Які долари краще тримати під матрацом

«Долар – він і в Африці долар». Так наївно вважав один із наших співробітників до того дня, поки в обміннику «Альфа-Інвест Груп» йому не запропонували купити його 100 доларів 1996 року (до речі, у чудовому стані) з комісією 10%.

Чому вас просять віддати обміннику 10% від суми за купюру без найменших ушкоджень та будь-яких помарок? Давайте розбиратися.

Редакції Finance.ua вдалося поспілкуватися з людиною, яка багато років працює у валютообмінному бізнесі. Щоправда, за умови, що її ім'я та місце роботи збережеться в таємниці.

Як виявилося, якийсь час тому обмінні пункти встановили складну (для необізнаної людини. – Авт.) градацію вартості доларових купюр.

Без втрат можна здати лише купюри нового зразка (2009-2017 року випуску), які валютники між собою називають синіми доларами.

За твердженням нашого співрозмовника, саме ці купюри найбільш захищені від підробок і мають найбільший попит у його клієнтів.

Всі інші купюри приймаються із дисконтом. Чим старша купюра (що далі рік випуску), тим за такі долари дадуть менше грошей.

Наприклад, купюра 2006 року випуску (він же «білий долар»), залежно від поточного попиту, коштуватиме на 3-5 (а іноді й 7-8) гривень дешевше, ніж нова «сотка». Ще менше вам дадуть за долари 1999-2003 випуску.

Як ілюстрація – скріншоти з кількох спеціалізованих телеграм-каналів:

Але найгірша ситуація із прийомом доларів 1996 року випуску – тими, з яких і розпочалася ця історія.

Саме в 1996 році були вперше випущені доларові купюри «з великими портретами» – ще один вираз із ужитку валютників.

Перший випуск доларових купюр нового зразка мав мало ступенів захисту. Його, як вважається, підробити найлегше. Не дивно, що фальшивомонетники з різних країн буквально змагаються, хто краще надрукує такі купюри.

До речі, за твердженням нашого співрозмовника, далеко не всі детектори валюти можуть відрізнити справжню купюру 1996 року від якісної фальшивки. Саме з цієї причини купюри 1996 випуску так не люблять ні в банках, ні в обмінних пунктах.

І якщо банківські відділення оснащені відповідною технікою для перевірки справжності доларових та євро купюр, то обмінники пішли простішим шляхом: вони або просто відмовляються брати подібні купюри, або ж відлякують клієнтів високою комісією. Цілком резонно розраховуючи, що ті самі підуть до найближчого відділення банку, і одним головним болем стане менше.

Насправді прийом доларів із комісією (ця операція називається «прийняти на інкасо». – Ред.) здійснювався деякими банками вже досить давно.

З комісією приймалися надірвані, змальовані ручкою, забруднені фарбою та жирними плямами, а також старі (зношені) купюри, які частково втратили платоспроможність.

Вартість такої операції для клієнта залежно від банку коливалася від 5% до 10% і залежала від того, який відсоток брали банки, які вивозили зношений долар у США.

Як поінформував Finance.ua керівник валютного департаменту одного з комерційних банків, для них вартість інкасо становила від 1% до 3% залежно від ступеня зношеності та стану купюри. На вивезенні «некондиційних» купюр спеціалізувалися Укрексімбанк та Райффайзен Банк.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну кількість чартерних рейсів за кордон із валютною готівкою різко скоротилася.

Відповідно, зросла комісія за інкасо для самих банків, а вже потім вони збільшили цю комісію для клієнтів.

Однак це не пояснює, чому почався поділ на «синій» та «білий» долар. Ми запитали свого співрозмовника і почули дуже цікаве пояснення.

Виявляється, ще задовго до 24 лютого 2022 року активними покупцями валюти у Харкові, Дніпрі, Києві були представники так званих «ДНР» і «ЛНР». Валютники з цих «дір» брали виключно долари нового зразка (2009-2017 року випуску) і готові були за це переплачувати 3-5 копійок на кожному доларі.

Після 24 лютого на тимчасово окупованих територіях було пограбовано відділення українських банків; десятки мільйонів гривень із Запорізької та Херсонської областей, а також деяких населених пунктів Харківської були відправлені на обмін, при цьому купували виключно «синій» долар.

До речі, саме різке і несподіване вкидання мільйонів готівкової гривні стало однією з причин, що спровокували стрибок курсу долара влітку і восени 2022 року. В окупованих Мелітополі та Бердянську минулого літа курс долара перевищив позначку 50.

До нових купюр стали виявляти підвищений інтерес і ті, хто купував валюту «в матрац» (тобто для зберігання, страхуючи таким чином свої заощадження. – Ред.).

Водночас представники бізнесу, які купують товар за кордоном за готівкову валюту, як і раніше, не роблять різниці між видами купюр, оскільки в Європі абсолютно нормально приймають усі долари, незалежно від року випуску та наявності потертостей.

