США. Історія економічного захоплення світу

Сьогодні Сполучені Штати – найбагатша велика країна, що концентрує на своїй географічній та інтелектуальній території найбільше знань і технологій.

Але як сталося, що така молода держава розвинулася у настільки могутнього титана? Можна відповісти коротко – американська мрія.

Це доктрина, яка роками гуртує навколо себе американців і тих, хто прибуває в країну в пошуках кращої долі. Відповідно до неї, працелюбність, мужність, наполегливість і рішучість дозволять будь-кому досягти вершків суспільства. Саме американська мрія зробила Сполучені Штати першою економікою світу.

Доступна також відеоверсія цього матеріалу 👇

На початок XIX століття США залишалися виробником і постачальником на світовий ринок здебільшого сільськогосподарських товарів. Промислові вироби імпортувалися з Великої Британії та інших європейських країн. Американська промисловість була нечисельною і сконцентрованою на виготовленні незначних обсягів товарів для місцевого споживання.

Ще у 90-х роках XVIII століття перший міністр фінансів США Александер Гамільтон (зображений на 10-доларовій купюрі. Один з двох непрезидентів США вшанованих у такий спосіб. – Ред.) висунув стратегію економічного розвитку, відповідно до якої уряд мав усіляко підтримувати промисловість субсидіями та введенням протекціоністських квот на імпорт.

Адже, на його переконання, нові галузі, конкуруючи з іноземними виробниками, просто не з’являться в США, що прирече країну залишатися виробником сільськогосподарської сировини для інших держав. Економічна та фінансова залежність від Європи могла привести до втрати політичної незалежності, що виборювалася кров’ю.

Однак ідеї Гамільтона мали серйозну опозицію в особі Джеймса Медісона та Джорджа Вашингтона, які вважали, що субсидування нових виробництв державою призведе до корупції і нерівномірності в розподілі держресурсів поміж штатами.

До розвитку американську промисловість підштовхнула війна. Спочатку наполеонівська, а потім англо-американська війна 1812 року. У цей період постачання товарів з Європи або супроводжувалося перебоями, або повністю припинялося.

Промислова революція з Європи стрімко перекинулася і за океан. Важливу роль в економічному розвитку США відігравало будівництво залізниці, особливо трансконтинентальної. Ухвалення Конституції США у 1787 році затвердило фундаментальні принципи американської економіки: вся країна має бути єдиним, загальним ринком. Залізничне сполучення втілювало цю ідею.

У 1862 році був ухвалений закон про гомстеди – усім охочим обробляти землю безкоштовно роздавали по 160 акрів (приблизно 65 га). До кінця XIX століття на території США лишалися вільні землі, придатні для обробки.

Це дозволило Сполученим Штатам стати великим виробником зерна, особливо кукурудзи, бавовни, тютюну. Значна кількість ферм і плантацій працювала на зовнішній ринок – до 80% бавовни, виробленої в країні, експортувалося. Стрімко розвивалося скотарство. Цьому сприяли безкраї пасовища на Заході, а також наявність дешевого зерна в Центральних штатах.

Розвиток аграрного сектору на ринкових засадах став базою, який надав подальший імпульс для розвитку промислових галузей.

Перемога Півночі у громадянській війні 1861-1865 років дозволила їй на загальнодержавному рівні затвердити свою промислову економічну програму. Були вжиті заходи щодо тарифів, банківських послуг та імміграції, що гарантувало успіх північної моделі розвитку.

Через скасування рабства прибутковість сільського господарства Південних штатів просіла. Утім, це компенсувалося швидким розвитком індустріальних галузей економіки. Наприклад, на заході Пенсільванії були відкриті родовища нафти, яку розпочали видобувати.

У проміжок з 1871 до 1913 року національний дохід США збільшився вп’ятеро, а національне багатство – в сім разів. Майже вдесятеро зросло промислове виробництво.

На відміну від Європи американська економіка на початку та впродовж усього ХІХ століття відчувала постійний дефіцит робочої сили. Проблему частково вирішували мігранти.

Америка приймала всіх. Тільки за останні 30 років XIX століття до Штатів прибуло 14 млн переселенців здебільшого з Італії, Ірландії та східноєвропейських країн.

Також нестачу робочої сили намагалися компенсувати раціоналізацією виробництва, не шкодуючи грошей на наукові дослідження. Це вивело США на перше місце у світі за кількістю винаходів, розробкою нових видів техніки і технологій.

