Як створювався найголовніший банк країни – НБУ

Утім, зміна вивіски не означала реального функціонування цієї інституції, адже тоді не був затверджений статут Держбанку, не було ні основного, ні резервного фондів, не було навіть центральної бухгалтерії.

Після гетьманського перевороту Український державний банк, який би повноцінно працював, а не тільки б так називався, довелося створювати наново. Уся потрібна робота тривала до початку серпня.

Дата офіційного заснування Українського державного банку – 10 серпня 1918 року, коли гетьман Павло Скоропадський підписав закон про затвердження Статуту Українського державного банку й асигнування коштів до його основного капіталу. Офіційно ж відкрився банк 2 вересня 1918 року.

Після поразки національно-визвольного руху і радянської окупації на території України деякий час не існувало банківських установ. Наприкінці 1921 року більшовики створили Державний банк РРФСР, який згодом був перейменований у Державний банк СРСР. В Україні ж працювала його республіканська філія.

Підґрунтям для створення Національного банку України стало ухвалення закону «Про банки і банківську діяльність» у березні 1991 року. Документ проголошував створення самостійної дворівневої банківської системи України ринкового типу, перший рівень якої становить НБУ, другий – інші банки.

Сьогодні ж НБУ – одна з найкращих банківських установ у світі. За підсумками премії Central Banking Awards Національний банк був визнаний банком року.

Окрім того, організатори премії FinAwards, засновниками якої є сайти Finance.ua та Мінфін, цьогоріч відзначили НБУ особливою номінацією – «Фінансова стабільність країни».

Цілком заслужені нагороди, адже з початку повномасштабного вторгнення росії НБУ ухвалив багато успішних і надважливих рішень, спрямованих на утримання фінансової стабільності країни.

У День банківського працівника 2023 ми вирішили пригадати історію становлення Національного банку України.

Після ухвалення Центральною Радою закону про перетворення Київської контори Держбанку росії на Український державний банк його першим директором став Михайло Кривецький.

Саме він підписав першу банкноту самостійної Української держави – державний кредитовий білет вартістю 100 карбованців, який був емітований 5 січня 1918 року. Автором ескізу державного кредитового білета був відомий український художник-графік Георгій Нарбут.

100 карбованців з підписом Кривецького

Усього державних кредитових білетів емітували 55 тис. штук загальною вартістю 5,5 млн карбованців. Відповідно до тимчасового Закону про випуск державних кредитових білетів УНР, «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів».

1 частка – це 0,044 г золота, тобто 1 карбованець = 0,766 г золота.

Першу партію 100-карбованцевих купюр надрукували в київській типографії Василя Кульженка.

А потім у Київ прийшли більшовики. Вони зламали сейфи українських банків та їхніх відділень, переказали кошти в москву, конфіскували золото у злитках і монетах.

І це на тлі того, що впродовж 1917-1920 років уряд СРСР проводив політику з ліквідації грошового обороту. Простіше кажучи, комуністи хотіли скасувати грошово-фінансові відносини.

Наприкінці лютого 1918 року, за збройної підтримки Німеччини й Австро-Угорщини, Центральна Рада та уряд УНР повернулися до звільненого від більшовиків Києва.

1 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

А вже в ніч з 29 на 30 квітня відбувся гетьманський переворот.

Зі встановленням Гетьманату Держбанк спільно з Міністерством фінансів проводив активну роботу щодо формування в Україні власної національної фінансової системи та виходу з російської рублевої зони. Через Державний банк уряд Української держави здійснював міжнародні фінансові транзакції.

Гривні тоді друкувалися за кордоном, адже в Україні не було належного обладнання та матеріалів для виготовлення якісних грошей.

Останнім директором Українського Державного банку став один із його перших працівників і співзасновників – Костянтин Клепачівський.

Саме він 1920 року, після низки переїздів, організовував евакуацію Державного банку за межі УНР − до польського міста Ченстохов. На жаль, доля і місце перебування документації та архіву Держбанку невідома. Все вивезли німці у серпні 1944-го.

Як було сказано вище, спочатку комуністи хотіли відмовитися від грошей і для цього вдавалися до практичних кроків. З січня 1920 року в СРСР взагалі не існувало банків.

Але відмова від «брудних папірців» працює хіба в теорії, тому все змінилося з впровадженням НЕПу.

Для відновлення товарно-грошових відносин необхідно було відновити кредитну систему в країні, тому 15 жовтня 1921 року був створений Державний банк РРФСР з капіталом у розмірі 2 трлн карбованців.

Державний банк СРСР виник на його основі у 1923 році.

А вже в січні 1930 року радянський уряд провів кредитну реформу, унаслідок якої дворівнева банківська система з комерційними банками перестала існувати.

Банківська система стала однорівневою, яка складалася з Держбанку СРСР і чотирьох всесоюзних банків: Цекомбанку, Сільгоспбанку, Торгбанку та Промбанку. Вони обслуговували капіталовкладення Внешторгбанку. Також функціонували ощадні каси, яка залучала вільні кошти громадян, і обслуговувала їхні платіжні операції.

В Україні ж банку з функціями центрального не було, у нас діяла республіканська контора Держбанку СРСР. Власне, радянська окупація – чорний період української банківської системи.

Створення Національного банку України стало можливим після проголошення державного суверенітету України 16 липня 1990 року.

Правовою основою став Закон «Про банки і банківську діяльність». Верховна Рада ухвалила його незадовго до розвалу СРСР – 20 березня 1991 року.

Закон проголошував створення самостійної дворівневої банківської системи України ринкового типу, у якій першим рівнем є НБУ, а другим – інші банки.

