Ще більше корисної інформації – в нашому телеграм-каналі. Підпишіться, щоб нічого не пропустити.
Ганно, на що можуть розраховувати ті представники українського бізнесу, що постраждали від російського вторгнення?
А є такі, що не постраждали? Давайте відразу визначимося, збройне вторгнення 24 лютого вплинуло на життя кожного українця, на роботу кожного підприємства, змінило усталені життєві зв’язки, трудові відносини, платоспроможність населення, загалом економічну ситуацію. Тому в Україні немає, просто не існує підприємця чи бізнесу, який би не постраждав від воєнних злочинів росії.
Щодо підприємств, які потрапили під тимчасову окупацію – все і так зрозуміло, матеріальні збитки прямі, пошкоджені приміщення, інфраструктура, викрадені та знищені цінності на сотні тисяч гривень.
Але й бізнес, який під окупацією не був, до сьогодні має боротися за виживання. Юридичною мовою це називається упущеною вигодою – прибутки або фінансові надходження, які б ви мали отримати, але не отримали з тієї чи іншої причини. У цьому разі причина очевидна – це злочинна збройна агресія росії, і агресор повинен відповідати.
Відповідати зокрема матеріально?
Безумовно. Інша річ, що перемога над агресором потребує часу, а бізнес потрібно відбудовувати сьогодні. Потрібен чіткий план дій, впевненість, що компенсації будуть і конкретні суми цих компенсацій.
І який тоді план дій?
На сьогодні є декілька варіантів.
Перший – це розраховувати на допомогу держави, державні програми підтримки. Цей варіант завжди є, і держава за можливості буде підтримувати. Я пропоную про цей варіант згадати – і йти далі, буде підтримка – добре, коли буде, у якому обсязі – невідомо.
Про другий варіант ми вже згадували – це перемога у війні та компенсації із виплачених репарацій. Усі ми розуміємо, що перемога над агресором – це питання часу, і всім би хотілося, щоб це відбулося якнайшвидше. Щодо виплати країною-агресором репарацій – ми знаємо ціну будь-яких домовленостей з росією. Тримати у пам’яті варто, просто сидіти й чекати – ні.
Ганна Іщенко: Перемога над агресором потребує часу, а бізнес потрібно відбудовувати сьогодні. Необхідно мати чіткий план дій
Якщо з прямими збитками все зрозуміло, то як правильно зафіксувати та розрахувати упущену вигоду? На що насамперед звернути увагу?
Буде правильним, хоча і не популярним, зазначити що бізнес в довоєнний час обережно ставився до цієї категорії. Це зумовлюється особливостями управлінських рішень, податковим плануванням і правилами, що діють в тій чи іншій галузі.
Наразі бізнес змінює підхід, коректний підрахунок упущеної вигоди дає можливість:
- віднестись до реальних показників;
- перевірити свої планові доходи;
- замислитись над стратегією захисту повернення втраченого;
- оцінити стратегію захисту з точки зору реального втілення й тверезої оцінки сил, часу.
Раджу звернути увагу на таку покрокову послідовність дій:
- Для раціонального використання сил є дієвим механізм в режимі тестової оцінки за базовими показниками визначити орієнтовний розмір упущеної вигоди. На базі попереднього розрахунку власник може ухвалити рішення чи готовий замовляти повну оцінку.
- Для другого етапу знадобиться декілька груп документів. Умовно, їх слід поділити на такі категорії: статутні; податкові й бухгалтерські; ті, що підтверджують укладання договорів й генерування доходів.
Насамперед слід звернути увагу на комплексність вказаних груп документів за поточний рік, і бажано за три попередні, оскільки аналіз та висновки мають ґрунтуватись на динаміці показників.
Будуть доречним висновки аудиторів по минулих періодах, результати комплаєнс перевірок, фінансового моніторингу.
Втрачені або відсутні документи можуть бути відновлені. Тому, хай вас не зупиняє факт їх відсутності.
До речі, щодо репарацій, є якесь уявлення про конкретні суми? Хто буде вирішувати кому та скільки компенсувати?
Я завжди кажу своїм довірителям: вирішувати повинні тільки ви. Завжди.
Очікувати від будь-кого, від правоохоронної системи, держави, відповідача справедливого рішення можна, але завжди потрібно діяти самому. Якщо уявити собі масштаби збитків, кількість постраждалих і тих, хто потребує компенсації – це просто технічно неможливо з боку держави, ретельно дослідити кожен індивідуальний випадок окремо, провести належні експертизи, скласти кошториси.
Щодо згаданої вже упущеної вигоди – коштів, що бізнес повинен був отримати, але через війну не отримав – то варто розуміти, що у держави є пріоритетніші задачі.
Але ж цим потрібно займатися?
