Мстислав Банік: Дія – один з найбезпечніших застосунків у світі

Цього разу ми отримали відповідь за годину. А організаційні питання вирішили ледь не в той день. Так працюють в Мінцифрі, навіть попри досить насичений графік.

Сама розмова з керівником з розвитку електронних послуг у Міністерстві цифрової трансформації України Мстиславом Баніком нас теж приємно здивувала. Адже вийшла доволі відвертою.

Це інтерв’ю розповість вам про підходи до безпеки в Дії, задум щодо цифрового ленд-лізу для України, цифровізацію для пенсіонерів, бета-тестування та появу нових сервісів, а також про інші можливості та починання найвідомішого застосунку в державі.

Мстиславе, з першого дня повномасштабної війни в Україні ситуація як для влади загалом, так і для усіх міністерств України є, певно, найтяжчою за всі роки незалежності. Якщо розглядати Міністерство цифрової трансформації, які найголовніші виклики для вас постали з початком повномасштабної агресії рф?

Ми молоде міністерство, тому для нас не так складно було переналаштуватися на віддалену роботу. Ба більше, перед тим був «вчитель» – ковід. Активно почали працювати вже 25 лютого. Одразу взялися за єДокумент і донати на армію.

Тоді багато людей виїжджали за кордон, декотрі з них забули або втратили документи. Їм потрібно було підтверджувати особу. єДокумент формувався на основі двох підходів.

Один з них – BankID. Банк зберігає інформацію про особу: серія і номер паспорта, ПІБ, адреса проживання. Ми брали ці дані та формували умовний тимчасовий документ.

Другий – авторизація через NFC, коли прикладається ID-картка чи закордонний біотметричний паспорт до смартфона. У такому разі бралися дані паспорта.

Донати на армію запустили швидко, усього за кілька днів, адже ми розуміли, що гроші потрібні тут і зараз.

Потім одразу запустили телебачення та радіо в Дії. До війни ми про такі речі навіть не думали, адже це точно не державні послуги.

Але після влучання ракети в телевежу на Дорогожичах (ст. метро в Києві. – Ред.) зрозуміли, що у людей має бути доступ до українських новин.

До речі, згодом ми навіть транслювали Євробачення. Через Дію його тоді дивилися більше мільйона людей.

Ще у ніч з 13 на 14 січня 2022 року хакери провели масовану атаку на урядові сайти, «під роздачу» потрапила й Дія. Зловмисники тоді переконували, що заволоділи персональними даними мільйонів українців. Що це було – ІПСО напередодні нового етапу російської агресії? Наскільки сьогодні Дія захищена від хакерів?

Атаки були дуже широкими. Вони охоплювали не тільки державні сервіси, а й приватний сектор, банки тощо. Уже коли в лютому росія вдерлася, здавалося, ніби то якийсь фальстарт був з їхнього боку.

Встояли всі, жодних даних поцупити не вдалося. Ми відбивали кібератаки росії та посилювали кіберстійкість держави. 

Мстислав Банік: «Ми посилювали кіберстійкість держави». Фото: Мінцифри

Основна мета ворога була – підірвати довіру до влади фейками про вразливість критичної інформаційної інфраструктури та «‎злив»‎ даних українців.

В інтернеті постійно з’являлися оголошення щодо продажу даних нібито отриманих під час кібератаки, що відбулася з 13 на 14 січня. У тому числі багато оголошень стосується продажу бази даних Дії. Такі оголошення мали на меті не тільки залякати суспільство, а ще й дестабілізувати ситуацію в Україні, зупинивши роботу державного сектору.

Ті дані, які колись продавалися в інтернеті, були схожі на компіляцію даних з різних ресурсів: дані поштового сервісу, дані банківські й один неактуальний реєстр Міністерства внутрішніх справ.

Щодо безпеки Дії – хочу наголосити, ми не зберігаємо дані на нашому боці, бо це не має сенсу ні з точки зору безпеки, ні з точки зору задубльованості. Дані у Дію підтягуються з відповідних державних реєстрів.