Завищені вимоги щодо якості купюр почали виявляти і деякі українські банки. Зокрема, як зазначив наш співрозмовник, надмірну вимогливість при прийомі доларових купюр має Ощадбанк. Там із 10-20 абсолютно нормальних купюр після довгого просвічування можуть легко відбракувати до 30%.

Проте банки більше дивляться саме на зовнішній вигляд купюри. Особливо погано, якщо купюра постраждала від дії грибка, який не помітний при звичайному освітленні, але добре видно в ультрафіолеті.

Готівковий валютообмін в Україні минулого року пережив не найкращі часи. Спочатку Національний банк взагалі заборонив продаж валюти і тим самим сприяв сплеску спекулятивних настроїв та різкому стрибку курсу валют на чорному ринку.

Крайніми за те, що відбувається в Нацбанку, «призначили» звичайні пункти обміну валют. Саме їх звинуватили у розпалюванні ажіотажного попиту та надмірному зростанні курсу долара.

Звісно ж, «білими та пухнастими» обмінні пункти ніколи не були. А в умовах, коли незрозуміло, що буде завтра і як далі працювати, не дивно, що одні просто закрилися, а другі почали виживати, як уміють.

Наприкінці липня минулого року обмінним пунктам наказали вимкнути цифрові інформаційні табло (до речі, автором цієї ініціативи був співвласник вищезгаданої «Альфа-Інвест Груп» Денис Дмитрук. – Ред.), начебто щоб обмежити спекуляції та «банкоматний туризм».

Це мало допомогло. Табло обмінники не вимкнули, але показувати курси припинили.

І ось тепер саме обмінні пункти вкотре мають намір зробити «крайніми». Хоча, як повідомив наш співрозмовник, самі банки відмовляються приймати купюри 1996 року випуску без видимих причин.

«А куди їх подіти, якщо навіть банки не беруть? Раніше можна було сплавити туристам, але які зараз туристи», – сумно констатував наш співрозмовник.

Втім, вихід все ж таки був.

Донедавна купюри, які банки відмовлялися брати, можна було внести на валютний рахунок у ПриватБанку через термінали самообслуговування.

До речі, саме ПриватБанк залишався єдиним банком в Україні, котрий донедавна приймав через свої термінали купюри іноземної валюти. Інші банки, які намагалися запровадити цю послугу, давно відмовилися від цієї ідеї.

Однак після того, як на YouTube деякі горе-блогери розмістили кілька роликів з порадами «Як позбутися проблемних купюр», терпець урвався і у Привату.

29 травня банк відключив прийом валютних купюр і, схоже, повертати цю можливість найближчим часом не буде. Принаймні поки не стане ясно, що ж робити з цими купюрами.

Є чутки, що ПриватБанк веде переговори про можливість інкасації «неліквіду», що накопичився, з одним із закордонних банків, але офіційного підтвердження такої інформації немає.

Дуже показовою стала реакція на ситуацію народного депутата, голови Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, озвучена ним на своєму каналі в телеграмі:

І пізніше:

Зверніть увагу: хоча в останньому повідомленні все ж таки згадуються і державні банки, основний акцент робиться на порушення з боку обмінників. Причому згадуються навіть якісь «нелегальні» обмінні пункти. Що ж, тут на думку спадає класика: «Вже ми їх душили, душили…» Чого тільки варта остання роздача штрафів провідним фінансовим компаніям з боку НБУ.

Що вражає найбільше – це відсутність будь-якої реакції на ситуацію з «градацією купюр» з боку Національного банку.

Ми уважно дивимося на сайт НБУ та його офіційну сторінку в соціальній мережі Facebook, сподіваючись побачити хоч якусь відписку з цього питання. Але, схоже, банківський регулятор обрав політику повної інформаційної тиші.

До речі, саме відсутність реакції з боку НБУ породила чергову чутку, що вся ця істерія з «білим», «синім» та іншими відтінками долара – просто кампанія, яку проводить Національний банк з метою збільшення недовіри населення до іноземної валюти і, як наслідок, ще більшої дедоларизації України. Звучить, звісно, абсурдно, але висновки залишимо за читачем.

Дуже хочеться, щоб у надрах валютного департаменту НБУ все ж таки народився документ, який розставляє всі крапки над «і», а саме:

• Інструкція для комерційних банків із чітко встановленими критеріями платоспроможності купюр іноземних валют, з роз'ясненням щодо років випуску тощо та вимогою безперешкодно приймати всі купюри.
• Скасування виданої за Валерії Гонтарєвої вказівки, що прийом валюти здійснюється «на розсуд касира», що призвело до масових порушень.
• Призначення банків, відповідальних за інкасацію зношених купюр за кордоном, та оприлюднення цієї інформації.
• Встановлення чітких комісій залежно від стану зношеності чи неплатоспроможності купюри. І сувора заборона банкам та небанківським обмінним пунктам видавати такі купюри. Суворий нагляд за виконанням цього пункту.