Світові фінансово-економічні кризи

В основі подібних криз можуть також лежати ризиковані рішення щодо розвитку банків та інших фінансових інститутів, які спричинили непрогнозовані наслідки.

Виникнення кризи пов'язують із загальною циклічністю економічного розвитку, дисбалансами міжнародної торгівлі та руху капіталів, а також перегріванням кредитного ринку.

Такі кризи, як правило, супроводжуються падінням банківської системи, різкою девальвацією національних валют та загальним погіршенням рівня життя.

Розглянемо найзначніші фінансово-економічні кризи, що сталися у світі останні 100 років. І спробуємо зрозуміти, чи не наближається наступна.

Велика депресія – світова економічна криза, що почалася в жовтні 1929 року і тривала майже 10 років – до 1939 року. 30-ті роки ХХ століття вважаються періодом Великої депресії.

До 1928 року американські фондові ринки помітно відірвалися від реальності. У той час як ділова активність неухильно знижувалася, ціни на акції швидко зростали.

Прості американці та великі корпорації вкладали всі свої гроші (а деякі – і кредитні) у купівлю акцій, сподіваючись швидко розбагатіти. Бульбашка на фондовому ринку надувалася все сильніше, і її кінець був вирішений наперед.

Поштовхом до початку кризи стало різке падіння курсу акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі. 21 жовтня 1929 року за цінами, що знижуються, було продано понад 6 млн акцій. Це викликало паніку серед власників цінних паперів та масовий продаж акцій.

24 жовтня після відкриття торгової сесії курси акцій різко знизилися, всі кинулися продавати, почалася паніка. Акції деяких компаній не можна було продати за 1 цент.

29 жовтня на Нью-Йоркській фондовій біржі було продано вже 16 383 700 акцій. Сумарна вартість акцій зменшилася на 9 млрд дол., тобто 9 млрд доларів кредитних грошей вийшли з обігу.

За 1929-1932 роки індекс Доу-Джонса знизився в 10 разів. Цінні папери низки компаній подешевшали набагато більше за цей показник. Вартість акцій банку «Голдман Сакс» знизилася зі 104 доларів за штуку 1929 року до 1 долара 75 центів 1932 року. Акції «Дженерал моторс» подешевшали з 1075 до 40 доларів.

На Нью-Йоркській фондовій біржі 1 вересня 1929 року сумарна вартість акцій становила близько 90 млрд доларів, але до літа 1932-го вона скоротилася до 16 млрд доларів, тобто втрати становили 74 млрд доларів.

Натовпи навколо Bank of United States в Нью-Йорку після краху в 1931 році. Фото: Library of Congress

Різко знизилися активи банківської системи США. Вкладники прагнули вилучити вклади. Активи банків складалися в основному з цінних паперів та позик під заставу цінних паперів, але криза знецінила ці папери. Позики під заставу нерухомості стали безповоротними, оскільки сама застава також знецінилася.

Найбільше Велика депресія зачепила найрозвиненіші на той момент країни світу – США, Канаду, Великобританію, Німеччину та Францію.

Постраждала промисловість, у багатьох країнах практично припинилося будівництво. Через скорочення попиту ціни на сільськогосподарську продукцію впали приблизно вдвічі.

І лише початок Другої світової війни, мобілізація всієї американської економіки з переходом на «військові рейки», великі державні замовлення для важкої промисловості та військових галузей дозволили економіці США повністю подолати кризові явища.

Проте Велика депресія залишила незабутній слід в історії американської та світової економіки.

Безпосереднім попередником загальної фінансової та банківської кризи в США стала криза високоризикових іпотечних кредитів (subprime) у 2007 році, тобто іпотечного кредитування осіб з низькими доходами та поганою кредитною історією.

З 2001 по 2005 роки вартість нерухомості, якою безпосередньо володіли домогосподарства, зросла на 10 трлн дол., у кризу американці втратили близько 6 трлн дол. від вартості нерухомості, що їм належала.

Початковою стадією світової фінансово-економічної кризи 2008-2013 років (її також називають Великою рецесією) стала іпотечна криза в США, перші ознаки якої виявилися в 2006 році в зниженні кількості продажів будинків. Навесні 2007 року це переросло в кризу високоризикових іпотечних кредитів.

Влітку 2007 року криза з іпотечної почала переростати у фінансову та поширюватися за межі Сполучених Штатів Америки. Почалися банкрутства великих банків, після чого були спроби порятунку банків з боку національних урядів.

Важливою подією у загостренні кризи стало банкрутство Lehman Brothers 15 вересня 2008 року. Цей американський банк, заснований ще 1850 року трьома братами Леманами – Генрі, Еммануелем і Мейером, наприкінці ХХ століття став одним зі світових лідерів у інвестиційному бізнесі. До подання заяви про банкрутство у 2008 році Lehman був четвертим за величиною інвестиційним банком у Сполучених Штатах після Goldman Sachs, Morgan Stanley та Merrill Lynch.

Фото: Linda Nylind/Guardian

У 2008 році криза набула світового характеру і почала проявлятися у повсюдному зниженні обсягів виробництва, зниженні попиту та цін на сировину, зростанні безробіття.

74-й міністр фінансів США (2006-2009) Генрі Полсон розробив план, який згодом увійшов в історію як План Полсона або План порятунку фінансової системи США. Він був прийнятий 110 Конгресом Сполучених Штатів і підписаний президентом Джорджем Бушем-молодшим.