У нас вже було два етапи Bug Bounty (конкурс, за допомогою якого так звані «етичні хакери» можуть отримати визнання та винагороду за знаходження помилок у роботі цієї чи іншої системи, застосунку, програми. – Ред.)

З Bug Bounty нам допомагав проєкт USAID «Кібербезпека критично важливої інфраструктури України» – виділив 1 млн грн призового фонду. Наймали американську компанію Bugcrowd, яка спеціалізується саме на кіберзахисті.

Гроші розподілялися не за перше, друге, третє місце, а за рівень вразливості, який вдалося знайти.

Багато знайшли?

Ні, у тому то й справа. Тоді не було знайдено вразливостей, які могли б призвести до витоку даних, але спільнота була незадоволена. Мовляв, відібрали контрольованих фахівців, які сказали, що Дія безпечна.

Тому у липні минулого року ми вирішили запустити новий етап Bug Bounty, який тривав шість місяців. Цей етап так само проводив Bugcrowd, але відмінність полягала в тому, що він був відкритий – кожний охочий міг звернутися до Bugcrowd. Взяти доступи, копію Дії і ламати її досхочу. Абсолютно кожна людина, крім представників росії, Ірану, звісна річ.

Цей етап Bug Bounty закінчився наприкінці січня. І всього було чотири суттєві звіти. Два з них стосувалися виключно багів, коли крешився застосунок в тих чи інших умовах. Ще два звіти стосувалися API доступу до фейкової бази користувачів, яку ми спеціально сформували для проведення хакатону.

Відтворити ці дві вразливості доступу до фейкової бази на нашому реальному середовищі неможливо, бо у нас немає фейкової бази й такого складу користувачів.

Це все, що вдалося знайти в Дії за пів року. Тому ми впевнені, що станом на січень, перед вторгненням, у нас один з найбезпечніших застосунків у світі.

Але байдуже є люди, які не довіряють Дії, кажуть, що нею можуть користуватися шахраї. Квартиру, наприклад, переписати. Можна кредит на когось узяти. Як приклад, можна згадати історію, коли в липні минулого року нібито через Дію на жінку в МФО оформили кредит…

Паперовий паспорт можна загубити, і він може почати жити власним життям.

Якщо ж ви загубили телефон, і навіть якщо шахрай потрапив у Дію, хоча це майже неможливо… Якщо він (вона) приходить до МФО – на цьому все закінчується. Бо МФО відключені від шерінгу копії паспорта (Через Дію можна поділитися копією документа – потрібно зісканувати код і підтвердити передачу персональних даних. Така копія підписана цифровим Дія.Підписом користувача застосунку. – Ред.). Це зроблено якраз для безпеки.

Що стосується банків, то важливо, що тут необхідно поширити дані паспорту, а для цього ви маєте пройти Face Recognition Technology, пройти ідентифікацію за допомогою того ж Дія.Підпису.

У чому особливість цієї технології? Спочатку ми перевіряємо, що перед нами жива людина, а потім порівнюємо обличчя перед камерою з обличчям в реєстрі паспортів.

Шахрай, навіть маючи відкриту Дію перед собою, нічого не зможе зробити.

Окрім того, шахраю насамперед потрібно розблокувати телефон. І тут питання цифрової грамотності: якщо у вас пін-код не чотири нулі або чотири одиниці, то буде вже складніше потрапити. Навіть, якщо він підібрав, у Дії є свій пін-код.

До того ж якщо в Дії ви тричі ввели неправильний пін-код, іде автоматичний logout. Тобто повний вихід із Дії з повним видаленням усіх даних із застосунку.

Також налагоджено інформаційний обмін між нами та Бюро кредитних історій. Зараз якщо хтось робить запит на вашу кредитну історію, вам приходить сповіщення в Дію. Якщо у вас з’являється новий кредит, також приходить сповіщення.

