Пенсії в Німеччині. Чи є це прикладом для України?

У розвинених країнах давно існують системи пенсійного забезпечення. Німецька — одна з найстаріших у Європі. Розглянемо, чи може вона стати еталоном для застосування в українських реаліях.

Система державного пенсійного страхування у ФРН побудована на принципі солідарності поколінь. Громадяни, які вийшли на заслужений відпочинок, живуть за рахунок відрахувань тих, хто ще працює.

Всі пенсійні накопичення німців гарантовані державою через систему державного пенсійного страхування.

Державний нагляд за пенсійним забезпеченням громадян здійснює спеціальне відомство – Deutsche Rentenversicherung (німецьке пенсійне страхування). Робота системи регулюється законом про страховий нагляд (Versicherungsaufsichtsgesetzes, VAG).

Тільки-но громадянин ФРН почав свою трудову діяльність, він автоматично стає застрахованим.

Його реєструють у системі державного пенсійного страхування, присвоюють особистий страховий номер і рахунок у цій системі, на який він отримуватиме пенсійні виплати.

Всі застраховані, які робили пенсійні внески протягом 5 років і досягли 27-річного віку, добре поінформовані, на яке пенсійне забезпечення вони можуть розраховувати.

Застрахований щорічно отримує від пенсійного відомства лист, в якому детально розписані суми, передбачені йому для виплат після виходу на заслужений відпочинок.

Пенсійний вік у Німеччині однаковий для чоловіків і для жінок — 67 років. Більше того, останнім часом йде багато дискусій про можливе підвищення пенсійного віку до 69 років.

Нинішня система солідарних пенсійних накопичень вже не справляється із забезпеченням пенсіонерів. Все йде до того, що не за горами той час, коли на працюючих німців ляже ще важчий тягар.

Пенсійна система ФРН містить три рівні:

• Державна пенсія. Це обов'язкове пенсійне страхування, що передбачає сплату внесків роботодавцями.
• Корпоративна пенсія. Додаткове професійне пенсійне забезпечення. Вона нараховується працівникам великих приватних компаній і держсектору.
• Приватні добровільні накопичення громадян.

На гарантовану державою пенсію в Німеччині мають право наймані працівники і деякі види підприємців. Вони віддають 38,65% із зарплати брутто (сума до вирахування податків) на соціальне страхування.

Сюди входять 18,6% — на пенсію, 14,60% становить відрахування на медичне страхування, 2,4% — страхування в разі безробіття, 3,05% — страхування на випадок втрати працездатності.

Внески в систему пенсійного страхування робить роботодавець за таким розрахунком: половину платить зі своїх коштів і половину — із зарплати працівника.

Згідно з офіційними даними служби пенсійного страхування, наразі в Німеччині налічується трохи більше 25 мільйонів пенсіонерів.

Їхня середня пенсія становить 910 євро на місяць. Але цей показник досить умовний, позаяк реальні виплати сильно різняться в залежності від статі пенсіонера і регіону його проживання.

Чоловіки-пенсіонери в західних федеральних землях ФРН в середньому щомісяця отримують 1169 євро, жінки — 700 євро.

Багатьом пенсіонеркам, через те, що в молодості вони впродовж тривалого часу перебували у відпустках по догляду за дітьми, тепер доводиться якось виживати на пенсію в 500-600 євро.

На Сході країни пенсійні виплати трохи вищі, що пов'язано з більш тривалим робочим стажем громадян колишньої НДР і більшою професійною зайнятістю жінок.

Уявлення про літніх німців, які живуть у триповерхових особняках, купаються в розкоші, розсікають по морях у круїзних лайнерах — доволі оманливе. Такі радощі життя можуть дозволити собі далеко не всі.

«Бідний пенсіонер» (нім.). Фото з відкритих джерел

На сьогоднішній день в Німеччині щомісячний дохід нижче 800 євро умовно вважається межею бідності.

За останні 10 років кількість людей з таким низьким доходом зросла з 2,4 млн до понад 3,5 млн.

На жаль, багатьом пенсіонерам з доходом нижче рівня бідності живеться несолодко. Вони користуються соціальним житлом, скуповуються в дешевих магазинах і по можливості підробляють.

Але для них є і хороша новина. З 1 липня 2021 року, відповідно до закону про базову пенсію, що набрав чинності 1 січня 2021 року, для деяких категорій громадян вводиться базова пенсія.

Це надбавка для тих пенсіонерів, сукупний місячний дохід яких нижче 1250 євро на одну людину і 1950 для подружжя (включаючи інші види доходу, наприклад, здача житла в оренду. – Ред.). Її також не передбачено пенсіонерам зі стажем роботи менше 33 років і тим, у кого на сьогоднішній день щомісячний дохід становить понад 2700 євро брутто.

Базову пенсію почали отримувати 1,3 мільйона чесних трудівників, які свого часу на сиділи роками на соціальних допомогах і не перебивалися тимчасовими заробітками без сплати пенсійних внесків.

Це люди, які працювали за мінімальну винагороду. Наприклад, колишній перукар, літня фрау, пенсія якої була найнижчою з існуючих (513 євро. – Ред.), в липні стала отримувати базову — 961 євро.

Багато німців усвідомлюють свої не райдужні перспективи, тому все частіше шукають для себе додаткову «подушку безпеки» на старість.

Наприклад, скуповують нерухомість, щоб потім продати або здавати в оренду. Роблять регулярні страхові відрахування на випадок втрати працездатності. Вкладаються в цінні папери — здебільшого через пенсійні фонди.

У Німеччині працюють 33 пенсійні фонди. Однак не можна стверджувати, що це в чистому вигляді пенсійні фонди. Це страхові компанії, серед послуг яких є страхування на випадок втрати працездатності.

