Домашня сонячна електростанція в 2019 році

Володимир, який просив не називати його прізвища, володіє будинком на 80 кв. м. і шістьма сотками присадибної ділянки. В середньому його домогосподарство споживає 200 кВт електроенергії на місяць: близько 100 кВт в літній період, і близько 300 кВт взимку. Влітку 2016 року він вирішив інвестувати заощадження у власну СЕС. Тепер станція повністю покриває його потреби в електриці і дозволяє заробляти на «зеленому» тарифі.

«Зелений» тариф – це ціна кіловат години, за яким держава зобов'язана купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел (сонячних, вітрових електростанцій). Тобто для виробників «зеленої» енергії держава є гарантованим покупцем/ринком збуту. Тариф діє з 2009 року. З 2015-го і до 2030 року його вартість законодавчо прив'язана до курсу євро. З 2017 по 2019 року одна кіловат година електроенергії приватних СЕС оцінюється по €0,18 (за поточним курсом – близько 6 гривень), з 2020 по 2024 – €0,16, і з 2025 по 2030-й – €0,14.

Прийнявши рішення будувати свою СЕС, Володимир почав вивчати пропозиції компаній, що продають і монтують потрібне обладнання. До нього приїжджали фахівці з Києва, Дніпра, Одеси, Львова і Кропивницького. Він вибрав львівську компанію «Правильне енергоживлення».

За рекомендацією експертів він вирішив одразу ставити обладнання, розраховане на максимально можливу потужність для приватних СЕС – 30 кВт. Це спочатку вимагає великих інвестицій, але чим більша потужність – тим дешевше обходиться встановлення однієї кіловат години потужності.

Проект Володимира з встановлення СЕС складався з чотирьох етапів.

Спершу він звернувся в Кіровоградобленерго із заявою на збільшення потужності домашньої електромережі до 30 кВт і напруги в ній до 380 В. Для цього знадобився такий пакет документів:

• паспорт;
• ідентифікаційний код;
• документ про власність на будинок і на ділянку;
• документ на поставку електроенергії на 220 В, укладений з обленерго раніше;
• план ділянки з усіма об'єктами і комунікаціями.

Встановлення нової виділеної енерголінії зайняло два тижні. Монтажники обленерго протягли від трансформатора новий кабель, встановили біля будинку опору, на яку поставили трифазний лічильник і подали напругу 380 В. За цю роботу Володимир заплатив 24750 гривень.

Далі потрібно було вибрати і купити самі сонячні панелі та інше обладнання, а також визначитися з місцем його встановлення. Панелі найкраще монтувати на дахах з південного боку. Так вони зможуть зібрати більше сонця. На ділянці Володимира такої можливості не було. Він встановив їх на даху будинку з південно-західного боку і зробив два каркаси над дахами господарських будівель з південно-східного боку.

На даху зараз стоять 29 панелей.

Ще 102 панелі змонтовані на каркасах. Володимир намагався здешевити проект і каркаси вирішив будувати самостійно. Вони вийшли досить високими. Щоб під ними можна було ходити, нижні краї панелей мають розташовуватися не нижче двох метрів над землею.

Володимир купив три японські інвертори Omron потужністю 10 кВт кожен. Інвертор – один з найважливіших і найдорожчих елементів СЕС. Він перетворює постійний струм, що виробляється панелями, на змінний, який споживають побутові електроприлади. На інвертори припадає до 30% всієї вартості проекту. Володимиру кожен обійшовся в $1900. Купівля 100 китайських сонячних панелей Altek загальною потужністю 25 кВт обійшлася в $16 000. Ще близько $700 пішло на купівлю кабелів, автоматів та інших дрібниць. Всього початкові інвестиції в СЕС (потужністю в 25 кВт) склали $22 400.

Після монтажу обладнання фахівець львівської компанії-підрядника перевірив всі з'єднання і підключив СЕС до внутрішньобудинкової електромережі. Все запрацювало з першого разу.

