій програмі у середньому – 140 тисяч єн (35 576,11 грн).

Ого, скажете ви. Але все пізнається в порівнянні. Орієнтовні щомісячні витрати однієї особи в Токіо без врахування оренди, за даними сервісу Numbeo, складають 126 482 єни. Це понад 32 тисячі гривень. Тобто базової японської пенсії не вистачить.

За останні 20 років в Японії спостерігається збільшення кількості злочинців-пенсіонерів. Близько 40% таких порушників закону – це «рецидивісти», які мають у біографії не один тюремний термін.

Секрет простий: старих, особливо тих, що живуть самі, приводять до в’язниці злидні. Тут їм не потрібно сплачувати за житло, їжу та медичні послуги. Водночас пенсія продовжує нараховуватися.

В Японії дуже суворо ставляться до порушень, навіть дрібна крадіжка із супермаркету може закінчитися двома роками за ґратами.

Але якщо протягом цих двох років пенсіонер отримає в середньому 1,2 млн єн, то держава на його утримання у в’язниці витратить понад 8 млн єн.

Розглянемо досвід «Мекки українського заробітчанства» – Польщі. З 1 січня 1999 року тут набула чинності пенсійна реформа Єжи Бузека. Паралельно запрацювали дві пенсійні схеми:

• розподільна, яка поширюється на осіб, народжених до 1 січня 1949 року;
• розподільно-накопичувальна, що поширюється на всіх інших.

Сплачувати пенсійний внесок зобов’язані всі працівники (іноземці також), які працюють за трудовою угодою або договором-дорученням.

Не потрібно сплачувати пенсійні внески лише тим, хто працює на умовах договору підряду, але цей період роботи не може бути зарахований в трудовий стаж.

Платять як працівник, так і роботодавець. Платежі діляться порівну. Загалом виходить 19,52% від зарплати. З них 12,22% йдуть в держсистему соціального страхування (власне, розподільна схема. – Ред.), 7,3% – на субрахунок в Управління соціального страхування (ZUS).

Є варіант, коли накопичувальні відсотки розподіляються так: 4,38% перераховуються на субрахунок ZUS, а 2,92% – в обраний працівником відкритий пенсійний фонд (Otwarty Fundusz Emerytalny). Аналог наших недержавних пенсійних фондів.

ZUS до 31 серпня щороку розсилає працівникам інформацію про баланс на їхньому рахунку й про очікуваний розмір пенсії.

Польща, до речі, одна з небагатьох країн, яка не підвищує, а навпаки зменшує пенсійний вік.

Раніше виходити на пенсію для обох статей можна було з 67 років. З 1 жовтня 2017 року тут набув чинності закон, відповідно до якого, чоловіки можуть оформлювати пенсію з 65 років (за умови наявності 25 років страхового стажу), жінки – з 60 (20 років страхового стажу).

Польський уряд вирахував: якщо літнім громадянам дозволити раніше йти на відпочинок, молодь швидше просуватиметься кар’єрними сходами. А це своєю чергою дасть новий імпульс для розвитку всієї країни.

Мінімальна страхова пенсія, яку отримують поляки – 853 злотих (6237,06 грн станом на 6 травня. – Ред.). Утім, такі виплати отримують 5% польських пенсіонерів.

Середній розмір пенсії коливається у межах 1500-2000 злотих (7311,91-10 967,86 грн).

Але не все так райдужно, як може здатися. З 2014 року уряд Польщі запровадив іще одну реформу. Відповідно до нового закону, обов’язковий другий рівень індивідуальних рахунків став добровільним. І не лише для нових працівників, із системи могли вийти вже наявні її члени.

Окрім того, держава обмежила форми інвестування для відкритих пенсійних фондів. Уряд запровадив заборону на інвестиції в державні облігації.

Попередні вкладення безоплатно поверталися державі, а це на той момент – приблизно 51,5% від усіх активів фондів. У такий спосіб Польща зменшувала державний борг, а фонди почали отримувати негативну дохідність.

Відтак поляків протягом трьох місяців переводили на солідарну систему за принципом «мовчазної згоди». Тобто всі пенсійні накопичення тих, хто не висловив заперечень, переводилися в Управління соціального страхування.

Президент Асоціації польських економістів Ришард Петру напередодні реформи заявив, що переведення облігацій в Управління соціального страхування – це, по факту, націоналізація пенсійних заощаджень поляків.

Цей огляд ніяк не міг обійтися без ФРН, адже саме Німеччині ми завдячуємо пенсії у сьогоднішньому розумінні. Точніше райхсканцлеру Отто фон Бісмарку.

Але якщо за часів Бісмарка із зарплати потрібно було віддавати 1,7% доходів, то зараз – 18,7%. Цей внесок у рівних долях сплачують працівник і працедавець – по 9,35%.

