Літак F-16. Характеристики, ціна, і чим він кращий від Міг-29

F-16 однаково добре справляється із завданнями винищувача, бомбардувальника та перехоплювача

Втім, це найкращий літак свого покоління та свого класу. Коли ви дочитаєте цю статтю до кінця, у вас також не залишиться сумнівів.

Досить простий і тому надійний, недорогий і масовий. Він здатний однаково добре справлятися із завданнями винищувача, бомбардувальника та перехоплювача. Справжня «робоча конячка» бойової авіації.

Винищувач F-16 — це наймасовіший бойовий літак свого четвертого покоління.

Четверте покоління винищувачів — це умовний термін. Він об'єднує літаки, розроблені в 70-80 роки 20 століття в одну групу завдяки характеристикам, які їх відрізняють від старіших моделей.

Четверте покоління характеризується: високою маневреністю, багатофункціональністю, наявністю автоматизованої системи керування польотом та більш просунутою електронікою.

Загалом F-16 було випущено понад 4600 шт. Майже втричі більше, ніж його найближчого конкурента МІГ-29.

Для порівняння, літаків 4-го покоління було випущено:

F-16 здійснив свій перший політ ще в 1974 році. Проте майже 50 років залишається актуальним.

ВПС США розглядає можливість продовжити термін його служби до 2048 року, а у військово-повітряних силах інших країн, напевно, цей літак експлуатуватиметься і пізніше.

F-16 перебуватиме на озброєнні 25 країн. Донедавна їх було 26, але ВПС Норвегії з 2022 року повністю перейшли на F-35.

Щоб краще зрозуміти, що являє собою винищувач F-16 і чому він такий популярний у всьому світі, потрібно розповісти, як і для чого він створювався.

Літак, який ми тепер знаємо під індексом F-16 та ім'ям Fighting Falcon (Бойовий сокіл. — Ред.), був результатом науково-дослідної програми Lightweight Fighter — що означало легкий винищувач. Розробки починали наприкінці 60-х, коли вигляд винищувача F-15 був сформований.

F-15 був хороший, але мав один недолік — був дуже складним та дорогим. Тому було прийнято рішення розробити інший літак для повітряного бою, який буде вдвічі легшим і вдвічі дешевшим.

У фінал конкурсу вийшло два прототипи YF-16 та YF-17 (який пізніше називатиметься F/A-18 Hornet. — Ред.). Переміг «шістнадцятий».

YF-16 мав велику тягоозброєність, швидкопідйомність та швидкість розвороту. Але головне, це був однодвигунний літак, і двигун цей був таким же, як і на F-15, що означало зниження вартості.

В результаті маса F-16 становила 60% відносно F-15. Він справді виявився майже вдвічі легшим.

А вартість одного літака в цінах 1975 року становила $5,6 для F-16 та $10,7 мільйона доларів для F-15. Не рівно вдвічі дешевше, але близько до цього.

Цікаво, що в СРСР такий же трюк не вдався, Міг-29 не став удвічі дешевшим від Су-27, ні вдвічі легшим. Все тому, що у «Міга» два двигуни, а не один.

Варто зазначити, що YF-17 хоч і програв у цьому конкурсі, натомість переміг в іншому, для палубного винищувача у 1975 році. Він закуповувався для ВМС США за ціною 7,9 мільйона доларів, що помітно дорожче, ніж F-16.

Отже, літак вийшов дуже вдалим, його закуповували і в США, і по всьому світу. За ліцензією збирався на заводах у Голландії та Бельгії, у Туреччині та Південній кореї під ім'ям KF-16. А також у Японії, в дещо зміненому вигляді під ім'ям F-2.

F-16 розроблявся насамперед повітряного бою. Він швидкий і маневрений, з чудовим оглядом для пілота та високою тягоозброєністю.

Тягоозброєність — це відношення тяги двигуна до маси літака. Для винищувачів 4-го покоління вважалася обов'язковою тягоозброєність більша за одиницю.

Тобто двигун видає тягу більшу, ніж важить літак. Її можна порахувати для максимальної злітної маси (літак повністю заправлений та озброєний. — Ред.), а можна і для літака з 4 ракетами повітря-повітря та половиною палива (літак половину шляху пройшов і вступив у бій. — Ред.). Зазвичай під тягоозброєністю розуміється саме другий, «бойовий» варіант.