Наступним етапом стало оформлення в обленерго вузла обліку електроенергії: як тієї, що споживається, так і тієї, що продається. Цього разу до списку документів, які раніше подавалися для збільшення потужності домашньої мережі, потрібно було додати:

• заяву-повідомлення (заяву на «зелений» тариф);
• паспорти на сонячні панелі, інвертори та іншу техніку;
• лінійну схему підключення.

Після цього Володимиру виставили рахунок для купівлі двонаправленого лічильника електроенергії на 13 800 гривень. Протягом трьох днів після подачі документів і його оплати бригада з обленерго встановила лічильник.

Фінальним кроком стало відкриття рахунку в банку і підписання договору з обленерго на купівлю-продаж електроенергії з альтернативного джерела.

Володимир підключився до «зеленого» тарифу 25 листопада 2016 року. Від ідеї будівництва СЕС і до її втілення у нього пішло 4,5 місяці. Найбільше часу зайняло зведення каркасу для панелей, який він будував своїми силами. Підрядник пропонував проект «під ключ» і був готовий завершити все за місяць, але це обійшлося б дорожче.

Відразу після запуску СЕС стала приносити непоганий дохід. Навіть у похмурий осінньо-зимовий період Володимир повністю забезпечує електроенергією свій будинок і щомісяця продає не менше 1000 кВт державі. На свій робочий максимум станція виходить в період з травня по серпень, виробляючи уп'ятеро більше енергії, ніж взимку.

Наприклад, в березні 2017 року Володимир заробив 11 029,97 гривень, продавши 2254 кВт·год електроенергії. А вже в липні його станція згенерувала 4848 кВт, з яких 198 кВт пішло на власні потреби, а 4651 кВт було продано за 22464,33 гривень. У жовтні за 1222 кВт він виручив 5668,34 гривень.

Акт прийому-передачі проданої в попередньому місяці електрики потрібно підписувати в обленерго в перших числах (з 2 по 5 число) поточного. У ньому зазначені кількість поставлених кіловат годин і сума заробітку, з якої потім вираховується 18% прибуткового податку і 1,5% військового збору. Після 10 числа підсумкова сума чистого прибутку зараховується на банківський рахунок.

У листопаді 2017 року, докупивши панелі, Володимир довів потужність своєї станції до максимальних 30 кВт. За його словами, він цілком задоволений своїм «енергетичним» бізнесом. Хоча у нього є можливість підвищити ефективність своєї СЕС. Її панелі розміщені під постійним кутом 25°. При такому нахилі взимку на них лежить сніг, що зменшує вироблення. Володимир його не прибирає. За його словами, «сніг швидко сходить сам, як тільки виглядає сонце».

Він також зізнався, що не миє панелі, як радять робити фахівці. «Я, звісно, намагався їх чистити, але особливого ефекту не помітив, – каже він. – Перший же дощ змиває з них весь бруд, а якщо мити самому, то потім все одно утворюється плівка з пилу».

Сонячна електроенергія обходиться державі дуже дорого. За даними держпідприємства «Енергоринок», яке формує ціни на струм для споживачів, одна мегават година електроенергії, виробленої гідроелектростанціями, купується за 305,48 гривень, атомними – 469,37 гривень, тепловими – 1735,59 гривень, а індивідуальними сонячними станціями – 6000 гривень. При цьому населенню вона продається за 1680 гривень. Іншими словами, сонячна електроенергія сьогодні коштує майже в 20 разів дорожче, ніж найдешевша – з ГЕС. І держава купує її в 3,5 рази дорожче, ніж продає електрику населенню. Це зроблено свідомо для стимулювання розвитку відновлюваної енергетики та зменшення залежності від нафти і газу.

Така політика спровокувала зростання приватних сонячних установок в Україні. Їх кількість почала стрімко збільшуватися з початку 2016 року.

Лідерами у встановленні приватних СЕС є Київська, Дніпропетровська та Тернопільська області.

