Полиці, що падають в потягах УЗ: що робити, якщо вас травмувало та чи реально отримати компенсацію

Днями у соцмережах знову з’явилося відео, де на пасажира поїзда впала полиця. Металевий елемент, що мав витримувати вагу громадян або багажу, просто відірвався і травмував людину. Інцидент стався у звичайному пасажирському вагоні — не старому радянському купе, а у відносно новому складі «Укрзалізниці». Компанія пообіцяла провести перевірку…

У коментарях під відео десятки схожих історій: хтось отримав удар полицею, інший поскаржився на те, що двері в туалеті зірвалися з петель, а третій — що металевий поручень впав просто під час руху. На перший погляд, усе це дрібниці. Але коли наслідком стає травма — ситуація переходить у юридичну площину.

Купуючи квиток на поїзд, автобус, маршрутку тощо пасажир у такий спосіб укладає з перевізником угоду, яка називається «Договір перевезення». У Цивільному кодексі України цьому виду договірних правовідносин присвячено главу 64 «Перевезення».

Згідно зі статтями 908−909 Цивільного кодексу України, залізниця зобов’язується доставити пасажира в пункт призначення у безпечних умовах, а пасажир — сплатити вартість квитка. Безпека є компонентом послуги, тому будь-яка травма, отримана під час поїздки, — це потенційне порушення умов договору.

Додатково діє стаття 1187 ЦКУ, згідно з якою залізничний транспорт є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, його власник несе відповідальність за шкоду, заподіяну людям, незалежно від вини окремих працівників. Компанія може звільнитися від відповідальності лише якщо доведе, що подія сталася через непереборну силу або навмисні дії самого потерпілого.

Інакше кажучи: якщо полиця впала через зношене кріплення, неналежний технічний огляд чи недбалість провідника, «Укрзалізниця» відповідає за наслідки. Пасажир має право вимагати компенсацію як матеріальної, так і моральної шкоди.

На практиці це означає, що будь-яка травма, спричинена технічним станом вагона або неправильною експлуатацією обладнання, може стати підставою для позову. Тобто, юридично полиця у купе — не просто елемент інтер’єру, а частина зони відповідальності перевізника.

Найголовніше — зафіксувати подію. Не варто сподіватися, що «Укрзалізниця» визнає все автоматично.

Повідомте провідника та вимагайте, щоб він склав акт про інцидент із зазначенням дати, номера потягу, вагону, купе та обставин події. Якщо провідник відмовляється, зафіксуйте відмову на відео — це також доказ.

Зробіть фото місця події, пошкодженої полиці чи інших елементів. Зберіть контакти свідків, які можуть підтвердити ваші слова.

Наступний крок — медична допомога. Якщо травма серйозна, викличте швидку на станцію або зверніться до чергового лікаря на вокзалі.

Якщо ні — зафіксуйте звернення у найближчій лікарні чи травмпункті. Лікар повинен видати довідку про характер травми та її причину (наприклад: «травма голови внаслідок удару предметом»). Цей документ — основа будь-якого подальшого звернення.

Після цього — письмова претензія до «Укрзалізниці». Претензію можна подати у відділ перевезень або надіслати поштою. У заяві потрібно описати обставини, додати фото, акти, медичні документи й сформулювати вимогу про компенсацію шкоди. Відповідь має надійти протягом місяця. Якщо її немає або вона негативна — можна звертатися до суду.

Щоб отримати компенсацію, потрібно не просто заявити про подію, а довести причинно-наслідковий зв’язок: що травма сталася саме через дії або бездіяльність «Укрзалізниці». Для цього варто мати:

• акт про подію — документ, який складає провідник чи начальник поїзда. Якщо вони відмовляються, зафіксуйте цей факт на відео або залучіть свідків;
• фото- та відеодокази. Стан полиці, купе, номер вагона, травма — усе може стати аргументом у суді;
• медичну документацію. Довідка про травму, лікарняний лист, чеки на лікування, призначення лікаря;
• свідчення пасажирів. Навіть кілька коротких пояснень очевидців можуть суттєво підсилити позицію;
• квиток. Він підтверджує, що ви справді перебували у цьому поїзді, і є доказом укладеного договору перевезення.

Юристи радять не зволікати: чим швидше ви подасте заяву, тим легше буде зібрати докази.

Суд, розглядаючи справу, оцінює три ключові фактори: чи мала місце травма і чи підтверджена вона медично; чи перебував позивач у потягу «Укрзалізниці» в момент події; чи могла несправність вагона або недогляд перевізника бути її причиною.

Попри десятки тисяч рейсів щодня і мільйони пасажирів, випадки, коли «Укрзалізниця» реально відшкодовує шкоду пасажирам у судах, залишаються поодинокими.

Українська судова практика демонструє: формально залізниця визнається джерелом підвищеної небезпеки, але компенсації — символічні, оскільки суди схильні зменшувати розмір виплат, особливо, якщо бачать порушення правил з боку самого потерпілого.

Також варто зазначити, що під час підготовки матеріалу несподівано виявилося, що судову практику щодо відшкодування збитків пасажирам УЗ, відшукати досить важко. Нижче наводимо приклади трьох справ, коли потерпілим таки вдалося бодай щось «вирвати» з перевізника.

Хоч ці справи і не стосуються безпосередньо нашого випадку (падіння полиці), але відповідають темі матеріалу.

