Як працює автоцивілка в країнах Євросоюзу

В Україну обов’язкове страхування цивільноправової відповідальності власників транспортних засобів, або автоцивілка, прийшло 1995 року. Тоді це було справою добровільною, обов’язковим наявність поліса ОСЦПВ стала лише 2005-го.

Сенс ОСЦПВ полягає насамперед у соціальній орієнтації й спрямована вона на компенсацію збитків людям, які постраждали у дорожньо-транспортних пригодах.

Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у Польщі запроваджене 1952 року. Наразі розмір граничних сум відшкодування за автоцивілкою в Польщі становить 5,2 мільйона євро — за шкоду, завдану життю і здоров’ю, та 1,05 мільйона євро — за шкоду, завдану майну.

Середня вартість поліса складає 125 євро, а штраф за його відсутність накладається у розмірі офіційно встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Наразі ця сума становить еквівалент 1 тис. євро. Цікаво, що у разі, якщо поліса ОСЦПВ немає понад два тижні від того терміну, коли він мав бути придбаний, штраф подвоюється.

Ще однією родзинкою польського ринку страхування є те, що у разі необхідності водієві, який має поліс, страхова компанія надає або авто для користування, або компенсує кошти на такий транспорт.

У цій країні автоцивілка називається досить страшним словом Kfz-Haftpflichtversicherung, або скорочено — KHV. Вона також є обов’язковою, однак варто звернути увагу — на відміну від більшості країн, відсутність KHV у Німеччині вважається не адміністративним правопорушенням, а кримінальним. І отримати за відсутність автоцивілки тюремний термін тут цілком реально.

Причому покарання суворе, як на таке правопорушення: залежно від обставин — до року в’язниці. Крім того, буде ще й грошове стягнення — суми штрафів починаються від 1 тис. євро. На додачу до всього цього, залежно від конкретних обставин вчинення правопорушення, водія можуть позбавити права керування транспортним засобом на термін до трьох років. До цього всього може додатися ще й конфіскація автомобіля. Оскільки порушення є кримінальним проступком, то тут все вирішує суд.

Що стосується самої автоцивілки, то на її ціну тут впливає безліч факторів: безаварійний стаж, вартість авто, стаж водіння, вік водія тощо. Враховується навіть те, скільки кілометрів водій проїжджає протягом року. Причому кожна страхова компанія рахує це все по-своєму. Вартість поліса автоцивілки на рік стартує від 250−300 євро.

Максимальна сума страхового покриття в Німеччині становить 7,5 млн євро за збитки здоров’ю та життю постраждалого та 1,22 млн євро за майнові збитки.

Страхування цивільної відповідальності водія (garantie responsabilité civile) у цій країні теж є обов’язковим, а його відсутність, як і у сусідній Німеччині, вважається кримінально карним діянням.

Щоправда, покарання тут м’якші, вони починаються від штрафів у розмірі від 500 до 3 750 євро.

Також можуть бути застосовані додаткові покарання: тимчасова заборона на керування транспортним засобом строком до трьох років, анулювання прав і заборона на їхнє отримання строком від трьох років і більше, громадські роботи, конфіскація транспортного засобу тощо.

Окрім того, автівку можуть поставити на штрафмайданчик до покупки страхового поліса. Однак страхові компанії неохоче страхують такі авто, а коштує поліс у такому випадку дуже дорого.

Цікавою особливістю Франції є те, що навіть якщо автомобіль стоїть на стоянці, або в гаражі й з ним трапиться якийсь інцидент, внаслідок якого хтось отримає травму або пошкодить своє майно, то до відповідальності можуть притягнути власника автомобіля, об який ударився постраждалий, якщо у власника не було полісу ОСЦПВ. Тому часто французи оформляють страховку ще до купівлі автівки.