Термін окупності сонячної електростанції – величина приблизна. На генерацію електроенергії впливають фактори, які неможливо передбачити: кількість сонячних днів у році, відсоток втрат генерації від перегріву панелей, кількість спожитої електроенергії, забрудненість поверхні фотомодулів і форс-мажорні обставини, наприклад пошкодження ЛЕП.

Очевидно одне: чим більша її потужність – тим нижча вартість будівництва 1 кВт і менший термін окупності. Наприклад, за словами фахівців компанії «Правильне енергоживлення», середня ціна СЕС потужністю в 5 кВт – $5500, а електростанція на 30 кВт аналогічної комплектації обійдеться в $24500. У першому випадку вартість 1 кіловата потужності – $1100, у другому – $816.

Нижче наведено таблицю, яка дає загальне уявлення про терміни окупності СЕС різних потужностей, побудованих з використанням обладнання одних і тих же виробників, але різної потужності.

Також приблизну окупність СЕС можна розрахувати, скориставшись спеціальним калькулятором на сайті Української асоціації відновлюваної енергетики (посилання «Калькулятор для приватної СЕС»).

На початок квітня 2019 року домашні СЕС в Україні використовували 8850 домогосподарств загальною потужністю 190 МВт, вклавши в них, за підрахунками чиновників, 180 млн євро. Небувалий бум розвитку переживають і промислові СЕС, сукупні потужності яких майже в 7 разів (1300 МВт) перевищують приватні. Одна лише станція в Нікополі на 200 МВт, побудована компанією ДТЕК мільярдера Ріната Ахметова, генерує енергії більше, ніж всі приватники разом узяті.

Деякі підприємці йдуть на хитрощі, встановлюючи свої СЕС на дахах і дворах покинутих будинків у селах. Таке дроблення бізнесу здешевлює їх монтаж, оскільки для промислових станцій потрібно більше дозвільних документів, і дозволяє продавати енергію за більш вигідним домашнім «зеленим» тарифом, який на 2 євроценти вищий за промисловий. При цьому нівелюється сама ідея приватних електростанцій, коли люди роблять відновлювану енергію для своїх потреб, а залишки можуть продати державі за хорошою ціною.

Законодавці вирішили боротися з цим явищем. 25 квітня 2019 року парламент проголосував за зміни до закону «Про альтернативні джерела енергії». В одній з правок йдеться, що за «зеленим» тарифом можна продавати лише ту енергію, яка:

• генерується станціями приватних господарств потужністю не вище, ніж 50 кВт;
• виробляється сонячними панелями, встановленими на дахах та/або фасадах будівель та інших капітальних споруд.

З одного боку, новий закон дозволяє збільшити максимальну потужність приватних СЕС з 30 до 50 кВт, а з іншого – забороняє використовувати каркаси з панелями на землі. Він почне діяти з 1 січня 2020 року, але сонячних установок, введених в експлуатацію до цієї дати, закон не стосуватиметься. Тому Володимиру, 75% панелей СЕС якого встановлено саме на каркасі, турбуватися нема про що. Хоча ці нововведення йому і не до душі. «Встановити 50 кВт на даху або фасаді – це просто нереально. Навіть для станції в 30 кВт потрібно близько 200 кв. м даху, розгорнутого на південь. Це в кращому разі», – розмірковує він.

Чи допоможе нове законодавство в боротьбі з фіктивними домашніми СЕС – наразі неясно. Але те, що воно ускладнить реєстрацію справжніх приватних СЕС, – очевидно. «Можливість монтувати сонячні панелі на земельних ділянках залишається. Але металоконструкції, на яких це буде зроблено, доведеться реєструвати як капітальні споруди», – зазначають в компанії «Правильне енергоживлення».

