Скільки коштує жити в Канаді

До цього я пробувала жити в провінції Квебек (Монреаль) і в Європі. Багато хто, почувши про те, що у мене був шанс залишитися в ЄС, дивуються рішенням переїхати в Північну Америку, але на те є причини. Одна з основних – можливість отримати громадянство в Канаді всього за три роки, тоді як в Європі на це йде до десяти років. Канада всіляко підтримує своїх «ньюкамерів» – щойно прибулих іммігрантів. Курси з адаптації, мовні курси, допомога в пошуку роботи, всілякі стипендії на навчання та допомоги на дітей – тільки мала частина цієї підтримки. Це дуже соціальна держава, в якій можна добре жити практично в будь-якій його частині, незважаючи на те, що в кожній провінції свої закони, податки, свята.

Торонто приваблює іммігрантів своїм м'яким, майже безсніжних кліматом, можливістю працевлаштування і насиченим культурним життям. За минулий рік тут осіло понад 100 тисяч приїжджих. Щорічно населення міста збільшується на 0,9-1,2%. Звідси і постійне зростання цін на житло.

Ринок нерухомості в Торонто перегрітий і попит давно перевищує пропозицію. Зняти житло людині, яка тільки-но приїхала, буде непросто і недешево. Від вас зажадають рекомендації попереднього орендодавця (упс, у вас їх немає), інформацію про працевлаштування (знову упс), інформацію про доходи (зазвичай просять чеки з зарплатою за останні 3 місяці і, ну ви зрозуміли ... упс). Викручуються з цієї ситуації хто як може: хтось пропонує оплатити оренду відразу за 6 місяців, хтось шукає перше житло через своїх колишніх співвітчизників, хтось знімає житло дуже поганої якості (так звані бейсменти – напівпідвальні кімнати) і в поганому районі.

Мені в цьому сенсі пощастило, за мене перед орендодавцем поручилися мої друзі і допомогли зняти квартиру в їхньому будинку ще до мого приїзду. Причина настільки прискіпливого відбору квартирантів в тому, що відносини орендодавець-квартиронаймач жорстко регулюються державою і суперечки часто вирішуються на користь квартиронаймачів. Якщо ви зняли житло, то воно ваше на всі гроші. Ніхто не буде приходити до вас з несподіваними візитами, і ніхто не зможе вас виселити. Навіть якщо раптом квартирант вирішить не платити місяць-другий-півроку, власнику нерухомості доведеться попітніти, щоб виселити його через суд.

Вартість оренди фіксується на момент заселення. Підвищити її можуть один раз на рік не більше ніж на 2,2%. При цьому ціни на ринку ростуть набагато швидше. За останній рік квартири з двома спальнями подорожчали на 11,2%, з однією (аналог двокімнатної в Україні) – на 7,5%. Тому часто переїжджати невигідно.

Ми зняли свою квартиру в середині 2018 року. Вона обходиться нам в 1900 канадських доларів (38 000 гривень на момент публікації, 1КАД = 20 гривень), тоді як на ринку аналогічне житло зараз коштує від 2500 до 3500 КАД (50 000 – 70 000 гривень). Окремо я плачу 60 КАД (1200 гривень) за місце для паркування. Ще 17 доларів (340 гривень) – обов'язкова страховка нерухомості. Коли я жила в Монреалі, то орендувала квартиру з 1 спальнею за 700 канадських доларів (14 000 гривень), зараз таку ж там здадуть за 800-1200 КАД (16 000 – 24 000 гривень). Ще одна особливість канадського ринку нерухомості – квартири здаються повністю порожніми, всі меблі квартирант купує собі сам. Для нас це трохи незвично, але в цілому це зручніше, ніж жити в квартирі з чужими речами.

