Українське зерно розбрату: чому Польща, Словаччина й Угорщина знову вдалися до ембарго

Тоді аграрії Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії і Словаччини влаштовували масові акції протесту, блокуючи сільгосптехнікою пункти пропуску й дороги.

Претензії європейських фермерів полягали в тому, що дешеве українське зерно й інша продукція знижує ціни на збіжжя всередині країн, через що аграрії зазнають збитків, а склади переповнюються українською агропродукцією.

Прем’єри згаданих країн зрештою звернулися до керівництва Європейського Союзу з вимогою обмежити кількість української продукції, що надходить до ЄС, та збільшити фінансову допомогу європейським фермерам.

У квітні була досягнута домовленість, згідно з якою імпорт української агропродукції обмежувався. Протягом травня-червня пшениця, кукурудза, ріпак і насіння соняшнику з України не могли вільно обертатися в Польщі, Угорщині, Румунії, Болгарії та Словаччині. Згодом угоду продовжили до 15 вересня, хоча уряди європейських країн наполягали на дії заборони до кінця року.

Європейська комісія 15 вересня вирішила не продовжувати обмеження на імпорт української сільськогосподарської продукції:

«Єврокомісія після аналізу даних щодо впливу експорту чотирьох категорій сільськогосподарської продукції на ринок ЄС дійшла висновку, що завдяки тимчасовим заходам, запровадженим 2 травня 2023 року, викривлення ринку в п’яти країнах-членах, що межують з Україною, зникли».

Тобто обмеження на імпорт української сільськогосподарської продукції втратили чинність. Водночас Україна зі свого боку має вжити всіх заходів, щоб не допустити викривлень на ринках сусідів.

Для цього буде застосований спільний з ЄС моніторинг задля оперативного реагування в разі непередбачуваних ситуацій.

«Вдячні за це законне і справедливе рішення. В умовах блокування українських чорноморських портів це сильно допоможе нашому експорту й економіці. Крім того, це рішення сприятиме глобальній продовольчій безпеці», – прокоментував рішення ЄК прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

Утім, Польща, Угорщина та Словаччина попри рішення Європейської комісії в односторонньому порядку пролонгували ембарго на українське зерно.

«Попри відсутність згоди з боку Єврокомісії, кажу я всім фермерам Польщі, ми продовжимо заборону на імпорт українського зерна. Ми не будемо слухати Берлін або фон дер Ляєн, Туска або Вебера. Ми це зробимо, тому що це в інтересах польського фермера», – наголосив прем’єр Польщі Матеуш Моравецький.

Болгарія не долучилася до цього клубу хоч місцеві асоціації фермерів того вимагають і знову вдаються до протестних акцій.

Прем’єр Болгарії Ніколай Дєнков порівняв фермерів, обурених зняттям заборони на зерно з України, з терористами.

Румунія ж поки продовжить заборону на ввезення української агропродукції на 30 днів. Але водночас має намір збільшити обсяги транзиту українського зерна через свою територію з 2 до 4 млн тонн протягом наступного місяця, стверджує румунський прем’єр Марчел Чолаку.

Федеральний міністр сільського господарства Німеччини Джем Оздемір розкритикував позицію «антизернової трійки». Він зазначив, що в цьому питанні має бути єдиний підхід, бо все інше грає на руку росії й ставить під сумнів основні принципи внутрішнього ринку.

«Важливо, щоб всі країни працювали в дусі компромісу і взаємодіяли конструктивно. Наша мета зараз – впровадити і змусити працювати нову систему», – заявили в Єврокомісії після рішення Польщі, Угорщини та Словаччини.

З початком повномасштабної агресії росії проти України наші традиційні маршрути експорту, а саме морські порти, опинилися в блокаді. Логістику довелося перебудовувати наземними шляхами.

Польща й інші європейські країни запропонували свою допомогу з транзитом українського зерна до третіх країн. А, щоб полегшити транспортування, ЄС скасував митні збори й імпортні квоти на українську продукцію.

