Безпека в сучасних новобудовах: чи варто в Україні будувати квартири з укриттями, як в Ізраїлі?

Експерти з будівництва вважають, що створити квартиру, в якій можна залишатися під час ракетного обстрілу, неможливо – це самообман. Між тим саме львівська мерія 13 травня минулого року затвердила нові стандарти будівництва житла, які передбачають, зокрема, кімнати безпеки (ізраїльський досвід) у новобудовах.

«З лютого 2022 року ми живемо в кардинально новій реальності, де в Україні більше немає безпечних місць і це загрожує життю та здоров'ю громадян, а також їх помешканням, – вважає голова Асоціації західноукраїнських забудовників, депутат Львівської міської ради Юрій Мартинюк. – Безпечне житло дозволяє людям почуватися більш спокійно, що вкрай важливо з психологічної точки зору, оскільки постійний страх та стрес можуть негативно впливати на здоров'я та добробут мешканців. Захищеність у своєму помешканні створює умови для зняття напруги та дозволяє людям зосередитися на інших важливих аспектах нашого життя. На жаль, вся система споруд цивільного захисту населення, в тому числі укриття, які сьогодні використовуються українцями, були створені ще за радянських часів в основному на промислових та соціально-інфраструктурних об‘єктах. А їхня функціональна спроможність та ступінь ефективності в реаліях сучасної війни фактично не витримує жодної критики».

«Наявність укриття в будинку просто необхідна річ. Це вимога, яка стала стандартом для України і буде мати сенс навіть після закінчення війни. Так живе Ізраїль, і так будемо жити ми, – вважає девелопер, депутат Львівської міської ради Назар Бербека, який веде активну забудову у Львові. – Для мене Ізраїль – вдалий приклад того, як країна, що постійно перебуває у стані війни, прагне захистити своє населення. Реалії України дещо інші, ми маємо велику кількість укриттів, а точніше підвальних приміщень, але, на жаль, лише мала частина з них дійсно відповідає нормам. Хоча і стандарти Ізраїлю зовсім інші, там є санвузол та душ, вентиляція та обов'язковий додатковий вихід. Тобто люди можуть спокійно провести там певний період, маючи все необхідне. Тож, нам слід це запозичувати. Досвід Ізраїлю має багато хороших та функціональних прикладів на які варто звернути увагу та спробувати адаптувати в Україні. Наприклад, в Харкові вже практикують укриття біля зупинок, це розумне та швидке рішення. Є загроза – її можна легко перечекати в таких укриттях. І їх потрібно будувати у людних місцях, адже, як бачимо, ворог активно атакує цивільне населення. Нам також варто розуміти, що спорудження безпечного житла в Ізраїлі не відбувалося за один місяць, це тривалий процес, що продовжується і сьогодні. І Україні для цього потрібен не один рік».

«Найбільш схожою до нашої ситуацією, яка першочергово спадає на думку, є досвід Ізраїлю, – також вважає Юрій Мартинюк. – Переваги ізраїльського підходу полягають у тому, що за роки протистояння окрім колективних бомбосховищ в країні нові будівлі передбачають у кожному помешканні так звані кімнати-укриття (мамади), які забезпечують додатковий рівень захисту у разі можливих надзвичайних ситуацій, таких як ракетні атаки або інші військові загрози. Вони можуть забезпечити захист від фізичних ушкоджень та сформувати безпечні умови для проживання під час кризових ситуацій».

Мамад зазвичай використовують як спальню, дитячу кімнату або залу. У разі загрози мешканці повинні перейти в цю кімнату, зачинити бронеставні на вікнах та броньовані двері.

Мінімальна площа такої кімнати – 9 квадратних метрів. Зовнішні стіни з армованого бетону мають товщину 35 сантиметрів (у декотрих небезпечних районах може вимагатися товщина 50 сантиметрів), а внутрішні стіни – 20-25 сантиметрів.

Оскільки некеровані реактивні снаряди «Кассам» є основною загрозою для ізраїльтян, то їм загалом вистачає захисту від уламків, особливо з урахуванням того, що ефективність «Залізного Купола» становить 90% і більше. Основна увага приділяється також можливій загрозі використання хімічної зброї терористами, тому в мамад встановлюється повітряний фільтр, а саме приміщення має бути герметичним.

Ця норма поширюється на всі будівлі, зведені після 1992 року, а також на розширення старіших будинків на площу понад 12 квадратних метрів. Щодо старих багатоквартирних будинків, то для впровадження кімнат-укриттів необхідна згода 60% власників.

