Поліно у власному оці: що відбувається з корупцією в ЄС і США

Справді, корупція – наш бич. За результатами 2022 року Україна отримала 33 зі 100 можливих балів і посіла 116 місце серед 180 країн в Індексі сприйняття корупції.

З нами на одній сходинці опинилися Алжир, Ангола, Замбія, Монголія, Сальвадор та Філіппіни.

Очолила список, набравши 90 балів, Данія. Тобто в цій країні практично відсутня корупція. За нею розмістилися Нова Зеландія і Фінляндія – в обох по 87 балів.

Інфографіка: Transparency International

На корупційному дні опинилися, чи пак залишаються Сомалі, Південний Судан і Сирія. Це найкорумпованіші країни у світі. Їхні бали в індексі ледь перевищують 10.

Так, з огляду на наведені показники, Україна не в найкращому становищі. Але не поспішайте таврувати нашу Неньку. Корупція не має національності чи кордонів, вона невідривно йде від влади. Відповідно до визначення Transparency International, корупція – це «зловживання довіреною владою в особистих інтересах».

Корупція може набувати різних форм, як, наприклад, хабарництво, розкрадання, кумівство, quid pro quo – надання певної послуги за послугу у відповідь тощо.

Ми можемо бачити окремі, нехай і систематичні, прояви корупції в Україні, як, скажімо, наплічники для Нацгвардії (справа так званих «рюкзаків Авакова». – Ред.) чи куртки та харчі для ЗСУ за завищеними цінами, але ніколи не осягнемо повної картини. Те ж стосується й інших країн. Якщо корупції не видно, це не означає, що її немає. Просто схеми можуть бути майстерніше налагодженими.

Наші західні партнери неодноразово натякали та й казали напряму, що гідру української корупції треба обезголовити. І щоб нарешті вітчизняна влада перетворилася на Геракла антикорупції, союзники висунули низку вимог, без виконання яких нас позбавлять фінансової підтримки. Quid pro quo, на який ми, на жаль, заслуговуємо.

У документі, що нещодавно оприлюднила Українська правда, ідеться і про підсилення Спеціальної антикорупційної прокуратури, і про реформування силових відомств, митниці, створення наглядових рад у державних підприємствах, призначення інспекторів з відновлення й інші зміни.

З огляду на овочерізки, барабани для укриттів, яйця по 17 грн, мільйонні активи працівників ТЦК та інші скандали останніх місяців, навряд чи можна назвати атмосферу, що панує у владних кабінетах, порошиною в оці. Але хотілося б, щоб наші партнери не забували про власне поліно.

Саме тому Finance.ua вирішив покопирсатися в корупційних справах Європи та США, про які стає відомо широкому загалу. Особливо після того, як експрезидента Сполучених Штатів суд визнав шахраєм. Наша мета – не виправдовувати прояви вітчизняної корупції, а вивчати досвід тих, хто змушує нас із корупцією боротися. Бо якщо боротися, то можна побороти.

На фоні історії із забороною українського зерна незалежні польські ЗМІ виявили кричущі факти корупції і протиправних дій.

Так, Gazeta Wyborcza провела розслідування, відповідно до якого польські консульства продавали вихідцям з Африки й Азії шенгенські візи до Польщі. Сума хабаря за такі послуги могла становити понад 5 тис. дол.

Особливого шарму цій ситуації надає те, що корупційний чиряк викрився за чотири тижні до виборів, на яких керівна партія країни «Право і справедливість» вперше за 10 років може зазнати поразки.

Саме ПіС вже кілька років жорстко виступає проти прийняття біженців із мусульманських країн. У передвиборчій боротьбі політики часто використовують гасло «Безпечне майбутнє для Польщі» та стверджують, що тільки вони могли б урятувати країну й увесь Європейський Союз від «наводнення» мігрантами з Африки й Азії.

На референдумі, який «Право і справедливість» планує провести одночасно з парламентськими виборами в країні 15 жовтня, щоб завдяки цьому набрати ще більше голосів виборців, два з чотирьох питань будуть присвячені міграції.

Через публічний розголос цієї історії заступника міністра закордонних справ Петра Вавжика, який серед іншого наглядав за роботою польських консульств у всьому світі, звільнили, а польська прокуратура оголосила підозру сімом чинним і колишнім посадовцям МЗС Польщі, які могли бути причетними до продажу віз. У відставку також відправили голову юридичного відділу МЗС Польщі Якуба Осайда – довірену особу Вавжика.

