Пенсійна реформа в країнах Європи: що варто знати, якщо ви українець

Пенсійна реформа є однією з ключових сфер соціальної політики в країнах Європи. Вона визначає, як держава підтримує своїх громадян після завершення трудової діяльності.

Для українців, які опинилися за кордоном, знання місцевих особливостей пенсійних систем допоможе розуміти свої права та обов’язки.

Європейські країни стикаються з наступними викликами, що впливають на їхні пенсійні системи:

• Старіння населення. Частка людей старше 65 років у країнах ЄС до 2050 року досягне 30% від загальної чисельності населення.
• Зниження народжуваності. Менша кількість молоді, яка працює, означає менше внесків до пенсійних фондів.
• Зростання тривалості життя. В середньому європейці живуть на 5−10 років довше, ніж у 1970-х роках.

Щоб розв’язати ці проблеми, країни впроваджують кілька реформ:

1. Підвищення пенсійного віку. Замість традиційного виходу на пенсію у 60−65 років, дедалі частіше встановлюється межа 67, або навіть 70 років.
2. Впровадження накопичувальних систем. Громадянам пропонують самостійно створювати пенсійні заощадження через приватні рахунки.
3. Стимулювання пізнішого виходу на пенсію. Наприклад, через фінансові бонуси за продовження роботи після досягнення пенсійного віку.

Пенсійний вік. Усі країни Європи, окрім Польщі, мають пенсійний вік на рівні 65−67 років, з постійним збільшенням пенсійного віку в деяких з них.

Середній розмір пенсії нетто. Варіюється в межах від 1 200 євро в Італії до 1 400 євро у Франції, залежно від економічної ситуації та пенсійної системи.

Мінімальний стаж. Стаж для отримання пенсії варіюється від 5 років у Німеччині до 43 років у Франції.

Польща

• Система. Модель поєднує державне (ZUS) та приватне (OFE) страхування. Роботодавці та працівники сплачують внесення у фонд соціального страхування, який забезпечує пенсійні виплати.
• Вік виходу на пенсію. Для жінок — 60 років, для чоловіків — 65 років.
• Реформи. Від 1999 року введено накопичувальну частину. У 2020-х роках уряд частково ліквідував обов’язковість внесків у приватні пенсійні фонди, збільшивши державне управління коштами.
• Особливості. Мінімальна пенсія доступна за наявності 20 років стажу для жінок і 25 років для чоловіків.

Німеччина

• Система. Багаторівнева. Основну частину виплат забезпечує державна пенсійна система, доповнена приватними та корпоративними пенсійними фондами.
• Вік виходу на пенсію. 67 років. Планується поступове збільшення.
• Мінімальний стаж. Для отримання виплат необхідно мати щонайменше пʼять років страхового стажу.
• Особливості. Роботодавці зобов’язані сплачувати внесення за працівників. Програми «Riester» та «Rürup» стимулюють громадян до самостійних накопичень.

Франція

• Система. Базується на обов’язкових внесках роботодавців і працівників. Нарахування пенсій залежить від трудового стажу та віку.
• Реформа. У 2023 році пенсійний вік збільшено до 64 років, що спричинило соціальні протести.
• Мінімальний стаж. Для отримання повної пенсії необхідно мати 43 роки страхового стажу.
• Особливості. Франція залишається країною з однією з найщедріших систем пенсійного забезпечення.

Чехія

• Система. Основна частина пенсій виплачується державою користуючись з внесків працівників і роботодавців.
• Вік виходу на пенсію. 63−65 років, залежно від року народження.
• Особливості. Завдяки двосторонній угоді з Україною, трудовий стаж, набутий в Україні, враховується для розрахунку пенсії.
• Реформи. Поступове підвищення пенсійного віку та обговорення можливого запровадження обов’язкових накопичувальних внесків.

Італія

• Система. Державна система базується на принципі «pay-as-you-go», де внесення тих, хто працює, використовуються для виплат пенсіонерам.
• Вік виходу на пенсію. 67 років.
• Особливості. Існує можливість дострокового виходу за схемою «Квота 100» (сума віку та стажу має дорівнювати 100).
• Реформи. Італійська система стикається з великим дефіцитом, через що уряд планує скорочення витрат.