У нас було близько 1500 претензійних заявок, коли люди встигли заблокувати видачу кредитів, завдяки тому, що вони отримали в Дію сповіщення, що хтось перевіряє кредитну історію. 912 кредитних історій було виправлено – видалено запит, кредит тощо.

Речник Українського кіберальянсу Андрій Баранович, більш відомий як Шон Таунсенд, систематично критикував Дію, зокрема, та всю вітчизняну систему кібербезпеки, загалом. Чи відстежує Мінцифри критику на свою адресу та як на неї реагує?

Ми дуже відповідально ставимося до продуктів, над якими працюємо. Критика – це невіддільна частина будь-якої роботи, особливо, якщо ти працюєш над державними сервісами. Неважливо, як звуть людей, які тебе критикують.

Критику можна поділити на дві категорії: критика, яка може бути корисною після аналізу. Й критика заради критики. Україна – демократична країна, і критика у нас часто – громадянська позиція.

Ми не сприймаємо критику болісно. Намагаємося зрозуміти, чи є там раціональні ідеї.

Є люди, які критикують і пишуть пости у Facebook. А є люди, які непублічно, не тегаючи Михайла Федорова, Олексія Вискуба чи мене, можуть написати в особисті повідомлення: «Є така гіпотеза. Чи може бути вразливість у такому ключі?».

Ми максимально відкриті та готові до комунікації, незалежно від того хто та я в якому форматі критикує, щоб технічно розв'язувати задачі з безпеки.

Тобто найголовніша вразливість у Дії – це сама людина?

Наразі, мабуть, так. У нас є напрямок Дія.Цифрова освіта, і там є базові курси цифрової грамотності.

Ці курси зроблені у форматі серіалів, які розповідають про різні теми.

Подивитися – нескладно. Технічно у нас усе безпечно, а людина може бути вразливою.

Проєкт, який презентували в липні – Digital for Freedom. Його ще називають «цифровим ленд-лізом» для України. Що саме він може зробити для нашої країни?

Цифровий ленд-ліз – це можливість стати частиною діджитал-революції: компанії можуть або протестувати свої технології на державному рівні, або проінвестувати в цифровізацію кономіки. В жодній іншій країні світу такої можливості в такому масштабі не буде. Тобто це інвестиції в значні досягнення в цифровій сфері, які можуть змінити ситуацію в цілій країні і стати досвідом для світу. Це абсолютно новий формат, коли компанії грають таку ж саму роль, як, умовно, Сполучені Штати, які надають нам техніку та зброю.

Мстислав Банік: «Україна – держава №1, яка цифровізується». Фото: Мінцифри

Бізнес світових IT-гігантів зосереджений на великих корпоративних рішеннях.

Ривок, який ми зробили з Дією, дає стале розуміння у світі, що ми зараз – держава №1, яка цифровізується. Багато років це місце посідала Естонія.

Ідея Михайла Федорова з Digital for Freedom полягає в тому, що компанії можуть інвестувати в різні сфери в Україні, які їм більше імпонують.

Чим саме ми можемо зацікавити інвесторів, тим паче під час війни?

З одного боку це інвестиція в країну, яка бореться за свободу в усьому світі, а з іншого – новітні кейси для компаній, бо ніхто у світі зараз такий ривок цифровізації не робить.

Вони потім цей досвід можуть використовувати для інших країн.

До речі, деякі інші країни зробили ривок 20-40 років тому та зупинилися. Й сьогодні залишаються на цьому рівні. Лише зараз вони починають якось ворушитися.

Які країни ви маєте на увазі?

Наприклад, Естонія 15 років тому зробила великий ривок в обміні даними між реєстрами, в цифровізації та запуску порталу державних послуг. А зараз ми ділимося досвідом один з одним на рівні.

Ми зробили ставку на мобільний застосунок, а 15 років тому в Естонії точно не стояла задача переходити в мобільні застосунки, тому вони зробили те, що їх влаштовувало на той час.

