Як зняти з реєстрації людей, які довго не живуть у квартирі чи будинку

Finance.ua звернувся до юристів і на основі їхніх рекомендацій та порад, детально пояснює усі особливості, складнощі та нюанси цієї процедури. Корисні поради ви також завжди можете знайти в нашому телеграмі.

Якщо такі особи без проблем погоджуються на зняття з реєстрації, то, за словами Олександра Курочкіна, власника юридичної компанії Traya, вони повинні подати відповідну заяву до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради за місцезнаходженням квартири/будинку або до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Потрібно надати свій паспорт, військовий квиток або приписне посвідчення та сплатити адміністративний збір на суму 0,0085 розміру мінімальної зарплати. Сьогодні це 51 грн – мінімальна зарплата в Україні з 1 січня 2021 року складає 6 тис. грн.

Такі особи також можуть доручити процедуру своїм представникам за довіреністю, якщо вони не мають можливості зробити все самостійно.

Після подання заяви, орган реєстрації ухвалює позитивне або негативне рішення та вносить відповідні відомості у паспорт або інший документ, що засвідчує особу громадянина.

Одночасно після зняття з реєстрації можна й зареєструватись за новим місцем проживання.

Українське законодавство розділяє зняття з реєстрації осіб, які є членами сім’ї власника та не є членами сім’ї власника.

Згідно з нормами Житлового кодексу України, членами сім’ї власника житла вважаються його чоловік/дружина, діти та батьки або інші особи, які постійно з ним проживають і ведуть спільне господарство.

Тому, у разі, якщо особи, які не є членами сім’ї власника, не проживають в квартирі/будинку понад 6 місяців і добровільно не погоджуються на зняття з реєстрації, власнику потрібно звернутись в органи реєстрації із заявою, інформаційною довідкою та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Ці документи дають підстави для зняття їх з реєстрації.

Також власник житла може вирішити питання зняття з реєстрації осіб, які тривалий час не проживають у квартирі/будинку і не є членами його сім’ї у судовому порядку.

Якщо потрібно примусово зняти з реєстрації особу, яка є членом сім’ї власника житла, то підставою для цього, згідно із статтею 405 Цивільного кодексу України, є його відсутність без вагомих причин впродовж 1 року у приватизованому житлі або 6 місяців у житлі комунальної та державної форми власності.

Якщо відсутність особи, яка є членом сім’ї власника та яку знімають з реєстрації в квартирі/будинку пов'язана з важливими причинами, то термін переривається на час, поки діють такі причини. Зокрема служба в армії, навчання або робота за кордоном тощо.

Власнику для звернення до суду потрібно надати довідку про склад сім’ї, рішення суду чи свідоцтво про розірвання шлюбу, які підтвердять, що особа втратила право на користування житлом і більше не є членом його сім'ї.

У разі, коли такі документи отримати не вдається й особа не є близьким родичем власника, можна послатись у позовній заяві на статті 64 та 156 Житлового Кодексу України, в яких зазначається, хто належить до членів сім'ї власника.

Проте, власнику житла тут потрібно буде доводити вже другу підставу для зняття з реєстрації: що з цією особою він не проживає протягом 1 року та не веде спільного господарства.

Передусім, потрібно встановити факт відсутності осіб за місцем їх реєстрації понад 6 місяців. Цим займається спеціальна комісія ЖЕКу або ОСББ, яка складає відповідний акт, а як доказ тривалої відсутності можуть стати свідчення сусідів.

Зібравши всі ці докази, можна звертатись до суду, щоб визнати втрату такими особами права на проживання й користування житлом.

Бувають і такі ситуації, коли у придбаній квартирі/будинку залишаються «прописаними» колишні власники/співвласники та їхні родичі, які в узгоджені терміни не знялись з реєстрації.

Тут вже трохи складніше.

«Усе залежить від ЦНАПУ. Деякі можуть зняти попередніх зареєстрованих на підставі того, що з’явився новий власник, а попередні відповідно втратили право користування майном (п. 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету міністрів України від 2 березня 2016 року № 207). А деякі можуть відмовити. І тут включається судовий спір», – пояснює Олександр Курочкін.