Від того, в якому саме районі ви знімете житло, залежить дуже багато. Часто будинки, розташовані, здавалося б, поруч, кардинально відрізняються за ціною оренди або купівлі житла. Річ у тім, що в Канаді багато в чому визначальним фактором є «ком'юніті». Ти і твої сусіди разом оплачуєте потреби конкретно цієї школи по сусідству, ремонт ось цього відрізка дороги, збираєте кошти на дитячий майданчик поруч з будинком. Це твоя церква, твій парк, твій громадський центр, куди твої діти ходять на гуртки. Таким чином, кожна школа обслуговує тільки людей зі своєї ком'юніті, свого району. І два будинки, що стоять через дорогу один від одного, можуть відноситися до різних шкіл з різним рейтингом і дуже різним контингентом учнів. Від адреси проживання також буде залежати, чи легко буде отримати місце в дитячому саду і субсидії на нього, доступність і якість гуртків-секцій, наявність вільних сімейних лікарів і, звісно, зручність транспортної розв'язки.

Житло зазвичай здають за принципом «все включено» або «все включено, крім електроенергії». У мене другий варіант, електроенергію в будинку ніхто не економить, багато часу працюємо з дому і на місяць виходить 70-80 доларів (1400 –1600 гривень). Всі платежі здійснюються онлайн, ніяких черг в банк або жек.

Офіційно декретна відпустка по догляду за дитиною становить 18 місяців, але з огляду на вартість життя в Торонто, багатьом просто не по кишені сидіти вдома. Дитячі садки (child care centers) приймають дітей через місяць після народження. У Торонто вартість дитячого садка на одну дитину коливається в діапазоні 1800 – 3000 КАД в місяць (36 000 – 60 000 гривень). І, якщо маленьких дітей в сім'ї двоє-троє, то питання з оплатою садка може постати дуже гостро. А, наприклад, в Монреалі всі дитячі садки субсидуються провінцією.

Двоє моїх дітей народилися в Канаді. Коли їм було по 6 місяців, я почала вчитися в коледжі дистанційно, що дозволило мені отримувати стипендію (близько 1200 КАД на місяць) і залишатися з ними вдома ще рік, в той час як чоловік працював. В цей же час я подала заявку на отримання субсидії з оплати послуг дитячого садка. Субсидія – сума, що виділяється конкретно вашій родині з бюджету міста, яка покриває витрати на догляд за дітьми. Я плачу за двох дітей 70-80 доларів (1400-1600 гривень) на місяць за садок і нічого не доплачую за шкільну групу подовженого дня старшої дитини. Інша частина суми покривається містом автоматично. Субсидію дають не всім, а тільки тим сім'ям, в яких обоє батьків зайняті: працюють, займаються бізнесом або навчаються. Сума субсидії розраховується виходячи з сімейного доходу і кількості дітей. Навіть люди з відносно високим доходом можуть розраховувати на субсидію, якщо, скажімо, у них в сім'ї четверо-п'ятеро дітей.

Ще одна стаття витрат в більшості сімей з дітьми – шкільна ГПД. Правда, вона не так сильно б'є по кишені, як садок. З 7:30 до 9 ранку (коли починаються уроки) нагляд за дитиною коштує 188 доларів на місяць (3760 гривень), з 15:30 до 18 (час після занять в школі) – 332 долари (6640 гривень). Є ще Пa-дні – дні професійної активності, коли вчителі підвищують свою кваліфікацію і уроків в цей день немає, але діти все одно в школі і за ними там доглядають. Це коштує 66 доларів (1320 гривень) на місяць.

Шкільні канікули – це час оплати таборів або послуг няні, оскільки діти до 12 років не можуть залишатися вдома самі. Пришкільний табір коштує 230-300 канадських доларів за тиждень (4600-6000 гривень), табір у лісі з ночівлею – 800-1500 доларів за тиждень (16 000-30 000 гривень). Послуги няні починаються від 20 доларів на годину (400 гривень), бебісітер – від 14 доларів (280 гривень) за годину (мінімальна зарплата в Онтаріо). Хороша новина в тому, що багато таборів покриваються міською субсидією або мають свої стипендії, знижки, розстрочки. Дні, коли відкривається реєстрація на літні субсидовані табори чи міські гуртки, нагадують Армагеддон – сайти виснуть, телефони розжарені, сотні батьків намагаються встигнути записати своїх дітей, поки є місця.