Мамади з'явилися в Ізраїлі через те, що він стикається з обстрілами ракетами, які досягають цілі за 30 секунд. Через це кімната-укриття повинна бути доступною протягом 20-30 секунд. У наших умовах обстрілів росіянами є запас до 10 хвилин для евакуації: мешканці будинків мають можливість переміститися до більш облаштованих та надійних систем захисту. А тому виникає питання:

Голова Асоціації західноукраїнських забудовників, депутат Львівської міської ради Юрій Мартинюк зазначає, що важливо ретельно вивчити уже наявний досвід інших країн та розробити власні моделі та концепції створення системи захисту цивільного населення. Адже виходити потрібно з особливостей ведення саме цієї війни та потенціалу озброєння країни-агресора, а не просто копіювати вже наявні практики, які не завжди будуть ефективними в наших умовах.

«Якщо казати про запозичення цього досвіду, ми повинні мати чітке розуміння, чи будуть такі кімнати-укриття надійним захистом від, наприклад, російських «Кинджалів» чи інших видів зброї, якою сьогодні росія обстрілює наші мирні міста, – вважає Мартинюк. – Для цього необхідно провести ґрунтовні дослідження та аналіз безлічі факторів, які підтвердять ефективність такого рішення саме для наших умов. Адже нелогічно було б починати створення та будівництво такого роду системи кімнат-укриттів по всій країні, якщо їх ефективність та рівень захисту є не достатній у якості укриття від загроз, що несуть різного роду балістичні та гіперзвукові ракети».

Власник компанії Figol Tower Володимир Фіголь вважає однозначно: «Ми не готові йти шляхом Ізраїлю. Система, яка запроваджена у них, потребує занадто масштабної перебудови нашої будівельної галузі. Створити захищене приміщення в кожній квартирі дуже проблематично, такі проєкти є занадто складними. Ані проєктні компанії, ані самі забудовники в нашій країні не мають такого досвіду. Окрім того, це суттєво підніме ціну на житло».

Інженер-проєктувальник Дмитро Макагон теж стверджує: «Нам не підходить досвід Ізраілю». Він також аргументує це тим, що обстріли з боку росії є сильнішими, а боєприпаси, які використовуються, мають більшу потужність, ніж ті, що використовуються проти Ізраїлю.

До всього, в Ізраїлі на державному рівні затверджені спеціальні технічні характеристики захисних споруд, включаючи склад бетону, вибухозахисні двері та вікна, комунікації (труби, розетки). Україна ще не має таких розробок на державному рівні.

На думку Мартинюка, бездумне впровадження обов‘язкових нормативів з побудови кімнат-укриттів у кожній квартирі може призвести до суттєвого зростання вартості житла та додаткових проблем для будівельного бізнесу. Та головне – необхідно провести фахові обговорення, чи справді вони стануть надійним захистом для жителів, оскільки не проводилось жодних досліджень, так званих «краш-тестів» тощо.

Девелопер, депутат Львівської міської ради Назар Бербека вважає, що в українських реаліях варто акцентувати на двох моментах – будувати безпечні паркінги та створювати додаткові укриття у людних місцях: біля зупинок, ТЦ, шкіл, і це повинен бути стандарт для всієї країни, незалежно від області.

«Щодо додаткових варіантів, таких як кімнати-укриття, думаю, це можна практикувати в новобудовах, продумувати планування з урахуванням таких додаткових приміщень, – додає він. – І на них буде попит. Як і загалом, тенденцією наступних років на ринку житла стане безпечне житло. Це фактор на який все більше будуть звертати увагу покупці. Престижне та красиве житло – це першочергово безпечне житло. Люди будуть інвестувати кошти в житло, якщо розумітимуть, що воно безпечне».

«Необхідно розпочати розробку типових проєктів укриттів та інших заходів щодо створення системи захисту цивільного населення, які передбачатимуть чіткі алгоритми та інструкції, базовані на експертних висновках, які можна використовувати вже сьогодні при будівництві об'єктів нерухомості з метою максимального підвищення рівня безпеки і захисту людей», – вважає Мартинюк і додає, що наявні будівельні норми враховують питання безпеки, включаючи пожежну безпеку, стійкість до сейсмічних впливів та інші фактори.

Однозначно всі вони потребують удосконалення та уніфікації з метою врахування конкретних викликів та потреб сучасного житлового будівництва. Але ці зміни також повинні бути обґрунтованими та базуватися на експертних висновках, а не на безпідставному популізмі, що може призвести до рішень, які з часом не просто втратять свою актуальність, а будуть просто невиправданими та неефективними.