Ось деякі тактико-технічні характеристики цього винищувача його базової версії.

У пізніших модифікацій, характеристики вищі, за рахунок встановлення нових двигунів.

*Навантаження на крило, швидкість розвороту та експлуатаційне навантаження характеризують маневрені якості винищувача. Наприклад, F-16 може розвернутися на 180 градусів за 13 секунд, а його конструкція витримує більш ніж дев'ятикратні навантаження (в інтерв'ю пілотів згадуються значення 9,3. — Ред.).

Конструкція «Сокола» спершу передбачала тривалу службу. Тому за цей час літак пройшов кілька модернізацій, розділених на так звані блоки. Ось деякі з них.

Літаки версії Block 1, 5, 10, 20 виготовлялися з 1978 по 1981 рік. Вони оснащувалися радаром AN/APG-66 та двигуном F100-PW-100 Pratt & Whitney.

F-16 Block 25 у виробництві з 1984 року. Літак отримав новий радар AN/APG-68 та новий двигун F100-PW-200E.

Block 30/32 та Block 40/42 отримали вдосконалений радар AN/APG-68V5 та оновлене ракетне та бомбове озброєння.

Block 50/52+ виготовляється з 1990 року. Літаки отримали оновлений радар AN/APG-68 у версіях V7/V8. І нові двигуни, F110-129 General Electric для Block 50, і двигуном F100-PW-229 для Block 52. Обидва двигуни мають трохи більшу тягу та меншу витрату палива, ніж попередні моделі.

Літаки у версії Block 60 отримали найсучасніший на початок 2000-х радар AN/APG-80 з максимальною дальністю 410 км, оптико-локаційну станцію, додаткові паливні баки та новий двигун General Electric F110-GE-132

Модернізація Block 70/72 знову торкнулася електроніки. Новий радар AN/APG-83 (SABR) з фазованими антенними ґратами має велику дальність і краще захищений від перешкод.

Є ще спеціальні версії винищувача:

• KF-16 — модернізація для Південної Кореї
• F-16I Sufa — спеціальна модернізація для Ізраїлю з ізраїльською електронікою та озброєнням
• Mitsubishi F-2 — японський варіант, трохи більший і важчий за оригінальний. Звісно, з озброєнням японського виробництва

Це спеціальний літак радіоелектронної боротьби (РЕБ), що випускається з 1993 року. В американських військово-повітряних силах такі підрозділи називаються «Дикі ласки». Їхнє завдання — придушення ППО противника. Їхній девіз First in, last out — першим прийшов, останнім пішов.

Такі літаки озброєні протиударними ракетами та спеціальними комплексами РЕБ, що дозволяють виявляти системи ППО та придушувати їх перешкодами.

У розповіді про модернізації є деталь, на яку варто звернути особливу увагу. Модернізувати F-16 дуже просто, не потрібно нічого змінювати в конструкції, достатньо лише витягнути один блок обладнання та замінити його іншим. Навіть сама рання модель може бути модернізованою до останньої версії за допомогою заміни двигуна та електроніки.

Незважаючи на те, що «на народження» F-16 винищувач створений для маневреного повітряного бою, він добре справляється і з роллю тактичного бомбардувальника, перехоплювача та спеціалізованого літака радіоелектронної боротьби.

Все це завдяки хорошому бойовому навантаженню. F-16 може нести навіть ядерні бомби B61-12 потужністю до 170 кілотоннн (бомба «Товстун» скинута на Нагасакі мала потужність заряду від 19 до 21 кілотонн тротилового еквіваленту. – Ред.).

Звісно, є у «Сокола» та 20-міліметрова гармата «Вулкан». І хоча останнім часом одного повітряного бою не було виграно завдяки гарматі, у реаліях російсько-української війни для полювання на крилаті ракети та дрони може стати і нагоді.

AIM-120 AMRAAM — це найпоширеніша ракета середнього радіусу світі.