Після підписання так званої зернової угоди у липні 2022 року, відповідно до якої три українські порти деблокувалися для вивозу зерна, ситуація покращилася. Але якщо до повномасштабної війни Україна через свої порти експортувала 90% агропродукції, то в наявних умовах цей показник скоротився до 50%. Друга ж половина так і вивозиться залізницею та автомобільними дорогами через ЄС.

Для розуміння: у 2021 році на ЄС припадало 27,7% агроекспорту з України, за результатами ж 2022-го показник зріс до 55,2%. Тільки в Польщі експорт з України зріс з 981 млн дол. до 2,6 млрд дол.

Тобто українське зерно почало осідати в Європі, а не рухатися до третіх країн. Це призвело до падіння цін на локальних ринках країн, що допомагають Україні з експортом – до 40%. Якщо торішнього вересня тонна пшениці в тій же Польщі коштувала 1500 злотих, то вже весною вартість обвалилася до 800-900 злотих.

І це на тлі того, що тодішній міністр сільського господарства Польщі Генрик Ковальчик радив аграріям притримати своє зерно, розраховуючи, що воно дорожчатиме. За свій прорахунок Ковальчик зрештою був змушений піти у відставку.

Утім, протести мають і зворотний бік медалі – гроші. Брюссель виділив п’ятьом країнам, які «постраждали» від української агропродукції кілька пакетів допомоги:

• перший передбачав 56,3 млн євро, 30 млн з яких отримала Польща, 16,7 млн євро – Болгарія, 10 млн євро – Румунія;
• вартість другого пакета підтримки Європейської комісії для фермерів склала 100 млн євро. 40 млн з цих грошей пішли до Польщі.

Ще один момент, характерний для Польщі – вибори. Уже 15 жовтня 2023 року там мають відбутися чергові парламентські вибори для обрання всього складу Сейму та Сенату. Є вірогідність, що керівна партія країни «Право і справедливість» вперше за 10 років може не перемогти. Фермери – важлива частина електорату ПіС. Тому «захист інтересів польського фермера» не стільки про економіку, скільки про політику.

Угорщина ж попри всю надану допомогу нашій країні після початку повномасштабної війни неодноразово підігравала антиукраїнським інтересам, а премʼєр країни Віктор Орбан навіть розгулював у шалику із мапою «Великої Угорщини», до складу якої були включені території України.

Словаччина, мабуть, єдина країна з цієї трійки, яка дійсно ставить на чільне місце інтерес свого фермера. Річ у тім, що на сільськогосподарські землі Словаччини припадає 2,44 млн га (майже половина всієї площі країни), з яких 34% – це сіножатя та пасовища.

Тоді як в Україні 42,7 млн га (понад 70% площі країни) земель сільськогосподарського призначення. Тобто словацькі аграрні площі можуть вміститися в Україні 17,5 раза. Маленька Словаччина просто не може конкурувати з такою потужною агроімперією як Україна.

«Ми ніколи не мали наміру зашкодити польським аграріям. Ба більше, за пів року, як Україна через заборони відсутня на польському ринку – їхнє становище не змінилося. Шукати причину треба не в українському імпорті», – заявив заступник керівника Офісу Президента Ігор Жовква.

Він наголосив, що рішення мають засновуватися не на емоціях, політиці чи передвиборчих перегонах, а на фактах. Україна ж, з його слів, залишається відкритою для конструктивного діалогу, зокрема в межах створеної Координаційної платформи.

Водночас Україна оскаржуватиме позицію Польщі, Угорщини та Словаччини у Світовій організації торгівлі (СОТ).

«Для нас принципово важливим є довести, що окремі держави-члени не можуть забороняти імпорт українських товарів. Тому ми подаємо проти них позови в СОТ. Водночас ми сподіваємося, що ці держави знімуть свої обмеження і нам не доведеться довго зʼясовувати відносини в судах. Нам потрібна солідарність з ними й захист інтересів фермерів. Розпочаті нами кроки й тиск Єврокомісії та інших держав-членів допоможуть відновити нормальну торгівлю між Україною і сусідніми державами, а також показати солідарність між нами», – пояснила віцепрем’єрка – міністерка економіки Юлія Свириденко.