У Німеччині не існує поняття «мінімальна пенсія». Орієнтир для них – 512 євро (17 147,35 грн). Це та сума, на яку може розраховувати пенсіонер, який отримував зарплату на мінімальному рівні.

Загалом розмір пенсії визначається сумою відрахувань, накопичених за роки роботи: чим вони вищі, тим вищою є пенсія.

Середня ж пенсія по країні коливається в межах 1413 євро (47 373,41 грн).

Наразі дотації пенсійному фонду з держбюджету перевищують 100 млрд євро. Причиною цьому став закон, ухвалений ще 2018 року.

Він гарантує, що до 2025-го пенсії в країні не знизяться нижче 48% від зарплати, а відрахування в пенсійний фонд залишатимуться в межах 20%.

Зараз у країні пенсійний вік залежить від року народження конкретної людини. У 65 років пенсіонерами стають ті, хто народився до 1947 року. Тим, хто народився з 1947 до 1964 року, до 65-річного пенсійного віку додається ще місяць за кожен рік.

Наприклад, народжені у 1956 році зможуть оформлювати пенсію у 65 років і 10 місяців, а ті, хто народився в 1958-му, виходитимуть на пенсію вже у 66 років.

Межа поступово підвищуватиметься, і 2029 року досягне 67 років для всіх без винятку. Хоча ще в 2019 році німецький центробанк звернув увагу на необхідність підвищення пенсійного віку принаймні до 69 років.

Німецьке законодавство дозволяє піти на пенсію достроково – у 63 роки, але для цього потрібно мати не менше 35 років трудового стажу. Утім, пенсія в такому разі буде не повною, для повної необхідно 45 років стажу, тобто працювати треба з 18 років.

А до тих, хто не працює, закон суворий. Держава не платитиме пенсію тим, хто ніде на працював або ж має менш як 5 років офіційної роботи. Найбільше цю проблему на собі відчувають мігранти.

Окрім державної в Німеччині існують виробничі пенсії від підприємств. Багато німців бере участь у недержавних пенсійних фондах.

Але попри ілюзію багатства не всі пенсіонери Німеччини живуть у достатку. Сьогодні в Німеччині понад пів мільйона літніх людей, які взагалі не можуть обійтися без допомоги з боку держави.

Нащадки вікінгів, за даними Світового банку, живуть майже так само довго, як і японці – 83 роки. Утім, на відміну від японців пенсійна система норвежців вважається однією з найкращих у світі.

Пенсійна система Норвегії складається з трьох рівнів. Найголовніший із них державний. Він фінансується коштом державного бюджету за розподільним принципом із податків. Розмір внесків визначає парламент. Наразі це 18,1%.

Державний пенсійний фонд у них розділений на дві частини. Їхня мета – примножувати кошти.

Фондом «Норвегія» керує державна компанія Folketrygdfondet. Вона вкладає кошти у внутрішні та скандинавські інвестиції.

Гроші взялися в ньому з профіциту, який виник у державній системі страхування з моменту її ведення у 1967 році до кінця 1970-х. З 1979 року фонд «Норвегія» є закритим – сюди не надходять нові кошти, тільки примножуються наявні.

А є ще фонд «Глобальний». Він перебуває під керівництвом центрального банку країни. Сюди потрапляють надлишкові прибутки з нафтового сектору та інвестуються по всьому світу. Станом на 2021 рік «Глобальний» володів активами на $1,3 трлн у 74 країнах.

«Глобальний» – невід’ємна частина річного державного бюджету Норвегії. Його коштами уряд може покривати дефіцит, якщо такий виникає.

Пенсійний вік у Норвегії для жінок і чоловіків однаковий – 67 років, але за умов шкідливості праці можна піти на відпочинок у 62 роки.

Щоб претендувати на базову пенсійну виплату, потрібно мати трирічний стаж у проміжку з 16 до 66 років. Але така виплата не враховуватиме минулі доходи та сплачені пенсійні внески. Для 100% базової виплати знадобиться 40 років стажу. Якщо його менше, то виплата зменшуватиметься пропорційно.

За низькою ставкою пенсіонер може отримати 13 218 норвезьких крон (44 125,71 грн) на місяць.

Загалом пенсійна система Норвегії доволі складна, адже тут розрізняють основну й додаткову пенсії. Розмір останньої залежить від пенсійних балів, які розраховуються багатьма факторами, зокрема розміром зарплати протягом життя, доглядом за дітьми до 6 років, доглядом за інвалідами та родичами поважного віку. Розмір пенсії змінюється для народжених у різні роки.

Другий рівень системи містить обов’язкові пенсійні плани працедавця та колективні пенсійні плани. Це така собі корпоративна надбавка.

Тобто людина працює на підприємстві, сплачує в його пенсійний фонд певний відсоток прибутків, а після виходу на пенсію отримує з нього виплати.

Третій рівень пенсійної системи – добровільні програми в банках, страхових компаніях, недержавних пенсійних фондах чи пайових інвестфондах. Утім, це не дуже популярний серед норвежців спосіб забезпечити собі старість – ним користується менш ніж 10% громадян.