Окремим рядком йдуть позашкільні заняття. Уроки фортепіано і вокалу, які відвідує моя дитина, коштуть 40 доларів (800 гривень) за заняття (два рази на тиждень), інші гуртки (плавання, малювання) ми беремо в громадських центрах безкоштовно. Також при всіх публічних бібліотеках проводять безкоштовні майстер-класи або розвиваючі заняття для дітей.

Крім поточних витрат на утримання-навчання дитини, багато канадців виділяють щомісячну суму на накопичувальний рахунок дитини – RESP, який призначається для оплати вищої освіти в разі потреби. Сума внесків може бути від 25 доларів (500 гривень) на місяць і до безкінечності. На вкладені батьками суми держава додає раз на рік максимально до 500 канадських доларів (10 000 гривень) на дитину.

Система громадського транспорту в Торонто залишає бажати кращого. Автобуси ходять нерегулярно, повільно, до цього додаються пробки і пересадки. Є метро, в якому бувають пробки (таке я зустріла тільки тут!) і GO Transit – система електричок. Останньою я не користуюся, але за чутками до неї претензій немає.

Вартість проїзду в будь-якому виді громадського транспорту (автобус, трамвай, метро) коштує 3,25 КАД (65 гривень) за поїздку. Можна сісти в автобус, доїхати до метро і зайти в нього за тим же квитком. Якщо купити картку PRESTO (щось на зразок київської Kyiv Smart Card) і поповнити її, скажімо, на 10 поїздок, то вартість однієї поїздки буде 3,10 долара (62 гривні). Місячний проїзний коштує 150 доларів (3000 гривень). У передмістях своя система квитків і проїзних, міські картки там не діють.

Багато жителів Торонто користуються особистим транспортом, володіння яким тут воістину привілей, оскільки обходиться він досить дорого. Невеликий скромний б/у автомобіль в хорошому стані можна купити за 10-11 тисяч КАД ($7500 – $8200), сімейний б/у SUV обійдеться в 23-25 тисяч ($17 – $18,5 тисяч), обов'язкова страховка на авто, в залежності від стажу водіння (український стаж страхові компанії до розгляду не приймають) 500-600 доларів на місяць (10 000-12 000 гривень). Повний бак пального раз на місяць близько 60-70 доларів (1200-1400 гривень), ТО – 150-200 доларів (3000-4000 гривень), податок на номери – ще 120 доларів на рік (2400 гривень).

Таксі відносно доступне, якщо не кататися на ньому кожен день на роботу. Оскільки я живу далеко від центру (близько 40 хвилин машиною), іноді на зустрічі з друзями я беру Uber, обходиться це в 35-40 доларів (700-800 гривень) в один кінець.

Прокат машин тут теж поширений і перший час після переїзду я ним досить часто користувалася, щоб орендувати машину, потрібні водійські права, кредитка і 220-300 канадських доларів на добу (4400-6000 гривень).

Якщо порівнювати якість продуктів з українськими, то, тут вони гірші. Спочатку нам вся їжа здавалася несмачною і пластиковою, але з часом ми знайшли продукти, щобільш-менш відповідають нашим вимогам.