• Полтавська справа: смерть пасажира і 80 тис. грн. компенсації

У справі № 642/6600/20 мати загиблого звернулась до суду після трагедії біля станції Чугуїв. Її син потрапив під електропоїзд у лютому 2016 року. Родина вимагала 525 тис. грн моральної шкоди, посилаючись на недоліки в організації руху та неналежне огородження небезпечної ділянки.

Суд Київського районного суду м. Полтави визнав, що залізниця не забезпечила належного рівня безпеки, однак поклав частину провини на самого загиблого, який перебував у забороненій зоні. У результаті компенсацію зменшили до 80 тис. грн. Апеляційний суд залишив рішення без змін.

Цей випадок демонструє: навіть у разі доведеної відповідальності залізниці суди схильні зменшувати суми, якщо вбачають «співвину» потерпілого.

• Львівщина: родина загиблого добилася часткової компенсації

Сколівський районний суд Львівської області частково задовольнив позов родини чоловіка, який загинув під колесами локомотива на станції Сколе. Трагедія сталася 21 січня 2019 року: локомотив, що належав АТ «Українська залізниця», смертельно травмував місцевого мешканця. Його дружина та двоє синів подали позов до компанії, вимагаючи по 400 тис. грн моральної шкоди кожному та 35 тис. грн за встановлення надгробного пам’ятника.

Позивачі стверджували, що машиніст локомотива перебував у трудових відносинах з «Укрзалізницею», а тому перевізник несе відповідальність як власник джерела підвищеної небезпеки. Суд визнав цей аргумент, проте встановив, що загиблий сам порушив правила безпеки, перебуваючи у забороненій зоні. Це зменшило відповідальність перевізника.

У рішенні від 19 вересня 2023 року суд постановив: виплатити дружині 40 тис. грн моральної шкоди; кожному з двох синів — по 30 тис. грн; частково компенсувати витрати на пам’ятник. Загальна сума компенсації — 100 тис. грн.

Ще скромніші суми суди призначають у справах, де пасажири отримують тілесні ушкодження, але виживають.

• Показовий приклад — історія пасажира поїзда «Дніпро — Трускавець», який разом з родиною став жертвою нападу у вагоні. Під час поїздки чоловік отримав травми, дитина залишилась без нагляду, а родина зазнала морального шоку. Позивач вимагав 100 тис. грн компенсації кожному дорослому і дитині, а також майже 10 тис. грн матеріальних витрат.

Суд визнав, що залізниця не забезпечила належного контролю й безпеки у вагоні, але водночас підкреслив — охорона пасажирів не є безумовним обов’язком перевізника в нічних рейсах. У результаті компенсацію зменшили до 5 тис. грн моральної шкоди.

Аналіз цих рішень свідчить: українські суди визнають об’єктивну відповідальність «Укрзалізниці», але фактично захищають баланс інтересів державного перевізника. З одного боку, суди підтверджують, що транспорт залізниці — джерело підвищеної небезпеки, тому компанія несе цивільноправову відповідальність за шкоду незалежно від вини. З іншого — застосовують зменшення відшкодування у разі співвини потерпілого або «відсутності прямого причинного зв’язку».

У більшості випадків постраждалі отримують лише частину від заявленої суми, а компенсації за моральні страждання рідко перевищують 100 тис. грн. Для нефатальних травм вони зазвичай не перевищують кількох тисяч гривень.

Судова практика демонструє, що добитися компенсації від «Укрзалізниці» можливо, але лише за умови якісної доказової бази та медичних підтверджень. Разом з цим навіть у найочевидніших випадках очікувати на значні виплати не варто — система відшкодування залишається формальною, а не справді компенсаційною.

У Європі такі історії не доходять до суду. Регламент (ЄС) № 1371/2007 прямо гарантує пасажирам право на компенсацію за тілесні ушкодження, спричинені перевізником. Кожна велика залізнична компанія — від Deutsche Bahn до SNCF — має обов’язкове страхування цивільної відповідальності. Якщо пасажир травмується, він просто подає заяву зі свідоцтвом лікаря та квитком — отримує відшкодування протягом кількох тижнів.

Суми — зовсім інші. У Німеччині за легкі травми пасажири отримують від 3 до 10 тис. євро, за серйозні — понад 50 тис. євро.

У Великій Британії навіть незначна травма, наприклад, забій голови від падіння полиці чи дверей, оцінюється у 1−3 тис. фунтів, а за складні переломи чи тривале лікування — до 100 тис. фунтів.

У більшості європейських країн перевізник навіть не має права посилатися на технічні несправності як на «випадковість». Згідно з європейським підходом, будь-який злам — це управлінська помилка. І відповідальність за неї — питання не моралі, а фінансів.

На жаль, історія з падінням полиці — не анекдот про радянські вагони, а симптом системної проблеми. Технічна безпека у пасажирських поїздах часто залишається «на совісті» персоналу, а контролю практично немає. Але для пасажира головне — знати, що закон на його боці.

Якщо полиця впала, двері травмували руку чи сходинка зламалась — це не випадковість і не «нещасний збіг». Це технічна несправність, за яку відповідає перевізник. Фіксуйте факт, звертайтесь до лікаря, подавайте заяву, а за потреби — позов.

І хоча українські виплати поки не зрівняються з європейськими, головне — створити прецеденти. Бо навіть одна полиця, що впала, може змусити велику державну компанію нарешті нагадати собі: пасажир — не вантаж, а людина, якій гарантували безпеку.