Вся діяльність таких фінустанов з початку 2002 року регулюється законом про страховий нагляд (VAG) і всі вони підзвітні й підконтрольні Федеральній службі фінансового нагляду (BaFin).

Основною функцією відомства є захист інтересів вкладників.

Чиновники суворо стежать за виконанням страховиками законодавчих і нормативних вимог. Якщо на роботу такої фінустанови надійшла скарга, BaFin реагує без зволікань. Негайно призначається перевірка щодо конкретного факту порушення.

За підсумками розслідування можуть ввести спеціального представника в правління компанії або її наглядову раду і навіть відкликати ліцензію.

До сфери контролю відомства також входять 135 корпоративних пенсійних кас, в яких акумулюються кошти членів професійних об'єднань. Ці вклади тут називають «відкладеною винагородою працівника».

Найманий трудівник регулярно відкладає частину заробленого доходу. Про все інше зобов'язаний подбати його роботодавець. Він виплачує частину зарплати найманого працівника безпосередньо на пенсійну програму компанії.

Всі заощадження вкладника з першого дня відрахувань захищені законом, навіть якщо він змінив роботодавця або якийсь період у житті був без роботи.

Основна відмінність фінансового менеджменту корпоративних пенсійних кас від аналогічної діяльності пенсійних фондів полягає в тому, що вони мають право інвестувати лише 35% капіталу вкладників.

Пенсійні фонди, в свою чергу, мають право на свій розсуд повністю розпоряджатися активами вкладників. Вони вибирають різні способи примноження їхніх заощаджень та інформують їх про варіанти інвестування.

При цьому для них важливо працювати чесно і завбачливо, щоб не допустити збитків і не втратити клієнтів.

Згідно з актуальною статистикою наглядового відомства BaFin, 10 найбільших приватних пенсійних фондів управляють активами вкладників, балансова вартість яких оцінюється в понад 92 мільярди євро.

Як заявив виконавчий директор BaFin Франк Грюнд, найбільша з них — страхова компанія BVV (повна назва — BVV, Versicherungsverein des Bankgewerbes). Вона була заснована в далекому 1909 році і спеціалізується на корпоративних пенсійних схемах для фінансового сектору.

З 2008 року BVV створила пенсійний фонд для додаткового використання пенсійних ресурсів. Фінкомпанія управляє активами на суму близько 30 мільярдів євро.

Франк Грюнд, виконавчий директор федерального наглядового відомства BaFin

На другому місці в списку BaFin — пенсійна каса Allianz. Пенсійні вклади становлять близько 12,5 млрд євро. Це 100-відсоткова дочірня компанія однієї з найбільших страхових компаній у світі — Allianz Lebensversicherung.

Третє місце за капіталізацією посіла велика баварська пенсійна каса Bayer-Pensionskasse з управлінням активами на 8,6 млрд євро.

Трохи менше коштів є в розпорядженні пенсійної каси BASF — 8,4 млрд євро.

Далі, з меншими активами в списку значаться Höchster Pensionskasse (7,4 млрд євро), ZVK, страховик працівників будівельної галузі (6 млрд євро), HPV (5,7 млрд євро), Sparkassen (5 млрд євро), Degussa (4,6 млрд євро).

Близько 42 млн німців, які працюють, уклали договори пенсійного страхування з приватними ПФ і корпоративними пенсійними касами

На десятому місці з активами в 4,4 млрд євро значиться Allianz-Versorgungskasse VVaG, яка базується в Мюнхені і теж є частиною Allianz Grupp.

За даними Федеральної служби статистики (Destatis), 42 мільйони німців, які працюють, уклали договори пенсійного страхування з приватними пенсійними фондами і корпоративними пенсійними касами.

У цих договорах прописано, з якого періоду їм почнуть виплачувати пенсію. Після настання цього періоду клієнт має право отримувати щомісячні виплати або запросити всю накопичену суму одним траншем разом з відсотками.

У разі смерті застрахованої особи всі її пенсійні накопичення переходять у спадщину згідно із законодавчо встановленим порядком спадкування.

Так, більшість працюючого населення Німеччини на добровільних засадах довіряють фінкомпаніям частину зароблених коштів.

Люди сподіваються після виходу на пенсію продовжувати жити безбідно і з комфортом. Вони впевнені, що щомісяця отримуватимуть приблизно 80% від їхнього нинішнього щомісячного доходу.

Оскільки всі заощадження гарантовані державою, відкладене на старість майбутні пенсіонери, швидше за все, повернуть. Звісно, якщо в країні, не дай Боже, не станеться якихось катаклізмів.

А ось з обіцяними відсотками прибутковості за вкладами ситуація дещо інакша. На жаль, за два-три десятиліття регулярних накопичень частину прибутковості «з'їсть» інфляція.

Та й сам відсоток невеликий. Як каже Франк Грюнд, якщо компанія, що займається пенсійними накопиченнями, пропонує 0,9% прибутковості — це вже дуже добре. Наприклад, група Allianz — лідер серед страховиків — і зовсім не обіцяє якогось прибутку від пенсійних вкладів.

Німецька система пенсійного забезпечення досить складна і заплутана. Це визнають у Німеччині всі — і майбутні пенсіонери, і нинішні. Та й у Бундестагу вже давно говорять про те, що назріла потреба в її реформуванні. Знову, через 20 років після попередньої реформи.

Наскільки німецька система підходить для України — вирішувати нам, майбутнім пенсіонерам, і нашим законодавцям.

Лише від нас залежить вибір української моделі накопичень на старість і наша впевненість у завтрашньому дні.