Зношені або пошкоджені купюри: як і де їх обміняти й що робити у разі відмови

Обіг готівки в Україні — як гривні, так і іноземних валют — регламентується низкою законів та підзаконних актів. Головними з них є Закони України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України», а також «Інструкція про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні» та «Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України», затверджені відповідними Постановами Правління Національного банку України.

До них періодично вносяться зміни, тому, звертаючись до цих документів, слідкуйте, щоб редакція, якою ви оперуєте, була чинною.

Вони досить великі за обсягом і складні за змістом. Окрім того, ними не вичерпується увесь перелік нормативних актів, що стосується обігу готівкових коштів, тому спробуємо викласти «людською» мовою порядок дій у разі, коли вам необхідно обміняти зношені чи пошкоджені банкноти.

З гривнею, зрозуміло, все простіше, ніж з іноземною валютою — гривня є платіжним засобом, який зобов’язані приймати всі установи, які оперують готівкою, незалежно від форми власності. Звісно, якщо купюра чи монета не є фальшивою або такою, що втратила платіжні ознаки.

Насамперед зазначимо, що документом, який регламентує, зокрема, правила визначення того, є банкнота або монета платіжною, визначає Постанова № 134 НБУ «Про затвердження Правил визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валюти України». Знову ж — документ досить об’ємний і складний, до того ж викладений юридично-банківською мовою, яку не так легко зрозуміти без підготовки.

По-перше, якщо банкнота чи монета не втратила ознак платіжності та є придатною до обігу, вона є обов’язковою для приймання усіма, хто користується готівковою гривнею. Це прямо зазначено у пункті 6 розділу ІІ Правил: «Фізичні та юридичні особи зобов’язані без будь-яких обмежень приймати придатні до обігу банкноти (монети) за всіма видами платежів та для переказів, а банки, небанківські фінансові установи, національний оператор поштового зв’язку, також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви».

По-друге, якщо банкнота чи монета не втратила ознак платіжності, але є непридатною для обігу, то вона підлягає обміну. Критерії, за якими визначається непридатність банкноти чи монети для обігу, визначені у пунктах 8, 9, 11 розділу II цитованих Правил. Цей перелік досить великий, тому радимо ознайомитися самостійно. Однак, головне, що треба пам’ятати — пошкодження чи зношення, які мають гроші, не повинні перешкоджати без сумніву визначити справжність та номінал монети чи банкноти.

У такому випадку усі банки України, незалежно від форми власності, зобов’язані без будь-яких обмежень приймати від фізичних та юридичних осіб зношені банкноти (монети) для обміну на придатні до обігу банкноти (монети).

Тут є важливий нюанс щодо банкнот, які зафарбовані спеціальними розчинами внаслідок несанкціонованого втручання в спецпристрій для зберігання цінностей. Такі купюри Нацбанк обмінює виключно банкам та юридичним особам, які використовують спецпристрій для зберігання цінностей, за умови надання ними відповідних документів щодо їхнього використання, а також документів правоохоронних органів чи суду щодо цих банкнот.

Щодо банкнот, які вилучені з обігу, то вони перестали бути законним засобом платежу, але банки зобов’язані приймати їх для обміну на чинні гроші.

Неплатіжні банкноти та монети підлягають вилученню з обігу. Неплатіжними визнаються справжні банкноти (монети), що не можуть використовуватися за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів у зв’язку з набуттям у процесі обігу або неналежного зберігання ознак зношення та пошкодження, які не відповідають установленим Національним банком критеріям.

Також до цієї категорії відносять навмисно пошкоджені з метою вчинення кримінального правопорушення банкноти; зразки банкнот; банкноти, погашені штампами або написами «до обміну», «неплатіжна»; монети, які мають одну або більше з таких ознак: механічні пошкодження (надрізані, з отворами, з видаленою частиною, розділені на частини), з повністю відсутніми зображеннями аверсу та/або реверсу.

Будь-яка юридична чи фізична особа, зокрема, й банки, не має права приймати неплатіжні банкноти та монети як платіж, вони вилучаються з обігу, а Національний банк не відшкодовує їхню вартість. Те ж саме відбувається з підробленими банкнотами та монетами, але в цьому разі банк, який їх виявив, має повідомити правоохоронні органи для відповідного реагування та розслідування.

Це — теорія. На практиці ж для обміну пошкоджених банкнот слід звернутися до будь-якого банку України із заявою про обмін банкноти. Обмін банкнот здійснюється безоплатно та без обмежень щодо сум та строків такої заміни.

Якщо банкнота чи монета буде визнана сумнівною, вона вилучається для проведення досліджень до Національного банку. Якщо НБУ визнає її платіжною, власник зможе обміняти її на чинні гроші.

У разі визнання банкноти чи монети неплатіжною, як уже зазначалося, компенсації не буде. У разі ж, якщо будуть підозри щодо кримінального правопорушення — чекайте проблем із правоохоронцями, яких Нацбанк зобов’язаний повідомити про виявлення підробленої чи пошкодженої зі злочинним наміром купюри, чи монети.