Це ракета з активною головкою радіолокації самонаведення, що означає можливість самостійно захоплювати ціль. Таким чином реалізується принцип «вистрілив і забув» (fire-and-forget).

• У пілотів ВПС України, які літають на Су-27 і Міг-29, просто нема на озброєнні ракет з активними ГСН. Вони змушені супроводжувати ціль до її знищення, що не дає можливості перейти на інше завдання.

Найстаріші версії ракети від А до С4 мають дальність запуску до 70 км. Більш сучасні AIM-120С – 105 км, а AIM-120D – може знищити ціль вже на відстані 180 км.

Примітно, що такі ж ракети використовують у зенітно-ракетних комплексах NASAMS. Але в разі пуску з літака, а не з землі їхній радіус значно більший.

AIM-9 Sidewinder – ракета ближнього радіусу з інфрачервоною головкою самонаведення. Версій цієї ракети дуже багато, перша AIM-9-А стала на озброєння в 1956 році, а найсучасніша версія вже дійшла до літери Х. Дальність пуску невелика, до 20 кілометрів, зате ухилитися від такої ракети практично неможливо.

Також F-16 в принципі може озброюватися:

• Ізраїльськими ракетами Python та Derby
• Німецькими IRIS-T
• Французькими Magic 2
• Британськими ASRAAM

Ракети AGM-65 «Маверік» — дуже популярна в усьому світі ракета, яка в основному призначена для знищення бронетехніки на дистанції 30 км, але є модифікації для руйнування укріплень. На F-16 можна підвісити до шести штук.

AGM-84 «Гарпун» — протикорабельна ракета з дальністю польоту від 120 до 280 км залежно від моделі (до речі, від Очакова до Севастополя 270 км). В Україні такі ракети вже є, але не в авіаційному варіанті, що позначається на дальності.

AGM-88 HARM – протирадіолокаційна ракета з дальності від 80 до 225 км залежно від висоти пуску та моделі. Українські інженери «навчили» наші Міг-29 та Су-27 запускати ці ракети. Але у F-16 СО «Диких ласок» зі спеціально призначеним для цього комплексом AN/ASQ-213, напевно, вийде краще.

Крилата ракета AGM-158 JASSM від знаменитої компанії Lockheed Martin (ви точно чули про F-22, F-35, балістичні ракети «Трайдент» і, звичайно ж, HIMARS. – Ред.).

Крилата ракета AGM-158 JASSM

Ця ракета в першій версії здатна пролетіти до 370 кілометрів. А у версії збільшеної дальності всі 980 (відстань від Луцька до Москви. – Ред.).

Також ця розумна ракета, окрім супутникової навігації та інерційної системи наведення, оснащена інфрачервоною головкою самонаведення з можливістю розпізнавання образів. Заявляється дуже висока точність на такій дистанції до 2,4 метрів відхилення.

Але головне, вона виконана з використанням технології «стелс» (крім спеціально розрахованої форми її корпус зроблений з вуглепластику. – Ред.), це означає, що «ПеВеО, які не мають аналогів», швидше за все, її навіть не виявлять. F-16 може нести відразу 2 такі крилаті ракети.

Mark 82/83/84 — звичайні вільнопадаючі бомби масою від 220 до 460 кг

GBU-10/12/24/27 Paveway — високоточні кориговані бомби з лазерним наведенням.

GBU-39 SDB — високоточні плануючі бомби, що можуть вражати цілі на відстані до 110 км (якщо скинути з висоти понад 10 км. — Ред.). Вони дають можливість не наближатися до захищених ППО об'єктів, а знищувати їх здалеку. Самі бомби ППО практично не перехоплює, вони надто малі. F-16 може нести 8 таких бомб, крім іншого озброєння.

Саме ці бомби використовують у ракетах GLSDB для Хаймарс.

F-16 створений для маневреного повітряного бою, він добре справляється і з роллю тактичного бомбардувальника, перехоплювача та спеціалізованого літака радіоелектронної боротьби

JDAM — високоточні плануючі бомби з GPS корекцією.

CBU-97/105 — касетні бомби з суббоєприпасами, що само націлюються. У кожній бомбі знаходиться 40 «розумних» суббоєприпасів, здатних виявити ворожу техніку та атакувати її в найзахищеніше місце, у дах.

