Як успадкувати депозити, цінні папери й інші фінансові активи

Згадана новина та її обговорення виявили той факт, що більшість українців мають досить слабке уявлення що таке спадщина та в який спосіб її можна отримати. Finance.ua, як портал, який дбає про статки своїх читачів, вирішив усунути цю прогалину.

Хоча ми й спробуємо зосередитися на фінансових активах, описати порядок їхнього успадкування окремо навряд чи вийде, оскільки спадщину не можна прийняти частково, за вибором спадкоємця. Спадкується або все, або нічого.

Спадкове право регулює Книга шоста Цивільного кодексу України, а саме статті 1216-1308. Розділ цей величезний, тому спробуємо бодай зрозуміти, що таке спадщина, звідки вона береться і що з нею робити.

Як визначає стаття 1216 Цивільного кодексу, «Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)».

Тобто, майно, належне померлій людині, і є спадщиною.

Утім, законодавець визначає спадщину як «права та обов’язки». І далі, в статті 1218 роз’яснює, що саме входить до складу спадщини: «Усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».

Для пересічної людини залишається незрозумілим, які ж саме права та обов’язки «не припинилися внаслідок смерті». Не будемо перевантажувати читача цитатами з кодексів, зазначимо основне щодо «прав та обов’язків»: необхідно чітко розуміти той факт, що успадкувати можна не лише майно та майнові права спадкодавця, а і його борги й обов'язки.

Наприклад, що робити, якщо у вас відкрилася спадщина після людини, у якої є, припустимо, квартира та непогашений банківський кредит? Квартиру успадкувати хочеться, але зовсім не хочеться платити борг. Однак так не вийде.

Ви можете або повністю відмовитися від спадщини, або повністю прийняти її. Тобто – не можна успадкувати, наприклад, квартиру й депозит та водночас відмовитися від спадкування боргу чи штрафу, пені, яка була присуджена судом. Тут діє принцип: або все, або нічого.

Водночас примусити вас до того чи іншого рішення ніхто не має права, це виключно ваш вибір.

Оскільки наш матеріал має назву «Як успадкувати депозити, цінні папери та інші фінансові активи», варто розуміти, що ж саме входить до спадщини під цим кутом зору.

Підемо від протилежного – знову звернемося до Цивільного кодексу та спробуємо зрозуміти, що ж із прав чи обов’язків спадкодавця не може бути успадковане.

Стаття 1219 дає нам цей перелік. Якщо казати коротко та спрощено – не можна успадкувати права й обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. До них належать:

• особисті немайнові права;
• права на відшкодування шкоди, яка була заподіяна ушкодженням здоров'я або каліцтвом;
• права на допомогу, пенсію, аліменти тощо;
• права на членство в різних об'єднаннях громадян або участь у товариствах.

Хоча тут теж є нюанси – наприклад, успадковуються ті суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

То що ж із фінансових активів можна успадкувати? До таких належать, зокрема, депозити в банках, внески до кредитних спілок, цінні папери, борги, кредити тощо.

Перед тим, як перейти до пояснень щодо того, як прийняти (чи не прийняти) спадщину, побіжно зупинимося на тому, що існує два види спадщини: за заповітом та за законом.

Суть цього виду спадкування випливає з назви – людина складає документ, у якому чітко зазначає, хто та що конкретно отримує у разі її смерті: «Заповіт – це особисте розпорядження спадкодавця (заповідача) на випадок його смерті, яке являє собою його волевиявлення про те, кому і в яких частинах дістануться активи спадкодавця».

Найголовніше, що треба знати щодо заповіту – він може складатися не лише на родичів, а й на сторонніх осіб. Такими можуть бути не лише фізичні особи (люди), а і юридичні – установи, організації тощо.

Заповіт складається у письмовій формі та потребує (за деякими винятками) нотаріального посвідчення. І – це теж важливо – заповіт можна скасувати, а кожен наступний заповіт автоматично скасовує попередній.