Головний виклик пенсійній системі Норвегії такий самий, як і в усьому світі – тотальне старіння населення. Тому держава всіляко заохочує людей не виходити на пенсію якнайдовше.

Чинну систему пенсійного забезпечення США сформували й запустили в 1935 році. Відтоді в неї вносилися певні корективи, з огляду на поточні події. Але сильно вона не змінилася.

Для того, щоб гідно почуватися у старості, про пенсію, як і про коледж, в Штатах потрібно думати ледь не зі старшої школи.

Загалом пенсійна структура в США наступна:

• державна – працівники й роботодавці сплачують в американський пенсійний фонд по 7,65% (приватні підприємці та самозайняті особи сплачують 15,3% самостійно);
• приватна – відкривається соціальний рахунок, куди громадянин самостійно вносить кошти, акумулюючи їх у такий спосіб. Вони заморожуються аж до виходу на пенсію, а якщо людина захоче зняти їх достроково, доведеться платити пеню;
• накопичувальна – працівники вносять певну частку із зарплати до сплати податку на прибуток на рахунки пенсійних програм, організованих за місцем роботи, під 9% річних (так званий план 401(k). Ці гроші можуть інвестуватися, але в обмежені активи. На ці ж рахунки внески можуть робити працедавці, утім право власності на них виникають через 5-6 років після приєднання до програми.

Для того, щоб претендувати на державну пенсію (виплати з Social Security. – Ред.), потрібно заробити не менше 40 балів. За рік їх можна назбирати не більше чотирьох. Тобто людині за плечима треба мати мінімум 10 років стажу. Понад 40% американців від 60 років і старше отримують виключно державну пенсію. 14,9% громадян цієї вікової категорії узагалі не мають жодних пенсійних виплат.

Чоловіки й жінки, народжені після 1956 року, можуть виходити на пенсію у 67 років. Для тих, хто народився до – працює принцип, подібний до німецького. Але для окремих категорій професій встановлені свої норми. Наприклад, військовослужбовці, поліціянти можуть виходити на пенсію після 20 років служби.

На розмір виплат впливає багато чинників – стаж, зарплата, сфера роботи, навіть штат. Пенсійні виплати можуть складати 1400-2500 доларів.

Узагалі пенсія в США для кожного американця – це своя, не схожа на інших, історія, формувати яку дуже часто допомагають спеціальні фінансові консультанти.

В Китаї пенсійна система, що націлена на охоплення всіх верств населення, почала формуватися лише із середини 90-х. До того старі могли розраховувати виключно на своїх дітей.

Наразі в Піднебесній існує три типи пенсій.

• Найпоширеніший – солідарний. Працівник сплачує у пенсійний фонд 8% від зарплати, а працедавець – іще 20%.
• Другий тип передбачається для чиновників – їм доплачує держава, але основу їхніх виплат все ж складають відрахування.
• Третій тип отримують селяни, що не мають спеціальних доходів, та міські безробітні. Це мінімальне утримання від держави. Воно складає десь 500-600 юанів (2150,5-2580,6 грн. – Ред.).

Пенсійні фонди в Китаї формуються на рівні регіонів, тому виплати можуть кардинально відрізнятися. Але якщо говорити за середню цифру по країні – це приблизно 2400 юанів (10 340 грн).

Пенсійний вік для чоловіків складає 60 років, для жінок – 55. Але в березні 2021-го прем’єр Держради КНР Лі Кецян заявив, що пенсійний вік у Китаї буде поетапно підвищуватися до 2025 року.

Це пов’язано з кризою, в якій опинилася пенсійна система Піднебесної. У 2025-му на одного пенсіонера припадатиме лише двоє працюючих.

Китайський уряд офіційно визнає, що у 2050 році громадян старших за 60 років, які не працюють, буде майже 335 мільйонів. А до 2030 року борг пенсійного фонду перед пенсіонерами обчислюватиметься мільярдами доларів.

І хоча кожен китаєць може відкрити свій накопичувальний рахунок, більшість воліє зберігати гроші «під матрацом» попри штрафи й тотальний контроль. Повний дохід також всіляко намагаються приховати й підприємства.

Сьогодні «найближчою по духу» пенсійною системою для України є китайська через однакові проблеми.

Як бачимо з досвіду Норвегії та США, гідну старість може забезпечити накопичувальний елемент. Утім, із ним завжди залишається варіант Польщі – гроші просто націоналізують, адже повага до приватної власності у нас, на жаль, має декларативний характер.

Шлях Японії чи Німеччини нам теж не підходить, бо, по-перше, їхні пенсійні системи самі ледь тримаються на плаву, по-друге, наша економіка не настільки потужна.

Виходить, у пенсійному питанні українцям краще покладатися на себе та почати викладати на старість уже сьогодні.