Обов’язково. Зафіксувати та провести належну оцінку – вже зараз, сьогодні. Наші спеціалісти розуміють важливість практичного досвіду. Ми не вміємо воювати зброєю, наша спецоперація – це юридичний фронт. У Бучі почали працювати вже на другий день після звільнення. Буремні часи вимагають уваги й залучення спеціалістів. Є десятки напрямків роботи, однак коректна фіксація збитків – це основа.
Окрім очікування державної допомоги та надходження репарацій є ще один варіант – зайняти активну позицію і діяти. Врятувати свій бізнес, відновити його, закласти вектор на майбутнє потрібно вже сьогодні.
Для того, щоб порахувати прямі збитки та упущену вигоду необхідна злагоджена робота професійних юристів і аудиторів. Звернення до суду й сплата судового збору ретельно вивчається в межах стратегії захисту. Як правило, це робоча група з представників бізнесу та консультантів. Середній строк плідної співпраці для такого утворення – не менше двох років.
Рішення суду, ухвалене іменем України – є підтвердженням права на стягнення компенсації з держави-агресора. Моделюємо ситуацію – після перемоги, з початком виплати компенсацій, ви обґрунтовано претендуєте на присуджену суму, а не ту, що вирішить третя сторона. Вважаю це об’єктивно переконливішим доводом.
Ганна Іщенко: Очікувати від когось, від правоохоронної системи, держави, відповідача справедливого рішення можна, але завжди потрібно діяти самому
Зрозуміло, тобто чекати на компенсації краще з чинним рішенням суду?
А ще краще взагалі не чекати. Звісно, фіксація збитків та рішення суду – це обов’язковий шлях. Наголошую, кожен підприємець та власник бізнесу, якщо він розраховує на компенсацію збитків, незалежно від того, чи перебували потужності його підприємства на тимчасово окупованій території чи ні – обов’язково повинен його пройти.
Отримавши рішення суду, можна чекати на репарації або державну допомогу. Але краще – на все це чекати й водночас діяти.
Маєте на увазі, йти далі, до судів у Європейських країнах?
Так, маючи на руках рішення українського суду з вказаною конкретною сумою компенсації, ви можете йти в іноземні суди, у ті юрисдикції, де є майно російської федерації, на яке накладені арешти. Розраховувати на компенсації коштом реалізації цього майна. Це не єдиний шлях, але він є. Сам процес складний і тривалий, може зайняти близько 5-10 років.
Це дуже довго…
Так, мало кому такий варіант підійде. До того ж варто вам вийти за межі України – юридичний процес, вимоги, пакети документів, сама правова система кардинально відрізняється.
Ми вже пів року працюємо у цьому напрямку, співпрацюємо з європейськими юристами й адвокатами, міжнародними аудиторами, судовими спеціалістами. І можемо констатувати, що загалом варіант непростий, але він є.
Ми не можемо прогнозувати, як поводитиметься росія після своєї поразки, як буде затримувати репарації, які перешкоди чинитиме. Ніхто не сумнівається, що вона продовжуватиме брехати, маніпулювати суспільною думкою, намагатиметься грати на міжнародних суперечках. У таких умовах точної дати, коли ви отримаєте свою компенсацію з російських репарацій, вам ніхто не назве.
Наскільки високою є вірогідність отримати відмову у виплаті компенсацій в європейських судах? Що робити в такому разі – подавати апеляцію? Це ж усе час і гроші. Чи варта шкурка вичинки?
Ініціювання звернення до іноземних судових юрисдикцій – є одним з можливих елементів захисту. Проте, своєчасність і доречність його застосування є індивідуальною, як й апеляційне оскарження. Саме тому раджу приділити час і увагу розробці стратегії захисту, розрахунках витрат для ухвалення рішення яким шляхом іти.
Практика тільки формується, вірогідність отримання рішення на свою користь залежить від доказової бази та підготовки до слухань. Особливістю таких спорів є «долання імунітету держави-агресора», належність повідомлення відповідача, доведення причинно-наслідкового зв’язку між війною і збитками (упущеною вигодою), наявними світовими судовими прикладами й багато інших аспектів.
Якщо говорити про час…
З цієї позиції раціональнішим варіантом є взаємодія з міжнародними фінансовими установами. Ви проходите весь шлях в Україні, отримуєте рішення суду – все, про що ми вже говорили.
А далі замість того, щоб позиватися до європейських судів самостійно, поступається цим правом на користь одного з «міжнародних фінансових фондів» (для простоти сприйняття – ті, хто готові відкупити певний портфель вимог. – Ред.). Це називається поступка права вимоги. Фонд виплачує вам частину зазначеної у рішенні українського суду компенсації, а далі вже самостійно проходить шлях у європейських судах, на власний ризик.