Було створено Програму допомоги проблемним активам на 700 млрд дол. для викупу токсичних активів у банків. Кошти на купівлю проблемних активів були переважно переспрямовані на вливання капіталу в банки та інші фінансові установи, тоді як Казначейство продовжувало вивчати доцільність цільових покупок активів.

Другий розділ плану передбачав значні податкові пільги, призначені для підтримки енергетики, насамперед альтернативної.

План був розроблений у відповідь на серію банкрутств великих фінансових структур США, таких як іпотечні агентства Fannie Mae, Freddie Mac, банки Lehman Brothers, Washington Mutual, страхова корпорація American International Group.

Прагнучи запобігти краху фінансової системи, міністр фінансів і колишній глава Goldman Sachs Генрі Полсон закликав уряд США викупити у фінансових інститутів проблемні активи на суму близько сотні мільярдів доларів.

Пропозиція Полсона була спершу відкинута Конгресом, але фінансова криза, що тривала, і лобіювання президента Буша зрештою переконали Конгрес прийняти пропозицію Полсона.

Реалізація Плану Полсона дозволила до кінця 2010 року подолати наслідки Великої рецесії. В інших країнах відновлення тривало аж до 2013 року.

У грудні 2019 року в китайському місті Ухань стався спалах захворювання на коронавірус SARS-CoV-2. 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оголосила цей спалах надзвичайною ситуацією в галузі громадської охорони здоров'я, що має міжнародне значення, а 11 березня – пандемією.

Пандемія коронавірусу (або COVID-19) швидко поширилася по всьому світу. На листопад 2023 року у світі вже зареєстровано понад 771 мільйон випадків захворювання; підтверджено понад 6,9 млн смертей, що робить пандемію COVID-19 однією з найбільш смертоносних в історії.

Пандемія коронавірусної інфекції COVID-19 мала далекосяжні наслідки окрім самого поширення хвороби та спроб різних країн організувати карантин. У ЗМІ феномен впливу захворювання на життя суспільства та його наслідки стали називати терміном «коронакриза».

Поширення інфекції у всьому світі призвело до обвалу фондового ринку, який розпочався в середині лютого 2020 року. Зокрема, Промисловий індекс Доу Джонса та індекс S&P 500 впали за наступний місяць на 26-27%.

Коронакриза призвела до зростання безробіття у всьому світі. Фото: gfmag.com

Станом на 27 січня 2020 року, на тлі зростання кількості хворих, падіння торкнулося FTSE 100 та європейських бірж. На Лондонській фондовій біржі через побоювання з приводу зниження потреб Китаю в металах і корисних копалинах найсильніше впали акції гірничодобувних компаній.

Через оголошені в багатьох країнах карантини та скасування авіаперельотів зниження зазнали акції готельних холдингів, авіакомпаній і ритейлерів класу люкс (35% продажів даних товарів припадає на Китай, а 25 січня 2020 року відзначався Китайський Новий рік), ціна нафти на міжнародних ринках спершу знизилася на 3%. Водночас підскочили ціни на безпечніші активи на кшталт золота та державних облігацій.

Епідемія та пов'язані з нею карантинні заходи призвели до зниження попиту на енергоносії з боку їхнього найбільшого споживача та імпортера – КНР. Ціна нафти європейського сорту Brent з січня до лютого 2020 року впала з 69 до 54 дол. за барель.

Було скасовано або відкладено безліч спортивних змагань, у тому числі національні чемпіонати європейських країн практично з усіх видів спорту, включаючи футбол; було відкладено на рік чемпіонат Європи з футболу 2020 року, а також Літні Олімпійські ігри 2020 року, які мали розпочатися 24 липня у Токіо.

Зниження активності покупців вдарило по торговельних мережах. Почала падати ділова активність. У світі знову «запахло» рецесією. Водночас почала зростати інфляція. Так, у США інфляція підскочила до максимуму за останні 40 років.

Було вжито безпрецедентних заходів для боротьби з пандемією та її економічними наслідками. І лише на початок 2022 року ситуація стала дещо покращуватись.

Не встиг світ оговтатися після найстрашнішої пандемії останніх 50 років, як на горизонті замаячила нова проблема. Повномасштабне вторгнення росії в Україну, хвиля біженців до Європи та за її межі вдарило не лише по Україні (для нашої країни наслідки були просто катастрофічними), а й по інших країнах, насамперед європейських.

Вже зараз у всій світовій економіці відчуваються наслідки сповільнення зростання та прискорення інфляції.

Як росія, так і Україна є великими виробниками сировинних товарів. Війна викликала різке зростання світових цін, особливо на нафту та природний газ. Вартість продовольства підскочила, а ціни на пшеницю, 30% світового експорту якої припадають на Україну та росію, досягли рекордного рівня.

російські окупаційні війська підірвали Каховську ГЕС 6 червня 2023 року. Супутниковий знімок

Підвищення цін на продовольство та енергоносії на провідних товарних біржах світу веде до ще більшого зростання інфляції, що у свою чергу позначається на величині доходів населення різних країн та негативно впливає на попит.

Країни-сусіди України зіткнулися з порушеннями в торгівлі, організації постачання та грошових переказів. Потік біженців вже викликав у багатьох місцях Європи кризу перенаселення, проблеми на ринку праці та ринку оренди житла.

Крім того, зниження підприємницької активності та зростання невизначеності для інвесторів негативно впливають на ціни активів, що призводить до посилення фінансових умов і можливого прискорення відтоку капіталу з країн з ринком, що формується.

Якщо війна триватиме ще більше року, світ може охопити нова криза, яка буде ще згубнішою, оскільки країни ще повністю не відійшли після пандемії COVID-19.