Те саме Велика Британія і Нова Зеландія. Вони зробили гарний ривок по цифровізації. Власне, по доступності – accessibility для людей з інвалідністю. Але знову ж таки у Великій Британії ті самі проблеми: мобільних продуктів немає.

Україна стає №1. Наша філософія роботи – ми, як стартап, працюємо так само швидко. Результати, які ми дали, вже відчутні для людей, але вони не покривають 100% життєвих ситуацій. Лише основні, тому є ще куди розвиватися.

Менше з тим, за умовами того ж таки ленд-лізу ми маємо або повернути вцілілу техніку, або виплатити за неї гроші. Якщо говорити про цифровий ленд-ліз, є якісь умови?

Сказати, що зараз є якийсь сформований пул зобов’язань, не можна.Наша команда в процесі перегорів, де по кожному кейсу напрацьовуються свої унікальні умови та пропозиції. Але заздалегідь якихось умов від компаній не було. Тим паче, що ми маємо щось повернути.

Вони черпатимуть досвід, яким ми, звісно, готові ділитися. Ми в цьому плані відкриті.

Наша робота – це піклування про людей. Якщо будь-яка країна буде готова так само піклуватися про людей, ми готові допомогти.

Чи є вже домовленості з конкретними компаніями?

В Лугано була спільна зустріч з такими компаніями, як Microsoft, ІВМ, Amazon. Поки перемовини тривають.

Як до Дії сьогодні ставляться країни за кордонами нашої держави? Чи надає вона українцям якісь переваги?

Одразу хочу подякувати тим країнам, які приймали Дію, коли українці їхали за кордон з початком повномасштабного вторгнення.

Водночас та сама Польща й інші прилеглі країни не зупинилися на тому, що вони приймають Дію тільки на кордоні.

У поляків є внутрішній застосунок mObywatel. Він не такий розповсюджений, як наша Дія, але там вони дуже оперативно запустили Дія пл – документ українця в Польщі. Нещодавно він став електронною посвідкою на проживання.

Це тимчасовий крок чи вони хочуть більшої інтеграції?

Будемо нарощувати наші інтеграції. Якщо ми пропагуємо ідею цифрових документів, потрібно шукати точки перетину, щоб і ми могли валідувати їхні документи.

Молдова зараз також працює над тим, щоб мати можливість працювати з українськими документами в Дії.

Узагалі напрямок цифровізації привертає все більше уваги. Зараз ЄС почав вивчати тему цифрових документів, і ми беремо в цьому участь. Система Європейського Союзу не передбачає, що вони можуть просто запозичити наше рішення, але ми готові ділитися нашим досвідом.

У нас є розмови з різними країнами і ми постійно комунікуємо з ними щодо можливості цифровізації сервісів.

Цікаво, що в Україні цифрові документи офіційно приймають ще з 23 серпня минулого року. Що вдалося зробити за рік в цьому напрямі?

Україна стала першою країною у світі з цифровим паспортом, який має таке ж саме юридичне значення, як і паперовий. Це вже невіддільна частина історії нашої планети.

У нас доволі бадьоро рухається цифровізація серед людей. Маємо в застосунку майже 18 млн унікальних користувачів – це потужна цифра. Це зручний сервіс для всіх, у нас є користувачі навіть по 85 років.

Легалізація цифрових документів допомагає їх впровадженню.

Мстислав Банік: «Україна стала першою країною у світі з цифровим паспортом, який має таке ж саме юридичне значення, як і паперовий». Фото: Мінцифри

Однак впровадження – це ще складніше, аніж розробка. Адже можна зробити архітектуру, зрозуміти, як це працює, але якщо люди не будуть користуватися, то зусилля марні. Тому наш відділ Впровадження постійно комунікує з компаніями щодо інтеграції застосунку у їх роботу.