Національний банк підзвітний президенту та Верховній Раді в межах їх конституційних повноважень. Але в системі органів виконавчої влади він має автономний статус, діє самостійно та не залежить від органів державної влади при розв'язанні питань, що входять до компетенції центрального банку.

«При створені Національного банку відчувалася значна нестача кваліфікованих кадрів, підготовлених для виконання функцій центрального банку, були відсутні методології виконання важливих банківських операцій. До того ж НБУ створювався в умовах перехідного періоду, на тлі зруйнування економічних зв’язків у народному господарстві, нестачі енергоносіїв, великого дефіциту держбюджету», – згадував на п’яту річницю створення НБУ тодішній його очільник Віктор Ющенко.

Першим очільником Нацбанку став Володимир Матвієнко. Він запровадив купони багаторазового використання, тобто карбованці, які взяли на себе інфляційний удар на початку 90-х років, і завдяки яким Україна уникла гострої кризи готівкових коштів. Був ініціатором створення і впровадження української національної валюти – гривні. Але валютну реформу тоді відклали до кращих часів.

Матвієнко заклав основи для самостійного випуску українською державою власних грошових знаків, створив Національну скарбницю, Банкнотно-монетний двір, розпочав формування сучасної системи електронних платежів.

У 1992 році шляхом акціонування Будбанку СРСР створив Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк – Промінвестбанк, ставши його головним акціонером.

Змінив Матвієнка на посаді голови правління НБУ Вадим Гетьман. За недовгий час його головування була сформована нова організаційна структура, запроваджені інноваційні інформаційні технології, запрацювала державна скарбниця, було завершене формування статутного фонду Національного банку, започаткований стабілізаційний фонд національної валюти та утворений офіційний валютний резерв НБУ.

Завдяки зусиллям Вадима Гетьмана Україна вступила до МВФ та ЄБРР, були розпочаті торги на валютній біржі Нацбанку.

Третім Головою НБУ став Віктор Ющенко. Саме при ньому в обіг увійшла гривня – грошова реформа відбувалася за участі головних спеціалістів Національного банку з Ющенком на чолі.

Власне, перша трійка очільників Нацбанку заклала міцний фундамент найголовнішої фінансової інституції країни. Але потрібно також згадати десяту очільницю НБУ (до речі, єдину жінку на цій посаді) Валерію Гонтареву. Під час її каденції відбулася приватизація найбільшого банку країни – ПриватБанку.

З початком повномасштабної війни Нацбанк зробив усе від нього залежне, щоб стабілізувати ситуацію в країні та не допустити краху банківської системи.

Зокрема, був зафіксований курс, запровадженні валютні обмеження, була підвищена облікова ставка з 10% до 25%, відбулися зміни в нормативній та законодавчій базі тощо.

Національний банк України є:

• центральним банком, який проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
• емісійним центром;
• валютним органом;
• органом банківського нагляду;
• банком банків;
• державним банком;
• організатором міжбанківських розрахунків.

Як центральний банк держави НБУ здійснює грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти.

Національний банк веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ.

Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот була створена власна банкнотна фабрика. Карбування монет здійснюється в Україні на замовлення НБУ.

Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу територіальних управлінь Національного банку на замовлення комерційних банків.

НБУ є органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання Нацбанк:

• здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;
• складає разом з Кабміном платіжний баланс України;
• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою ліміту зовнішнього державного боргу України;
• визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
• нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
• видає і скасовує ліцензії на здійснення валютних операцій;
• визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

У сфері валютного контролю Національний банк:

• здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;
• забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

На Національний банк України покладена функція контролю за виконанням комерційними банками законодавства з банківської справи, дотриманням економічних нормативів, встановлених НБУ, та власних нормативних актів.

З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків Нацбанк встановлює для комерційних банків такі економічні нормативи:

• мінімальний розмір статутного фонду;
• граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів;
• показники ліквідності банку;
• розмір обов’язкових резервів, що розміщуються в Нацбанку;
• максимальний розмір ризику на одного позичальника.

Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком.

З метою підтримки стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей Національний банк надає комерційним банкам кредити, які використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і для кредитування цільових програм, пов’язаних з реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком окремих галузей народного господарства та структурною перебудовою економіки України.

Надання комерційним банкам короткострокових кредитів здійснюються Національним банком через аукціон, що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджений ломбардний кредит.

НБУ організовує і здійснює через банківську систему касове обслуговування державного бюджету України. На нього покладене виконання операцій з державними цінними паперами.

У 1993 році в Україні був запроваджений новий механізм касового обслуговування держбюджету, який виключає автоматизм кредитування держвитрат. Фінансування коштом бюджету здійснюється в межах наявних коштів.

За рішенням Верховної Ради Нацбанк може надавати уряду кредит на загальних засадах.

Відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» Національному банку забороняється фінансування дефіциту державного бюджету.

З січня 1994 року Національний банк відповідно до покладених на нього функцій запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі, до якої залучена банківська система України.

Для функціонування цієї системи в кожній області та в Криму були створені регіональні розрахункові палати, що об’єднуються у загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої перебуває Центральна розрахункова палата в Києві.

Система обслуговується комплексом програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання.

24 лютого 2022 року показало, що банківська система України – взірець, на який мають рівнятися інші країни, зокрема в питаннях гнучкості, сервісу та ставлення до клієнта.

Редакція Finance.ua вітає з професійним святом усіх банківських працівників. Зичимо вам великих прибутків, стабільних умов роботи та якнайшвидшої перемоги.