AGM-154 JSOW — плануюча розумна бомба з дальністю до 130 кілометрів у варіанті без двигуна і до 560 c двигуном. Малопомітна для радарів, оснащена власною інфрачервоною головкою самонаведення на кінцевій ділянці.

Крім власне озброєння F-16 може обладнатися контейнерами зі спеціальним обладнанням.

• Контейнери радіоелектронної боротьби AN/ALQ-131 абоAN/ALQ-184. Служать для встановлення перешкод ворожим радарам.
• Прицільні контейнери AN/AAQ-33 Sniper, AN/AAQ-13 LANTIRN або AN/AAQ-28 LITENING — контейнери з лазерними прицілами для малорозмірних і рухливих цілей на землі.
• AN/ASQ-213 HTS спеціальний контейнер для наведення противолоконних ракет HARM.

Спеціальне обладнання F-16

Часто можна почути, що сучасний винищувач — це не лише літак, а й «платформа для озброєнь». Саме так і є, сучасні ракети з самонаведенням, розумні бомби і просунута електроніка – ось що в основному визначає бойові якості винищувача, а зовсім не маневреність та швидкість, як у боях часів Другої світової.

Ще одна важлива перевага F-16 — це система обміну даними Link-16. Вона дозволяє передавати та отримувати дані про цілі не тільки від літака до літака, а й від наземних РЛС, наприклад, від радара ЗРК Patriot. Так винищувач отримує додаткові можливості для перехоплення цілей.

І американський F-16, і радянський Міг-29 створювалися в один і той же час, приблизно для однакових завдань. Тому порівнювати ці два літаки цілком закономірно. До того ж, рано чи пізно F-16 повністю замінять Міги в українських ВПС.

Обидва літаки мають тягоозброєність більше одиниці та відмінні льотні характеристики. Аеродинамічна якість обох близько 10, в конструкції використовується інтегральна аеродинамічна схема та вихрова аеродинаміка для підвищення маневреності та швидкості.

На фото видно, як передні кромки крила F-16 створюють вихори, які дозволяють винищувачу збільшувати кут атаки без ризику зірватися у штопор. Так само, як і у випадку з Міг-29 та Су-27

Міг-29, як і його американський візаві, з'явився на світ у результаті науково-дослідної програми, тільки називалася вона спершу «перспективним фронтовим винищувачем». Зауважте, що слова «легкий» у назві немає.

У конкурсі брали участь конструкторське бюро Сухого з прототипом Т-10, а пізніше Т-10С (майбутній Су-27) та КБ Мікояна з прототипом (майбутній Міг-29).

У СРСР багато рішень приймалися з огляду на США, тому «зробити як у американців» було звичайною практикою. В результаті в конкурсі перемогли обидва і Міг-29 і Су-27, щоправда «Міг» мав стати фронтовим винищувачем, а «Су» — важким винищувачем-перехоплювачем.

Примітно, що, на відміну від американських колег, пари важкий і дорогий + легкий і дешевий не вийшло.

Вартість Міг-29 становила близько 75% вартості «старшого товариша» і всього лише на 30% легший. Вважати Міг-29 легким винищувачем не доводиться, він просто трохи легший від важкого.

Версія 9.13 відрізняються збільшеним обсягом палива і, як результат, великим бойовим радіусом, можливістю підвіски більшої кількості озброєнь. Маса бойового навантаження збільшилася до 3200 кг, але все ще сильно недотягувала до того, що може підняти повітря F-16 — 8 855 кілограм озброєння і додаткового палива.

Перше. Призначений ресурс літака перших модифікацій F-16 складав 8000 годин. За нормальної кількості польотів, це 40 років експлуатації.

Цей літак спочатку планувалося використовувати довго та постійно модифікувати. ВПС США розглядає можливість продовжити ресурс літаків до 10 чи 12 тисяч годин, що дозволить їм літати до 2048 року.

З Міг-29 ситуація зовсім інша, перші версії (9.12) мали ресурс лише 2500 годин, а пізніші (9.13) — 4000. Вдвічі менший, ніж американські винищувачі. Відповідно експлуатувати Міги більше 20 років просто не планувалося.