За словами польського міністра юстиції Збігнєва Зьобро, нині розслідують 268 випадків корупції в консульствах під час видачі шенгенських віз. У центрі уваги Генеральної прокуратури Польщі опинилися польські диппредставництва в Індії, Філіппінах, Сінгапурі, Гонконгу, а також у Тайвані.

Відповідно до повідомлень порталу Onet та видання Gazeta Wyborcza, Вавжик просував таку систему видачі віз, при якій процес відбувався швидше, якщо потенційний отримувач візи давав хабар. Вавжик також чинив тиск на консульства, щоб люди, які зверталися до нього особисто, отримували візи у прискореному порядку.

За інформацією порталу Onet, у такий спосіб багаторазові візи отримали близько 36 громадян Індії. Вони були представлені як діячі індійської кіноіндустрії, заплативши при цьому 25-40 тис. дол. за людину. Утім, при ретельному вивченні з’ясувалося, що, наприклад, хореограф не вмів танцювати, а костюмер ніколи не працював у кінематографі.

Багаторазова шенгенська віза користується особливою популярністю у багатьох країнах, адже вона дозволяє в’їжджати не тільки до країн ЄС, але й до Мексики. Уже звідти нелегально можна потрапити до США. І, як стверджує Onet, таким шляхом скористався 21 з 36 учасників «боллівудської команди».

Загалом, Польща в такий спосіб видала сотні тисяч нелегальних робочих віз, пише Bloomberg.

У звʼязку з цими подіями Єврокомісія попросила польський уряд надати офіційні пояснення інциденту до 3 жовтня. Один із можливих варіантів розвитку подій – Польщу можуть виключити з Шенгенської зони.

В Індексі сприйняття корупції Польща має 55 зі 100 можливих балів. Тобто на 20 балів більше, ніж Україна.

Торік Європейський Союз сколихнув грандіозний корупційний скандал, який преса охрестила чи не найгучнішим в історії.

Суд Бельгії у грудні 2022 року заарештував віцепрезидентку Європейського парламенту Єву Кайлі та ще низку осіб, яких звинуватили у «приналежності до злочинної організації, відмиванні грошей і корупції».

Вдома в Брюсселі у Єви Кайлі в найкращих корупційних традиціях знайшли мішки з грошима, сотні тисяч євро були у валізі її батька. Загалом поліція виявила в підозрюваних 1,5 млн євро готівки.

Слідчі підозрюють, що через єврочиновників одна з держав Перської затоки протягом кількох місяців впливала на економічні та політичні рішення Європарламенту.

ЗМІ ж, посилаючись на свої джерела в Брюсселі, уточнюють: ідеться про отримання євродепутатами та їхніми помічниками хабарів і коштовних подарунків від Катару, щоб вони сприяли проведенню Чемпіонату світу з футболу в цій країні, яка має проблеми з дотриманням прав людини.

У своєму виступі в Європарламенті Кайлі, побувавши в катарській столиці з офіційним візитом, зазначила, що проведення Чемпіонату світу спричинило «історичну трансформацію» в Катарі, перетворивши цю країну на «лідера у сфері трудових прав».

Пізніше встановили також причетність до злочину уряд Марокко, який оплачував готелі та мандрівки для корупціонерів.

Слідство триває, а Єва Кайлі збирається судитися, щоб довести неправомірність дій силових структур під час розслідування. Усі звинувачення вона, зрозуміло, відкидає.

Європарламенту ж після скандалу довелося змінювати внутрішні правила для посилення запобіжників від корупції. Вони мають набути чинності з 1 листопада цього року.

Ще 1 червня 2023 року депутати Європарламенту ухвалили резолюцію, якою засудили Угорщину. Уряд Віктора Орбана звинувачують у системних діях, спрямованих на підрив європейської єдності, недотримання верховенства права та корупції.

Уряд, очолюваний Орбаном, ставав об’єктом критики за пропаганду та підтримку антисемітизму, непрозорість держзакупівель, антимігрантську політику, ставлення до ЛГБТ, порушення прав учителів, соціальних та трудових прав, а також судову реформу, яка робить правосуддя залежним від владної партії Фідес.

