Вітаю.
Якщо банк надав студенту кредит, а студент немає коштів, щоб повернути борг, то відповідати за це перед банком буде саме студент, а не його батьки. Батьки можуть бути відповідальними за своїх дітей лише тоді, коли вони виступають поручителями, про що між банком та батьками або одним із них укладається відповідний письмовий договір поруки.
Так, статтею 1054 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, ст. 1054 ЦК України закріплено правовідносини за якими банк або мікрофінансова організація може надати позичальнику кредит і саме позичальник (персонально), а не будь яка інша особа, має повернути такий кредит кредитодавцю.
У той же час, статтями 546, 553 ЦК України передбачено можливість, за якою між банком і будь-якою третьою особою може бути укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель візьме на себе зобов’язання повернути банку кредит, якщо цього не зробить позичальник. В такій ситуації банк матиме законні підстави вимагати повернення коштів як від позичальника, так і від поручителя, у тому числі подавши до суду позов про солідарне стягнення боргу із позичальника та поручителя.
Таким чином, якщо батьки не укладали із банком договору поруки, то вони не зобов’язані повертати банку борги за своїх дітей, а дзвінки банків чи колекторів до батьків є протиправними та направлені виключно на вчинення психологічного тиску на позичальника та його родину.