Не платять зарплату: що робити та як повернути зароблене

Запорукою успішних відносин з роботодавцем є трудовий або цивільно-правовий договір. Тобто письмова угода сторін, за якою одна сторона – працівник чи виконавець – зобов’язується виконувати певну роботу за плату, а інша сторона – роботодавець чи замовник – погоджується її приймати та належно оплачувати. В договорі фіксується розмір зарплати працівника і санкції за її несвоєчасну виплату. І саме цей документ є найбільшою гарантією працівника на отримання зарплати.

Якщо ж працевлаштування неофіційне, то звісно жодних договорів із працівником не укладають. І найбільша проблема полягає у тому, щоб довести факт існування трудових правовідносин між працівником і роботодавцем.

Однак, за словами юристів, до 90% тих, хто звернувся до суду з цією метою змогли довести свою правоту. Як доказ використовують:

• показання свідків;
• електронне листування чи журнал телефонних дзвінків телефонного оператора, що засвідчить, що ви щодня в робочий час перебували на робочому місці.

Найчастішою ж є ситуація, коли працівник влаштований на роботу офіційно, однак зарплату йому виплачують частково офіційно, а решту – неофіційно готівкою чи на особисту платіжну картку. 

Усе залежить від того, офіційно працює працівник чи ні.

Якщо працівник має офіційні трудові відносини з роботодавцем, то почати слід з безпосередньої скарги керівництву.

Спершу можна провести переговори з роботодавцем і спробувати зафіксувати терміни погашення заборгованості.
Найкращим варіантом стануть переговори з роботодавцем при свідках чи письмово зафіксований результат домовленості.
Це потрібно для того, щоб потім самого працівника не звинуватили у вимаганні грошей. Також ці домовленості згодом можуть бути використані як докази досудового врегулювання в суді.

Розпочати такі переговори можна, подавши роботодавцю письмову вимогу про виплату зарплати.

«У такій письмовій вимозі необхідно вказати суму заборгованості, час і вид виконуваної праці, за яку вона має бути сплачена, а також вказати терміни для погашення заборгованості. Крім того, потрібно попередити роботодавця про можливість скарги до Державної інспекції праці або подачі позовної заяви в суд по трудових спорах», – радить адвокат Володимир Фогель.

Юристи радять звертатись за такою вимогою щодо виплати заробітної плати та компенсації, якщо затримка становить понад 1 календарний місяць.

Якщо письмова вимога не спрацювала, або якщо роботодавець не виплатив зарплату протягом обіцяного строку, слід звернутися до прокуратури із заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності.

Окрім прокуратури контроль за додержанням законодавства по оплаті праці на підприємствах здійснюють: 

• Державна інспекція праці; 
• Міністерство праці та соціальної політики України. Тут навіть існує спеціальна гаряча лінія. За номером: 8-800-287-12-30 можна поскаржитись на невиплату зарплати чи незаконні дії роботодавця;
• органи Державної податкової інспекції; 
• комісії з трудових спорів, якщо вони є на підприємстві;
• професійні спілки.

Можна звертатись до усіх цих установ. У заяві необхідно вказати суть проблеми та надати докази, що підтверджують вимоги працівника. 

Працівник може звернутись до суду в будь-який момент, зовсім необов’язково спершу подавати скарги до роботодавця.

Строку позовної давності звернення до суду, як і розміру заборгованості з виплати зарплати, яка є підставою звернення до суду, закон не встановлює.

Однак, за словами Марини Семенової, адвоката «ЮФ «Семенова і Партнери»», на практиці працівники звертаються до суду з вимогою стягнути зарплату щонайменше за 3-6 місяців. 

Подати позов можна до суду за місцем проживання працівника чи за місцем перебування роботодавця. Як докази працівник повинен надати:

Як правило, більшість трудових спорів завершується укладанням мирової угоди між сторонами. Адже роботодавцю вкрай невигідно судитися з працівником.
 
Річ у тім, що за порушення строку виплати зарплати більш ніж на місяць, чи виплату її в неповному обсязі передбачено штраф у розмірі трьох мінімальних зарплат (у 2021 році це 18 тис. грн).
 
А за умисну невиплату зарплати в строк понад місяць (коли на рахунку підприємства були гроші, однак вони не були спрямовані на виплату зарплати працівникам) передбачено штраф від 8,5 тис. до 17 тис. грн або позбавлення волі строком до 2 років.

Цивільно-правовий договір передбачає виконання певних робіт чи надання послуг за плату. Факт виконання робіт підтверджується актом про виконання робіт, що засвідчується виконавцем і замовником.

Оплата за надані послуги здійснюється на підставі виставленого рахунку. Послуги за таким договором можуть надаватись виконавцем разово чи на постійній основі.

І тут є певні особливості стягнення оплати.

Насамперед розгляд справи здійснюватиметься в межах цивільного позову, а не трудового. Перед поданням заяви як підтвердження законності своїх вимог юристи також рекомендують подати письмову вимогу про виплату заборгованості. Також можна вимагати через суд визначення наявності трудових відносин.

«Якщо виконувана на підставі цивільного договору робота має всі ознаки трудових відносин (підпорядкованість роботодавцю, визначені час і місце виконання роботи, виконання отриманих розпоряджень, постійна доступність), працівник може вимагати, щоб цивільний договір був розглянутий судом як трудовий договір», – розповідає Володимир Фогель.

Звернутись до суду може сам працівник чи інспектор праці, наприклад, в результаті проведеної перевірки. У такому разі працівник зможе розраховувати не лише на оплату виконаної роботи, а й на компенсацію за час очікування від моменту виникнення боргу по оплаті до моменту фактичної оплати заборгованості. 

Перед подачею заяви до суду необхідно обов’язково проконсультуватися у юриста. Можна звернутись до юридичних клінік, які організовують при вишах, та які надають безкоштовну юридичну допомогу клієнтам.

Якщо переговори з роботодавцем не закінчились успіхом, юристи радять звернутись до Державної інспекції праці. Адже за кожного неофіційного працівника роботодавцю загрожує штраф у розмірі 148 тисяч гривень.

Окрім цього представник інспекції праці може засвідчити у суді факт існування трудових відносин між працівником  роботодавцем, що значно спростить судовий процес.

За словами юристів, найчастіше суд приймає сторону працівника та присуджує виплату доходу з розрахунку середньоринкової оплати для працівників відповідної професії.

«Ключовим моментом є доведення наявності певної угоди між працівником та роботодавцем, якою погоджено розмір повної суми щомісячної заробітної плати працівника. Довести це можна за допомогою аудіозапису, показань свідків, відомостей з внутрішньої документації роботодавця, листування зокрема електронною поштою», – резюмує Владислав Кислицький, юрист практики супроводу бізнесу Juscutum.