Крім того, на думку Мартинюка, такі рішення повинні розроблятись на загальнодержавному рівні, а не бути предметом самодіяльності без належних для цього підстав: «Виконком Львівської міської ради у травні 2022 року ухвалив рішення про заходи забезпечення збалансованого будівництва та розвитку соціальної інфраструктури на території міста Львова, в якому передбачені окрім адаптування підземних паркінгів для укриття населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій, ще й облаштування захисних кімнат у межах квартир. Але це рішення не просто має декларативний характер, але й певною мірою може бути прикладом створення неефективної нормотворчості, що призводить до ілюзії наявності достатньої регламентації важливих суспільних процесів. З моменту ухвалення цього рішення, виконкомом було видано понад 50 містобудівних умов та обмежень для проєктування об’єктів будівництва багатоквартирних житлових будинків. Однак жодного підтвердження того, що в майбутніх квартирах будуть відповідні кімнати-укриття, немає».

Власник компанії Figol Tower Володимир Фіголь вважає: «Найкращий варіант у наших реаліях – це робити підземні паркінги подвійного призначення. Це найпростіший шлях створити безпечні укриття в будинках, і він не буде суттєво впливати на вартість житла».

«Більшість будинків, які проєктувалися 30-40 років тому, мають підвали, які взагалі не були розраховані на перебування там людей, між тим сучасні житлові комплекси мають іншу ситуацію, адже у підземних паркінгах є достатньо місця, а у деяких навіть санвузол, – наголошує Назар Бербека. – Чимало мешканців самі облаштовують паркінг, приносять меблі та все необхідне, щоб за потреби мати базові речі. Я не можу стверджувати, що такий варіант гарантує повну безпеку, адже ризик залишитися під завалами у випадку обвалу будинку великий. Проте за наявності вентиляції та базових умов, це дозволить мешканцям дочекатися допомоги рятувальників».

«Сучасні будівлі є досить міцними, але гарантовано захистити від ударів можливо тільки в підземних сховищах», – каже Дмитро Макагон.

У сучасній забудові міст, за словами Макагона, переважна більшість будинків є монолітно-каркасними – це такі будинки, в яких є монолітний бетонний каркас, а стіни та огороджувальні конструкції заповнені цеглою або газоблоком товщиною 250 мм.

Ця будівельна технологія застосовується з 2000-х років, хоча інколи й досі трапляються панельні або цегляні будівлі. Якщо будинок має понад дев'ять поверхів, то він точно не є цегляним.

Попри те, що це може здатися дивним, висотні будинки є особливо безпечними. З одного боку, вони можуть легко потрапити під обстріл, але через свою висоту вони будуються з більш міцними опорними конструкціями, щоб встояти. У таких будинках зазвичай використовуються численні жорсткі елементи, такі як ліфтові шахти або сходові клітки.

Існує таке поняття, як незадимлювана сходова клітка – це не та, що має зовнішню галерею, а та, що знаходиться всередині будівлі. Це своєрідний бетонний колодязь без будь-яких вікон. Він є найбезпечнішим місцем під час несподіваного обстрілу: до нього можна швидко потрапити безпосередньо з квартири – згідно з нормами там є евакуаційний вихід та відповідне укріплення.

«Однак такий колодязь існує тільки у монолітно-каркасних будинках, які мають понад дев'ять поверхів, – уточнює Дмитро Макагон. – В інших випадках під час обстрілу краще вийти з квартири в загальні коридори, де відсутні вікна. Тоді, принаймні, між вами та вулицею будуть ще додаткові 25 см. Це вже дві повноцінні стіни з урахуванням зовнішнього середовища».

Зрештою, будь-яке сучасне житло підпорядковується певним нормам безпеки. Наприклад, є таке поняття, як безпечна зона на балконі або лоджії – спеціальний вогнезахисний відстійник, який не заповнюється димом. У разі пожежі мешканці квартири мають змогу зайти на це місце та зачекати прибуття пожежників, які їх врятують. Але мешканці самі прибирають цю зону, коли роблять ремонт: вони розширюють кімнату, включаючи площу балкона або лоджії. Очевидно, що для них важливішим є щоденний комфорт, а не безпека. Тому архітектори можуть включити до проєкту кімнати-сховища, але нема гарантії, що власники квартир їх використають за призначенням, адже це їхня приватна власність.

«Як висновок, застосування відповідних заходів безпеки в новобудовах та врахування міжнародного досвіду можуть покращити якість життя та запобігти людським та економічним втратам, – наголошує Юрій Мартинюк. – Але до цього необхідно підходити зважено, залучати представників будівельної галузі, які мають достатньо кваліфікованих фахівців та експертів, що готові долучатись до створення додаткових ефективних стандартів безпеки житлового будівництва, що своєю чергою дасть можливість досягнути бажаного результату та вистояти в цій війні, завершивши її нашою перемогою».