Але якщо подивитися з іншої сторони, іноді чуємо про випадки, коли у людини відмовляються приймати цифрові документи. Що роботи в такому разі?

Все дуже просто. Це адміністративний штраф – 8 тис. грн. Викликайте поліцію.

І поліція приїде на виклик, тому що в когось не приймають документи з Дії?

Зараз трохи інший час, але до початку повномасштабної війни поліція приїжджала. Знали б ви скільки людей так робили. Вони ще й відео знімали та надсилали нам, що прийшли, умовно, 25 серпня в банк та там не прийняли Дію. Співробітник отримував 8 тис. грн штрафу…

Коли бізнес має право приймати або не приймати, він рухатиметься тим шляхом, який не вимагатиме від нього додаткових зусиль. Але якщо в нього є законне зобов’язання приймати цифрові документи, то це питання часу, як швидко все відбудеться.

Зараз понад 4 тис. компаній в Україні інтегровані з Дією та приймають цифрові документи.

От взяти, наприклад, компанію MOYO, у них приймання на роботу відбувається через шерінг документів з Дії. Ви можете навіть не з’являтися в офіс. Просто розповсюджуєте копію свого паспорта, і вони оформлюють вас на роботу.

Це добре для всіх: і для людей, і для розвитку продукту, і для бізнесу, що конкурує між собою. Адже створюються зручніші умови.

До речі, щодо нових сервісів в Дії. Зараз ми набираємо людей для бета-тестування англомовних документів в Дії, відновлюємо шеринг авто в застосунку, який був заморожений через війну (також проходить набір на бета-тестування), тестуємо пенсійні посвідчення та посвідки на постійне та тимчасове проживання. Крім того, працюємо над можливістю оформлення доступної іпотеки через застосунок Дія та оформленням документів для виїзду дитини за кордон.

Водночас сьогодні не всі мають біометричні документи. Особливо, якщо говорити про людей поважного віку. Що з цим робити?

Ще в грудні минулого року ми запустили соціальні послуги. На порталі Дія зараз можна подивитися свій пенсійний страховий стаж, завантажити довідку про доходи пенсіонера, а також завантажити довідки ОК-5 і ОК-7.

Однак, ми нічого не можемо вдіяти, якщо у нас немає доступу до паспорта. Дія підтягує дані, які є в держреєстрах. У Дії відображається ID-картка, біометричний або небіометричний закордонний паспорт. Паспорти-книжечки зразка 1994 року не оцифровуються. Тому заохочуємо українців оформлювати ID-картки (пластикові документи нового зразку) та закордонні паспорти, які відображаються у Дії з реєстру ДМС.

Велика кількість людей в Україні не поспішає замінити паспорт-книжечку на сучасні документи. Це одна з наболілих проблем. Люди завжди питають про безпечність Дії, але не піклуються про безпеку свого паспорта.

Лише нещодавно більш-менш запрацював реєстр втрачених паспортів.

Раніше було як: загубився паспорт, людина написала заяву в поліцію, правоохоронці знають, що такий паспорт втрачено. Але жодний державний орган про це й гадки не мав.

Тобто альтернатив ніяких немає для власників паспортів-книжечок?

Найголовніше замінити паспорт на ID-картку або принаймні отримати закордонний.

Є багато пенсіонерів, які або не хочуть, або не можуть дозволити собі фінансово оформлення нових документів...

У нас готуються пенсійні посвідчення для людей старшого віку. Проєкт на стадії бета-тестування.

Якщо ми говоримо про пенсійне посвідчення за віком (для жінок від 55 років, для чоловіків — від 60), воно з’явиться автоматично в переважній більшості випадків. Також буде доступне спеціальне пенсійне (наприклад, через інвалідність, втрату годувальника тощо).

Питання може виникнути, якщо людина вийшла на пенсію дуже давно. Скажімо, 20 років тому. Сучасні реєстри почали з’являтися тільки з 2012 року.

Що робити, якщо даних пенсіонера в реєстрі не виявиться?

