Польська модель оподаткування для українських ФОПів

Зі слів Гетманцева, такі зміни рекомендує, зокрема, й Міжнародний валютний фонд, а на меті вони мають «відмежувати малий бізнес від середнього і великого» і призвести до «справедливого оподаткування».

Що мається на увазі під «справедливістю» – не дуже зрозуміло, оскільки чіткого визначення такого терміну у законодавстві немає. Однак ініціативу Мінфіну та слова Гетманцева українці сприйняли доволі скептично, про це свідчать відповідні коментарі під новинами про чергові новації.

Утім, це не означає, що нова система оподаткування не буде запроваджена – окрім рекомендацій МВФ, до яких змушені були прислуховуватися всі уряди в Україні, включно з нинішнім, у керівництва країни вочевидь вистачить голосів для запровадження будь-якої реформи, якщо не це буде «відмах» з Офісу президента.

Якщо уважно послухати Гетманцева, то зрозуміти конкретно, про що саме йдеться в його інтерв’ю щодо запровадження «польської моделі», важко – він обмежився лише загальними фразами.

Однак, найімовірніше, ідеться про зміни до чинної наразі системи оподаткування, яка стосується фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок.

Наразі право на спрощену систему оподаткування (єдиний податок) мають підприємці, які відповідають критеріям, передбаченим главою I Розділу XIV Податкового Кодексу України (пункт 291.3 статті 291).

Існує чотири групи платників Єдиного податку, основним критерієм визначення, до якої саме групи відноситься підприємець (окрім четвертої), є його річний обсяг доходу (він вираховується від розміру мінімальної заробітної плати), кількість працівників та вид діяльності. Якщо всі, хто слухав Гетманцева, правильно його зрозуміли, то про четверту групу підприємців не йдеться, тому розглядати ми її не будемо.

На 2023 рік для першої групи встановлений річний ліміт у 1 118 900 грн доходу; для другої – 5 587 800 гривень; для третьої – 7 818 900 гривень. Ці ліміти збільшаться 1 січня і 1 квітня 2024 року, якщо мінімальну зарплату підвищать, як планується в проєкті держбюджету.

Водночас обов’язково має сплачуватися податок у фіксованому розмірі, який також залежить від групи.

Перша група щомісячно платить до бюджету Єдиний податок у межах до 10% розміру прожиткового мінімуму (268,40 грн у 2023 році) та Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за себе для пенсійного стажу у розмірі 22% від мінімальної заробітної плати (1474 грн).

Друга група платить Єдиний податок у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати (1340 грн у 2023 році) та такий самий ЄСВ, як і перша.

Третя група, відповідно, Єдиний податок у розмірі 3% доходу при сплаті ПДВ (або 5% доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку) та ЄСВ.

В подробицях зі ставками оподаткування та іншими нюансами можна ознайомитися тут.

Очевидно, що Гетманцева обурює ситуація, коли спрощену систему оподаткування використовують для ухилення від податків, занижуючи річний дохід:

«Наша задача – відмежувати малий бізнес від середнього і великого. Це зараз основна проблема єдиного податку і системи оподаткування малого бізнесу. Всі виступають за підтримку малого бізнесу і створення для нього сприятливих умов. Але в жодному випадку не можна робити так, щоб великий і надвеликий бізнес штучно через схеми перетворювався на малий», – каже він.

Знову ж – конкретно зрозуміти, яку саме модель нам пропонує Гетманцев, називаючи ті зміни, що напрацьовує Мінфін, «польською моделлю оподаткування», неможливо – надто побіжно та загально він про це говорив.

Отже, що саме чекає українських підприємців у найближчому майбутньому, передбачити неможливо. Особливо з урахування практики ухвалення законів в Україні.

Однак, уважно вивчивши джерела, можна прийти до висновку, що, вірогідно, йдеться про те, що українським підприємцям для спрощеної системи оподаткування запровадять інший ліміт за операціями. Причому незрозуміло, чи це буде стосуватися всіх груп, чи лише третьої, яка наразі має цей ліміт у розмірі 7 818 900 гривень.

У Польщі ця сума становить наразі близько 2 мільйонів євро. Тобто є набагато вищою, ніж в Україні. Це вже не кажучи про першу і другу групу платників Єдиного податку, у яких ця сума куди менша.

Очевидно, що різні види діяльності будуть оподатковуватися за різними ставками податку. Проте наразі така диференціація існує і в Україні, і що саме хоче Гетманцев – можна лише гадати, причому без успіху.

Можливо, йдеться про те, що у Польщі найнижчі податки сплачують ті, що займаються виробництвом та торгівлею (3%), а от ті підприємці, що надають послуги (перукарі чи сантехніки) сплачують до бюджету від 12 до 20% свого доходу. Водночас в Україні ця ставка єдина для всіх – 5% від доходу.

Ось кілька прикладів ставок для польських підприємців на спрощеній системі за напрямками діяльності:

Однак, повторимося, зрозуміти, які саме зміни готує Мінфін і Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, який очолює Данило Гетманцев, поки неможливо. Єдине, що ясно – зміни таки будуть. Тому почекаємо хоча б законопроєкту, який офіційно зареєструють у ВР, тоді можна робити попередні висновки, базуючись на конкретиці, а не на туманній «польській моделі оподаткування».

Утім, уже зараз, як свідчить обговорення під анонсованою новацією від Гетманцева, українські підприємці далеко не в захваті від чергової ініціативи уряду. І справа не в суті пропонованих змін (яких, нагадаємо, ще ніхто не знає), а у загальній недовірі до тих, хто ці зміни пропонує, хоча і Мінфін, і Гетманцев посилаються на рекомендації МВФ і досвід найпотужнішої економіки Східної Європи, якою є Польща.

Хоча очевидним є і те, що міняти чинну систему оподаткування таки треба – Гетманцев аж ніяк не відкрив Америку, що єдиний податок використовується великим бізнесом для ухилення від оподаткування. Хоча, можливо, з цим могла б зарадити Державна податкова служба, якби вона виконувала покладені на неї обов’язки. Однак це інша, причому куди болючіша для бізнесу тема, тому торкатися її не будемо.