Це варто знати про банківські комісії. Частина 2

У першій частині ми наголошували на вартості основних банківських операцій: зняття готівки, перекази коштів до іншого банку, оплата комунальних послуг та інше. Ці операції клієнти здійснюють постійно. Один раз «обпікшись» (заплативши банку за ту чи іншу послугу. — Ред.), вже знають, що ця операція коштує грошей. І якщо людині необхідно часто здійснювати перекази або знімати готівку, клієнт шукатиме банк, в якому ця послуга — безкоштовна або мінімальні комісії.

SMS-банкінг — інструмент, який використовують банки для надсилання сповіщень на мобільні телефони клієнтів за допомогою SMS-повідомлень. Це може бути послуга, яка дозволяє клієнтам виконувати деякі фінансові операції за допомогою SMS.

У найпростішому варіанті за допомогою SMS банк повідомляє клієнта про зміну залишку коштів на його рахунку: надходження будь-яких сум (наприклад, зарплати або пенсії. — Ред.) або зняття внаслідок оплати в торгових мережах, інтернеті.

Спочатку більшість банків не брали плати за SMS-повідомлення, але потім зрозуміли, що втрачають частину свого доходу. Банки почали один за одним запроваджувати оплату SMS у тарифи за своїми продуктами. Причому вартість самої послуги, залежно від банку, коливається від 20 до 100 грн на місяць.

Якщо врахувати, що більшість клієнтів навіть не дивляться повідомлення, що надходять, це абсолютно невиправдана витрата грошей. Нехай і невеликих.

Як альтернативу багато банків пропонують також безкоштовні способи інформування, такі як push-повідомлення через мобільні додатки або повідомлення в месенджерах. Щоправда, не завжди клієнта повідомляють про те, що можна цим скористатися.

Однією з найпоширеніших комісій, яку банки стягують із клієнтів, є плата за обслуговування карткового або поточного рахунку. Її беруть далеко не всі банки: у багатьох випадках рахунок у банку відкривається і обслуговується повністю безкоштовно.

Однак деякі банки все ж таки встановлюють щомісячну або щорічну плату за користування рахунком у банку.

У деяких випадках плата може не стягуватись у разі виконання клієнтом певних вимог. Наприклад, якщо:

• середньоденний залишок коштів на рахунку клієнта перевищує певну суму;
• клієнт за місяць виконує певну кількість видаткових операцій за рахунком;
• клієнт за місяць виконує покупки в торговельних мережах на певну суму.

Усе це вказується у тарифах до банківського продукту. Але клієнт, який прискіпливо не вивчив усі тарифи або поцікавився лише вартістю основних операцій, найчастіше не знає про такі нюанси. Він/вона дізнається про існування плати обслуговування лише тоді, коли банк спише суму з рахунку.

Відомі випадки, коли банк списував плату за обслуговування кілька місяців поспіль, і клієнт лише випадково дізнавався про це, виявивши, що залишок на рахунку став меншим.

Кілька років тому плату за відсутність рухів за рахунком брали лише окремі фінансові установи. Однак ідея брати гроші за неактивність клієнтів сподобалася банкам, сьогодні важко знайти банк, який цього не робить.

Про що йдеться? Якщо певний час немає жодних «рухів» (приходу чи витрати коштів. — Ред.), він вважається неактивним. Банк бере з клієнта певну плату за обслуговування такого рахунку.

Період неактивності кожен банк визначає собі сам: у кращому разі він становить 365 днів. Існують банки, котрі починають стягувати плату за неактивність вже після трьох місяців відсутності фінансових операцій.

Умови активності/неактивності рахунку також кожен банк встановлює самостійно. В одних банках достатньо, щоб на рахунок падали відсотки за депозитом. В інших активністю вважаються лише операції, які здійснюються самим клієнтом. Наприклад, внесення коштів або видаткові операції (зняття готівки, оплати в торгових мережах. — Ред.).

Існують і відмінності у підході до зняття комісії за неактивність. Одні банки знімають плату за неактивність (найчастіше вона становить від 20 до 100 грн на місяць. — Ред.) лише в межах залишку на рахунку. Якщо на рахунку нуль, плата за неактивність не стягуватиметься.

Водночас в українській банківській системі існують прецеденти, коли у разі неактивності рахунку та відсутності на ньому коштів плата стягується з іншого рахунку, де є клієнтські кошти. Наприклад, із ощадного рахунку.

Щоб не платити зайве, клієнтам потрібно уточнити у банку умови неактивності рахунку та яким чином стягуватиметься плата за це. Якщо рахунком не користуються, його краще закрити.

У разі оплати банківською карткою за кордоном або на закордонному сайті найчастіше оплата здійснюється у валюті, відмінній від валюти картки. Наприклад, карту випущено в національній валюті-гривні або доларах США, а оплата здійснюється в польських злотих або чеських кронах. У цьому разі здійснюється конвертація з валюти платежу у валюту карткового рахунку. Іноді конвертація може бути подвійною і навіть потрійною.

Є банки, які не беруть окремої плати за конвертацію. Картками саме цих банків фахівці й рекомендують користуватися за кордоном. Одночасно існують банки, які за оплату у валюті, відмінній від валюти картки, беруть додаткову комісію. Вона так і називається — плата за конвертацію. Вона відрізняється у різних банків. Залежно від того, в якій валюті спочатку пройшла оплата, і може становити від 1% до 5%.

Клієнти часто не знають про те, що їхній банк бере додаткову плату за конвертацію в інші валюти. Вони дуже дивуються, що з їхнього рахунку списали більше грошей, ніж вони розраховували.

Щоб не платити банку зайве, рекомендуємо зробити кілька простих операцій:

1. Відмовитися від SMS та перейти на push-повідомлення, які надходять у мобільний банківський додаток.
2. Уточнити умови неактивності рахунку або закрити непотрібні рахунки, або робити хоча б одну операцію на 3−6 місяців, щоб уникнути зняття комісії.
3. Дізнатися, чи банк бере плату за обслуговування і чи є можливість її уникнути.
4. Якщо необхідно здійснювати оплати за кордоном — відкрити картку у банку, який не бере плату за конвертацію.

Дотримуйтесь цих простих порад, це дозволить заощадити на банківських комісіях і не переплачувати зайве.