Хто в Україні може отримати безкоштовне житло

Відповідь, чому людина очікує на допомогу у вигляді житла від держави, у великій кількості чиннників. Нестабільна економіка та нерегулярне фінансування соціальних програм, демографічна складова та вразливість соціально важливих професій, екологічні умови та неможливіть протидіяти кліматичним змінам, військові дії і навіть розвиток інфрастуктури можуть стати причиною того, що хтось не може самостійно закрити потребу у власному житті. Такі люди вимушені звернутися до держави за підтримкою, ставши на житловий облік.

На сьогодні таких людей в Україні не менше 8%, а це понад 3 млн громадян, які не мають фінансових ресурсів для оренди житла або участі у пільгових державних програмах з доступного житла.

У законі «Про житловий фонд соціального призначення» є перелік тих, хто має право на отримання безкоштовного житла. Люди з цього списку мають право позачергового отримання «квадратів»:

• діти з інвалідністю та сироти, або діти, батьки яких позбавлені права піклування;
• ті, чиє житло визнали аварійним чи таким, де не можна проживати, зокрема й ті, хто потребує поліпшення житлових умов;
• ті, про кого йдеться у законі «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• постраждалі від Чорнобильської катастрофи;
• ті, кого реабілітували після незаконного засудження, і яким неможливо повернути відібране житло;
• ті, хто підпадає під дії закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
• сім’ї, де є більше 5 дітей або жінка одночасно народила трьох і більше малюків.

Наступний список стосується тих, хто має також має право отримати соціальне житло (стаття 12 закону визначає їх право як «першочергове»):

• учасники війни та бойових дій, зокрема ті, хто отримав інвалідність;
• ті, хто має інвалідність I і II груп;
• ті, хто має певні заслуги перед державою і має відповідні нагороди;
• колишні в’язні концтаборів;
• ті, хто має хворобу, яка вимагає ізольованого проживання через небезпеку зараження інших;
• батьки, зокрема одинокі, що мають 3 та більше дітей, або дитину з інвалідністю з дитинства або до 18 років;
• військові, що звільнені в запас або у відставку;
• сім’ї загиблих на виробництві;
• ті, хто отримав травму/захворювання на виробництві, внаслідок чого змушені проживати ізольовано;
• молоді сім’ї, одинокі батькі в неповних сім’ях, віком до 35 років;
• вагітні жінки;
• ті, хто втратив працездатність;
• пенсіонери.

В якості житла може бути квартира у багатоповерховому будинку, садиба або навіть одна кімната. Найчастіше це не нові приміщення, а нерухомість на вторинному ринку.

За нормами Житлового кодексу на одну особу має бути не менш 13,65 кв. м жилої площі, але можна отримати додаткові 10 «квадратів» або окрему кімнату, якщо виконавчий комітет місцевої ради визнає потребу у цьому.

Комісія, створена органами місцевої влади, визначає, чи належить житло до аварійних чи неприйнятних для проживання. Якщо коротко, то будинки вважаються небезпечними, якщо:

• мають в своїй основі конструкції, які прогнили або деформувалися внаслідок пожежі чи стихійного лиха;
• розміщені у місці з високим рівнем шуму, вірогідністю обвалу, підтопленням або отруєння небезпечними речовинами води, повітря чи грунту;
• їх ремонт вважаться недоцільним.

Сьогодні в країні існує дві черги:

• ті, що мають право на позачергове отримання житла;
• ті, хто просто має право на отримання «квадратів».

Через величезну кількість людей в обох чергах терміни видачі ключів розтягуються на довгий час. Так, позачерговики можуть перебувати в очікуванні до 15 років. Це вдвічі швидше, ніж у списку тих громадян, кому просто треба покращити житлові умови.

Отже, простіше сказати, що є можливість лише стати на облік та отримати місце у черзі, ніж реально отримати житло у найближчій перспективі.