Річ у тім, що Словаччина просто продовжила попередні обмеження Єврокомісії до кінця року. А от Польща додала до них борошно та корми, Угорщина ж заборонила понад два десятки продуктів, про які раніше не йшлося, включно з м’ясом.

Але якщо додаткові заборони Угорщини значною мірою символічні, бо Україна не експортує в цю країну багато м’яса, то польські обмеження вплинуть на значну частину вітчизняного експорту. Тому Україна, за словами Качки, буде змушена відреагувати.

«Ми будемо змушені вжити заходів у відповідь на додаткові продукти та заборонимо імпорт фруктів і овочів з Польщі», – уточнив заступник міністра економіки, торговий представник України Тарас Качка в інтерв’ю Politico.

«Дотримуємося своєї позиції. Скарга до СОТ на нас не справляє враження, і ми не маємо наміру скасовувати через це ембарго, яке запровадили. Ми не змінюємо своєї думки з цього приводу та вживатимемо заходів для захисту польських фермерів», – заявив речник уряду Польщі Пьотр Мюллер.

У 2022 році аграрний сектор у вітчизняній економіці залишився провідною галуззю. Україна експортувала продукції на понад 23 млрд доларів США. У загальній структурі експорту – це близько 53%.

Продукція АПК вже давно займає значну частку в експортному вторгуванні. І в умовах війни вона продовжує збільшуватися. Основних причин такого зростання дві:

• значна зацікавленість світу в українській сільськогосподарській продукції;
• достатня її кількість в Україні, що значно перевищує внутрішні потреби.

За даними Інституту аграрної економіки, експорт нашої агропродовольчої продукції у січні-червні 2023 року збільшився проти показників 2022 року за відповідний період на 16% і склав 11,8 млрд дол.

Основними ринками збуту вітчизняної агропродукції залишаються три регіони – країни ЄС, Азії та Африки.

Найбільші 10 країн-імпортерів* української агропродукції за результатами I півріччя 2023 року (дані Інституту аграрної економіки):

*Сумарно ці країни забезпечили Україні 62% доходів від закордонного постачання агропродукції в I півріччі 2023 року

Водночас є фактори, які можуть погіршити ситуацію з українським експортом. Насамперед ідеться про зерновий коридор, який уже не працює після демаршу рф в липні поточного року.

Наразі маємо ситуацію, коли з українських портів вийшло п’ять суден з українським зерном, що скористалися тимчасовим евакуаційним коридором з чорноморських портів України.

Однак вже два балкери зайшли в українські порти під завантаження майже 20 тис. тонн пшениці. Їхню безпеку нібито маємо гарантувати не тільки ми, а й міжнародні партнери, насамперед Велика Британія зі своєю авіацією. В Туреччині теж раніше подейкували про можливість безпекових гарантій для човнів з агропродукцією, що прямують в чи з України.

Оптимістичними тут сприймаються заяви української держави про удари по російському флоту, який, власне, і становить загрозу в Чорноморському регіоні. Бо ці погрози виявилися не порожнім звуком, а запланованим знищенням окупаційної флотилії.

Друга найбільша неприємність – альтернативні логістичні шляхи, тривалість обмежень на українську продукцію і загроза їх розширення на інші товари.

Списки забороненої продукції після 15 вересня розширилися в Польщі й Угорщині. Протестні настрої можуть перекинутися й на інші держави.

Утім найголовніша проблема – російські обстріли нашої інфраструктури. Та ж Румунія вклала чималі інвестиції в порти на Дунаї та в Констанці, власне, через це вона й хоче збільшити об’єми транзиту українського зерна. Але безпілотники, що падають без жодної відповіді на територію країни-члена НАТО, можуть звести нанівець усі потуги румунів. А заразом – і наші очікування на експортні можливості.

Пошкоджене внаслідок ворожих обстрілів зерносховище на Одещині. Фото: МВС

Експерти сходяться на думці, що до кінця 2023 року в аграрній сфері може прослідковуватися певна невизначеність. Якщо казати не дипломатичною мовою, то покладати свої сподівання нам потрібно на Бога та підрозділи ППО, щоб закривати не тільки своє, а й румунське небо від російських нальотів, адже дунайські порти стали важливою частиною експортної інфраструктури України.