Призначений ресурс — це граничний час, протягом якого літак може літати. Простими словами, це «витривалість конструкції». Після того, як призначений ресурс закінчився, літак потрібно списувати, літати на ньому стає небезпечно.

Друге. Вибір озброєння у F-16 набагато ширший. Міг-29 — це лише винищувач, озброєний гарматою та двома типами ракет «повітря-повітря».

Звісно, він може використовувати і бомби, що вільно падають, і некеровані ракети для ударів по землі. Але ніяких прицільних контейнерів і розумних бомб, як у F-16, у «Міга», немає. Його радар не вміє виявляти цілі на землі.

Українські Міги озброєні застарілими ракетами з напівактивною головкою самонаведення. Навіть модернізовані МіГ-29МУ1, озброєні модернізованими ракетами Р-27ЕР1, — це давно застаріле озброєння.

Третє – електроніка. МіГ-29, що навіть пройшли модернізацію, оснащені морально застарілим радаром, який може супроводжувати до 10 цілей, але одночасно атакувати лише одну.

Модифікація F-16 Block 25 1984 року була оснащена радаром AN/APG-68, який мав близькі характеристики — могла відстежувати 10 цілей (на землі або в повітрі) і атакувати одну.

Але за рахунок наявності ракет з активним наведенням радіолокації, американський винищувач міг відразу після пострілу переключиться на іншу ціль або почати активно маневрувати, щоб убезпечити себе. Тоді як пілот Міг-29 повинен весь час підсвічувати ціль своїх радарів.

Сучасні версії F-16 оснащені радаром AN/APG-83, який може відстежувати одночасно до 35 цілей і обстрілювати 8 з них. Причому цілі можуть бути як повітряними, так і наземними, перемикати режими не потрібно.

Четверте — бойове навантаження. F-16 здатний підняти в повітря ракет і бомб більше ніж у 4 рази в порівнянні з першими версіями МіГ-29 і в 2,8 рази більше, ніж більш просунуті Міги можуть собі дозволити.

П'яте — маневреність та швидкість. Міг-29 розганяється трохи швидше при використанні форсажу, але F-16 швидше в крейсерському (основному) режимі.

Також скоропідйомність (швидше набирає висоту. – Ред.) у радянського винищувача вища.

Виграє Міг-29 і за маневреністю, його швидкість розвороту становить 16,4 градусів за секунду, а у F-16 — 14. Це означає, що Міг розвернувся на 180 градусів за 11 секунд, а F-16 за 13.

Можна ще помітити, що Міг-29 має більший бойовий радіус без застосування підвісних паливних баків, але для F-16 не є проблемою великі додаткові баки (на більшості фото він літає з ними. – Ред.) та дозаправка в повітрі при необхідності збільшення дальності. Україні поки що не передавали паливозаправники, тож для нас ця опція недоступна.

Загалом, як винищувачі своєї епохи обидві машини практично рівні, але згодом F-16 отримав досконалішу електроніку та озброєння. До того ж F-16 справді універсальний літак, тоді як Міг-29 просто хороший для свого часу винищувач.

У ближньому маневреному бою Міг-29 має перевагу за рахунок швидкості та маневреності, а у F-16 чудовий огляд. Але дальній бій буде швидше за все виграний американським винищувачем за рахунок досконалішої електроніки та озброєння.

У F-16 прекрасний огляд із кабіни, вона спроектована для повітряного бою

Концептуально, МІГ-29 не розвивається. Найпростіший варіант Міг-35 (збудований у рф у кількості 6 штук) програв усі міжнародні тендери і навіть на батьківщині у себе виявився нікому не потрібним.

Деякий запас Міг Україна може отримати в Польщі чи Словаччині, але треба розуміти, що ні деталей, ні нового озброєння для них отримати не вдасться. Тож іншої альтернативи, окрім переходу на винищувачі західного виробництва, Україна не має.

Як зазвичай буває з військовими замовленнями, вартість F-16 визначити складно. Адже у більшості публічних контрактів зазначається загальна сума, яка може включати не лише сам літак, а й додатковий комплект обладнання, двигунів, озброєння, програми навчання пілотів тощо.