В залежності від уподобань, продукти продаються на будь-який смак і кишеню. У різних магазинах можна купити одні і ті ж товари з різницею в ціні до 50%. Існують магазини преміум класу, такі як Loblaws, Metro, з широким асортиментом органічних, європейських продуктів. Є магазини бюджетні, типу Nofrills, Food Basics, куди надходять продукти з наближенням до кінця терміну придатності, непривабливі на вигляд або просто дешеві від початку. Органічна їжа завжди дорожча від неорганічного аналога на пару-трійку доларів. Ми платимо 120 доларів на рік (2400 гривень) за членство в оптовому магазині Costco, де всі товари продаються за зниженою ціною за рахунок великих або навіть величезних упаковок. Раз на два тижні закупівля продуктів на сім'ю з п'ятьох осіб обходиться приблизно в 500 КАД (10 000 гривень). Не обходиться, звісно, без дрібних докуповувань, які ми робимо в недорогому магазині біля дому. На них витрачаємо 15-30 доларів пару разів на тиждень (300-600 гривень).

Для людей, що перебувають у скрутному становищі, існують Food Banks (Банк Їжі), де можна взяти базовий набір продуктів безкоштовно.

У Торонто розвинена культура сніданків. У вихідний день доведеться постояти в черзі, щоб потрапити за столик в популярному місці. Сніданок на сім'ю обійдеться 45-60 доларів (900-1200 гривень) і це будуть величезні порції всілякої живності. Вечеря на двох в хорошому ресторані в центрі обійдеться в 70-80 доларів без алкоголю (1400-1600 гривень), порція алкоголю – 6-10 доларів (120-200 гривень). У Торонто можна спробувати автентичну кухню, нікуди не виїжджаючи. Якщо ви йдете в індійський ресторан, то їжу там приготують вам індійці, а у в'єтнамському – в'єтнамці.

Два найбільші оператори Bell і Rogers належать державі і беруть за свої послуги чималі гроші. Відразу після приїзду я користувалася послугами дочки Rogers – Fido і платила немислимі 100-120 доларів на місяць (2000-2400 гривень), тому що вони постійно налічували мені перевищення ліміту на інтернет. Перейшла до приватного Freedom, маю все ті ж 5 Гб інтернету і безлімітний зв'язок, плачу фіксовані 50 доларів (1000 гривень) і щаслива. Багато операторів пропонують знижки на тарифи або безкоштовні телефони останніх моделей за умови укладення контракту на рік-два, іноді це має сенс.

Інтернет в Канаді досить повільний (у Монреалі я взагалі згадала часи dial-up в Україні) і дорогий. Провайдер, з яким ми були перший рік, брав з нас близько 100 доларів на місяць (2000 гривень). Потім, не знаю за які заслуги, ми отримали лист-пропозицію від держави підключитися до Rogers за 10 канадських доларів на місяць (200 гривень), що і було зроблено. Швидкість як і раніше не радує, але досить стерпна для того, щоб працювати або подивитися фільм онлайн.

Торонто надає шикарні можливості жити насичено і цікаво. У будь-якій публічній бібліотеці раз на тиждень можна взяти безкоштовні квитки на всю сім'ю в будь-який музей, зоопарк або історичну віллу. Ми побували по кілька разів на ROM (Королівський Музей Онтаріо), Науковому центрі і багатьох інших музеях. Також деякі бібліотеки поширюють безкоштовні квитки в Консерваторію, Симфонічний Оркестр, театри. Крім цього, завжди і на все можна знайти знижки. Наприклад, нещодавно ми всією сім'єю ходили в акваріум за половину звичайної вартості (звичайна ціна – 33 КАД (660 гривень) для дорослого і 23 КАД (460 гривень) – для дитини 6-13 років, а до цього купували через Costco квитки з великою знижкою в Cirque du Soleil і в парк атракціонів.

Вигідно купувати членство в тих місцях, куди ви плануєте ходити більше двох разів. Так, пропуск на весь сезон в водний центр обійшовся мені в 120 доларів (2400 гривень), тоді як разове відвідування коштує 50-60 (1000-1200 гривень). Є багато прекрасних безкоштовних парків. У сусідньому з нами High Park є безкоштовний міні-зоопарк, водний дитячий майданчик і оранжереї, поїздка на острів Торонто – сама по собі розвага (квиток на водне таксі в обидва кінці 10 доларів зі всієї родини), а на острові можна знайти заняття до душі на весь день: від пляжного відпочинку до атракціонів (3-4 долари за поїздку).