Зрозуміло, що фонд у цьому разі розраховує отримати повну суму через 10 років, наприклад, і компенсувати свої витрати, зокрема виплачені вам кошти, витрати на процес, і вийти на прибуток. Але вас ці перспективи десятирічного марафону вже не хвилюють – ви отримаєте свої кошти значно раніше.
Наскільки раніше?
Якщо термін очікування реальних коштів в іноземних судах – 10 років, то у випадку з міжнародними фондами – півтора-два роки. Це вже відчутніша перспектива, і після досягнення такої домовленості, закриття угоди можна планувати подальшу діяльність, наприклад, кредитуватися під гарантії фонду тощо.
Ганна Іщенко: Практика тільки формується, вірогідність отримання рішення на свою користь залежить від доказової бази та підготовки до слухань
На виплату якої частини можна розраховувати у такий термін?
Як правило дисконт фонду становить до 50% від зазначеної у рішенні суду суми. Тобто, якщо сума можливої компенсації становила 2 млн євро, то ви отримаєте 1 млн. Тут кожен вже має вирішувати для себе, який варіант йому більше підходить.
Важливо розуміти, що обидва шляхи отримання компенсацій за межами України – і через фонди, і через суди – найбільш бажані, коли йдеться про компенсацію упущеної вигоди.
Збитки в Україні настільки масштабні, що, коли настане час, насамперед йтиметься про відшкодування прямих збитків.
Компенсація ж упущеної вигоди буде відкладатися на невизначені терміни. Тоді як у варіантах з фондами або іноземними судами компенсації прямих збитків і упущеної вигоди будуть йти, так би мовити, «пакетом», і компенсуватися всі разом.
І ще важливо, що збитки завдані росією настільки великі, а охочих отримати компенсації настільки багато, що складно уявити, де взяти стільки майна і стільки грошових виплат.
Вимагатимуть компенсації не тільки українці. Це і міста й уряди країн Євросоюзу, які прихистили наших біженців, зазнали втрат в економіці через ціни на газ та спровокованої війною кризи. Тому тут очевидно, той, хто першим пройде через іноземні суди або здійснить правочини з фондами – той зрештою і отримає компенсації. Якщо вирішили діяти, то діяти потрібно вже сьогодні.
Тобто швидкість – найважливіше у цьому процесі?
Швидкість – це загальна умова, її потрібно враховувати на всіх етапах. Не менш важливою для України є відсутність практики. Така ситуація вперше, і українська правова система стикається з нею вперше.
У міжнародній практиці вже мали місце важливі прецеденти, скажімо рішення суду США 1980 року, що стало основою відомої судової Справи Кадіч проти Караджича. Але всі ці прецеденти потрібно реально використовувати при складанні документації, фіксації збитків і позовів до українських судів. Це важливо для відповідності міжнародним нормам, для того, щоб мати юридичну вагу.
Скажімо, для належної оцінки збитків ми співпрацюємо з аудиторами із Nexia DK. Це компанія, яка входить до топ-10 світових аудиторських мереж, її висновки вже мають репутацію для міжнародної спільноти. І це лише найперший етап – оцінка.
Щодо здійснення правочинів з міжнародними фінансовими фондами по компенсації збитків шляхом поступки права вимоги, то наша співпраця з фондами триває вже більше ніж пів року. І ми розуміємо наскільки важливо у кожній конкретній справі з самого початку готувати документацію із врахуванням їхніх вимог.
Але найважливіше – це активна позиція. Кожен український бізнес повинен докласти зусиль для своєї відбудови й розвитку. Ніхто краще за українців не знає, що просто сидіти й чекати позитивних змін – не ліпше рішення.
До кого «серйозніше» ставитимуться – скажімо, до Метінвеста Ахметова, який втратив Азовсталь, ММК ім. Ілліча тощо, або ж до власника кав’ярні з Бучі? У кого більше шансів виграти та дійти до мети – отримати компенсацію? Усе-таки у Ріната Леонідовича можливостей більше.
Завданням судової влади є забезпечити рівність для кожного у захисті своїх прав.
Звісно, інструментів для досягнення мети у сформованого бізнесу більше. Якщо я не Ахметов, а Бучанська кав’ярня – хіба менше постраждала? Хіба я менше пережила жахіть?
Якщо щось станеться з підприємцем, чи зможуть його спадкоємці добиватися цих компенсацій? Чи такі речі не успадковуються?
Усе залежить від конкретної ситуації втрати й рішення можна знайти відштовхуючись від конкретних обставин. Мені б дуже хотілось навести «легкі та зрозумілі алгоритми», проте такі запитання є вкрай чутливими і вимагають індивідуального підходу.