Окрім того, є факти використання таємної поліції для залякування конкурентів бізнесменів, наближених до партії Орбана з метою підпорядкування їх близькому оточенню прем’єра.

Згідно з Індексом сприйняття корупції, Угорщина визнана країною з найгіршими показниками корупції (42 бали зі 100) у державному секторі в ЄС.

У пресслужбі офісу прем’єра Угорщини на запит Telex відповіли, що звіти Transparency International не є об’єктивними, а також закликали їх дослідити «брюссельську бюрократію або Європейський парламент».

«Transparency International є членом мережі Сороса, яка глибоко причетна до корупційного скандалу серед доларових лівих і нещодавнього корупційного скандалу в Брюсселі. Ця ж мережа фінансує кампанію як угорських, так і міжнародних лівих та обслуговує її всіма своїми брехливими звітами», – зазначили в коментарі.

Журналісти естонської національної телерадіокомпанії (ERR) опублікували розслідування, згідно з яким чоловік прем’єр-міністерки країни Каї Каллас заробляє на доставленні вантажів до росії.

Повідомляється, що Арво Халік володіє часткою в транспортній компанії Stark Logistics, яка співпрацює з рф, а Кая Каллас надавала фінансову підтримку фірмі свого чоловіка.

В інтерв’ю BBC, Кая Каллас наголосила, що її чоловік «не має і не мав зв’язків із росією», а йдеться про пакет акцій у компанії, «яка допомогла одній естонській компанії припинити свій бізнес у росії».

За її словами, коли вона дізналася про це, то злилася і їй було соромно, але не вважає, що зробила щось погане. Каллас каже, що давала позику іншій фінансово-інвестиційній компанії та відкинула зауваження журналіста про те, що, на думку естонців, вона, найімовірніше, могла знати про акції свого чоловіка.

Каллас перепросила, що компанія її чоловіка після початку повномасштабної війни в Україні продовжила працювати в росії, утім йти у відставку вона не збирається.

Естонська прем’єрка також заявила, що її чоловік «продавши за ціною бутерброда свою частку в підприємстві, яке він будував роками – показав, що він справді розуміє суть претензій, і не словами, а діями взяв на себе відповідальність».

Тут варто звернути увагу, що прем’єр-міністерка Кая Каллас після вторгнення рф в Україну послідовно займала максимально жорстку позицію щодо росії та виступала за повний розрив зв’язків із москвою.

У липні 2023 року були опубліковані два дослідження «Ставлення бізнесу до корупції в ЄС» і «Ставлення громадян до корупції в ЄС у 2023 році».

Так, відповідно до них, 65% компаній у 27 країнах ЄС переконані, що у них корупція широко поширена. У Греції та на Кіпрі таких 95%. Далі йдуть Італія та Румунія – по 92% і Хорватія – 91%. У Німеччині ж таких майже половина – 47%.

59% європейського бізнесу вважає, що хабарі та зв’язки – найлегший спосіб отримання державних послуг. Якщо дивитися в розрізі країн, то з цим погоджується в Греції 90% бізнесу, в Хорватії – 83%, в Італії – 73%, в Іспанії – 72%, Польщі – 71%.

22% опитаних компаній заявили про відкати.

Лише 30% бізнесу в ЄС вірить, що завжди за корупційні злочини слідує покарання. І тільки 37% бізнесу вважають, що заходи щодо боротьби з корупцією застосовуються до всіх однаково.

Якщо ж говорити про громадян, то 70% населення ЄС вважають, що корупція широко поширена в їхніх країнах. У 12 країнах Євросоюзу понад 80% населення вважають корупцію найпоширенішим явищем. 67% мешканців ЄС вважають, що з корупцією високого рівня недостатньо борються.

Проте долучатися до боротьби з корупцією європейці не дуже й хочуть. 47% кажуть, що складність в доведенні корупції – важлива причина, через яку люди про неї не повідомляють. Троє з десяти кажуть, що повідомляти про це безглуздо, адже винних не покарають, і майже стільки ж (28%) кажуть, що ті, хто повідомляє про корупцію, не захищені.

У 2014 році втрати Європейського Союзу від корупції оцінювалися в понад 160 млрд дол. щороку.