За його словами, тривалий час судова практика свідчила, що новий власник має право вимагати у попередньо зареєстрованих осіб усунути перешкоди в здійсненні ним свого права власності шляхом виселення або визнання припиненим права користування і на підставі такого рішення можна знімати з реєстрації осіб (стаття 391 Цивільного Кодексу України). І з цим не було жодних проблем, адже суди задовольняли такі позови.

«Проте, 13 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у постанові № 447/455/17 дійшла висновку, що втрата житла людиною є найрадикальнішою формою втручання у право на повагу до житла тому варто застосовувати принцип пропорційності у таких спорах.

Тобто, суд повинен вирішувати, кому більше зашкодить зняття з реєстрації – власнику, чи особі, яка має право користування житлом. Конкретних критеріїв немає, і в цьому полягає основна проблема, бо суди будуть дуже широко тлумачити цю пропорційність.

Буду трохи утрирувати. Якщо покупець якийсь олігарх, який має 1 000 об’єктів житлової нерухомості, а особи, які зареєстровані у майні – це самотня мати з 10-ма неповнолітніми дітьми, яким нікуди йти, то суд відмовить в задоволенні позову. І навпаки, якщо у покупця немає іншого житла, йому потрібно десь жити зі своїми 10-ма неповнолітніми дітьми, а продавець – людина, яка має 1 000 об’єктів житлової нерухомості, то суд задовольнить такий позов», – розповідає Олександр Курочкін.

Найскладнішим варіантом є зняття з реєстрації осіб після придбання нерухомості на торгах СЕТАМ чи звернення про стягнення на іпотечне майно.

Питання між новим власником та боржником врегульовується статтею 109 Житлового Кодексу УРСР, в якій йдеться, що при виселенні таких осіб їм треба надати інше житлове приміщення, де вони можуть проживати.

«Згідно з цією статтею, приміщення повинна надавати держава зі своїх житлових фондів. Але оскільки закон трохи «древній» і ми вже не будуємо соціалізм, таких фондів немає, і суди відмовляють в задоволенні позовних вимог про виселення, якщо не надати інше приміщення.

Тобто, щоб виселити мешканців та зняти їх з реєстрації потрібно надати інше приміщення, де вони зможуть жити. Таке приміщення може належати новому власнику. Винятком з цього правила є придбання майна, якщо воно купувалося за кредитні кошти. Тоді інше житлове приміщення надавати не треба», – підкреслює Олександр Курочкін.

За його словами, детально питання виселення з проблемного майна розглядала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц. Там вони вирішували співвідношення статті 391 Цивільного Кодексу України і 109 Житлового Кодексу УРСР та надали перевагу останньому.

«Також бувають випадки, коли з придбаного на торгах майна ЦНАПи теж знімають з реєстрації осіб, які були зареєстровані до того. Утім, це не зовсім правильно. Правила реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ, не містять такої підстави для зняття з реєстрації, як звернення стягнення на майно. На мою думку, повинні все ж таки застосовуватися положення статті 109 Житлового Кодексу УРСР. У такому разі люди (яких зняли з реєстрації) можуть звертатися до суду щодо захисту своїх прав», – радить Олександр Курочкін.

Для звернення до суду щодо примусового зняття з реєстрації осіб, які тривалий час не проживають в квартирі/будинку (як членів сім’ї власника, так і тих людей, які до них не належать) потрібно долучити такі документи:

Позитивне рішення суду залежить від переконливості наданих доказів і несуттєвих причин їх відсутності у житлі.

Варто зауважити, що суд не займається зняттям осіб з реєстрації, а лише визнає втрату їхніх прав на проживання й користування житлом.

Після отримання остаточного рішення суду, власнику необхідно звертатись із заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи у відповідні територіальні органи реєстрації, виконавчі органи сільської, селищної або міської ради або Центр надання адміністративних послуг, які належним чином завершать усю процедуру.