Щоби отримати місце у черзі на безкоштовне житло, ті, хто знайшов себе у переліках вище, мають відповідати одній з наступних умов:

• майбутне житло буде єдиним місцем для проживання. Кандидат на житло проживає та має прописку у певному населеному пункті не менше п’яти років;
• сім’ї проживають там, де на кожного немає визначеної законом кількості квадратних метрів, або вони загалом не мають нерухомості;
• сім’я має середньомісячний дохід, менший за середню вартість оренди житла у населеному пункті проживання або сукупний дохід усіх членів сім’ї нижчий за прожитковий (2393 грн на дорослого);
• вимущений переїзд з Луганської та Донецької областей внаслідок збройної агресії РФ. І водночас вони не мають житла на окупованій території внаслідок його знищення.

Але найголовніша умова – це люди з низьким рівнем прибутку. Сім’ю визнають незаможною, якщо загальна сума прибутків менша, ніж потрібно для купівлі житла з метражем, достатнім усім членам сім’ї або на іпотеку. Цифра включає прибуток усіх членів родини, що помножений на максимальний термін очікування житла, а також вартість усього майна, що належить кожному.

Прибутком можуть стати усі можливі надхождення: від заготівлі грибів і продажу мисливської здобичі до усіх типів винагород, матеріальних допомог, пенсії, зарплат, доходів від акцій, здачі нерухомого та рухомого майна в оренду, продажу продуктів з власної ділянки. При оцінці майна враховується нерухомість, транспорт, антикваріат, ювелірні вироби, паї, вклади в банках та інше, чим володіє кожен з родини.

Загальний дохід має бути на тому ж рівні або менше протягом усього терміну перебування в черзі. Якщо цифра збільшиться, кандидата на житло виключають зі списків.

Якщо особа чи сім’я штучно призвели до погіршення умов проживання або приховали справжні прибутки, то вони не можуть бути внесені у список кандидатів. Те саме стосується і тих, хто є працездатним, але не займається суспільно корисною працею.

Процедура отримання житла не проста. Є інструкції про кожен етап, включно з даними, в якій теці подається пакет документів. Для потрапляння на житловий облік
потрібно надати у органи місцевого самоврядування такі папери:

• заяву про прохання взяти на соціальний облік;
• довідка про склад сім’ї;
• довідка про сукупні доходи сім’ї;
• перша сторінка та сторінка про прописку паспорту та ІНН кожного з членів сім’ї (копії);
• свідоцтво про нарождення дітей;
• посвідчення (копія) учасника бойових дій, сім’ї загиблого;
• довідка переселенця;
• документи, які підтверждують, що ви маєте право на поліпшення умов проживання (кількість «квадратів» на людину, площа квартири чи будинку, права на власність, якщо хтось має житло);
• висновок комісії, щодо аварійності та небезпечності місця проживання;
• свідоцтво про шлюб або його розірвання (копії);
• довідка з місця роботи;
• висновок лікарсько-консультаційної комісії або довідка про інвалідність.

Розгляд заявки та перевірка документів триває протягом 30 календарних днів. Після чого кандидат отримує листа з повідомленням про постановку на облік або відмову. У разі позитивної відповіді у тому ж листі фіксується номер у черзі, який було присвоєно сім’ї або особі.

Відмову можна оскаржити в суді.

Хоча житло і передається людині або сім’ї, воно не є їхньою власністю. Держава та майбутні мешканці підписують договір соціального найму на певний строк (поки людина або сім’я не втратить право на користування таким житлом, наприклад, зміниться сукупний дохід, місце проживання тощо).

Таке житло не можна подарувати, обміняти на інше, продати, приватизувати або викупити.

Отже, на допомогу держави розраховувати можна, але не варто розраховувати на те, що це станеться швидко. Обмеженість державних можливостей та нестабільність економіки роблять дуже неефективними всі механізми надання безкоштовного житла.