Прогнози на майбутнє щодо пенсійних реформ в Європі відображають кілька ключових тенденцій, спрямованих на адаптацію систем до демографічних та економічних змін:

• Підвищення пенсійного віку. В умовах старіння населення та зростання тривалості життя, більшість країн ЄС, зокрема Франція, Німеччина та Польща, планують поступове підвищення пенсійного віку. Наприклад, Франція вже підвищила пенсійний вік до 64 років, і очікується, що це може бути збільшено в майбутньому до 65 або навіть 67 років. У Німеччині пенсійний вік також підвищений до 67 років, і уряд розглядає можливість його подальшого збільшення після 2030 року. Це відповідає на виклик зменшення кількості тих, хто працює, і збільшення числа пенсіонерів.
• Зміни у мінімальному стажі для отримання пенсії. В країнах, як Франція та Італія, також планується підвищення мінімального стажу для отримання повної пенсії. У Франції стаж для отримання повної пенсії зростає до 43 років, що стимулює громадян до довшої кар’єри. В Італії уряд працює над реформами, які обмежать пенсійні виплати для тих, хто йде на пенсію до досягнення певного віку.
• Розширення приватних пенсійних планів. Через високий фінансовий тиск на державні бюджети, багато країн, зокрема Чехія та Італія, активізують програми для стимулювання громадян до участі в приватних пенсійних схемах. Такі плани дозволяють компенсувати можливі зменшення державних виплат і створюють додаткові можливості для забезпечення гідного рівня життя на пенсії. Чехія, зокрема, планує розширювати систему добровільного накопичення для громадян.

Ці реформи допоможуть урядам країн Європи адаптувати пенсійні системи до демографічних змін, зокрема, зменшенням робочої сили та збільшенням числа пенсіонерів.

Однак, зі збільшенням пенсійного віку та вимог щодо мінімального стажу, важливо буде знайти баланс між економічною стабільністю та соціальним захистом населення. Усі ці зміни орієнтовані на те, щоб забезпечити сталий рівень пенсійних виплат в умовах старіння населення.

• Офіційне працевлаштування. Офіційна робота в країнах ЄС є основою для накопичення пенсійного стажу. Для того, щоб отримати право на пенсію в більшості країн, потрібно бути офіційно працевлаштованим і сплачувати внесення до державної пенсійної системи. В Україні це може бути проблемою для тих, хто працює неофіційно або в «тіньовому» секторі, тому важливо забезпечити офіційне працевлаштування в країні перебування, щоб не втратити можливість отримання пенсії в майбутньому.
• Вивчення пенсійних угод між Україною та країною перебування. Багато країн Європи мають двосторонні угоди з Україною, які дозволяють враховувати трудовий стаж, набутий в Україні, для розрахунку пенсії в країні перебування. Перевірте умови таких угод, щоб мати змогу поєднувати стаж із кількох країн. Це може значно підвищити ваші шанси на отримання повної пенсії за кордоном.
• Вивчення можливостей відкриття накопичувальних пенсійних рахунків. У багатьох європейських країнах є можливість створювати приватні пенсійні заощадження. Це може бути важливим кроком у забезпеченні вищого рівня життя на пенсії, оскільки багато державних пенсійних систем не забезпечують достатнього доходу. З’ясуйте, які існують варіанти для накопичувальних пенсійних рахунків і що вам потрібно для їхнього відкриття.
• Планування фінансів на майбутнє. Враховуючи високий рівень старіння населення в Європі, плануйте свої фінанси так, щоб ви могли забезпечити стабільне фінансове майбутнє. Це включає не тільки накопичення на пенсію через державну або приватну пенсійну систему, але й додаткові інвестиції у фінансові продукти, які допоможуть забезпечити гідний рівень життя після завершення трудової діяльності.
• Врахування зміни пенсійних вимог. Оскільки пенсійні системи в Європі постійно змінюються (наприклад, збільшення пенсійного віку або мінімального стажу), важливо слідкувати за актуальними змінами законодавства. Це дозволить вам адаптувати свої плани та дії відповідно до нових вимог, уникнувши неприємних сюрпризів у майбутньому.
• Консультації з експертами. Якщо у вас є сумніви щодо пенсійних прав, або інвестиційних можливостей у країні перебування, зверніться за консультацією до фахівців. Вони допоможуть зрозуміти, як найкраще організувати ваше пенсійне забезпечення, зокрема з урахуванням міжнародних угод.
• Активна участь у соціальному забезпеченні. Українці, які працюють в Європі, повинні активно слідкувати за своїми соціальними внесками. Внесення до соціальних фондів не тільки забезпечують пенсійні виплати, але й можуть допомогти в разі захворювання, нещасного випадку або безробіття. Ретельно контролюйте, чи робляться відрахування в повному обсязі, і чи не виникають проблеми з вашими соціальними правами.
• Дослідження програм соціального захисту для іммігрантів. У багатьох європейських країнах є програми соціальної допомоги для іноземців, які можуть включати додаткові пільги для осіб з низьким доходом, матерів-одиначок чи людей з інвалідністю. Досліджуйте ці можливості, щоб забезпечити собі стабільне майбутнє на пенсії.

Пенсійні реформи в Європі є відповіддю на сучасні виклики, і українцям важливо розуміти принципи роботи систем у різних країнах. Офіційне працевлаштування та добровільні накопичення є ключовими елементами для забезпечення стабільної старості в європейських умовах.