Хрестоматійний приклад такої ситуації – ексканцлер Німеччини Герхард Шредер, який обіймав високий пост з 1998 до 2005 року. Після відставки він пішов на роботу в російську держкомпанію Газпром з зарплатнею 250 тис. євро. Пізніше Шредер очолив раду директорів Роснафти.

Відомо, що росія використовує зв’язки ексканцлера у владних колах, тому за часів Шредера Німеччина стала цілковито залежною від газу рф. Він використав свої останні дні на посаді, щоб підписати угоду про будівництво «Північного потоку-1».

І хоча були очікування, що його наступниця Ангела Меркель спробує зменшити енергетичну залежність Німеччини від росії, за 16 років її перебування при владі ці зв’язки тільки поглибилися.

Герхард Шредер неодноразово позивався на ЗМІ, які звинувачували його у корупції і вигравав справи.

У червні минулого року Національне агентство з питань запобігання корупції України включила Шредера у 12-й перелік «кандидатів» на міжнародні санкції.

Торік Сполучені Штати посіли 27 сходинку, набравши 67 балів в Індексі сприйняття корупції. Ця кількість балів у США не змінюється з 2020 року.

Найпомітнішим прикладом корупції у 2022 році в США стала торгівля акціями урядовими чиновниками. У період з 2019 до 2021 року 97 членів Конгресу торгували компаніями, на які мають вплив їхні комітети.

Членам Конгресу дозволено торгувати акціями, як будь-кому іншому, але закон про біржі 2012 року забороняє торгівлю на основі інсайдерської інформації. Члени Конгресу повинні розкривати будь-які транзакції від 1 тис. дол., проведені особисто чи найближчими родичами протягом 45 днів.

Корупція в торгівлі акціями стосується не лише Конгресу. Розслідування Wall Street Journal виявило низку підозрілих угод на початку пандемії COVID-19.

У січні 2020 року американська громадськість майже не знала про новий вірус, утім працівники служби охорони здоров’я, соціальних служб та інших медичних установ повідомили про значно активнішу торгівлю акціями. Хоча комісія з питань внутрішньої етики виправдали цих чиновників у протиправних діях.

Але був конгресмен Кріс Коллінз, який визнав себе винним у торгівлі інсайдерською інформацією. Він поділився даними про австралійську фармацевтичну фірму зі своїм сином, щоб той міг використати інсайд, купуючи її акції на біржі. 

У фінансовому секторі кілька високопосадовців Федеральної резервної системи пішли у відставку після того, як їх викрили в торгівлі акціями під час ухвалення рішень щодо фінансової політики США, порушуючи правила етики ФРС.

Сенатора Демократичної партії від штату Нью-Джерсі Роберта Мендеса звинувачують в отриманні предметів розкоші в обмін на просування компанії у сфері сертифікації халяльного м’яса.

Міністерство юстиції США розслідує, хто і за що подарував сенатору та його дружині вірменці Надін Арслаян автівку Mercedes-Benz, розкішну квартиру в окрузі Колумбія, гроші й інші цінності.

Головні підозрювані у наданні хабаря – власники та партнери компанії IS EG HALAL, яка виграла суперечливий ексклюзивний контракт на проведення сертифікації халяльного мʼяса з урядом Єгипту. Причому Міністерство сільського господарства США скаржилося на відсутність у фірми будь-якого досвіду в цій галузі.

Розслідування тривало понад рік. Згідно з даними слідства, три бізнесмени платили сенатору за просування власних питань в сенаті, а також роботу «на користь Арабської Республіки Єгипет».

Роберт Менендес регулярно займався лобіюванням військових закупок Єгипту, та розблокуванням надання йому військово-технічної допомоги. Також він відомий тим, що регулярно просуває та захищає інтереси Вірменії в США, а в 2022-му був навіть нагороджений Орденом Дружби цієї країни.

Сенатор Менендес заперечує будь-які правопорушення, та зухвало коментує: «Я впевнений, що це закінчиться абсолютно нічим».

Конгресмен Дункан Хантер визнав, що зловживав коштами передвиборчої кампанії, що є корупційним злочином.

Він та його дружина протягом 2015-2016 років використовували кошти передвиборчого фонду для оплати відпочинку на природі, послуг стоматолога, манікюрного салону, а також на готель на курорті Arizona Grand Resort.

Хантер пізніше повернув майже 60 тис. дол. своїй кампанії після повідомлень у новинах із детальним описом сумнівних витрат, але розслідування це не спинило. До того ж загальна сума витрат склала близько 200 тис. дол.