Приватна СЕС – це дорого, але вигідно. Якщо ви живете в приватному будинку, то її можна розглядати як довгостроковий інвестиційний проект, який здатний позбавити вас від залежності від місцевих енергопостачальних компаній. А якщо її потужність більше 10 кВт, то вона може приносити стабільний, і, що важливо, гарантований законодавством (мінімум до 2030 року) дохід. Випадок Володимира – тому підтвердження.

До того ж обладнання для СЕС постійно дешевшає, а його потужність при цьому зростає. За останні 10 років ціни впали в понад 30 разів. Якщо влітку 2016 року Володимир купував панелі Altek на 250 Вт за $160, то вже через рік фотомодулі цього ж виробника потужністю на 270 Вт коштували $135.

Але якщо хочете побудувати свою СЕС потужністю понад 10 кВт, то зробити це краще до 2020-го. Площі даху будинку для неї, швидше за все, не вистачить, а зареєструвати електростанцію, побудовану не на дахах, а каркасах, з наступного року буде складніше.

Якщо ви вирішили побудувати свою СЕС, враховуйте такі моменти.

Почнемо з того, що місця повинно вистачити. СЕС на 10 кВт займає не менше 60 кв. м. площі. А станція Володимира покриває близько 200 квадратних метрів. Розмір однієї панелі: 1х1,64 м.

Найкраще сонячні панелі встановлювати на землі або на дахах з південного боку. Крайній випадок – південно-західний або південно-східний напрямок. Важливий момент: поруч не повинно бути об'єктів, які можуть їх затінювати. Затінені ділянки панелей перегріваються і можуть швидко вийти з ладу.

Для покриття власних потреб в електроенергії достатньо буде встановити СЕС на 3-5 кВт. Для заробітку на «зеленому» тарифі потрібно мінімум 10 кВт. Але найвигідніше заробляти на сонці при максимальній потужності індивідуальної СЕС в 30 кВт. Якщо не вистачить грошей на всі панелі – не біда. Головне відразу купити інвертори на максимальну потужність, а панелі можна доставляти в міру можливості.

Якщо грошей бракує, можна вивчити пропозиції банків. У деяких бувають цільові енергозберігаючі або екологічні кредити. Наприклад, можна скористатися кредитом «Еко-енергія» в державному Укргазбанку. Кошти до мільйона гривень видаються під заставу самої СЕС на 5 років під 24% річних. Перший внесок – не менше 15%. Але є обмеження: купувати обладнання можна тільки у партнерів банку.

При виборі місця для монтажу сонячних панелей варто перевірити надійність несучих конструкцій. В середньому одна панель важить 18 кг.

На нерухомих каркасах фахівці рекомендують встановлювати панелі під кутом не менше 35° відносно горизонту – тоді сніг сповзає з них сам. Ще краще – міняти кут в залежності від пори року: влітку робити меншим (15-30°), а взимку більшим (30-70°). Так значно збільшується генерація. Але в нерухомому положенні панелі можуть зловити від 40 до 70% енергії сонця.

Щоб збирати сонце по максимуму, потрібні сонячні трекери, що працюють за принципом соняшника. Вони повертають панелі слідом за сонцем і встановлюють оптимальний кут нахилу. Але коштує таке задоволення в 7-8 разів дорожче від нерухомих конструкцій, тому в Україні використовується рідко.

Протягом п'яти останніх років лідерство у виробництві сонячних панелей утримує Китай. Тут сконцентровано близько 90% їх світового виробництва. Китайські компанії займають топові місця в списку Bloomberg New Energy Finance Tier-1 – рейтингу компаній з повним циклом виробництва сонячних панелей: від вирощування кристалів до збору самих панелей.

Згідно з рейтингом за третій квартал 2017 року, китайські Jinko Solar, Trina Solar і JA Solar зайняли відповідно 2, 4 і 5 місця. На першу позицію вибився канадський виробник Canadian Solar, на третю – корейський Hanwha Q Cells.

Продукція топових виробників найдорожча. Тому серед українських покупців великим попитом користуються панелі дешевших брендів, але також з хорошою репутацією: Risen, Altek, Sharp, Solar World.