Без озброєння та навчених пілотів бойовий літак нікому не потрібен, тому й розглядати вартість F-16 окремо немає сенсу.

Закупівельна ціна F-16 перших моделей для ВПС США становила лише $5,6 мільйона доларів за одиницю 1975 року. Але згодом ціни лише зростали.

У 2013 році Польща придбала 48 F-16 Block 52 у США, вартість контракту склала $3,5 мільярда доларів.

Проста математика показує, що один F-16 коштував $7,3 мільйона доларів, включаючи озброєння, запасні деталі та програму підготовки пілотів.

У 2014 році Румунія купила у Португалії 12 літаків без озброєння за 210 млн доларів. Таким чином, б/в F-16 коштував $17,5 мільйона за одиницю у 2014 році.

Уже в 2022 році уряд Румунії виділив 354 мільйони євро (близько $379 мільйона в доларах. – Ред.) на купівлю 32 F-16 у Норвегії, по $11,8 мільйона за одиницю.

У 2016 році придбання 8 літаків Block 52 коштувало Пакистану $699 мільйона доларів, включаючи озброєння, двигуни та програму подальшої модернізації — $87 мільйона за один F-16.

У 2019 році ВПС Словаччини підписало договір вартістю на купівлю 14 найсучасніших F-16 Block 70/72. Умови поставки включають навчання пілотів та інженерів, комплекс озброєння та запасні двигуни.

Окремо повідомляється, що вартість одного F-16 Block 70/72 — $57 мільйона доларів без озброєння, навчання та додаткового обладнання.

У 2022 році Болгарія сплатила виробництво 8 нових F-16 Block 70/72 за $1,296 мільярда доларів. Контракт включає озброєння та додаткове обладнання. У цьому випадку математика підказує вартість не менше ніж $16,2 мільйона доларів.

Тож скільки коштує F-16 насправді?

• F-16 Block 50/52 — коштує в діапазоні від $7,5 — $30 мільйона доларів
• F-16 Block 70/72 — коштує від $16 — $63 мільйони доларів

Дуже важлива характеристика вартості літака, так він повинен літати, а не стояти на землі, і його обслуговування, заправка і ремонт теж коштують грошей.

Година польоту F-16 коштує близько $8000 доларів. Це відносно недорого, вартість льотної години F-15 для порівняння — $21 000, а F-35 — $28 000.

Як же використовуватиметься F-16 в Україні? Залежно від озброєння та обладнання навчання пілота F-16 може виконувати ролі одразу чотирьох типів літаків.

• Винищувач — для повітряного бою з авіацією противника.
• Винищувач-перехоплювач — для полювання на крилаті ракети та ворожі бомбардувальники. Особливо ефективні ці літаки будуть у зв'язку з наземним ППО типу «Patriot» та «IRIS-T SML».
• Літак радіоелектронної боротьби — для придушення та знищення ППО.
• Винищувач-бомбардувальник — для завдання ударів по наземних цілях.

F-16 – справді універсальний літак і в цьому його основна перевага.

База зберігання ВПС США «Девіс-Монтен»

Яка країна, крім США, може поставити в Україну F-16? По-перше, це Нідерланди, ВПС яких вже отримали більшу частину замовлених F-35. Та сама ситуація у Бельгії, де на заміну F-16 приходять F-35.

Також безболісно розпрощатися з деякою кількістю F-16 може Данія (вони перебувають на зберіганні й не експлуатуються. – Ред.).

Є ці літаки ще у Греції, Туреччини та Норвегії. Але ці країни навряд чи віддадуть свої винищувачі Україні. Те саме можна сказати про Румунію, Словаччину та Болгарію.

Напевно, Польща може передати якусь кількість своїх F-16 «Jastrząb», хоча F-35 для Польщі ще не поставлено.

У будь-якому разі, отримувати F-16 Україна може і з Європи та зі США. Їх багато, для них є величезний спектр озброєнь та додаткового обладнання.

Це не будуть нові літаки, але й не найсучасніші винищувачі західного виробництва будуть серйозною силою, здатною різко змінити хід війни. Особливо якщо в комплект озброєння увійдуть крилаті ракети.