17 березня 2020 року Хантера засудили до 11 місяців ув’язнення з відкладенням виконання до січня 2021-го. Але його помилував тодішній президент Дональд Трамп у грудні 2020 року. Наступного ж дня Трамп помилував і дружину Хантера.

Чи варто нагадувати, що обидва – Трамп і Хантер є членами Республіканської партії?

Вишенькою на американському корупційному торті можна вважати те, що 26 вересня цього року американський суд постановив, що 45-й президент США Дональд Трамп роками вдавався до шахрайства, будуючи імперію нерухомості, яка привела його до слави та Білого дому.

Як пише Associated Press. Зазначається, що суддя Артур Енгорон, розглядаючи цивільний позов, поданий генеральною прокуроркою Нью-Йорка Летицією Джеймс, встановив, що колишній президент і його фірма ввели в оману банки, страхові компанії та інших, значно переоцінивши його активи та перебільшивши його чистий капітал на паперах, які використовувалися для укладання угод і забезпечення фінансування.

Загалом Трампа звинувачують у 34 злочинах. В одному випадку компанія American Media Inc. (AMI) заплатила 30 тис. дол. колишньому швейцару Трамп-тауер, який стверджував, що має історію про позашлюбну дитину Трампа.

В іншому випадку AMI заплатила 150 тис. дол. жінці, яка стверджувала, що вона мала сексуальні стосунки з Трампом.

За 12 днів до президентських виборів – спецрадник Майкла Коен переказав 130 тис. дол. адвокату порноакторки. Радник, який з того часу визнав себе винним і відбув термін у в’язниці за незаконну участь у виборчій кампанії, здійснив платіж через підставну корпорацію, що фінансується через банк на Мангеттені.

Згодом Трамп відшкодував Коену витрати за допомогою чеків, замаскованих під оплату юридичних послуг, наданих відповідно до вигаданого договору. Загалом їх було виписано 11 штук.

Зрозуміло, що Трамп себе винним не вважає.

І хоч Ізраїль не вписується в географічний регіон, який ми окреслили в заголовку статті, усе ж таки ми не можемо не згадати, що прем’єр-міністра Ізраїлю звинувачують у корупції. Проти нього відкриті три справи, відомі як «Справа 1000», «Справа 2000» та «Справа 4000»:

• Справа 1000 – шахрайство та зловживання довірою: його звинувачують в отриманні подарунків, здебільшого сигар і пляшок шампанського, від різних бізнесменів в обмін на різні послуги. Загальна сума «подарунків», яка проходить по цій справі – не менше 300 тис. дол.
• Справа 2000 – шахрайство та зловживання довірою: Нетаньягу звинувачують, що він пропонував сприяти зростанню популярності ізраїльської газети «Едіот Ахронот» в обмін на сприятливе для себе освітлення.
• Справа 4000 – підкуп, шахрайство та зловживання довірою: під час перебування прем’єром і міністром зв’язку Нетаньягу нібито сприяв ухваленню регулятором рішень на користь основного акціонера телекомунікаційного гіганта Bezeq Шауля Еловича в обмін на сприятливі для себе публікації на новинному онлайн-ресурсі.

Нетаньягу категорично відкидає всі звинувачення, називаючи їх «полюванням на відьом», яке влаштували його політичні опоненти, і поклявся захистити своє ім’я. Суди тривають досі.

Насправді всі корупційні історії так званого західного світу розписати в межах однієї статті не вийде, адже кожна з них заслуговує на окрему статтю.

Утім, потрібно розуміти, що в світі не було, немає і не буде країн, повністю позбавлених корупції. Завжди знайдеться той, хто захоче «порішати» ті чи інші питання за гроші або використовуючи свій вплив.

Також варто зауважити, що корупція залишається корупцією, незалежно від її розмірів – чи платите ви мільйони чиновнику, щоб отримати необхідне вам рішення, чи даєте «двадцятку» медсестрі за укол. В корупційних злочинах завжди винні обидві сторони – та, яка приймає, і та, яка дає.

Корупція починається з кожного з нас. Має комічний вигляд праведне обурення статками корупціонерів від людей, які готові платити по 5-10 тис. дол. за виїзд за кордон у воєнний час.