Наприклад, якщо торік ваша бабуся заповіла вам квартиру, а тиждень тому написала новий заповіт і вирішила, що квартира дістанеться її сусідці – чинний саме останній варіант волевиявлення бабусі.

Як і у випадку із заповітом, суть зрозуміла з назви – майно спадкується так, як це передбачає закон. Зазвичай це відбувається у разі відсутності заповіту.

Головне, що треба розуміти, – існують «черги спадкоємців». І наступна черга не може претендувати на спадщину, якщо від неї не відмовилася попередня. Так, онук не може отримати спадщину дідуся чи бабусі, якщо від неї не відмовилися сини та дочки померлих.

Всього Цивільний кодекс визначає п’ять черг спадкоємців, вони перелічені у статтях 1261-1265. Важливий нюанс – вони мають бути живими на час відкриття спадщини (стаття 1222 ЦКУ).

Прийняття спадщини – справа марудна та клопітка. Є кілька головних моментів, які обов’язково варто знати.

Спадщина приймається у нотаріуса – необхідно подати до нотаріальної контори заяву про її прийняття. Причому немає різниці – приватний нотаріус чи державний. Однак важливо, де саме перебуває цей нотаріус.

Закон визначає, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцеперебування нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцеперебування основної частини рухомого майна (стаття 1221 ЦКУ).

Отже, до нотаріуса потрібно звертатися саме в межах нотаріального округу, що випливають із цих ознак.

Після проведення всіх необхідних процедур нотаріус видає спадкоємцю (чи спадкоємцям) Свідоцтво про право на спадщину та вносить відповідні записи до Спадкового реєстру. А спадкоємець отримує право переоформити відповідні права власності (зокрема й на депозити в банках) на себе.

Ще один вельми суттєвий момент – час відкриття спадщини. Вона відкривається з моменту смерті спадкодавця, а у спадкоємців є шість місяців на подання відповідної заяви. Це ж стосується і заяви про відмову від спадщини.

Ці строки можуть бути поновлені (продовжені) у разі, якщо існують поважні причини, які пояснюють, чому ви їх пропустили. Для цього необхідно буде звертатися до суду.

Однак у разі, якщо спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї (стаття 1268 ЦКУ).

Сама процедура успадкування грошових коштів, розміщених спадкодавцем на банківських рахунках, загалом не дуже відрізняється від процедури успадкування іншого майна. І зазвичай не викликає проблем.

Проблема в іншому – далеко не завжди спадкоємці знають про те, чи є у спадкодавця депозити та в якому саме банку вони розміщені. Особливо часто це питання виникає у разі спадкування за законом.

Розшукати рахунки вам допоможе нотаріус, до якого ви звернулися із заявою про прийняття спадщини. Закон дозволяє йому направити до банківської установи відповідний запит, а останній дозволяє відкрити банківську таємницю і повідомити нотаріусу на такий запит всі обставини, пов’язані з рахунком спадкодавця.

Однак ця процедура буде недешевим задоволенням – банків в Україні наразі нараховується 72 і, цілком можливо, що доведеться надсилати відповідні запити до кожного з них.

У приватних нотаріусів визначеної ціни на таку послугу нема – все відбувається за домовленістю. А от у державного на цю послугу існують тарифи, встановлені Мін’юстом. Тому назвати суму, у яку це обійдеться, важко – все залежить від конкретного випадку.

Якщо ви підозрюєте, що у спадкодавця може бути вклад в іншій країні, то його також можливо відшукати. Процедура приблизно аналогічна вітчизняній, але в залежності від законодавства кожної країни існують нюанси.

Утім, головне – знати, що банківський рахунок можна відшукати. І розпочинати його пошуки треба саме за допомогою нотаріуса.

Насамперед треба знати, що у спадщині може існувати так звана «обов'язкова частка». Законодавець у такий спосіб захищає вразливі категорії членів сім’ї спадкодавця, гарантуючи їм отримання частини спадкового майна, незалежно від наявності заповіту.

