Ослаблення долара: чи можуть дії Трампа призвести до гіперінфляції

У січні 2025 року до Овального кабінету після чотирирічної відсутності повернувся найепатажніший президент США останніх десятиліть — Дональд Трамп. Усьому світу кинулося в очі його нестримне прагнення отримати Нобелівську премію миру, і навіть постійні заяви про те, що він закінчив чи сім, чи дев’ять воєн.

Куди менш відомо (точніше, відомо лише вузьким фахівцям. — Ред.) про протистояння Трампа з головою Федеральної резервної системи США Джеромом Пауеллом, яке закінчилося тим, що Міністерство юстиції США ініціювало проти Пауелла кримінальне розслідування.

З моменту вступу Трампа на президентську посаду в січні минулого року він повсякчас висловлював претензії на адресу Пауелла і фінансової політики, яку він проводить.

Природно, протистояння президента та головного банкіра США не могло не позначитися на американському доларі, який почав падати відносно провідних світових валют ще у січні 2025-го — одразу після приходу Трампа до влади.

До вересня 2025 року долар ослаб відносно свого головного конкурента євро на 17%; крос-курс EUR/USD за 8 місяців зріс із 1,0177 до 1,1918 долара. А до японської єни долар за 12 місяців 2025 року подешевшав на 13,7%. Індекс долара США DXY, який вимірює вартість долара відносно кошика основних валют, упав до вересня 2025 року майже на 10%.

^{Джерело фото: pixabay}

На думку фінансистів, минулого року долар пережив найсильніше падіння за останні роки. Причин цього падіння кілька, і всі вони так чи інакше пов’язані з Дональдом Трампом.

На перше місце варто поставити розв’язані ним тарифні війни, які посилили розбалансованість світової економіки, яка й так панувала після епідемії COVID-19. Також варто згадати про безперервне зростання державного боргу США, внаслідок якого у жовтні 2025 року США пережили найдовший в історії шатдаун.

Глобальні інвестори почали нарощувати хеджування своїх ризиків, пов’язаних із США, що призвело до припинення багаторічного зниження хеджування у періоди зміцнення впевненості у «винятковості США». Невизначеність у політиці — від питань незалежності Федеральної резервної системи до чутливості ринку до новин про тарифи — ще більше погіршила настрої.

Одним із об’єктів постійної критики Трампа стала фінансова політика, яку проводить глава Федеральної резервної системи США Джером Пауелл. Трамп наполегливо вимагав від Пауелла відновити цикл зниження облікової ставки ФРС, мотивуючи це необхідністю підтримати економіку.

Пауелл всіляко чинив опір тиску з боку Трампа, заявляючи, що висока інфляція в Штатах не дозволяє це зробити. І якщо почати зниження ставки, це призведе до ще більшого зростання інфляції та падіння рівня життя простих американців.

Зрештою Пауелл змушений був відступити. У вересні 2025 року облікову ставку було знижено на 25 базисних пунктів — до 4,25% річних. Ще два аналогічні зниження були здійснені у жовтні та грудні 2025 року.

Проте було вже пізно: Трамп не припиняв звинувачувати Пауелла у всіх гріхах, і нарешті на початку січня 2026 року стало відомо, що американський Мін’юст ініціював кримінальне розслідування проти Пауелла.

Звичайно, все це вдарило по репутації американського долара як «валюти-притулку».

Численні законодавчі ініціативи Дональда Трампа, які він сам назвав «Великий Гарний закон» (Big Beautiful Bill), стали яскравим результатом його діяльності на посаді 47 президента США.

Кожне втручання у справи іншої країни, природно, продиктоване «суто вищими інтересами США», спочатку неодноразово афішувалося Трампом. Іноді вони наділялися якимись законопроектами, як, наприклад, законопроектом про «анексію Гренландії та надання їй статусу штату США», який 12 січня 2026 року було внесено до американського Конгресу.

Як події у Венесуелі вплинули на долар? Першою реакцією на те, що сталося, стало скорочення пропозиції нафти на світовому ринку (нагадаємо, Венесуела — № 1 у світі з виробництва нафти. — Ред.), що вже викликало зростання цін на енергоносії та глобальне посилення інфляційного тиску, у тому числі в США.

Спочатку зростання геополітичної напруженості посилило долар як традиційну «валюту-притулок», але в перспективі зростання цін на нафту і вища інфляція вдарять по долару США і призведуть до його ослаблення.

^{Джерело фото: pixabay}

Аналогічною буде реакція і на події в Гренландії та Ірані, якщо такі, зрештою, матимуть місце. Принаймні Трамп вже анонсував їх.

У короткостроковій перспективі дії Трампа підтримують економічне зростання і можуть навіть трохи зміцнювати долар. Однак у середньостроковій це призведе до зростання бюджетного дефіциту, збільшення державного боргу США та активніших запозичень Міністерства фінансів.

Найгірше в його політиці — це тиск на Федеральну резервну систему. Це тому, що для ринків незалежність центробанку, що емітує «валюту-притулок», — головна умова. І в середньостроковій перспективі всі дії Трампа неминуче призведуть до ослаблення долара.

Проте чи варто чекати на гіперінфляцію долара? Однозначно ні. Гіперінфляція — це сотні й тисячі відсотків зростання цін на рік, втрата довіри до валюти, колапс фінансових інститутів. Для США такий сценарій малоймовірний з кількох причин.

По-перше, долар був і продовжує залишатися світовою резервною валютою. Більше половини світових валютних резервів зберігається у доларах. Попит на нього формується не лише економікою США, а й усією глобальною фінансовою системою.

По-друге, ринок держборгу США залишається високоліквідним. Навіть при зростанні боргу США здатні залучати фінансування на ринкових умовах — на відміну від країн, які переживали гіперінфляцію.

І, врешті, не варто забувати про такий фактор, як інституційна стійкість. Федеральна резервна система, судова система, фінансові регулятори та податкова модель США значно сильніша, ніж у державах, де інфляція виходила з-під контролю.

Тож обвал американському долару не загрожує. Однак дешевшати до євро, фунта, японської єни та швейцарського франка в середньостроковій перспективі він буде. Принаймні доти, доки не зміниться господар Овального кабінету та політика, яку він проводить.