Як звільнитися з роботи правильно

Однак нас у даному разі цікавить звільнення з ініціативи працівника, тому зосередимось саме на цій процедурі.

Ця процедура регламентується статтями 36, 38 та 39 КзПП, які, відповідно, вказують на види розірвання трудових правовідносин:

• за згодою сторін;
• за власним бажанням;
• у зв’язку з неможливістю працівником виконувати умови строкового трудового договору з різних причин.

Остання стаття застосовується рідко, та й умови її застосування досить специфічні, тому зосередимося на тих статтях Кодексу, які застосовуються найчастіше – 36 «Підстави припинення трудового договору» та 38 «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника», або, як її називають у народі – «за власним бажанням».

Для того, щоб зрозуміти можливі дії щодо звільнення з роботи, необхідно розуміти, який саме у вас укладений трудовий договір. Вони зазвичай бувають двох видів:

• строкові, тобто укладені на певний термін;
• безстрокові, тобто такі, які укладені на невизначений час.

Також існують трудові договори, укладені на термін виконання якого-небудь обсягу робіт.

В залежності від того, який саме у вас договір, залежить і ваш алгоритм дій при звільненні з роботи.
Однак у нашому разі нас більше цікавить саме безстроковий трудовий договір, оскільки саме з його розірванням виникає найбільше проблем і саме він застосовується у вітчизняній практиці найчастіше.

Стаття 38 «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника» КзПП чітко вказує на те, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Зверніть увагу – йдеться саме про завчасне попередження, а не обов’язок (як це хибно трактують як роботодавці, так і працівники) відпрацювати два тижні. Тобто заява має бути написана саме за два тижні до дати звільнення і подана роботодавцеві у відповідні терміни.

Однак ця ж сама стаття Кодексу вказує, що такий строк не завжди обов’язковий, оскільки працівник звільняється негайно у разі достатніх на те підстав.

Далі цитуємо норму ст. 38 КзПП:

Тобто термін звільнення, у разі застосування статті 38 КзПП може бути й негайним, якщо для того є достатні причини.

Цю процедуру регламентує стаття 36 КзПП, і більшість її норм стосується розірвання саме строкових трудових договорів.

Однак її можна застосовувати й для розірвання безстрокового договору, про що, на жаль, більшість працівників не знає, хоча ця стаття надає їм значні переваги, зокрема, при постановці на облік у Центрах зайнятості.

Як випливає із пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю, «підставами припинення трудового договору є», зокрема, «угода сторін». Тобто, розірвати за цією статтею можна як строковий, так і безстроковий договір.

Крім того, із норм цієї статті випливає, що розірвати трудовий договір можна у будь-який термін, навіть тією датою, якою написана заява працівника. Головна умова тут – «угода сторін», тобто домовленість між роботодавцем і працівником.

Однак, якщо така згода не досягнута, а роботодавець відмовляється задовольнити прохання про звільнення, то він повинен написати письмову відмову у задоволенні заяви з обґрунтуванням того, чому він не може звільнити цього працівника.

У разі відсутності такого обґрунтування і відмови у звільненні працівник має право не продовжувати працювати та вимагати через суд звільнення з роботи.

Якщо ж письмова відмова надійшла працівникові, то вона повинна містити причини неможливості її задоволення, умови, при яких заява буде задоволена та дату потенційного звільнення працівника.

Звільнення за статтею 36 КзПП (угода сторін), надає суттєві переваги при постановці на облік у Центрі зайнятості.

У цьому разі, починаючи з восьмого дня з дати звільнення, звільнений працівник може отримувати допомогу з безробіття.

Правова підстава для цього прописана Законом України «Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття».

У разі ж, якщо ви звільнилися за власним бажанням, на таку допомогу можна розраховувати лише по закінченню тримісячного терміну з дати постановки на облік у службі зайнятості.

Отже, якщо ви вирішили звільнитися з роботи, вам насамперед необхідно вчинити певний перелік дій, щоб ця процедура відбулася відповідно до чинного законодавства.

Найголовніше – вам необхідно написати відповідну заяву на ім’я керівника підприємства чи установи, де ви працюєте. Ця заява має містити підстави, на яких ви просите звільнити вас з роботи.

Якщо ви обираєте для звільнення статтю 38 КзПП, то враховуйте нюанс про двотижневий термін, якщо ваш випадок не підпадає під обставини, перелічені у цій же статті.

Якщо ви хочете звільнитися за статтею 36 КзПП, то угода сторін передбачає, що заяву писати необов’язково – для кадровиків досить наказу по підприємству.

Тобто не дивуйтеся, якщо вам скажуть, що заява не потрібна. Однак зазвичай відділ кадрів таку заяву вимагає задля впорядкування своєї документації, це не є порушенням закону, тому не відмовляйтеся від її написання.

Заяву про звільнення необхідно зареєструвати в належний спосіб – чітко зафіксувати дату її надходження роботодавцю, оскільки саме від цієї дати відраховуються всі терміни (зокрема, й двотижневий термін попередження про звільнення).

Тому заяву необхідно писати у двох екземплярах і при здачі у відділ кадрів, секретаріат чи приймальню вимагати поставити на вашому екземплярі відмітку про реєстрацію.

Якщо це відмовляються робити, то просто підіть до найближчого відділення Укрпошти та відправте заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення й описом вкладення на юридичну адресу вашого підприємства.

Конкретну дату звільнення не проставляйте, оскільки у такому разі дата отримання відповідальним працівником підприємства рекомендованого листа в поштовому відділенні під підпис і буде датою повідомлення роботодавця про звільнення.

Нагадаємо, що заява про звільнення пишеться власноручно або в друкованій формі та підписується заявником особисто. Її форму можна взяти у відділі кадрів або звантажити в інтернеті.

На жаль, останній рік вніс суттєві корективи в процедуру такого мирного, здавалося б, процесу, як звільнення з роботи.

Багато людей змушені були просто втікати зі своїх домівок і їм було зовсім не до того, щоб пройти процедуру звільнення з роботи, та й роботодавцям у цій ситуації було також явно не до того.

Однак звільнитися з роботи у цьому випадку також можливо, це передбачає як ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так і ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Для цього людині, яка має статус внутрішньо переміщеної особи та не могла припинити дію трудового договору з роботодавцем у порядку, визначеному Кодексом законів про працю, необхідно звернутися до Центру зайнятості за нинішнім місцем проживання.

Там вона може подати на ім’я роботодавця заяву про припинення трудового договору. Датою його припинення вважатиметься дата, наступна за датою подання такої заяви.

Подальші дії щодо процедури припинення трудового договору вчинять співробітники Центру зайнятості, а людина отримає право на набуття статусу безробітного й отримання допомоги по безробіттю.

Звісно, всі нюанси та можливі проблеми при звільненні з роботи у короткому матеріалі врахувати неможливо. Тому ми описали, так би мовити, «ідеальний випадок», коли особливих проблем зі звільненням не виникає.

Однак життя непередбачуване, тому у разі, якщо у вас виникли непорозуміння з роботодавцем чи ваш випадок складніший, радимо звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою до юриста-практика. Який не лише надасть необхідну консультацію, а й, у разі необхідності, зможе провести юридичний супровід процедури звільнення.