Квиток в кіно обійдеться в 13 доларів (260 гривень), в театр – від 40 (800 гривень), концерти в залежності від виконавця 40-80 доларів (800-1600 гривень). Влітку популярні походи з наметами. Оренда ділянки в лісі обійдеться в 110 доларів (2200 гривень) за ніч. В ціну включено прибирання, мангал, наявність електрики, туалет-душ. Влітку і восени можна їздити на сусідні ферми збирати полуницю, вишню, яблука. Платиш тільки за відерце – 15-20 доларів (300-400 гривень), в яке поміщається певна кількість фруктів. При цьому ніхто не забороняє їсти ягоди прямо на місці стільки, скільки хочеш. Заодно можна погладити живність, яка живе на фермі, покататися на конях, погуляти.

Спорт в Канаді популярний і дуже доступний. Починаючи від громадських центрів, де можна займатися в спортзалі безкоштовно або за умовні гроші, закінчуючи приватними спортзалами за досить скромні суми. Шакарний спортзал з окремою ігровою і нянями для дітей коштує 120 доларів (2400 гривень) на місяць. Мені виявилося достатньо безкоштовного міського басейну і приватного невеликого спортзалу за 25 доларів (500 гривень) на двох (мене і чоловіка). Для дітей заняття спортом також коштують від 0 до 70-80 доларів на місяць (1400-1600 гривень), в залежності від виду активності і часто покриваються стипендіями від міста або окремих фондів.

Медицина в Канаді повністю безкоштовна для резидентів і громадян (природно, за рахунок податків, які всі платять). Для туриста або візитера за робочою візою звичайний візит до лікаря обійдеться в 120-140 КАД (2400-2800 гривень), прийом в госпіталі 600-700 (12 000-14 000 гривень), на цей випадок краще мати приватну страховку (найпростіша від 25 доларів на місяць). Багато роботодавців оплачують своїм працівникам приватну медстраховку і так звані «Пільги», за якими можна отримати послуги масажиста, стоматолога чи фізіотерапію безкоштовно.

Практично всі ліки відпускаються за рецептом, отримати який може бути досить проблематично. У мене склалося враження, що канадські лікарі часто керуються принципом «саме пройде». Здати аналізи в лабораторії самостійно без направлення теж не вийде. Величезною проблемою є недостатня кількість лікарів на постійно зростаюче населення. Черги до фахівця іноді можуть займати 6-8 місяців.

З огляду на те, що Канада одна з небагатьох країн, що дає громадянство за правом народження, багато наших співвітчизників прагнуть народити тут дитину, щоб дати їй можливість вибору в майбутньому. Пологи без ускладнень в Торонто для туристів обійдуться в суму від 10 тис КАД (від 200 000 гривень).

Варто також згадати загальну пристрасть канадців до страхування всього і всіх. Страховки тут не просто так популярні – вони працюють. Існує страхування на випадок критичного захворювання – якщо ви не можете ходити на роботу, то вам виплачують 70% вашої зарплати протягом цілого року. Є страхування життя. Мені воно обходиться в 25 доларів на місяць (500 гривень), чоловікові вдвічі дорожче, так якбо чоловіки на думку страховиків більш схильні до ризиків.

Починаючи з 16 березня цього року, практично всі провінції Канади оголосили карантин. Майже три місяці закриті (і не відкриються до вересня) школи. Близько місяця шкільні профспілки роздумували, як запропонувати хоч якусь альтернативу шкільній програмі розгубленим батькам та їхнім дітям. Зараз моя дитина вчиться самостійно, виконуючи онлайн завдання в гугл-класі. Приватні школи зорієнтувалися швидше і тепер у них повноцінне онлайн навчання з живими уроками. Дитячі садки теж поки закриті. Скасовано всі гуртки, закриті всі музеї, бібліотеки, кінотеатри, спортзали, дитячі майданчики обмотані поліцейською стрічкою; не відчиняться цього літа лісові та міські табори для дітей.