Потрібно йти в Пенсійний фонд і вимагати, щоб вони внесли до системи відповідні дані, тоді документ з’явиться.

В продовження розмови про дані… Є повідомлення, що опитування в Дії, які стали останнім часом дуже популярні, – це обкатка електронного голосування на виборах. Що з цього правда? Чисто теоретично, Дію взагалі можна використовувати для голосування на виборах?

Опитування – один із найулюбленіших моїх продуктів. Це унікальний кейс електронної демократії, яка працює просто у вашому смартфоні. Їхня особливість у тому, що майже ніде, в жодній країні світу, немає такого досвіду опитувань.

Є петиції, коли людина звернулася до влади. Спосіб у держави щось спитати – це соціологічні опитування.

Опитування в Дії не є репрезентативними, але можливості масштабу надзвичайно великі. Як на мене, це супер продукт, який нам вдалося запустити.

Мстислав Банік: «Опитування в Дії – це унікальний кейс електронної демократії, яка працює просто у вашому смартфоні». Фото: Мінцифри

Будь-який орган влади може звернутися до нас з ініціативою проведення опитування серед користувачів Дії, а потім отримати результати. Наприклад, опитування від МВС щодо володіння зброєю. Узяли участь в опитуванні 1,75 млн людей.

Запитати таку кількість людей звичним способом на вулиці – це катастрофічний бюджет й строки. Тобто опитування в Дії – офіційні, але не зобов'язують приймати кінцеве рішення.

Але як використовуватимуться дані опитувань, узагалі який їхній характер?

Передбачається, що виконавчі органи центральної влади можуть звернутися і запитати думку користувачів в Дії. Це не є соціологічним опитуванням і рівномірною вибіркою серед українського населення.

Ми не робимо розрізів за віком, статтю, рівнем освіти тощо. А даємо відсоткове, кількісне співвідношення.

Потім по ID можна простежити користувачів? Хто та як проголосував?

У нас анонімізований код пристрою. Цього ніяк не можна. Підрахунок узагалі працює, як звичайна арифметика.

Що стосується виборів. Технічна структура опитувань не може лягти в структуру виборів.

Є інтерфейсна частина, вона може мати будь-який вигляд. Ми намагалися відтворити стиль соцмереж, бо це зручно для людей. Але це не архітектура виборчого процесу. Архітектура опитувань занадто проста.

Відповідно до чинного законодавства організовує підготовку та проведення виборів Центральна виборча комісія. Очевидно, що це відбувається згідно з нормами відповідних законів про вибори, які розробляються та ухвалюються народними депутатами. ЦВК — розпорядник Державного реєстру виборців, який є основою виборчого процесу. Мінцифра реалізує політику, зокрема, щодо надання електронних послуг та електронної ідентифікації. Це, безумовно, є основою для будь-яких електронних сервісів у майбутньому. Тож, якщо народними депутатами буде розроблено та ухвалено відповідний закон про інтернет-голосування, то можна впевнено говорити, що технічно ми готові до реалізації.

Ми поки зробили простий інструмент комунікації держави з людиною. Це й була основна мета.

Щодо інших цікавих ініціатив Мінцифри, співпраця з Ілоном Маском, проєкт Starlink – чи є продовження цієї історії?

Розгортання можливостей Starlink в Україні, а також перша партія обладнання дійсно була завдяки Ілону Маску. Він «увімкнувся» в найпотрібніший момент.

Водночас дуже велику кількість Starlink закупили наші донори, представники міжнародних організацій, які просто «пилотяжили» ринок усього світу. Вдалося зібрати понад 13 тис.

Starlink в Україні вже став елементом критичної інфраструктури. Термінали безоплатно допомагають зберігати зв’язок енергетичним компаніям, пожежним частинам, рятувальникам, лікарням, сільрадам. Це ті установи, що впливають на життя тисяч людей. Наприклад, під час нещодавнього ракетного удару в Вінниці, координувати швидку, рятувальників і пожежників вдалося саме завдяки старлінкам.