На початку XX століття США перетворилися на потужну індустріально-аграрну державу. В економіці відбулися структурні зміни, з’явилися нові галузі промисловості, такі як нафтовидобувна та нафтопереробна, хімічна, автомобільна, електроенергетика.

Галузі легкої промисловості вперше у світі переходять до масового випуску стандартизованого взуття, одягу, харчів, ліків. На великих заводах впроваджують потокові методи виробництва з конвеєрним складанням вузлів, агрегатів і готової продукції. Також удосконалювалася організація праці.

Завдяки нововведенням компанія Генрі Форда, яка зуміла знизити вартість автомобіля з 950 дол. до 290 дол.,і зробивши його доступним масовому покупцю, Америка стала символом масового виробництва.

У 1913 році його компанія випустила 250 тис. автомобілів, що становило половину продукції всього автомобілебудування США.

У 1903 році брати Райт підняли в повітря перший у світі літак.

Ринкова економіка США розвивалася в умовах нещадної конкуренції, яка тільки загострювалася в кризові роки. Великі корпорації поглинали своїх менших конкурентів і встановлювали монопольний контроль над цілими галузями промисловості та транспорту.

Серед могутніх монополістів особливо виділявся нафтовий трест Рокфеллера та електротехнічна фірма General Electric.

Концентрація охопила і банківський сектор. Банки Рокфеллера, Моргана, Меллона й інші фінансували найбільші комерційні проєкти в країні. Це призвело до появи у США перших фінансово-промислових груп, які контролювали більшу частину видобувної та оброблювальної промисловості країни.

На відміну від Європи вплив соціалістичних ідей у США був слабким. Невеликі соціалістичні партії складалися здебільшого з емігрантів, які погано володіли англійською мовою. Міцних зв’язків з корінними американцями вони не мали, а основною формою організованого робітничого руху залишалися профспілки.

Вигідна позиція США у Першій світовій війні призвела до значного зросту економіки, особливо ВПК. Ці галузі важкої індустрії й після війни мали значні прибутки.

У жовтні 1929 року США накрила Велика депресія. Основною причиною її виникнення називають кризу перевиробництва.

Утім, кейнсіанське пояснення пов’язує Велику депресію з нестачею грошової маси, адже в той час гроші були прив’язані до золотого запасу, що значно обмежувало грошову масу. Товарна ж кількість, як валова, так і асортиментна, збільшувалася в рази, що зрештою призводило до дефляції та банкрутства багатьох підприємств.

Також серед теорій виникнення Великої депресії в США – стрімкий приріст населення.

У серпні 1929 року американська економіка вступила у стадію рецесії. Впродовж наступних двох місяців обсяги виробництва впали на 20%. У жовтні ж завалилася біржа, втрати за місяць склали 16 млрд дол. – астрономічна сума, тим паче на ті часи.

24 жовтня 1929 увійшло в історію як Чорний четвер. У цей день відбулося різке зниження акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі, що призвело до найбільшої в історії світової економічної кризи.

Біржовий крах напряму пов’язаний зі спекулянтами. З середини 1920-х років фондовий ринок США був повністю у владі гравців, які грають на підвищення курсів акцій.

У серпні 1929-го фондовий індекс Dow Jones злетів на 400%, у вересні індекс досяг рекорду – рівня 381,17. Однак зрештою з’ясувалося, що акції не забезпечують високого рівня дивідендів, а прогноз прибутків багатьох компаній-емітентів виявився завищеним.

На кінець 1930-го ВВП США скоротився на 9,4% порівняно з 1929 роком, а рівень безробіття виріс із 3,2% до 8,7%. 1932-го, який історики вважають найскладнішим роком Великої депресії, рівень ВВП США скоротився на рекордні 13,4% (31% порівняно з 1929 роком), безробіття досягло 23,6%. Акції американських промислових компаній втратили 80% вартості, порівняно з рівнями 1930 року.

Конгрес ухвалив низку антикризових законів і створив кілька спеціалізованих організацій, покликаних боротися з Депресією. Водночас були підвищені податки: верхня ставка виросла більше, ніж удвічі – з 25% до 63%.

Поступово нормалізувати становище в країні дозволив «Новий курс» президента Франкліна Рузвельта, суть якого полягала у проведенні державно-монополістичного регулювання економіки.