Ціна поліса автоцивілки у Франції, як і в більшості країн Європи, залежить від великої кількості факторів. Тут і модель авто, і рік його випуску, і місце реєстрації, і страхова історія власника, і його вік та стаж за кермом, можливість передавати автомобіль іншій особі тощо. Середня ціна коливається в межах 350−500 євро, однак може бути як нижчою, так і вищою.

В обов’язкове страхове покриття, окрім відшкодування збитків майну, здоров’ю та життю, також входять можливі судові витрати, що можуть виникнути в разі розгляду суперечок. Їхня верхня межа не обмежена, що є дуже суттєвим фактором для Європи з її захмарними цінами.

У близькій до нас Латвії наявність поліса страхування цивільноправової відповідальності власників транспортних засобів також є обов’язковим. Штрафи за відсутність поліса порівняно невеликі — 55−120 євро.

Автоцивілка тут в середньому коштує 300 євро і її вартість також залежить від низки факторів. Це насамперед марка, модель та вік авто, стаж водія, його вік, страхова історія тощо.

Максимальний розмір страхового покриття — 5 210 000 євро для потерпілих людей і 1,5 млн євро на компенсацію матеріальних збитків.

Можна навести й інші приклади, однак загальна картина в Євросоюзі буде приблизно однакова — страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами у країнах ЄС є обов’язковою, а її відсутність карається законом.

Для всіх країн Європи характерним є диференційований підхід до страхування: наприклад, у Польщі, Хорватії, Словенії, Німеччині тощо максимальне страхове покриття є лімітним і не перевищує певних сум, що не завжди покриває збитки постраждалим.

У Словаччині, Чехії, Угорщині, Франції та багатьох інших країнах верхньої межі немає, що покриває будь-які збитки постраждалих, навіть у сотні мільйонів євро.

Також у всій Європі страхування покриває збитки, завдані пасажирам, зокрема членам родини застрахованого. Однак їхні суми дуже різняться від, наприклад, 30 тис. євро в Іспанії до 30 млн євро у Швеції.

У багатьох європейських країнах (наприклад, у Бельгії, Іспанії та Фінляндії) немає спеціальних вимог щодо визначення відповідальності водія, вона автоматично визначається статтями Кримінального кодексу та базується на принципі вини, яка має бути доведена позивачем.

У інших країнах — Італії, Австрії, Данії, Франції, Греції, Норвегії, Швеції тощо — ухвалено спеціальну норму, яка звільняє потерпілого від необхідності доводити провину водія.

Майже скрізь у Європі застрахована особа має якнайшвидше заявити про ДТП своєму страховику. Претензію необхідно подати протягом 3 днів в Італії, 5 днів у Франції, 7 днів в Іспанії та 8 днів у Бельгії.

Страховик обов’язкової цивільноправової відповідальності зобов’язаний зробити пропозицію про відшкодування збитків або попередню виплату збитків потерпілим протягом трьох місяців після дорожньо-транспортної пригоди.

Загалом же, як бачимо, є різниця в деталях: ціна поліса, страхове покриття, час виплати компенсації, процедура, покарання за його відсутність тощо.

Однак загальне правило діє для всіх — наявність автоцивілки є обов’язковою, а її відсутність карається законом. Втім, найбільше покарання тут і так очевидне, і воно діє не лише для Євросоюзу, а й для всіх цивілізованих країн: у разі завдання шкоди здоров’ю чи майну, винуватець буде покривати ці збитки зі своєї власної кишені.

В Україні ці суми не такі захмарні, як у Європі, де інколи йдеться про десятки або й сотні мільйонів євро. Тому й висновок очевидний — краще витратити кілька сотень гривень чи євро на поліс автоцивілки, чим потім потрапити у боргову яму на все життя.

До речі, що стосується України, то тут 17 червня набув чинності новий Закон України «Про обов’язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Він повноцінно почне працювати від 1 січня наступного року, а головна його мета — привести вітчизняні норми страхових послуг до рівня країн ЄС.

Прочитати про нові правила страхового ринку щодо автоцивілки можна тут.