Тут все дещо схоже, але складніше. Іноземна валюта, хоча й не заборонена для обігу в Україні, не є офіційним платіжним засобом і підлягає обміну на гривню. Про екзотичні та рідкісні валюти говорити наразі не будемо, оскільки тут окрема історія. Зосередимося на доларах та євро, які є найпопулярнішими в нашій країні.

Тут до проблем зі зношеністю чи пошкодженням банкнот додається те, що старі купюри неохоче беруть як люди, які купують валюту, так і установи, які її обмінюють.

В основному це стосується доларів до 1996 року випуску, хоча вони є таким же самим платіжним засобом у США, як і долари 2010 року, які так полюбляють українці. Згідно з міжнародними угодами, всі банки та фінансові установи зобов’язані приймати долари, випущені після 1914 року, якщо вони зберегли основні ознаки платіжності.

Основним документом, який, зокрема, регулює порядок обміну валют, є «Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України».

Пункт 32 цього Положення говорить прямо: «Банкам та небанківським установам під час здійснення валютно-обмінних операцій заборонено встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави».

Тобто всі долари від 1914 року випуску мають безперешкодно прийматися до обміну — як банками, так і небанківськими установами, зокрема, пунктами обміну валюти, про що останні часто воліють «забувати», хоча НБУ у цьому пункті не робить для обмінників жодних виключень. Це ж стосується і всіх інших валют, які в своїх країнах не втратили статусу платіжного засобу.

Загалом же щодо іноземних банкнот у НБУ радимо наступне: перед обміном варто перевірити на сайті центрального банку тієї країни, валюту якої хочете обміняти, чи не втратила банкнота платіжну спроможність.

У деяких випадках таку валюту можна обміняти у будь-якому обмінному пункті. Наприклад, у випадку з банкнотою 500 євро або доларами США, надрукованими після 1914 року, які залишаються платіжними засобами. Проте в інших випадках валюту можна обміняти лише у центральних банках країн-емітентів.

Якщо щодо року випуску доларів чи євро проблем не має виникати, то щодо зношених купюр все складніше.

З банкнотами, які мають ознаки значного зношення (перелік цих ознак — тут), мають здійснюватися операції інкасо за тарифами банків та небанківських фінансових установ.

Банки та небанківські установи, які проводять такі операції, повинні обов’язково розмістити в касі в доступному для клієнтів місці чіткий перелік ознак значного зношення банкнот, тарифи інкасо. До зношених банкнот відносяться розірвані, пошкоджені, обгорілі, обпалені, зіпсовані до втрати захисних елементів, забруднені або вицвілі, а також банкноти, вилучені з обігу іншими країнами.

Інкасо — це механізм, який використовується банками для відправлення зношених банкнот в іноземні фінансові установи для обміну. Тобто ваша купюра буде прийнята (за вашою згодою, звісно) у вас для обміну, але гроші за неї ви отримаєте лише після того, як її доправлять до банку, який її випустив і той оцінить її стан та визначить, чи є вона платіжним засобом.

Окрім того, послуга ця платна, тобто з вас стягнуть плату за інкасо — її розмір залежить від банку і може становити 10−30% номіналу. Який саме розмір цієї плати та терміни проведення операції інкасо — має також бути зазначено у доступному для клієнтів місці.

Якщо ваші гроші містять незначні пошкодження та плями, які не підпадають під ознаки значного зношення, банк чи установа, що обмінює валюту, має їх прийняти до обміну.

У разі, якщо купюра містить ознаки підробки, вона вилучається, а у дію вступають правоохоронці. Тут практично так само, як і з гривнею. У цьому разі, як і у разі висновку, що банкноти перестали бути платіжним засобом, ви за них, звісно, жодних грошей не отримаєте. Моліться, щоб не отримати тюремний строк — у реаліях нашої країни це цілком вірогідний сценарій, навіть якщо до виготовлення фальшивки ви не маєте стосунку.

На практиці нерідкою є ситуація, коли банки чи небанківські установи відмовляються приймати від клієнтів гроші. Якщо з гривнями це, скоріш, виключення, то з іноземною валютою можна говорити про правило.

Масштаби цього явища досягли таких розмірів, що Національний банк України вимушений був запровадити драконівські штрафи для порушників:

• для банків — у розмірі до 400 тис. гривень і планується його збільшення за суттєві порушення;
• для небанківських фінансових установ — у розмірі до 5% від розміру власного капіталу установи.

Це трохи отверезило операторів ринку обміну валют, однак явище все ж не перестало існувати.

Тому, у разі, якщо вам відмовляють в обміні валюти й ви вважаєте, що це робиться незаконно, Нацбанк радить звернутися зі скаргою до керівництва такого банку чи небанківської фінансової установи.

Якщо немає реакції з боку керівництва, слід звернутися до Національного банку. Детальну інформацію про оформлення звернення до Національного банку можна знайти тут.