Податки та регулювання: що змінюється від 1 січня

Від 1 січня починає діяти пакет змін до Податкового кодексу та спеціальних законів, який зачіпає практично всі категорії — від найманих працівників і ФОПів до банків, промислових підприємств, ІТ-сектору та інвесторів, які працюють через корпоративні структури й ринки капіталу.

Частина новацій уже працює протягом 2025 року і переходить у режим «нової норми», інші — стартують поетапно, зокрема щодо звітності, військового збору, SAF-T-звітності та окремих рентних і акцизних платежів.

Однією з найвідчутніших тем залишається військовий збір. Для фізичних осіб базове навантаження зростає, зокрема через вищі ставки на частину доходів і закріплення підвищеної ставки військового збору для значної частини пасивних доходів, включно з дивідендами й інвестиційним прибутком.

Для пасивних доходів (проценти, інвест-прибуток, частина дивідендів) діє комбінація ПДФО та військового збору, яка сумарно робить податкову «ціну» капіталу вищою й вимагає уважного планування моменту нарахування й виплати.

Для ФОПів на спрощеній системі військовий збір стає фактично обов’язковим елементом: для груп 1, 2 і 4 встановлюється фіксований щомісячний платіж на рівні частки від мінімальної зарплати, а для 3 групи — відсоток від доходу додатково до єдиного податку. Це означає, що навіть за нульового або мінімального доходу нижчі групи ФОПів змушені сплачувати військовий збір і ЄСВ, а тимчасові воєнні послаблення поступово згортаються.

Єдиний соціальний внесок повертається до ролі стабільного, а не «умовного» платежу. Для ФОПів та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, відновлюється обов’язок сплати ЄСВ у повному обсязі, незалежно від наявності доходу, за винятком окремих спеціальних категорій.

Верхня межа бази для нарахування ЄСВ збільшується разом із ростом мінімальної зарплати й відповідних коефіцієнтів, тож для високодохідних платників навантаження зростає пропорційно.

Для інвестора це означає, що «ФОП-оболонки» під особисті доходи з великими сумами мають вигляд дедалі менш ефективного й ризикованого з погляду контролю.

Суттєві зміни закладено і для фінансового сектору, де концентрується значна частина капіталу інвесторів. Для банків, окремих небанківських фінансових установ та компаній, що активно працюють із валютою й фінансовими інструментами, базова ставка податку на прибуток підвищена порівняно з загальним рівнем.

Паралельно уточнюються правила оподаткування контрольованих іноземних компаній, дивідендів та ситуацій, коли прибуток іноземної структури, що володіє українськими активами, фактично оподатковується на рівні фізичної особи.

Ідея проста: прибрати стимул виводити український бізнес під «обгортки» іноземних холдингів лише заради податкової оптимізації, змушуючи інвестора рахуватися з фіскальною реальністю в Україні.

Спрощена система оподаткування для малого бізнесу зберігається, але її межі й обмеження стають чіткішими й жорсткішими. Ліміти доходу прив’язані до мінімальної зарплати, і за їхнього перевищення підприємець змушений або перейти в старшу групу, або — у випадку 3 групи — на загальну систему оподаткування. Додатково діють заборони щодо видів діяльності та структури власності юридичних осіб, які можуть бути платниками єдиного податку, тому «дроблення» бізнесу під ФОПів з погляду інвестора стає все менш стійкою й передбачуваною моделлю.

Окрема лінія змін — цифровізація податкового контролю. Україна поетапно запроваджує формат SAF-T UA (Standard Audit File for Tax) — стандартизований електронний файл, у якому бізнес передає податковій детальну інформацію зі свого обліку. Уже зараз великі платники мають обов’язок подавати SAF-T-файли в рамках окремих процедур, а до 2027 року цей формат планують поширити й на інші категорії бізнесу. Практична суть у тому, що податкова все частіше працюватиме не через виїзні перевірки, а через аналіз даних: структура операцій, контрагенти, коди операцій, рух товару, касові й банківські документи — усе це стає «видимим» у стандартизованому електронному вигляді.

Для бізнесу й інвестора це означає, що імпровізація в обліку стає дедалі небезпечнішою. Потрібно вже зараз перевірити, чи готові облікові системи до формування SAF-T-файлів: чи коректно налаштовані довідники, коди операцій, аналітика за контрагентами, чи не живе компанія на «ручних» таблицях, які неможливо коректно конвертувати в потрібний формат.

Добра новина полягає в тому, що великі постачальники бухгалтерського ПЗ адаптують свої продукти під SAF-T UA; погана — що без внутрішнього порядку в даних жодна програма не забезпечить чисту й захищену для інвестора картину.

На цьому тлі парадоксальний має вигляд ще одна тенденція: держава декларує бажання зменшити тиск на сумлінний бізнес. Для компаній із низьким рівнем ризику, авторизованих економічних операторів і частини середнього бізнесу анонсується обмеження або мораторій на частину виїзних перевірок.

Ідея в тому, щоб зосередити контрольні ресурси на високоризикових сегментах — контрабанда, «скрутки», акцизні товари — та не заважати тим, хто прозоро веде облік і вчасно сплачує податки.

Водночас цифрові інструменти контролю — аналіз SAF-T-файлів, даних РРО, банківських операцій — ніхто не скасовує: формально перевірок менше, але «прозорість» бізнесу для фіскальних органів суттєво зростає.

