До чого призведе 10% податок на імпорт

Новину повідомив у своєму телеграм-каналі народний депутат України Ярослав Железняк.

Це рішення, за задумом його авторів, продиктоване дефіцитом бюджету, що стрімко зростає, і негативним торговим балансом.

Запровадженням такого податку хочуть «убити відразу двох зайців»: знизити попит на імпортні товари (які автоматично зростуть у ціні) та частково закрити діру в бюджеті надходженнями від нового податку.

Але чи все так «гладко»? Ось що нам вдалося з'ясувати.

Якщо до останнього часу в Україні, за великим рахунком, діяло лише два основні валютні курси: офіційний (він же курс НБУ або безготівковий) та ринковий (він же — готівковий), то тепер курсів стане як мінімум три:

• офіційний, яким Національний банк купуватиме безготівкову валюту на міжбанківському валютному ринку. І з орієнтиром на який він же продаватиме її (за ціною +1%);
• курс для купівлі імпорту, що розраховується за формулою: Курс імп. = курс офіц. х 1,10;
• ринковий курс для готівкової валюти. Він може стати ще вищим, оскільки дрібний та середній бізнес, що займається імпортом із сусідніх країн, почне переходити на розрахунки за готівкову валюту. Це призведе до зростання попиту на готівку і євро, і ціна їх автоматично зросте.

Якщо Національний банк вирішить адміністративними методами регулювати курси валютообміну в банках, до цих курсів додасться ще четвертий: «декларативний курс». Він стоятиме на вікнах банківських кас, але цим курсом просто не можна буде ніде купити валюту. Це ми вже проходили у квітні-травні.

Ті, хто вважає, що наша країна виробляє на експорт лише сільськогосподарську продукцію, дуже помиляються. В Україні створені та розвиваються промислові виробництва з високою доданою вартістю. Наприклад, UBC Group, яка виробляє на експорт холодильне обладнання.

На думку власника UBC Group Ігоря Гуменного, всі експортери, які використовують під час виготовлення своєї продукції іноземні комплектуючі, платитимуть додаткові 10% від обороту.

Витримати таке вони не зможуть. Закриються всі українські промислові компанії — постачальники українських комплектуючих, які орієнтовані на експорт, оскільки всі вони використовують імпортну складову.

Турецькі та китайські конкуренти почнуть витісняти українських експортерів із європейського ринку; це призведе до скорочення або закриття виробництва в Україні.

У нашій країні, наприклад, стане невигідно шити одяг. Весь швейний експорт ляже, бо всі українські швейні заводи працюють на імпортній сировині.

В Україні через війну стало ще більше імпортних продуктів та товарів: починаючи від солі, яку змушені завозити з Туреччини та інших країн... І закінчуючи бензином та дизельним пальним, 100% якого зараз ввозиться з-за кордону.

Якщо раніше країну завалювали імпортом через надто дорогу гривню, то зараз – у зв'язку з тим, що багато виробництв закрилися.

Українські зубні пасти, мило та пральні порошки зникають із полиць магазинів, а їхнє місце займають товари з Європи, але вже за набагато вищою ціною.

Оптовики, які ввозять товари з-за кордону, страхуються від курсових ризиків і перераховують ціни в гривні за курсом 45. І це при офіційному курсі 36,6 та ринковому 39,8 гривні за долар.

А що буде, коли податок запровадять? Товари перерахують за курсом 50 і навіть вище. При цьому йдеться про так звані товари «нееластичного попиту», які все одно купуватимуть, хоч і в менших кількостях.

Це одразу вдарить по гаманцях простих українців, яким доведеться ще тугіше «затягнути пояси», заощаджуючи на найнеобхіднішому.

Найголовніше: уряду це може стати до вподоби. І вважаючи, що імпорт недостатньо скоротився, збільшити податок до 20-30%. Або ж розширити його на фізичних осіб, обклавши податком усі покупки валюти та перекази за кордон.

На превеликий жаль, багато виробництв в Україні знищено або закрито. Інших не було і до війни.

Від того, що буде запроваджено податок на імпорт, в Україні не запрацює, наприклад, соляний видобуток у Соледарі.

Так, на полицях супермаркетів стане менше імпортних продуктів, але населення і так здебільшого не купує хамон із пармезаном.

Прості фрукти, які цього року зросли в ціні в кілька разів через окупацію півдня, перейшли в розряд предметів розкоші, а великі кавуни, які торік продавали половинками, цього року ріжуть вже на чотири частини.

Звісно, найбідніші верстви населення, яким доведеться розв’язувати складне економічне завдання: купити кілограм картоплі, щоб приготувати вечерю, або випрати забруднену дитячу білизну з імпортним пральним порошком.

Втім, якщо брати ситуацію загалом, постраждає вся країна. Результатом запровадження цього податку стане контрабанда, чорний валютний ринок, повернеться бартер, а білі виробники перестануть працювати.

Складається враження, що лобісти цього податку ніколи не були в супермаркеті й не аналізували споживчий кошик левової частки населення, ніколи не цікавилися, хто виробник тієї чи іншої продукції — український чи іноземний.

Ховаючись за гарними формулами з підручників з економіки, вони не беруть до уваги українські воєнні реалії; намагаючись підтримати макроекономічну стабільність, вони знищують реальну економіку.

Це якраз той випадок, коли «погані, але потрібні рішення» — набагато гірші, ніж просто «залишити і не чіпати».