Перелік осіб, яким гарантується така частка, визначається статтею 1241 ЦКУ. Це:

• малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (зокрема усиновлені);
• непрацездатні вдова (вдівець);
• непрацездатні батьки (усиновителі);
• діти, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Ці категорії у будь-якому разі (незалежно від волі спадкодавця) отримують половину від тієї частки, «яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом».

Щоб було зрозуміліше – якщо, наприклад, у вас є квартира та дитина-інвалід, то навіть якщо ви напишете заповіт, за яким квартиру заповісте сусідці, ваша дитина все одно отримає половину квартири, тобто «половину від тієї частки», що належала б їй у разі відсутності заповіту.

Щодо розподілу спадщини, то спадкодавець вправі розподілити її за своїм бажанням – винятком буде лише обов’язкова частка.

Якщо ж заповіту немає, то набирає чинності закон: майно ділитимуть згідно з чергами спадкування, про які ми вже згадували.

До першої черги спадкоємців належать (стаття 1261) «діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки». От між ними й ділиться спадщина у рівних частках (стаття 1267).

Наприклад, у спадкодавця залишився мільйон на депозиті, дружина та троє дітей. Мільйон ділиться на чотири і всі вони отримують по 250 тисяч. Водночас спадкоємці мають право домовитися між собою і змінити розмір часток (стаття 1267).

Якщо спадкоємців першої черги немає, тоді майно поділять між другою чергою (стаття 1262): «рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері».

Третя черга – рідні дядьки й тітки спадкодавця. Четверта – ті, хто проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. П’ята (й остання) – інші родичі до шостого ступеня споріднення, причому чим ближчий ступінь, тим більше шансів отримати спадщину.

За деякими винятками, змінити черговість в отриманні спадщини не можна: поки є спадкоємці першої черги, спадкоємці наступних черг не отримають нічого.

Якщо спадкоємців кілька, а хтось із них відмовився, то його частка розподіляється між іншими спадкоємцями. У разі існування заповіту – між тими, хто вказаний в ньому, а в разі спадкування за законом – між спадкоємцями тієї черги, які отримали право на спадщину.

Так, якщо майно спадкують четверо дітей, а один з них відмовився, то його частка ділиться між трьома іншими порівну.

Нюансів у спадковому праві дуже багато. Варто насамкінець згадати ще один – хто ж зі спадкоємців втрачає право на спадщину. Перелік містить стаття 1224 Цивільного кодексу.

Отже, на спадщину не мають права (і це стосується навіть тих, хто має право на обов’язкову частку) особи, які навмисно вбили спадкодавця або вчинили замах на його життя.

У такий спосіб законодавець намагається мінімізувати ризик злочинів, націлених на заволодіння спадковим майном.

Однак тут є виняток – якщо спадкодавець, знаючи про замах на своє життя, все ж таки написав заповіт на користь того, хто такий замах вчинив, останній все одно отримає свою спадщину.

Крім того, законодавець позбавляє права на спадщину тих, хто перешкоджав складати заповіт і примушував спадкодавця збільшити свою частку у спадковому майні.

Не отримають спадщину й батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав. Так само буде і щодо батьків чи дітей, які ухилялися від обов’язку утримувати спадкодавця (наприклад, не платили аліменти). Однак факт ухилення має бути встановлений у судовому порядку.

Не отримають спадщини люди, шлюб яких визнаний недійсним.

Також за рішенням суду спадщину може не отримати спадкоємець, якщо буде встановлений факт його ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, «який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані».

Спадкове право складне. Якщо у вас відкрилася спадщина, найкраще, що ви можете зробити – звернутися до юриста-практика, який допоможе з’ясувати всі нюанси вашого конкретного випадку. Для тих, хто не може дозволити собі найняти юриста, існують центри безоплатної правової допомоги.