Компанії, що працюють з експортом та імпортом сировинних товарів — традиційно привабливий сегмент для інвестицій, — відчують жорсткіший підхід до трансфертного ціноутворення.

Оновлені правила уточнюють застосування біржових котирувальних цін для операцій із сировиною, розширюють критерії пов’язаності (включно з економічною залежністю, коли значна частка обороту припадає на одного контрагента) та підвищують вимоги до документації за контрольованими операціями.

Для інвестора це означає, що до угод з експортерами/імпортерами потрібно підходити з податковим due diligence: чи є в компанії політика ТЦУ, чи зібрані документаційні пакети, чи немає історії значних донарахувань і спорів, які можуть «вистрілити» вже після входу.

Промисловий і видобувний бізнеси, які для багатьох інвесторів залишаються «якірними» активами, стикаються з оновленими підходами до екологічного податку та рентних платежів.

Коригуються формули розрахунку ренти за видобуток окремих корисних копалин з прив’язкою до цінових індикаторів та специфіки воєнного часу, а підприємства з істотним впливом на довкілля працюють за новими нормативами, які збільшують роль екоподатку в структурі витрат.

Це прямо б’є в модель оцінки родовищ та промислових активів: інвестор має перевіряти, наскільки закладені в бізнес-план ставки рент і екоподатку відповідають актуальним нормам та сценаріям їхнього подальшого зростання.

Звичайні громадяни й наймані працівники формально не бачать революції у ставках ПДФО, але зміни відчуваються через військовий збір, індексацію мінімальної зарплати й правила оподаткування пасивних доходів.

Якщо роботодавець не індексує «брутто», підвищення фіскальних компонентів може зменшити «нетто» на руки. Водночас зростання мінімальної зарплати підтягує вгору базу для ЄСВ і ліміти для груп спрощеної системи, що впливає й на інвесторів-ФОПів.

Для людини, яка інвестує як фізична особа, ключовими стають правила оподаткування дивідендів, відсотків і капітального прибутку: ставки ПДФО для дивідендів залежно від статусу платника, оподаткування дивідендів нерезидентам і можливість зниження навантаження через конвенції про уникнення подвійного оподаткування, плюс військовий збір як надбудова.

У зовнішньому периметрі важливу роль відіграють програми співпраці з міжнародними фінансовими інституціями та національні стратегії доходів, які прямо задають вектор змін. Міжнародні партнери очікують від України не стільки різкого підвищення ставок, скільки розширення бази, боротьби з ухиленням і гармонізації з практиками ЄС — зокрема, шляхом оподаткування доходів через цифрові платформи, закриття митних «дір» та зменшення винятків для реєстрації платником ПДВ.

Для інвестора це означає, що моделі, побудовані на недекларованих платежах через платформи, оптимізації через митну вартість чи масову «ФОПізацію», мають дедалі вищий регуляторний ризик і можуть знецінити актив у момент виходу.

На горизонті найближчих років окреслюються кілька трендів, важливих саме для інвестора.

По-перше, розширення податкових стимулів під великі інвестпроєкти: звільнення від податку на прибуток на кілька років, пільги щодо земельного податку й імпортного ПДВ/мита на обладнання для великих капіталовкладень із вимогою створення нових робочих місць.

По-друге, розвиток режиму «Дія City», який пропонує іншу модель оподаткування для ІТ та цифрових бізнесів, орієнтовану на податок на виведений капітал і знижену фіскальну вагу фонду оплати праці.

По-третє, поступове наближення акцизів на пальне, тютюн, алкоголь і запровадження акцизів на «нездорові» товари — це важливо для оцінки FMCG- та retail-активів, маржинальність яких чутлива до акцизної політики.

Як у такому середовищі діяти інвесторам? На рівні структурування — будувати моделі, в яких українська юрособа або резидент спеціального режиму є не просто «витратним центром», а фіскально оптимальним вузлом з урахуванням внутрішнього законодавства, конвенцій про уникнення подвійного оподаткування та режиму оподаткування дивідендів і капітального прибутку.

На рівні due diligence — перевіряти не лише фінзвіти, а й історію податкових відносин, наявність спорів і донарахувань, коректність застосування РРО, готовність до SAF-T, статус контрольованих іноземних компаній і структур із нерезидентами. На рівні стратегії виходу — моделювати, як оподатковуватимуться дивіденди, продаж частки чи акцій, зокрема з урахуванням того, що збільшення прозорості та цифрового контролю робить «креативні» структури більш вразливими.

Якщо підсумувати, податкове середовище наступних років — це не стільки про одну велику реформу, скільки про послідовне накопичення змін, які роблять систему прозорішою, а дані — головним ресурсом контролю.

Для держави це перехід від ручних перевірок до аналітики великих масивів інформації; для бізнесу — від хаотичного обліку до системного податкового комплаєнсу.

Для інвестора — від інтуїтивної оцінки «цікава/дешева компанія» до глибокого аналізу податкових ризиків і структур, які стоять за цією компанією.

У такій реальності головне завдання на старті нового податкового року — не стільки прочитати всі закони, скільки переналаштувати власні моделі: вирівняти структуру активів, обліку й угод так, щоб податковий ризик не з’їв дохідність інвестицій у момент, коли настав час виходу або великих дивідендних виплат.