Польща вважає, що в нинішніх умовах Україна не може приєднатися до Європейського Союзу, оскільки це зашкодить польському сільському господарству. На думку офіційної Варшави, заборона на українське зерно має бути безстроковою або ж тривати принаймні до узгодження всіх питань сільського господарства між ЄС та Україною.

Відповідну заяву зробив міністр сільського господарства Польщі Роберт Телус.

«У нинішніх умовах Україна не може приєднатися до Європейського Союзу, оскільки це зашкодить польському сільському господарству. Дуже важливо, щоб зерно йшло туди, де воно потрібне і важливе для продовольчої безпеки країн, які потребують цього зерна», – сказав він.

Польський міністр додав, що зараз з України експортується стільки ж зерна, скільки до початку повномасштабного вторгнення росії, але воно осідає в Європі, а не йде в Азію або Африку.

Тим часом ЄС вивчає можливість створення альтернативного зернового коридору для української агропродукції із залученням Італії та Греції.

«Нам потрібно зміцнити інші коридори і є альтернативні маршрути. Ми не тільки запросили країни Балтії та Хорватію, щоб обговорити альтернативні шляхи, але ми також включили Італію та Грецію, як потенційно нові маршрути експорту українського зерна», – заявила представниця Єврокомісії з питань сільського господарства та торгівлі Міріам Гарсія Феррер.

«Водночас запропонована Україною система гарантій контролю експорту зернових на засіданні координаційної ради при Європейській Комісії стала для Словаччини несподіванкою, але після її випробування і перехідного періоду країна буде готова відновити імпорт українських агротоварів», – повідомив міністр сільського господарства Словаччини Йозеф Біреш.

Польща ж не змінюватиме свого рішення щодо заборони імпорту українського зерна. Польська влада вважає, що відповідна заборона є виправданою.

«Ми маємо бути здатними знайти рішення, які дозволять продовжувати підтримку України та вивозити зерно на експорт. Водночас ми не хочемо бачити жодного розколу єдності в межах ЄС, тому що це не буде позитивним ні для кого. Це не буде добрим для Європейського Союзу, і це також не буде добрим для України», – зазначив міністр сільського господарства, рибальства й продовольства Іспанії Луїс Планас Пучадес.

У Міністерстві закордонних справ України раніше назвали низку причин, з яких не варто продовжувати заборону на імпорт українського збіжжя до країн ЄС:

1. Україна та Євросоюз створили спільну координаційну платформу, у межах якої пропрацювали всі застереження з боку деяких європейських країн.
2. Експорт української сільськогосподарської продукції не є причиною дестабілізації європейського ринку. Попри заборону Єврокомісії та тривалу відсутність імпорту українських зернових, проблеми фермерів Словаччини, Польщі, Румунії та Угорщини не були врегульовані. Необхідно, щоб насамперед їхні уряди знайшли національні рішення, і точно не користуючись з обмежень для України. Для цього Брюссель має низку інструментів підтримки.
3. Штучне обмеження українського експорту вигідно для рф, яка є конкурентом України на світових ринках зерна. Для неї заборон на ринку ЄС немає. Скорочення постачання українського зерна означає можливість для росії заробляти більше грошей на війну проти України.
4. Заборона на імпорт в принципі протиправна. Вона порушує Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, а також принципи й норми Єдиного ринку ЄС.

Утім, Польща, Угорщина та Словаччина вирішили бойкотувати роботу координаційної платформи з Європейською комісією щодо імпорту українського зерна через позов України до СОТ.

Представники цих трьох країн стверджують, що Київ може використати на власну користь інформацію, отриману в межах координаційних зустрічей.

З огляду на впертість, яку проявляють Польща, Угорщина та Словаччина, а також на повільність євросоюзної бюрократії епопея з українським зерном продовжуватиметься. Україні потрібно використовувати всі важелі впливу, щоб відстояти та захистити власні інтереси на торговельному фронті.