Політика «Нового курсу» охоплювала регулювання цін, ініціювання об’єднання виробників у великі підприємства, соціальну програму – встановлення мінімальної заробітної плати, максимального робочого тижня, введення пенсій працівникам, які досягли 65 років тощо.

Також був затверджений всеосяжний закон про банківську діяльність. Впроваджувалося федеральне 100% страхування малих і середніх внесків. Банки чітко розділилися функціонально: тим, хто вів операції з цінними паперами, заборонялася ощадна діяльність, щоб унеможливити використання вкладів для спекуляцій.

Окрім того, США відмовилися від прив’язки курсу долара до вартості золота.

Велика депресія мала великі наслідки для подальшого розвитку країни. Тоді уряд США вперше впровадив такі заходи, як державне втручання в економіку та державний контроль монополій. Також вперше були розроблені масштабні соціальні програми для ліквідації великої прірви між багатими та бідними.

У контексті набуття США потужної економічної влади показовим є той факт, що під час обох світових війн на американську територію не впала жодна бомба, за винятком Перл-Харбора у 1941 році.

Значна частина Європи впродовж XX століття двічі лежала в руїнах, тоді як економіка США не тільки не постраждала, а й зміцніла завдяки інтенсивним військовим постачанням.

Після вступу США у війну виробничі потужності збільшилися на третину, виробництво сільськогосподарської продукції – на 32%. У 1945 році частка Сполучених Штатів у світовому виробництві зросла до 60%, частка у світовому експорті – до 40%.

За підсумками війни США залишилися єдиною з розвинутих держав світу, чия економіка відчула позитивний ефект. Америка запропонувала західноєвропейським країнам «План Маршалла» – економічну допомогу у вигляді кредитів, інвестицій та безкоштовного постачання товарів. Таку ж допомогу американці пропонували й СРСР, але радянське керівництво її відкинуло.

Саме після Другої світової війни США стали найбільшою економічною державою у світі.

Заснована у 1944 році Бреттон-Вудська система закріпила статус долара США як світової резервної валюти. Відповідно до умов цієї системи, країни Західної Європи, а також Канада, Японія та Австралія зобов’язалися прив’язати курси своїх валют до американського долара. Сполучені Штати ж узяли на себе обов’язок обмінювати долари США на золото за курсом 35 дол. за унцію.

Ця система була покликана врегулювати обмінні курси валют, що потребувалося для відбудови післявоєнних економік.

Для підтримки системи були засновані Міжнародний валютний фонд та Міжнародний банк реконструкції та розвитку, що сьогодні входить до Групи Світового банку.

Штаб-квартира Світового банку розміщується у Вашингтоні, США мають найбільшу частку голосів в управлінні, а за ними йдуть союзники США – Японія, Німеччина, Франція і Велика Британія. Штаб-квартира МВФ також розміщена в американській столиці.

15 серпня 1971 року президент Річард Ніксон видав указ про скасування прив’язки долара США до золота. Відтоді долар та інші провідні валюти перейшли від фіксованого режиму обмінного курсу до плаваючого, тобто ринкового визначення вартості валют. У 1976 році нова реальність була затверджена як Ямайська валютна система, яка існує по сьогодні.

«Через пряму доларизацію, офіційну прив’язку чи фактичну валютну прив’язку долар слугує валютою або валютним замінником більшої кількості країн, ніж будь-яка інша валюта. Оскільки у Штатах розташований найбільший фінансовий центр у світі (Нью-Йорк), а їхні найближчі союзники мають два наступні за значенням (Лондон і Токіо), то ця країна може функціонально встановлювати правила глобальної економіки», – пише історик Брет Деверьо у своєму блозі.

Від позиції США залежить поповнення лав Світової організації торгівлі (Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року. – Ред.).

Окрім того, Сполучені Штати ініціюють економічні санкції проти держав, як загрожують національній безпеці США або порушують міжнародні принципи демократії.

Економіка – не єдиний показник, за яким Сполучені Штати посідають перше місце. Вони мають винятковий політичний вплив і військову міць – американська армія вважається першою у світі.

Американські культурні продукти – найпоширеніші: серед найкасовіших фільмів у світі 29 з 30 найпопулярніших – виготовлені американськими виробничими компаніями. Вісім з десяти найкращих університетів світу – американські.

За підрахунками Forbes, з 10 найбільших технологічних компаній у світі сім – американські.

Сполучені Штати на сьогодні – перший в історії глобальний гегемон, якому, здається, немає рівних. Окрім Китаю, який дихає американцям у потилицю.