Зараз ми тестуємо нові можливості використання терміналів. Нещодавно успішно відтестдрайвили інтернет від Starlink на українських дорогах. На швидкості 130 км/год вдалося подивитися влог на Дії в найвищій якості. До речі, це стандартна швидкість руху потягів Інтерсіті, які плануємо забезпечити супутниковим інтернетом.

Дуже подобається ініціатива Мінцифри – Армія Дронів. Як це працює? За які кошти?

Дрони сьогодні виконують величезну розвідницьку функцію. Вони вже є у всіх родах військ, а це робить війну ефективнішою, зберігає більше життів.

Армія Дронів – це проєкт у межах фандрейзингової платформи UNITED24. Через цю платформу Україна збирає кошти для допомоги за трьома напрямками: Медична допомога, Оборона та розмінування та Відбудова України.. Він побудований в такий спосіб, щоб могли донатити не лише українці, а й люди зі всього світу. Так само на Армію Дронів донатять з усього світу, кошти потрапляють на рахунки Міноборони, а його структури закуповують БПЛА.

Завдяки ініціативі вже закупили 78 дронів DJI Matrice 300 – це розвідницькі дрони, і 20 FlyEye – ударні дрони.

Мультикоптери DJI Matrice 300 для українських військових, серпень 2022. Фото: Михайло Федоров

У межах Армії Дронів люди віддають навіть свої власні побутові дроні. Але побутовий дрон менш живучий. Його легше виявити, збити, у нього менший радіус тощо.

Дрони, які закуповуються, мають військове спрямування, відповідно, строк їхньої служби на війні буде довшим.

Також, у межах Армії Дронів відбувається навчання військових управляти дронами та виконувати військові завдання. А нещодавно ми оголосили про збір учасників на перший Drone Hackathon. Участь у хакатоні можуть взяти інженери-конструктори, радіоінженери, оператори безпілотників та програмісти, які працюють на Python, Java, R, C++, Tensorflow або ж займаються Embedded-розробкою. Можна подаватися як командою, так і самостійно. Розвиток military-tech – наш пріоритет на найближчі роки.

Бачимо, що ідей у вас дуже багато, та чи вистачає людського ресурсу, щоб втілювати задуми? Якщо хтось з наших читачів мріє працювати в Мінцифри, що для цього потрібно?

У Мінцифри немає якихось складних, завуальованих способів потрапити до команди. Наші вакансії завжди в публічному доступі, іноді ми анонсуємо їх у наших соцмережах.

Будь-яка людина може податися на вакансію, якщо вона пройде співбесіду. Якщо людина сповідує наші цінності, то жодних перешкод немає.

Мстислав Банік: «Кожний може потрапити на роботу до Мінцифри, якщо пройде співбесіду та відповідає критеріям». Фото: Мінцифри

Є різні напрямки. Якщо ми говоримо про розвиток послуг, то тут потрібні не держслужбовці, які перекладають папірці. Це має бути проджект-менеджер, який може взяти на себе відповідальність за якісь рішення, може проявити ініціативу й щось запропонувати. Абсолютно ринкова історія.

Скільки зараз людей працює в Міністерстві, та скільки людей залучено у Дії?

Є, власно, Міністерство, в якому працює кілька сотень людей, і є державне підприємство «Дія». На базі ДП і є команда розробників, які працюють, адміністративний персонал.

У нас невелика кількість людей. Одна з філософій Михайла Федорова: у нас має бути, як у стартапу, маленька кількість людей, але на максимальний ефективності.

А от щодо якостей людей, яких я беру на роботу, людина має розуміти, що вона йде не роботу працювати. Має бажати дійсно змінити щось для людей. Розуміти, що задля цього потрібно буде пожертвувати своїм часом й силами.

Бесіду вели Петро Таранюк і Владислав Недашківський