Тільки недавно відкрили для відвідування національні парки і паркінги біля міських парків. З середини березня і до середини травня прогулянка в парку (якщо ти зміг до нього дістатися без машини) була випробуванням: не можна зупинятися довше, ніж на пару хвилин, не можна сідати на лавочку, на траву, боронь боже грати в м'яч на спортивному майданчику або на паркінгу. Заборонено виходити на набережну, на пляж. Не можна було зустрічатися з друзями і родичами, якщо ви не мешкаєте в одній квартирі. За виконанням пильно стежила поліція, шастаючи по парках на авто і велосипедах, і навіть патрулюючи вертольотами. Щедро виписувалися штрафи по 800-1000 доларів (16 000-20 000 гривень).

Довго були закриті абсолютно всі магазини, включаючи господарчі. Працювали тільки продовольчі точки і в ті шикувалися кілометрові черги. Закрито було все, що визнано «необов'язковим» – за фактом, в розділ «необов'язково» потрапили всі бізнеси, крім продуктів харчування (і алкоголю) і госпіталів. При цьому більшість приватних лікарів самостійно вирішили призупинити практику на час карантину і потрапити до лікаря з рутинною проблемою стало ще складніше. Прогресивні лікарі перейшли на консультування по телефону або онлайн.

Ресторани тільки недавно почали потроху відкриватися і працюють виключно на винос. Салони краси запрацювали з 19 червня. Заборонено здавати в короткострокову оренду житло, тож власники нерухомості на Airbnb втратили дохід, а бажаючі зняти дачу в лісі – відпустки. Деякі роботодавці вже оголосили про те, що робота з дому триватиме до вересня (що логічно, тому що більшості батьків просто нікуди подіти дітей). Дрібні бізнеси насилу витримують такий тривалий простій, зростає рівень безробіття.

З позитивного: незважаючи на хвилю звільнень і вимушених відпусток народу голодувати не доводиться. Крім виплат за програмою страхування від безробіття (Employment Insurance), уряд заснував екстрену допомогу CERB для тих, кому EI не передбачений, в розмірі 2000 доларів щомісяця (40 000 гривень), а також допомогу студентам 1250 для одиноких і 2000 – для сімейних (25 000 і 40 000 гривень відповідно). Відстрочки за студентськими позиками, пільгові кредити для бізнесів, часткова оплата комерційної оренди і часткове відшкодування зарплатного фонду – це тільки деякі програми підтримки від держави. Вступити на навчання також стало легше, практично всі університети і коледжі вже оголосили, що переходять в онлайн режим на 2020-2021 навчальний рік.

Звісно, часом я сумую по Україні і не відкидаю для себе можливості повернутися. Але плюси Канади досить очевидні: прогнозоване спокійне майбутнє, хороша екологія, толерантне суспільство. Податки в два рази нижчі від українських і при цьому канадці примудряються утримувати все в ідеальному порядку і допомагати небагатим громадянам (від безкоштовної стоматології до безкоштовної освіти). Люди зі скромними доходами (наприклад, няня дитсадка і робочий) не живуть впроголодь, як в Україні. Для багатьох людей нормально займатися благодійністю і допомагати своїй ком'юніті. Випробування карантином виявило ще кілька цінних якостей канадців – законослухняність і взаємодопомога.

Якщо порівнювати вартість життя в Києві і Монреалі, то витрати на основні речі як житло, автомобіль і харчування вийдуть приблизно однаковими. У перші кілька місяців життя в Монреалі я витрачала близько 2-2,5 тисяч доларів (40 000-50 000 гривень), заплативши за два місяці оренди, мінімально обставивши квартиру (багато меблів мені подарували тамтешні співвітчизники) і закупившись основними продуктами в Costco. Ясна річ, життя в Торонто істотно дорожче, приблизні місячні витрати такі: